Рішення

від 29.07.2013 по справі 5009/3073/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 7/102/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 Справа № 5009/3073/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета обладнання», м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІТОПОЛЬ-АВТОТРАНС», м.Мелітополь, Запорізька область

Головуючий суддя: Кутіщева - Арнет Н.С.

судді: Азізбекян Т.А.

Шевченко Т.М.

Представники:

Від позивача : Дербеньова С.В., дов. б/н від 25.09.2012р.

Від відповідача : Пузій О.В., дов. б/н від 23.08.2012р.

Ковтун Г.Є., директор - протокол № 1 від 28.05.2000р.

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА ОБЛАДНАННЯ» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІТОПОЛЬ-АВТОТРАНС» про стягнення 14895 грн. 67 коп. заборгованості, яка складається з 14870 грн. 00 коп. основного боргу, 25 грн. 67 коп. сума 3% річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом перерозподілу справ між суддями, автоматизованою системою документообігу суду, справу № 5009/3073/12 передано на розгляд судді Кутіщевій-Арнет Н.С.

Ухвалою суду від 14.08.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/102/12, судове засідання призначено на 27.08.2012р.

Ухвалою суду від 27.08.2012р. судове засідання відкладалось до 03.10.2012р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ст.ст. 175, 193, 222 ГК України, ст. ст. 205, 525, 526, 610, 611, 625, 655 ЦК України, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА ОБЛАДНАННЯ» (дачі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕЛІТОПОЛЬ-АВТОТРАНС» (дачі по тексту - відповідач) був укладений договір купівлі-продажу Діагностичного пристрою Jal Test PC (дачі по тексту - договір). При укладенні договору сторонами не було дотримано письмової форми правочину. Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА

ОБЛАДНАННЯ», як продавцем, було передано у власність ТОВ «МЕЛІТОПОЛЬ- АВТОТРАНС», як покупця, товар, а саме - Діагностичний пристрій Jal Test PC в кількості 1, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000142 від 21.06.2011р., яка підписана представниками покупця та продавця та засвідчена печаткою продавця, а також довіреністю № 5 від 21.06.2011р., виданою ТОВ «МЕЛІТОПОЛЬ- АВТОТРАНС» для отримання останнім від продавця товару. Таким чином, фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що відповідач підписавши видаткову накладну № РН-0000142 від 21.06.2011р. та видавши довіреність, прийняв товар без будь-яких заперечень .

Внаслідок неналежного виконання зобов'язань по сплаті за отриманий діагностичний пристрій Jal Test PC у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 14895грн. 67 коп. (борг і 3% річних). Враховуючи викладені в позовній заяві обставини, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі.

Відповідач не визнав заявлені вимоги. Представниками відповідача наданий відзив на позовну заяву, в якому викладене обґрунтування заперечень відповідача та заявлено клопотання про призначення судової експертизи. Відповідач зазначає, що в обґрунтування позовних вимог, позивач додає до позовної заяви копію видаткової накладної № РН - 0000142 від 21.06.2011р. де вартість обладнання складає вже 74350,00 грн. та довіреність на отримання ТМЦ № 5 від 21.06.2011р. Однак, ці документи не підписані уповноваженою особою підприємства - директором Ковтуном Г.Є., а підписані іншою невідомою особою, яка не уповноважена на підписання. Зазначені обставини можуть бути підтверджені висновком судової почеркознавчої експертизи, про проведення якої відповідач подав відповідне клопотання та зразками підпису Ковтуна Г.Є. зразком підпису Ковтуна Г.Є. в його паспорті та зразками підпису Ковтуна Г.Є. на Статуті ТОВ "Мелітополь-Автотранс", справжність якого посвідчена нотаріусом (копії додається). Крім того, на видатковій накладній № РН - 0000142 від 21.06.2011р., яка додана до позову, підпис особи, яка її підписала з боку відповідача не скріплений печаткою підприємства. Також, дана накладна не містить обов'язкових реквізитів. Відзив відповідача долучений судом до матеріалів справи.

Клопотання відповідача щодо призначення судової експертизи було прийнято судом до розглянуто. Заявник обґрунтував клопотання тим, що видаткова накладна №РН - 0000142 від 21.06.2011р., де вартість обладнання складає 74350,00 грн. та довіреність на отримання ТМЦ № 5 від 21.06.2011р. не підписувались уповноваженою особою підприємства відповідача - директором Ковтуном Г.Є., а підписані іншою невідомою особою. Але, підприємство відповідача не заперечує, що дійсно отримало у позивача обладнання, а саме: діагностичний пристрій Jal Test PC.

Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Розглянувши клопотання відповідача, судом вирішив призначити судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 41 ГПК України, учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Відповідачем, на вирішення експертизи поставлено наступне питання:

- чи виконано підпис на видатковій накладній № РН-0000142 від 21.06.2011р. в графі "Отримав(ла)" Ковтуном Геннадієм Єгоровичем?

Суд прийшов до висновку, що для об'єктивного розгляду спору по суті, також необхідно призначити судову економічну експертизу, поскільки економічна експертиза включає дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій, а позивачем надано два рахунки від 25 травня 2011р. за одним номером СФ-0000280, але з різними сумами і суд не має можливості з'ясувати якими документами підтверджується вимога щодо розрахунку і оплати товару в бухгалтерському обліку позивача і відповідача.

З урахування викладеного, провадження по справі № 5009/3073/12 було зупинено до отримання висновків експертів.

В зв'язку з тим, що строк виконання та проведення відповідних матеріалів та уточнення експертного завдання пройшов, експертне провадження № 9680/12-45/9681/96/82/12-32 було анульовано та повернуті надані із запізненням додаткові документи. Судова економічна експертиза проведена не була.

Ухвалою суду від 28.05.2013р., в зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження по справі № 5009/3073/12, провадження по справі було поновлено, судове засідання призначено на 05.06.2013р.

Ухвалою суду від 05.06.2013р., в зв'язку з неявкою представника позивача, судове засідання відкладалось до 04.07.2013р.

Розпорядженням від 05.06.2013р. № 01-04/20/13, у зв'язку зі складеністю предмету спору, справа № 5009/3073/12 була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кутіщева -Арнет Н.С., судді: Азізбекян Т.А., Шевченко Т.М.

Ухвалою суду від 05.06.2013р. справу було прийнято до колегіального розгляду, судове засідання призначено на 04.07.2013р.

Ухвали суду були направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином сповіщені судом про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

26 червня 2013р. від відповідача до канцелярії господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі (долучені до матеріалів справи).

04 липня 2013р. від позивача до канцері до суду надійшло клопотання про повернення оригіналів документів, які були надані позивачем для проведення судової почеркознавчої та судової економічної експертизи.

Клопотання подано згідно зі ст.22 ГПК України, судом прийнято до розгляду та задоволено.

Також, позивачем надано нормативне обґрунтування позовних вимог.

В продовженому 29 липня 2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав суду додаткові письмові пояснення (долучені до матеріалів справи).

29 липня 2013р. від відповідача також надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач заперечує щодо наявності заборгованості за отриманий від позивача товар (долучені до матеріалів справи).

Судовий процес ведеться із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

Розгляд справи завершено 29.07.2013р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА ОБЛАДНАННЯ» (далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕЛІТОПОЛЬ-АВТОТРАНС» (далі по тексту - відповідач) був укладений договір купівлі-продажу діагностичного пристрою Jal Test PC (далі по тексту - договір).

При укладенні договору сторонами не було дотримано письмової форми правочину.

Відповідно до п.2 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА ОБЛАДНАННЯ», як продавцем, було передано у власність ТОВ «МЕЛІТОПОЛЬ-АВТОТРАНС», як покупця, товар, а саме - діагностичний пристрій Jal Test PC в кількості 1 шт., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000142 від 21.06.2011р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт отримання покупцем товару підтверджується його довіреністю №5 від 21.06.2011р., виданою ТОВ «МЕЛІТОПОЛЬ-АВТОТРАНС» для отримання представником останнього від продавця товару.

Також, у відповіді від 15.08.2012р. на вимогу про сплату боргу, відповідач підтвердив факт отримання і наявності у нього переданого товару. Крім того, під час судового розгляду даної справи, відповідач неодноразово підтверджував факт отримання ним товару.

Статтею 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарських операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна №РН-0000142 від 21.06.2011р. відповідає вимогам статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Тобто, дана накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

В п. 2 Інструкції №99 зазначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей N 99 від 16.05.1996 (далі по тексту - Інструкція № 99), довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Пунктом 5 Інструкції передбачено, що довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Крім того, згідно п. 7 Інструкції №99 забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Також в п. 12 Інструкції №99 забороняється відпускати цінності у випадках: а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; г) закінчення строку дії довіреності; д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

Довіреність №5 від 21.06.2011 р. відповідача, що видана на отримання товару ТОВ «Мелітополь-Автотранс», містить підпис відповідача, зразок підпису особи, що отримала вищезгадану довіреність та проставлена печатка ТОВ «Мелітополь-автотранс».

Інструкцією № 99 не передбачено таких вимог, що довіреність на отримання товару має містити відомості про вартість товару, який отримується за цією довіреністю (додаток №1 до Інструкції №99 міститься зразок такої довіреності).

Рахунок - фактура № СФ-0000280 від 25.05.2011р. за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа , оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку-фактури не відносяться до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Отже, в даному випадку, первинним документом, який може підтвердити факт здійснення господарської операції та укладення усного договору купівлі-продажу є видаткова накладна № РН-0000142 від 21.06.2011р., заповнені реквізити якої забезпечують ідентифікування назви, дати, кількості і вартості товарів, особи, яка передала товар і особи, яка його прийняла.

Надані в матеріали справи документи в сукупності свідчать про наявність між сторонами угоди (правочину), яка за своєю правовою природою є договором поставки, передбаченого ст. 256 ГК України.

Договір поставки було укладено сторонами в усній формі.

Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до домовленості, досягнутої між сторонами, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 74350грн. 00коп., що підтверджується вищевказаною видатковою накладною, відповідач прийняв цей товар по накладній №РН-0000142 від 21.06.2011р. на суму 74350грн. 00коп. Інших накладних сторони суду не представили. Однак відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання по повній оплаті отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 14870грн. 00коп.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 42/0712 від 05.07.2012р., в якій позивач просить відповідача погасити заборгованість в сумі 14870грн.00коп.

В зазначений в претензії строк (чи в установлений законом) відповідач зобов'язання по оплаті виконаних робіт належним чином не виконав.

Враховуючи той факт, що на момент розгляду спору по суті, відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань, вимога позивача про стягнення 14870рн. 00коп. основного боргу за поставлений діагностичний пристрій Jal Test PC обґрунтована і підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, за неналежне виконання відповідачем по своєчасній оплаті отриманого товару пред'явлена до стягнення сума 3 % річних.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 25грн.67коп. суми 3 % річних обґрунтована і підлягає задоволенню (розрахунок додано до матеріалів справи).

Згідно п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. (далі по тексту - Постанова Пленуму ВГС України №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Крім того, відповідно до п. 2.4 Постанови Пленуму ВГС України №18, у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Копія факсу рахунку-фактури (а.с. 35), що була надана відповідачем, судом до уваги приймається, так не є належним доказом. Крім того, різні рахунки , що є у сторін, як належних доказ вимоги згідно ст. 530 ЦК України, до уваги не приймається, з наявністю вищезазначеної вимоги пред'явленої відповідно до ст. 530 ЦК України (претензія).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами , встановленими ст.43 ГПК України.

Частина 5 ст. 42 ГПК України встановлює додаткове до ст. 43 ГПК України правило оцінки доказів. Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити.

Судові витрати, на підставі ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, так як з його вини спір доведено до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 207, 526, 530, 610, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета обладнання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітополь-Автотранс» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітополь - Автотранс», 72311, м. Мелітополь, Запорізька область, вул. Каховське шосе, буд. 2 (ідент. код 25484878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета обладнання», 03150, м.Київ, вул. Боженка, буд. 83 (ідент. код 36644394) 14870 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят)грн. 00 коп. основного боргу, 25 (два п'ять) грн. 3% річних, 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення "02" серпня 2013р.

Присутнім представникам сторін в судовому засіданні судом роз'яснена ст. 87 ГПК України.

Головуючий суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Судді Т.А. Азізбекян

Т.М. Шевченко