Рішення

від 16.09.2013 по справі 5008/316/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.2013 Справа №5008/316/2012

за позовом Сюртівської сільської ради Ужгородського району, с. Сюрте, Ужгородський район

до відповідача Тийгланської сільської ради Ужгородського району, с. Тийглаш, Ужгородський район

треті особи, які не заявляють

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача: Ужгородська районна рада Закарпатської області, м.Ужгород

виробничо-комерційне сільськогосподарське підприємство „Дружба", с. Сюрте, Ужгородський район

товариство з обмеженою відповідальністю „Магістральплюс", с. Баранинці, Ужгородський район

про визнання недійсним рішення

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача - Колотуха О.М. - адвокат (дов. від 04.02.13) (у судовому засіданні 12.09.13 -Пушкар А.І. - сільський голова

від відповідача - Дудурич І.В. (дов. від 23.08.13)

від третьої особи (Ужгородської р.р.) - Вашкович Н.П. - головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого апарату (дов. від 11.02.13 №38/02-19)

від третьої особи (ВКСП „Дружба") - не з'явився

від третьої особи (ТзОВ „Магістральплюс") - Мондич В.Д. (дов. від 19.08.13)

СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним рішення Тийглашської сільської ради Ужгородського району від 28.09.05 „Про оформлення права власності на адмінбудівлю".

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач в порушення статті 393 Цивільного кодексу України, пункту 30 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" безпідставно замінив колишню адресу адмінбудівлі с. Сюрте, вул. Ракоці,2 та присвоїв адресу с. Тийглаш, вул. Сент Іштван,138. В результаті таких дій відповідач прийняв рішення, яким також безпідставно розпорядився майном, що належить територіальній громаді с. Сюрте і знаходиться в його межах, що підтверджується рішенням Закарпатської обласної ради восьмої сесії 4 скликання від 23 вересня 2003 року №256, яким встановлено межі населених пунктів с. Сюрте та с. Тийглаш.

Відповідач позовні вимоги заперечив та вказав, що спірне рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства; натомість позивач не навів змісту речового права, порушеного зазначеним рішенням; матеріали справи не містять доказів, що позивач є власником (співвласником) майна за адресою с. Тийглаш, вул. Сент Іштвана, буд.138; вказує, що рішенням одинадцятої сесії 4 скликання Ужгородської районної ради від 26.03.2004 року було погоджено розподіл меж Сюртівської та Тийгласької сільських рад. Земельна ділянка на якій розміщена адмінбудівля знаходиться на території Тийгласької сільської ради; позов подано за межами позовної давності для захисту порушеного права.

Третя особа (Ужгородської р.р.) письмових пояснень не надала, однак представник у судовому засіданні проти позову заперечив та підтримав доводи, наведені відповідачем.

Третя особа (ВКСП „Дружба") належним чином повідомлена про час розгляду справи, однак письмових пояснень до суду не надіслала, представника для участі у судовому засіданні не забезпечила.

Третя особа (ТзОВ „Магістральплюс") подала до суду письмовий відзив, у якому не погоджується з позовними вимогами. Зазначає, що позивач не надав жодних доказів, що його права або законні інтереси порушені або оспорювані внаслідок прийняття відповідачем спірного рішення, а відтак Сюртівська сільська рада є неналежним позивачем..

У судовому засіданні 12.09.13, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оголошувалася перерва.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

З поданих у справу матеріалів вбачається, що на основі проектів землеустрою по зміні та встановленню меж населених пунктів Ужгородського району, Закарпатською обласною радою 23.09.03 було прийнято рішення №256 „Про зміну та встановлення меж населених пунктів Ужгородського району", яким встановлено межу с. Сюрте - загальною площею 750,9 га та с. Тийглаш - загальною площею 379,0 га. За змістом Проекту встановлення нової межі (зміни меж) населених пунктів с. Сюрте та с. Тийглаш Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, розробленого у 2003 році Товариством з обмеженою відповідальністю „Землемір", земельна ділянка, на якій розташована адмінбудівля сільської ради, знаходилася в межах с. Сюрте. За графічною картою, що є невід`ємною частиною погодженого Проекту поділу меж 2003р., затвердженого вказаним рішенням Закарпатської обласної ради, земельна ділянка на якій знаходиться будівля Сюртівської сільської ради перебуває в межах території населеного пункту с. Сюрте та має адресу с. Сюрте, вул. Ракоці, 2.

Розпорядженням голови Ужгородської райдержадміністрації №19 від 17.01.04 створено комісію, яка відповідно до протоколу від 27.01.04 розглянула питання щодо встановлення меж територій земель між даними сільськими радами та провела польове обстеження і погодження суміжних меж територій сільських рад. За змістом Проекту землеустрою щодо формування територій і графічного встановлення адміністративних меж Сюртенської та Тийгласької сільських рад Ужгородського району Закарпатської області, виготовлений ДП „Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2004 році, відповідно до поконтурних відомостей земельних ділянок, включених до Тийгласької сільської ради, земельна ділянка, на якій розміщена адмінбудівля сільської ради, знаходиться на території Тийгласької сільської ради.

26.03.04 Ужгородська районна рада прийняла рішення „Про зміну та встановлення меж сільських рад", яким погоджено розподіл меж сільських рад та вирішено просити обласну раду прийняти рішення по встановленню та зміні меж сільських рад району. В пояснювальній записці до Проекту землеустрою щодо формування територій і графічного встановлення адміністративних меж Сюртівської та Тийгласької сільських рад Ужгородського району Закарпатської області від 2004 року, погодженого рішенням Ужгородської районної ради, вказано, що межі територій рад в південній частині проходять по межах існуючих населених пунктів. За змістом Акта польового обстеження і погодження зміни меж сільських населених пунктів, підписаного заступником голови Ужгородської районної ради - Е.Т. Крицьким, начальником відділу земельних ресурсів - М.В. Попович, заступником голови Ужгородської райдержадміністрації - А.М. Черниченко, начальником відділу містобудування і архітектури - І.В. Зазулич тощо, претензій, щодо встановленої (зміни) меж населених пунктів Сюртівської сільської ради з боку сільської ради, представників суміжних землекористувачів, відділу земельних ресурсів, архітектури, екологічної інспекції не заявлено. Межі населених пунктів с. Сюрте та с. Тийглаш Сюртівської сільської ради комісією погоджені

Однак, прийнявши 26.03.04 рішення „Про зміну та встановлення меж сільських рад" у відповідності до „Проекту землеустрою щодо формування території і графічного встановлення адміністративних меж Сюртенської та Тийгласької сільських рад Ужгородського району Закарпатської області", розробленої ДП „Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Ужгородською районною радою дані зміни на обласному рівні врегульовані не були.

Погодивши межі рад, Ужгородська районна рада підтвердила існування меж населених пунктів, встановлених Закарпатською обласною радою у 2003 року, а за листом - відповіддю Закарпатської обласної ради від 10.03.11 за №269/01-22, скерованим на адресу Сюртівської сільської ради, обласна рада не вносила зміни чи доповнення до рішення обласної ради від 23.09.03 №256 „Про зміну та встановлення меж населених пунктів Ужгородського району"; відповідна обставина підтверджена листом від 24.05.11 №01-14/946 Управління Держкомзему в Ужгородському районі.

28.09.05 Тийглаською сільською радою прийнято рішення „Про оформлення права власності на адмінбудівлю", яким вирішено оформити право власності на адмінбудівлю, що знаходиться за адресою: с. Тийглаш, вул. Сент-Іштван, 138 (колишня адреса: с. Сюрте, вул. Ракоці, 2) в рівних долях за ВКСП „Дружба" на правах колективної власності та за територіальною громадою Ужгородського району в особі Ужгородської районної ради на правах комунальної власності. На підставі вказаного рішення Ужгородським районним комунальним підприємством (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна виготовлено свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Тийглаш, вул. Сент Іштвана, 138 та проведена його реєстрація за Ужгородською районною радою на праві комунальної власності на 1/2 частину будівлі.

23.03.07 Ужгородська районна рада рішенням №117 „Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Ужгородського району Сюртівській сільській раді" передала у власність територіальної громади с. Сюрте другий поверх адмінбудівлі; на виконання вказаного рішення 23.05.07 між Ужгородською районною радою та Сюртівською сільською радою було складено та підписано двосторонній акт прийому-передачі об'єкта.

Ужгородське районне комунальне підприємство (бюро) технічної інвентаризації листом-відповіддю від 03.07.09 за №550/01-16 скерованим на адресу Сюртівської сільської ради на звернення останньої щодо оформлення права власності на адмінбудинок, переданий рішенням Ужгородської районної ради від 23.03.07 №117 у власність територіальної громади с. Сюрте, повідомило про проведену на підставі рішення Тийгласької сільської ради від 28.09.05 реєстрацію права власності 1/2 адмінбудинку за адресою: с. Тийглаш вул. Сент Іштван, 138.

Дані обставини обумовили не завершення позивачем порядку набуття права власності на другий поверх адмінбудівлі, відповідно до вищевказаного рішення Ужгородської районної ради №117 від 23.03.07, а привели до звернення Сюртівської сільської ради 13.04.05 з позовом про визнання недійсним рішення Тийгласької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 28.09.05 „Про оформлення права власності на адмінбудівлю", з тих підстав, що Тийгласька сільська рада своїми діями з присвоєння спірній адмінбудівлі нової адреси порушила пункт 30 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування", оскільки адмінбудівля знаходиться в межах населеного пункту с. Сюрте і право розпорядження нею належить виключно його територіальній громаді.

Аналізуючи обставини справи, суд прийшов до наступного висновку.

За частиною 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Відповідний захист права здійснюється і щодо особи, яка має речове право на чуже майно (стаття 396 Цивільного кодексу України).

Відтак, вказана норма формулює спеціальне правило, що застосовується до відповідного суб'єкта звернення - позивача, як особи, чиє набуте, існуюче право власності (інше речове право) порушується незаконним правовим актом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Частиною 10 статті 59 цього ж Закону передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з частиною 4 статті 71 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Також за частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; водночас обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Позивач оскаржує спірне рішення, оскільки вважає, що його законні права та інтереси порушені протиправними діями відповідача та підлягають захисту в судовому порядку. В обґрунтуванні позовних вимог від 06.08.13 позивач вказав, що відповідач розпорядився адмінбудівлею, що належить територіальній громаді с. Сюрте; вказане майно перебуває у комунальній власності територіальної громади с. Сюрте.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів (ст.328 ЦК України). Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (ст.329 ЦК України).

У процесі судового розгляду, вивчення матеріалів справи та дослідження доказів встановлено, що у позивача відсутні правовстановлювальні документи, що посвідчують право власності або інше речове право на адмінбудівлю в цілому чи її частину, за адресою с. Тийглаш вул. Сент Іштван, 138 або ж с. Сюрте, вул. Ракоці, 2. Даний факт підтверджується рішенням господарського суд Закарпатської області у справі 4/11 від 12.05.04 за позовом Ужгородської районної ради до Сюртівськї сільської ради про визнання недійсним рішення сьомої сесії дванадцятого скликання Сюртівськї сільської ради від 30.08.1995 року „Про оформлення прав власності на будівлю в с.Сюрте і Теглаш" в частині закріплення за сільською радою права власності на другий поверх адмінбудинку в с.Сюрте по вул. Ракоці, 2 та видане їй реєстраційне посвідчення на житлові будинки та будівлі, що належать державним , кооперативним і громадським установам, підприємствам, організаціям №193 від 23.07.1996 р.

Вказаним рішенням встановлено, що рішення Сюртівської сільської ради від 30.08.1995 року прийнято всупереч вимогам пункту 3 Постанови кабінету міністрів України від 05.11.1991 року №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", відповідно до якого розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів. Відповідно рішенням другої сесії Ужгородської районної ради двадцять третього скликання від 29.05.1998 року ІІ-й поверх адмінбудівлі Сюртівськї сільської ради віднесено до комунальної власності Ужгородської районної ради.

При дослідженні матеріалів інвентаризаційної справи на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Тийглаш, вул. Сент Іштвана (вул. Леніна), буд. 138 встановлено, що на вказану нежитлову будівлю видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 04.11.2005 року наступним власникам: виробничо-комерційне сільськогосподарське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю „Дружба" - частка 1/2; Ужгородська районна рада - частка 1/2.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, слід констатувати, що позивачем згідно ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, не доведено умов та відповідних вимог законодавства, у силу яких рішення відповідача, слід визнати недійсним. Також позивач не довів, виходячи з обраних способу та підстав захисту прав, наявність у нього прав, які підлягають захисту у межах предмету позову. Відтак у позові слід відмовити повністю.

У зв'язку з вирішенням спору по суті і відмові у задоволені позову, беручи до уваги положення ч.1 ст.261 ЦК України, клопотання відповідача про застосування позовної давності, слід відхилити, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи (позивача).

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

у позові відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.09.13.

Суддя О.В. Васьковський