Ухвала

від 11.09.2013 по справі 2а-3359/10/2470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/11141/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Вербицької О.В., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П., за участю представників позивача:Албу І.В., відповідача:Васійчука С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.12.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012

у справі № 2а-3359/10/2470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.12.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка» (надалі - позивач, ТОВ «Боянівка») до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (надалі - відповідач, ДПІ у м. Чернівці) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.10.2010 № 0001700231/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (в тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) в сумі 230 996,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини, на підставі яких було зроблено висновки відповідача під час перевірки та винесено спірне податкове повідомлення-рішення, були встановлені рішенням суду в іншій справі, що набрало законної сили.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.12.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не надав суду письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спеціалістами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2010, за результатами якої 27.09.2010 складено акт № 3052/23-1/14273138.

Відповідно до висновків акта встановлено порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 , п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 , пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого занижено задеклароване від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в період з 2008 року по I півріччя 2010 року всього у сумі 21 965 561,00 грн.; пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), в результаті чого товариством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлену у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів (р.25.2 Декларації) за липень 2008 року в сумі 230 996,00 грн.; занижено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів (р. 25.2 Декларації) всього у сумі 1 309 397,00 грн., в тому числі: за лютий 2009 року - 83 410,00 грн., березень 2009 року - 233 003,00 грн., квітень 2009 року - 190 317,00 грн., травень 2009 року - 231 332,00 грн., липень 2009 року - 304 338,00 грн., серпень 2009 року - 207 480,00 грн., вересень 2009 року - 59 517,00 грн.; занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 Декларації) за червень 2010 року на суму 1 106 836,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що частина залишку, від'ємного значення за липень 2008 року, фактично сплачена позивачем постачальникам товарів (послуг) у попередніх звітних періодах, не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, склала за даними перевірки - 109 003,00 грн., за даними позивача - 339 999,00 грн. Відхилення складає 230 996,00 грн.

За даними перевірки звітний період, у якому виникла сума залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, є травень-червень 2008 року.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2010 № 0001700231/0, яким, з посиланням на порушення пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, абз. а) пп. 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 230 996,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно акта попередньої перевірки від 17.07.2008 № 2528/23-2/14273138 TOB «Боянівка» не здійснювалось нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість щодо частки вартості проданого Гіпермаркету продуктів харчування в сумі 1 139 833,00 грн. на підставі договору з TOB «Ріліон-Компані».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем отримано попередню оплату від TOB «Ріліон-Компані» як завдаток за Гіпермаркет продуктів харчування в сумі 40 461 001,00 грн., в тому числі: податок на додану вартість - 6 743 500,17 грн.

При цьому, позивач не нараховував податкові зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки виходив з того, що укладений попередній договір № 1 для податкового обліку є довгостроковим договором, що передбачає законне право платника податків на вибір особливого порядку оподаткування результатів діяльності. В результаті такого вибору одержані кошти потрапляли у валові доходи раніше, аніж мали б потрапити. Кінцевий термін виконання попереднього договору № 1 визначено 21 травня 2008 року, що є і кінцевим строком виконання довгострокового договору, в зв'язку з чим позивачем не занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Однак така позиція позивача була спростована постановою Господарського суду Чернівецької області від 09.07.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011, у справі № 2/1 про відмову у задоволенні позову ТОВ «Боянівка» до ДПІ у м. Чернівці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2008 № 000185231/0, № 000184231/0, № 000060220/0.

Правомірність висновку податкового органу про необхідність включити до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2008 року різницю в частині податку на додану вартість між договірною ціною та попередніми оплатами в розмірі 1 526 110,40 грн. (без податку на додану вартість) підтверджено рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій при винесенні рішення про відмову у задоволенні позову правомірно послались на норму ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України та, як наслідок, на обставини, які були встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, в адміністративній справі № 2/1 за позовом ТОВ «Боянівка» до ДПІ у м. Чернівці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За вказаних обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка» залишити без задоволення.

2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.12.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 у справі № 2а-3359/10/2470 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)О.В. Вербицька (підпис) Т.М. Шипуліна