Постанова

від 25.09.2013 по справі 6/694

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Справа № 6/694

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А. - головуючого, суддівДанилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача відповідача прокуратури третьої особи скаржникаКарпова В.Г. (дов. від 25.04.2013 р.) Телицька В.А. (дов. від 10.09.2013 р. № 225-К1-1128) Баклан Н.Ю. (посв. від 11.10.2012 р. № 008813) Негода Є.В. (дов. від 14.02.2013 р.) ОСОБА_7 (дов. від 01.07.2013 р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_8 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 р. у справі № 6/694 господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів України доКиївської міської ради третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю будівельна компанія "Кроун" провизнання недійсним рішення № 1035/196 від 26.06.2007 р.

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київради №1035/196 від 26.06.2007 р. "Про відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю будівельній компанії "Кроун" для розташування об'єктів рекреаційного призначення з можливістю облаштування злітно-посадочної смуги на воді для гідропланів та благоустроєм прилеглої території на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва".

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора міста Києва посилався на те, що рішення Київської міської ради від 26.06.2007 р. № 974/1635 було прийнято з порушенням норм земельного та природоохоронного законодавства, а також охоронюваних законом інтересів Державного комітету із земельних ресурсів України.

Господарський суд міста Києва рішенням від 29.03.2010 р. у справі № 6/694 (суддя Ковтун С.А.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 р. (колегія суддів: головуючий Сотніков С.В., судді Дзюбко П.О., Сулім В.В.), позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів України задовольнив повністю, погодившись з доводами, викладеними у позові.

Не погоджуючись з вищенаведеними судовими рішеннями, ОСОБА_8 (особа яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права та обов'язки), звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 р. у даній справі, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень та невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи.

Крім того, ОСОБА_8 звертає увагу на те, що місцевим судом, позицію якого було підтримано апеляційним судом, винесено рішення, яке зачіпає її права та інтереси як власника нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, проте, в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України ОСОБА_8 не було залучено до участі у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора, представників сторін та скаржника, перевіривши оскаржувані судові акти на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.06.2007 р. рішенням Київської міської ради від № 1035/1696 "Про відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю будівельній компанії "Кроун" для розташування об'єктів рекреаційного призначення з можливістю облаштування злітно-посадочної смуги на воді для гідропланів та благоустроєм прилеглої території на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю будівельній компанії "Кроун" для розташування об'єктів рекреаційного призначення з можливістю облаштування злітно-посадочної смуги на воді для гідропланів та благоустроєм прилеглої території на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва.

Пунктом 2 рішення вирішено передати товариству з обмеженою відповідальністю будівельній компанії "Кроун" в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,5 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що рішення Київської міської ради від 26.06.2007 р. №1035/1696, на думку заступника прокурора міста Києва, не відповідає земельному та природоохоронному законодавству, а також порушує охоронювані законом інтереси Державного комітету із земельних ресурсів України.

Задовольняючи позовні вимоги заступника прокурора міста Києва та визнаючи недійсним рішення Київради № 1035/196 від 26.06.2007 р., суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, мотивує своє рішення тим, що проект відведення спірної земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю будівельній компанії "Кроун", який було затверджено вказаним рішенням Київської міської ради, не було належним чином погоджено у відповідності до вимог статті 123 Земельного кодексу України, зокрема, з уповноваженим органом державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища в м. Києві - Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Разом з тим, судова колегія вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є суперечливими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, тобто, здійснені з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права з огляду на таке.

Згідно із статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. За приписами частини 3 вказаної статті, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю будівельній компанії "Кроун" було погоджено згідно з приписами статті 123 Земельного кодексу України відповідними органами, в тому числі, уповноваженим органом державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища - Управлінням охорони навколишнього природного середовища Київської міської державної адміністрації згідно висновку № 071/04-4-19/2936 від 30.06.2005 р.

Розглянувши вищезазначений проект щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю будівельній компанії "Кроун", Київська міська рада у відповідності до статей 93, 123, 124, 141 Земельного кодексу України, вирішила затвердити вказаний проект та передати ТОВ будівельній компанії "Кроун" в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,5 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, прийнявши спірне рішення від 26.06.2007 р. №1035/1696 "Про відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю будівельній компанії "Кроун" для розташування об'єктів рекреаційного призначення з можливістю облаштування злітно-посадочної смуги на воді для гідропланів та благоустроєм прилеглої території на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва".

