Постанова

від 18.09.2013 по справі 901/344/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 901/344/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омерта" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 у справі № 901/344/13-г господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомзаступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі: 1.Фонду майна Автономної Республіки Крим, 2. Верховної Ради Автономної Республіки Крим до 1.Міськрайонного управління Держземагентсва у місті Сімферополі та Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, 2.товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омерта", 3.Сімферопольської міської ради треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1.Сімферопольська міська дезінфекційна станція, 2.Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим за участюзаступника прокурора Автономної Республіки Крим провизнання недійсним пункту рішення та договору; зобов'язання повернути земельну ділянку; скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди землі в судовому засіданні взяли участь представники:

- - позивача-1не з'явився - - позивача-2Спіліоті І.І. - - відповідача-1не з'явився - - відповідача-2Гончаров Ю.А. - - відповідача-3не з'явився - - третьої особи-1не з'явився - - третьої особи-2не з'явився - - Генеральної прокуратури УкраїниКозакова І.М.

В С Т А Н О В И В:

В січні 2013 року заступник прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Міськрайонного управління Держземагентсва у місті Сімферополі та Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омерта", Сімферопольської міської ради, за участю третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Сімферопольська міська дезінфекційна станція, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, в якій просив суд: визнати недійсним пункт 7.1. рішення 36-ої сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради № 524 від 27.03.2008 в частині надання фірмі "Омерта" в оренду земельну ділянку площею 0,018 га по вул. Пушкіна, 44, м. Сімферополь; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 291-К, що укладений 26.06.2008 між Сімферопольською міською радою та фірмою "Омерта", площею 0,018 га вартістю 79685,69 грн., розташованої по вул. Пушкіна, 44, м. Сімферополь, кадастровий номер 0110100000:03:002:0051; зобов'язати ТОВ "Фірма "Омерта" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 01101000:03:002:0051) площею 0,018 га вартістю 79 685, 69 грн., що розташована у межах населеного пункту міста Сімферополя по вул. Пушкіна/Козлова, 1/44, за актом прийому-передачі Сімферопольській міській раді; зобов'язати Управління Держкомзему у м. Сімферополь скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди землі від 26.06.2008, укладеного між Сімферопольською міською радою та фірмою "Омерта", зареєстрованого 12.11.2009 року за № 0400902800065 у Кримській регіональній філії "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" в книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі Центрального району м. Сімферополя та внести зміни до Поземельної книги. Судові витрати покласти на відповідачів (з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 21.02.2013, т. 1., а. с. 133-140).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2012 (суддя Гризодубова А.М.) у справі № 901/344/13-г у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 (у складі головуючого Градової О.Г., суддів: Заплава Л.М., Сікорської Н.І.) (з урахуванням додаткової постанови від 01.08.2013) вказане рішення суду скасовано частково. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Визнати недійсними: 1) пункт 7.1 рішення 36 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради № 524 від 27 березня 2008 року в частині надання товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омерта" в оренду земельну ділянку площею 0,018 га по вул. Пушкіна, 44, м. Сімферополь; 2) договір оренди земельної ділянки площею 0,018 га за кадастровим номером 0110100000:03:002:0051, розташованої по вул. Пушкіна, 44, м. Сімферополь, який 12 листопада 2009 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі за №040902800065. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омерта" повернути Сімферопольській міській раді земельну ділянку площею 0,018 га за кадастровим номером 0110100000:03:002:0051, розташованої по вул. Пушкіна, 44, м. Сімферополь". В іншій частині рішення суду залишено без змін. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омерта" та Сімферопольської міської ради судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омерта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Міськрайонне управління Держземагентсва у місті Сімферополі та Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, Фонд майна Автономної Республіки Крим, Сімферопольська міська рада, Сімферопольська міська дезінфекційна станція, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Фонд майна Автономної Республіки Крим, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Міськрайонне управління Держземагентсва у місті Сімферополі та Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, Сімферопольська міська рада не скористались правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.03.2008 на 36 сесії 5 скликання Сімферопольською міською радою прийнято рішення № 524, пунктом 7.1. якого вирішено припинити громадянину Кутро В'ячеславу Миколайовичу право користування земельною ділянкою площею 0,018 га, розташованої по вул. Пушкіна, 44, м. Сімферополя, розірвати договір оренди від 18 серпня 2003 року № 421 та надати вказану земельну ділянку в оренду на 10 років (до 27.03.2018) товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омерта".

26.06.2008 на підставі зазначеного рішення між Сімферопольською міською радою (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омерта" (орендарем) було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років для будівництва та обслуговування магазину, про що в книгу записів реєстрації договорів оренди землі було внесено відповідний запис.

Позов прокурора міста мотивований тим, що на спірній земельній ділянці знаходилось нерухоме майно Кримської республіканської санепідемстанції, яке належало державі в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, тому вона не могла передаватися в оренду іншій особі. Крім того, за посиланням прокурора право розпорядження спірною земельною ділянкою належить державному органу приватизації, тобто Фонду майна Автономної Республіки Крим, а не Сімферопольській міській раді. На підставі викладеного, прокурор посилається на те, що при наданні в оренду зазначеної земельної ділянки порушені права Фонду майна Автономної Республіки Крим та Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, предметом спору у даній справі є земельна ділянка площею 0,018 га, що розташована у м. Сімферополь по вул. Пушкіна, 44.

В своєму листі 27.03.2002 № 01-911 Кримська республіканська санепідемстанція зазначила, що не заперечує проти відчуження землі по вул. Пушкінська 44. Даний лист підписаний головним державним санітарним лікарем Автономної Республіки Крим. (т. 2., а. с. 18)

До матеріалів справи залучено акт вибору та обстеження земельної ділянки для будівництва магазину по вул. Пушкінська 44 замовником Поповою Т.А. в якому зазначено, що земельна ділянка вільна від забудови. Зазначений акт підписано головним лікарем Сімферопольської СЕС Гончаренко О.В. та затверджено відповідним рішенням виконкому Сімферопольської міської ради. (т. 2 а.с.20)

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 652 від 12.04.2002 приватному підприємцю Поповій Тетяні Олексіївні було дозволено здійснення проектно-вишукувальних робіт для будівництва магазина на земельній ділянці площею 180 кв.м. по вул. Пушкіна, 44 з наступним вилученням частини земельної ділянки у Сімферопольської міської дезінфекційної станції, за її згодою.

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 950 від 21.06.2002 було затверджено проект відводу земельної ділянки та надано дозвіл суб'єкту підприємницької діяльності Поповій Т.А. на будівництво магазину по вул. Пушкіна, 44. (т. 2 а.с. 22)

На виконання рішення 4-ої сесії Сімферопольської міської ради ХХVI скликання №43 від 29 жовтня 2002 року спірна земельна ділянка була передана в оренду фізичній особі-підприємцю Поповій Т.А., про що було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки. В пункті 1.4. цього договору зазначено, що земельна ділянка вільна від будь-яких споруд. Таким чином, з 2002 року користувачем спірної земельної ділянки була фізична особа - підприємець Попова Т.А. (т.2 а.с.2-8)

В подальшому, договір оренди спірної земельної ділянки укладався з громадянином Кутро В.М.

Отже, вказана частина земельної ділянки була вилучена у Сімферопольської міської дезінфекційної станції у 2002 році за згодою Кримської республіканської санепідемстанція. Зазначені дії відбулись до прийняття рішення радою та укладання договору оренди з ТОВ "Фірма "Омерта", у 2008 році, які оскаржуються прокурором.

Доказів оскарження та визнання недійсним рішення Сімферопольської міської ради на підставі якого відбулось вилучення частини вільної від забудови земельної ділянки санепідемстанції, та передачі її в оренду іншій особі у 2002 році, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття зазначеного рішення) підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття рішення ради щодо часткового вилучення частини земельної ділянки та передачі її в оренду у 2002 році) до повноважень міських рад належить право розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Згідно пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття рішення ради щодо часткового вилучення частини земельної ділянки та передачі її в оренду у 2002 році), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка, знаходиться в межах м. Сімферополь.

Доказів розмежування земель державної і комунальної власності до матеріалів справи не надано.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Сімферопольська міська рада мала необхідні повноваження щодо надання спірної земельної ділянки у користування на умовах оренди.

Обґрунтовуючи свій позов прокурор послався на статтю 17-1 Земельного Кодексу України та абз. 3 п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, якими було передбачено компетенцію органів приватизації щодо розпорядження землями на яких розташовані державні підприємства.

Колегія вважає ці доводи не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що зміни до п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, на які посилається прокурор, було внесено до перехідних положень Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI. Земельний кодекс України був доповнений статтею 17-1 на підставі Закону України від 20.12.2005 р. N 3235-IV, таким чином зазначені зміни до законодавства відбулися після вилучення частини земельної ділянки у Сімферопольської міської дезінфекційної станції за згодою землекористувача та передачі її в оренду іншій особі у 2002 році.

Статтею 152 Земельного кодексу України, яка визначає способи захисту прав на земельні ділянки, передбачено, що саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Прокурором подано позов в інтересах держави в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим та Верховної ради Автономної республіки Крим, які не належать до осіб, на які покладено функції щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент винесення спірного рішення ради та укладання спірного договору оренди у 2008 році земельна ділянка вибула із користування державного підприємства за згодою землекористувача у 2002 році, після чого її користувачами були інші особи. На час вилучення та надання цієї земельної ділянки в оренду у 2002 році вона була вільною від забудови.

За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У пункті 3 своєї постанови "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" № 7 від 23.03.2012 пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Місцевий господарський суд при дослідженні обставин, на яких ґрунтуються позовна заява, правильно дійшов висновку, що у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, ані прокурор, ані позивачі не довели порушення їх прав.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки місцевого господарського суду не спростовані у встановленому законом порядку та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Суд апеляційної інстанції зазначеним обставинам не надав належної правової оцінки та неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 6 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 у справі № 901/344/13-г скасувати.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2013 у справі № 901/344/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова