Постанова

від 01.10.2013 по справі 826/7763/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7763/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерасервіспарк» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, треті особи: Приватне підприємство «Клер Шато Фиорд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммаст-Стандарт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектро-75» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерасервіспарк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Ерасервіспарк» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.03.2012 року №0001272250. До участі у справі судом залучено третіх осіб: Приватне підприємство «Клер Шато Фиорд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммаст-Стандарт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектро-75».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на безпідставність сформованого внаслідок непідтверджених належними первинними документами господарських операцій податкового кредиту.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Промелектро-75» за період з 01.01.2009 року по 30.09.2012 року, за підсумками якої складено акт від 27.02.2013 року №126/22-5-09/32112019 та виявлені порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого зайво віднесено до податкового кредиту суму в розмірі 88887 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.03.2013 року №0001272250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 106234,75 грн., в тому числі 88887 грн. - за основним платежем, 17347,75 грн. - за штрафними санкціями.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача взаємовідносини останнього з ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Промелектро-75» за домовленостями, фактичне виконання яких не підтверджується з урахуванням основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів названих контрагентів.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах податкових перевірок контрагентів позивача, результати яких викладені в актах контролюючих органів №45/2200/32395460 від 28.09.2012 року, №864/23-1/37563531 від 22.12.2011 року, №783/23-2/37563531 від 23.11.2011 року, №29/2300/36098229 від 20.02.2012 року, №282/23-1/36445186 від 13.02.2012 року, згідно з якими органами податкової інспекції не підтверджено реальний характер господарської діяльності вищевказаних підприємств.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у відносини із вищезазначеними контрагентами позивач вступав в період їх правового регулювання Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

За пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Податковим кодексом України, пп. «б» п. 185.1 ст. 185, до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. А відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Як убачається із матеріалів справи, позивач вступав у договірні відносини з ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Промелектро-75» за договорами про надання послуг з ремонту та відновлення електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв.

Так, між позивачем, як замовником, та ПП «Клер Шато Фиорд», як виконавцем (в особі ОСОБА_4) укладено договір №001/10 від 01.10.2010 року. За змістом договору, виконавець зобов'язаний виконати ремонт електронних плат, блоків та вузлів, а також друкуючих пристроїв.

На підтвердження виконання робіт за вказаним договором у жовтні та листопаді 2010 року позивачем надано акти виконаних робіт та виписані ПП «Клер Шато Фиорд» податкові накладні. Згідно з актами виконаних робіт та податковими накладними, контрагентом позивача були виконані роботи з ремонту електронних плат, вузлів, механізмів, принтерів, блоків індикації, друкуючих головок, витратних матеріалів.

Згідно платіжних доручень, між позивачем та ПП «Клер Шато Фиорд» розрахунок проведено в повному обсязі. Зазначені операції відображено у бухгалтерському обліку. А суми сплаченого податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Указана документація надавалась позивачем контролюючому органу до перевірки, однак останнім не взята до уваги з огляду на те, що за даними податкових баз, податковим органом встановлено, що ПП «Клер Шато Фиорд» відсутнє за місцезнаходженням, про що до ЄДР внесено відповідний запис, вчинений на підставі довідки про таку відсутність від 11.03.2011 року та повідомлення за формою №18-ОПП від 23.03.2011 року. Свідоцтво платника податку на додану вартість цього підприємства анульовано з 11.05.2011 року.

Також, податковим органом враховано дані акту Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 28.09.2012 року №45/220/32395460, у якому інспекцією констатовано неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Клер Шато Фиорд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у період з 01.01.2007 року по 31.03.2011 року. У цьому акті контролюючий орган посилається на інформацію, що надійшла від військової прокуратури Західного регіону України про проведення перевірки ПП «Клер Шато Фиорд». В ході зазначеної перевірки було допитано директора приватного підприємства ОСОБА_4, який заперечував своє відношення до діяльності зазначеного підприємства та стверджував, що не підписував жодні документи. Окрім того, було допитано громадянку ОСОБА_5, яка надала пояснення, що брала участь у фінансовій діяльності ПП «Клер Шато Фиорд», яке було створено з метою надання необґрунтованої податкової вигоди іншим платника податків шляхом проведення безтоварних господарських операцій. Водночас, від прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшли відомості про те, що ОСОБА_4 протягом 2010-2011 років на території України не перебував та згідно висновку експерта НДБКЦ при УМВС України на Львівській залізниці, підписи директора ПП «Клер Шато Україна» ОСОБА_4 на первинних документах не відповідають дійсним і виконані іншими особами. Однак, доказів, що є носіями інформації, викладеної у акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Клер Шато Фиорд» відповідачем не надано.

Колегією суддів установлено, що між позивачем, як замовником, та ТОВ «Компанія «Вайліс», як виконавцем, укладено договори від 01.11.2010 року №03/10 та від 04.01.2011 року №04/11, предметом яких було виконання робіт, тотожних з визначеними у вище дослідженому договорі з ПП «Клер Шато Україна»: ремонт електронних плат, блоків та вузлів, а також друкуючих пристроїв.

Із матеріалів справи вбачається, що в період з листопада по грудень 2010 року та в період з січня по березень 2011 року сторонами виконувалися умови договорів від 01.11.2010 року №03/10 та від 04.01.2011 року №04/11, що підтверджується складеними актами виконаних робіт. Також, ТОВ «Компанія «Вайліс» було виписано позивачу податкові накладні за фактом розрахунків, які підтверджені платіжними дорученнями та проведені у повному обсязі. Суми податку на додану вартість, перераховані ТОВ «Компанія «Вайліс» включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Указана документація надавалась позивачем контролюючому органу до перевірки, однак останнім не взята до уваги з огляду на висновки, викладені податковим органом в акті позапланової перевірки ТОВ «Компанія «Вайліс» від 13.02.2012 року № 282/23-1/36445186, здійсненої Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області. У акті контролюючим органом стверджується, що свідоцтво платника податків ТОВ «Компанія «Вайліс» анульовано 31.03.2011 року у зв'язку з відсутністю контрагента за місцезнаходженням. Зазначена перевірка була проведена податковою інспекцією у зв'язку з кримінальним провадженням за фактом фіктивного підприємництво, пов'язаного зі створенням ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Компанія Вайліс», створених з метою незаконного завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків реально діючими господарюючими суб'єктами. Зазначена обставина, зокрема, підтверджується поясненнями громадянки ОСОБА_5, допитаної як свідок в ході досудового розслідування кримінальної справи.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як замовником, та ТОВ «Промелектро-75», як виконавцем, підписано договір від 05.09.2011 року № 11/11 на виконання тих самих робіт, що і за відносинами із вищезгаданими контрагентами.

Колегією суддів установлено, що в період з жовтня по грудень 2011 року сторонами виконувались умови цього договору, що підтверджується актами виконаних робіт. Після підписання зазначених актів ТОВ «Промелектро-75» видало позивачу податкові накладні. З матеріалів справи вбачається, що оплата за роботи проведена у повному обсязі. Суми сплаченого податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту.

Не приймаючи до уваги первинні документи, надані позивачем до перевірки, податковий орган зазначає, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Промелектро-75» анульоване 19.01.2012 року у зв'язку із внесенням до ЄДР запису про відсутність підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням. Також, в ході перевірки використаний висновок спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області, згідно з яким підпис, який виконаний на договорі № 46 від 15.07.2011 року (про визнання електронних документів), виконаний не ОСОБА_6 - засновником, керівником та головних бухгалтером ТОВ «Промелектро-75», а іншою особою.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як замовником, та ТОВ «Проммаст-Стандарт», як виконавцем, укладено договір від 14.07.2011 року № 05/11 про виконання аналогічних робіт, що і за відносинами з вищезгаданими контрагентами, умови якого є аналогічними з вище дослідженими договорами, окрім терміну його дії.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано акти виконаних робіт за період з липня по вересень 2011 року та видаткову накладну з поставки РРО Міні 500.02. Після підписання актів виконаних робіт ТОВ «Проммаст-Стандарт» видало позивачу податкові накладні. Розрахунки за договором підтверджуються платіжними дорученнями та проведені в повному обсязі.

В акті перевірки позивача податковий орган посилається на результати документальної перевірки ТОВ «Проммаст-Стандарт», проведеної Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області, якою встановлено відсутність вказаного контрагента за місцезнаходженням. Крім того, зазначається про те, що доходи директору підприємства - ОСОБА_7 не нараховувалися протягом 2007 - 2011 років. За результатами перевірки даних податкової звітності відповідно до інформаційних систем не встановлено наявність у зазначеного підприємства власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, необхідних для здійснення діяльності.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності формування податкового кредиту за рахунок сплаченого податку на додану вартість, колегія суддів враховує наступне.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом України «Про податок на додану вартість» (п. 1.7 ст. 1).

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зміст юридичних норм, закріплених в Податковому кодексі Україні у його V розділі «Податок на додану вартість», що набрав чинності 01.01.2011 року, відповідає вищенаведеним положенням Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених податковим законодавством та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що саме на момент надання податкових накладних Приватне підприємство «Клер Шато Фиорд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммаст-Стандарт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектро-75» не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні. Із матеріалів справи вбачається, що свідоцтва платників податків на додану вартість були анульовані вже після проведення господарських операцій з позивачем та підписання вище досліджених податкових накладних.

Також, колегія суддів наголошує, що право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням нею правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на встановлені працівниками правоохоронних органів обставини та висновки, викладені у матеріалах досудового слідства по кримінальній справі з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КК України та частини 1 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи, навіть, його контрагентів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що матеріали податкових перевірок контрагентів позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цими контрагентами, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Промелектро-75», а тому не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру цих господарських взаємовідносин.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерасервіспарк» задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року скасувати .

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерасервіспарк» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 14 березня 2013 року №0001272250.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М