Враховуючи викладене, вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли суперечливого висновку, визнавши спірне рішення Київської міської ради від 26.06.2007 р. № 1035/1696 недійсним, оскільки, виходячи із встановлених судами обставин справи та вищезазначених норм законодавства, немає підстав вважати, що в даному випадку Київська міська рада, приймаючи вказане рішення, діяла не у спосіб та порядок, що передбачені законодавством.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, скасував рішення Київської міської ради від 26.06.2007 р. № 1035/1696 повністю, не погоджуючись із законністю цього рішення лише в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю будівельній компанії "Кроун" для розташування об'єктів рекреаційного призначення з можливістю облаштування злітно-посадочної смуги на воді для гідропланів та благоустроєм прилеглої території на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва (пункт 1 рішення), при цьому, не залучивши ТОВ будівельну компанію "Кроун" у якості другого відповідача у справі як особу, яка погоджувала проект землеустрою та на користь якої вказаний проект було затверджено, а також не дослідивши законність спірного рішення в частині передання ТОВ будівельній компанії "Кроун" в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,5 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (пункт 2 рішення), та не встановивши, чи було спірне рішення реалізоване в цій частині.

Конституційним Судом України у рішенні від 16.04.2009 р. у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), було зазначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Колегія суддів зазначає, що спірне рішення Київської міської ради від 26.06.2007 р. № 1035/1696 "Про відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю будівельній компанії "Кроун" для розташування об'єктів рекреаційного призначення з можливістю облаштування злітно-посадочної смуги на воді для гідропланів та благоустроєм прилеглої території на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва" є актом ненормативного характеру органу місцевого самоврядування, актом одноразового застосування, а отже, в тому випадку, якщо спірне рішення було реалізоване шляхом укладення договору оренди земельної ділянки між Київрадою та ТОВ будівельною компанією "Кроун" на виконання пункту 2 цього рішення, то рішення Київради має вважатися таким, що вичерпало свою дію і втратило чинність фактом його виконання, що означає відсутність правових підстав для скасування або визнання спірного рішення недійсним.

Враховуючи вищевикладене, не можна вважати, що судами попередніх інстанцій дотримано вимог, передбачених статтями 43, 84 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи на підставі встановлених обставин справи і доказів, які були предметом дослідження і оцінки судом, та повного і послідовного викладення рішення.

Крім того, ОСОБА_8 у своїй касаційній скарзі стверджує, що рішення суду першої інстанції у даній справі, яке було підтримано апеляційним судом, зачіпає її права та інтереси як власника нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, посилаючись, при цьому, на договір купівлі-продажу від 15.05.2012 р., зареєстрований за № 333, предметом якого є нежилі будівлі комплексу будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, додаткову угоду до договору від 31.05.2012 р., зареєстровану за № 409, а також витяги про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 34397193 від 06.06.2012 р. та № 34396910 від 06.06.2012 р., якими підтверджується право власності ОСОБА_8 на нежилі будівлі комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, копії яких додані скаржником до касаційної скарги.

ОСОБА_8, керуючись приписами статті 120 Земельного кодексу України, статті 337 Цивільного кодексу України, стверджує про перехід до неї права користування частиною спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що будівлі і споруди, розташовані на зазначеній земельній ділянці, у свій час були відчужені на користь інших осіб товариством з обмеженою відповідальністю будівельною компанією "Кроун", частину яких згодом придбала ОСОБА_8

Таким чином, є підстави вважати, що дослідження доданих до касаційної скарги копій документів, на які ОСОБА_8 посилається як на підтвердження її права власності на об'єкти нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, про відведення якої на користь товариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Кроун" було прийнято спірне рішення Київради № 1035/196 від 26.06.2007 р., може мати значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим вбачається необхідність дослідити питання - в якій мірі спір у даній справі стосується прав та обов'язків ОСОБА_8

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 111 10 Господарського кодексу України порушенням норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Оскільки не встановлення зазначених обставин судами першої та апеляційної інстанцій є суттєвим порушенням норм процесуального права, які, з урахуванням меж перегляду справ в касаційній інстанції, встановлених статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, унеможливили висновок суду касаційної інстанції щодо правильності визначення і правової оцінки спірних правовідносин, прав та обов'язків сторін та особи, яка не була залучена до участі у справі - ОСОБА_8, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 р. у справі № 6/694 та рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2010 р. скасувати.

Справу № 6/694 направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова