Рішення

від 23.09.2013 по справі 39/251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 23.09.2013                                                                                                               Справа № 39/251                                Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Приватного підприємства “Голден-Фарм”, м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лек-Ком”, м. Хмельницький про стягнення 5  451,13грн. за участю уповноважених сторін: від позивача – не з'явився від відповідача – не з'явився СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство “Голден-Фарм”, м. Київ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лек-Ком”, м.Донецьк основного боргу у розмірі 5 268,46грн., інфляційних збитків у розмірі 152,79грн. та 3% річних у розмірі 29,88грн. (Усього 5  451,13грн.) В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №168 від 18.02.2010р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість. На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію видаткової накладної №3249 від 15.03.2010р., копію акту звірки розрахунків, копію претензії вих.№97 від 14.09.2010р. Ухвалою господарського суду від 04.01.2011 провадження у справі було зупинено та призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково – дослідному інституту судових експертиз. 27 грудня 2012 на адресу господарського суду Донецької області від Донецького науково – дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №4898/24/81 від 22.02.12, в якому останній повідомив, що до теперішнього часу кошти по рахунку №1298 від 23.09.11 на адресу установи на надходили, у зв'язку з чим на підставі п.п. 1.13 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» матеріали справи №39/251, повернені на адресу суду без виконання. Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 14.08.2013, у зв'язку із обранням судді Морщагіної Н.С. суддею Одеського апеляційного господарського суду, справа №39/251 передана на автоматичний розподіл. За результатами автоматичного розподілу справи №39/251 призначено суддю Подколзіну Л.Д. Ухвалою від 19.08.2013р. провадження у справі № 39/251 було поновлено з призначенням до розгляду на 09.09.2013р. 12 вересня 2013р. господарський суд Донецької області надіслав запит до реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю “Лек-Ком”, м.Донецьк. Згідно наданої відповіді начальника відділу - державного реєстратора реєстраційної служби вих.№03.4-19-1991 від 18.09.2013р. вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи – Товариства з обмеженою відповідальністю “Лек-Ком” (ЄДРПОУ 35559759) є 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, пр-т.Миру, буд.43. На підставі викладеного, суд вважає належним місцезнаходження юридичної особи – Товариства з обмеженою відповідальністю “Лек-Ком”: 29000, Хмельницька область, м.Хмельницький, пр-т.Миру, буд.43. Відповідно до приписів ч.3 ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду. Отже, господарським судом Донецької області розглядається справа № 39/251 по суті. Позивач у засідання суду 23.09.2013р. вдруге не з»явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження. Обізнаність сторін про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання ухвал суду. Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представників належним чином повідомленого позивача та відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи. Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд - в с т а н о в и в : 18 лютого 2010р. між Приватним підприємством “Голден-Фарм” (далі по тексту-Продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Лек-Ком” (далі по тексту-Покупець) був укладений договір №168, згідно умов якого продавець зобов”язався продати, а покупець зобов»язався купити у кількості та на суму згідно накладних. Ціна товару та сума узгоджується сторонами і визначається у відповідності до накладних. Покупець має сплатити за фактично реалізований протягом місяця товар. Після закінчення місяця покупець протягом 5 календарних днів надає продавцю звіт про реалізований товар та проводить його оплату (п.2.1, п.3.1 договору). Пунктом 5.3 договору встановлений строк його дії з моменту підписання і діє на протязі одного року, та вважається чинним до повного взаєморозрахунку сторін. Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу і сторони досягли істотних його умов щодо  предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні  вимог ст. 638 ЦК України, та вимог ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.            Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України. Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору по видатковій накладній №3249 від 15.03.2010р. (арк.48 справи) позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 10  555,76грн. З представленої видаткової накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами та скріплена печатками без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару саме на підставі укладеного договору. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару. За розрахунком позивача, відповідач оплатив одержаний товар частково, у зв»язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в  загальному розмірі 5  268,46коп. Станом на 30.09.2010р. відповідач підтвердив наявність вказаного боргу перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків. Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору. Як зазначалось вище, у відповідності до п.3.1 договору покупець має сплатити за фактично реалізований протягом місяця товар. Після закінчення місяця покупець протягом 5 календарних днів надає продавцю звіт про реалізований товар та проводить його оплату. Отже, виходячи з вказаного порядку розрахунків, ненадання покупцем позивачу звіту про реалізований товар, інформації щодо обсягів його реалізації унеможливлює визначення сторонами договору строків та обсягів реалізованого товару, а відповідно унеможливлює для позивача пред»явлення відповідачу вимог щодо оплати за реалізований останнім товар. 18.08.2010р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих.№97 від 14.09.2010р. про сплату заборгованості у розмірі 5 268,46грн. разом з актом звірки. Однак, претензія залишилась без відповіді відповідачем.   Враховуючи вищевикладене, а також те, що іншим чином позивач та відповідач в договорі №168 від 18.02.2010р. не врегулювали умови щодо строків та порядку розрахунків за поставлений товар (у тому числі у випадку ненадання Відповідачем доказів про обсяги реалізованого товару), суд вважає, що є правомірним застосування у такому випадку судом ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до норм ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк  (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як зазначалось вище, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу, товар не повернутий покупцем продавцю. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у позивача настало право вимагати від Відповідача оплати за поставлений за цим договором товар. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 692 ЦК  зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною. Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 5 268,46грн. Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 5 268,46грн. Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором. Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях. Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних за період з 19.08.2010р.-26.10.2010р. у сумі 29,88грн. та інфляційні за період з 19.08.2010р.-26.10.2010р. у сумі 152,79грн. Однак, як встановлено судом позивачем не було враховано семиденний строк для виконання відповідачем взятих на себе зобов»язань згідно ст.530 ЦК України та поштовий пробіг. Згідно п.4.1.2 Наказу/Нормативів, Міністерства транспорту та зв»язку, від 12.12.2007р., №1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», а також з урахуванням п.4.2 нормативні строки пересилання збільшуються на один день, тобто Д+3+1. Отже, зобов'язання сплатити кошти виникло у відповідача за вищевказаною накладною з 23.08.2010р.+7 днів, таким чином після спливу визначеного ст. 530 ЦК України семиденного строку та з урахуванням поштового пробігу, тобто з 30.08.2010р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо 3% річних здійсненого судом, встановлено, що розмір 3% річних  за період з 30.08.2010р.- 26.10.2010р. відносно заборгованості у сумі 5 268,46грн. складає 25,12 =5 268,46х3х58/365/100. За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 25,12грн. Разом з цим, нарахування інфляційних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) її нарахування, проте не вірно визначено початок прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем. Отже, інфляційні підлягають нарахуванню з 01.09.2010р.   Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо інфляційних здійсненого судом, за період з 01.09.2010р.-26.10.2010р. встановлено, що розмір інфляційних перевищує розмір заявлених вимог позивачем в частині стягнення інфляційних втрат. Проте з огляду на відсутність у суду повноважень виходити за межі заявлених вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційних у розмірі, визначеному позивачем, - в сумі 152,79грн. Згідно ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови – на позивача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.526, ч.2 ст. 530, ст.ст.625, 629, 692 ЦК України, ч.3 ст.17, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85  ГПК  України, суд –                                                             В И Р І Ш И В : Позовні вимоги Приватного підприємства “Голден-Фарм”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лек-Ком”, м.Хмельницький про стягнення 5  451,13грн. задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лек-Ком”, м.Хмельницький на користь Приватного підприємства “Голден-Фарм”, м. Київ основний борг у розмірі 5 268,46грн., інфляційні збитки у розмірі 152,79грн., 3% річних у розмірі 25,12грн., витрати по сплаті держмита у сумі 101,91грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,79грн. В решті частині позову відмовити. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано. У судовому засіданні 23.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст  рішення складено та підписано 30.09.2013р.                    Суддя                                                                                                Л.Д. Подколзіна