Постанова

від 10.09.2013 по справі 813/3559/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року о 17 год. 20 хв. м. Львів № 813/3559/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/3559/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мультимодальний логістичний оператор», представник - Хрипта І.М. доЛьвівської митниці Міністерства доходів і зборів України, представник - Рибак Н.Я. проскасування рішення від 29.01.2013 року № КТ-209000003/2013/900005/2,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мультимодальний логістичний оператор» (далі - Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці, просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № КТ-209000003/2013/900005/2 від 29.01.2013 р.

Позов обґрунтовує тим, що при проведенні процедури митного оформлення декларації ВМД 209120000/2013/802127, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, з яким позивач не погоджується. Вважає, що позивачем до митного оформлення товару були в повному обсязі та своєчасно подані документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, які давали можливість застосувати основний метод визначення митної вартості - за ціною договору. Згоди на застосування резервного методу визначення митної вартості Товариство не давало. Тому, застосування митним органом резервного методу при визначені митної вартості, вважає необґрунтованим.

У судовому засіданні 10.09.2013 року, відповідно до ст. 55 КАС України, за клопотанням відповідача було замінено первісного відповідача Львівську митницю на його правонаступника Львівську митницю Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях. Пояснив, що за результатами здійснення порівняння рівня заявленої в наданих до митного оформлення митної вартості товарів Митницею було виявлено, що задекларована митна вартість товару значно відрізнялася від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Також, у поданих до митного оформлення документах не було платіжного документа про здійснення оплати за імпортований товар та транспортного документа (договору на транспортне перевезення). Тому, на електронну пошту декларанта було надіслано письмову вимогу митного органу про необхідність подання додаткових документів, за наявності яких митна вартість може бути визнана митним органом. У відповідь на вимогу, декларантом було надано лише прайс-лист, договір на транспортне перевезення та митну декларацію країни відправлення. Оскільки, документи були подані не в повному обсязі, Товариству повідомлено про невизнання митної вартості за ціною договору. Інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів позивачем також не було надано. Після проведених консультацій з декларантом на підставі наявних у митного органу відомостей та інформації про рівень цін на такі товари, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, правомірно було визначено митну вартість за резервним методом та прийнято картку відмови та спірне рішення. Враховуючи вищезазначене просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Між публічним акціонерним товариством «БЕЛЬ ШОСТКА Україна» (далі - Дистриб'ютор) та нідерланською компанією «BEL Leerdammer BV» (далі - Постачальник) 12.11.2011 року укладено угоду про дистрибуцію , предметом якої є перепродаж продукції - сиру твердого Леердаммер в асортименті згідно додатку С, на території, визначеній у додатку А до цієї угоди, а саме Україна, Молдавія та Казахстан, на умовах зазначених у цій угоді та додатках до неї.

Згідно Додатку С від 02.01.2013 року до угоди про дистрибуцію між ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна» та нідерландською фірмою «BEL Leerdammer BV» визначено рівень цін на товар, де вартість кілограму сиру твердого Леердаммер брусок 250 гр становить 5,67 доларів США та сиру твердого Леердаммер 1/4 круг 3,2 кг - 4,85 долари США.

Відповідно до договору про надання послуг № 24/05b від 24.05.2012 року, укладеного між ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна» та ТзОВ «Мультимодальний логістичний оператор», позивач надаючи загальні послуги логістики (в тому числі управління внутрішніми та міжнародними перевезеннями вантажів) ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна» щодо проведення митних процедур, несе відповідальність за належне митне оформлення вантажів, та супровід вантажів за адресами, вказаними ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна».

З метою митного оформлення товару, позивачем 25.01.2013 року було подано Митниці вантажно-митну декларацію (далі - ВМД) 209120000/2013/802127, відповідно до якої задекларовано Товар: згідно коду 0406909990; країна походження Нідерланди; вага нетто (кг) 5175.780; Умови поставки FCA NL Schoonrewoerd; опис товару: «сир твердий, з масовою часткою жиру у сухій речовині 45%, Леердаммер 1/4 круг, 3,2 кг*2 - 648 картонних коробок, дата виготовлення 07.01.2013 року, дата кінцевого терміну 05.08.2013 року; Леердаммер брусок, 250 гр*12 - 336 картонних коробок, дата виготовлення 07.01.2013 року, дата кінцевого терміну 15.08.2013 року».

Разом із ВМД Товариством було надано такі документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; угода про дистрибуцію від 12.11.2011 року, додаток А до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року, додаток В до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року, додаток С до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR NL 81477707 від 18.01.2013 року, сертифікат походження товару Nr S100251537 495, рахунок-фактура (INVOICE) Nr 0001255936 від 10.01.2013 року, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться з її межами № 107 від 23.10.2012 року, додаткова угода до угоди про дистрибуцію б/н від 15.08.2012 року, додаткова угода до угоди про дистрибуцію б/н від 19.11.2012 року, ветеринарне свідоцтво ВРД-00 № 131461, договір про надання послуг № 24/05 b від 24.05.2012 року, додаткова угода б/н від 01.08.2012 року до договору про надання послуг, довідка про транспортні витрати від 18.01.2013 року, сертифікат якості CZU-BSD1300060 від 16.01.2013 року, копія митної декларації країни відправлення 13NL01AA3923EACO19 від 18.01.2013 року.

Товариством як декларантом митна вартість товарів була визначена за першим основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), - у сумі 28431,28 доларів США (курс перерахунку 7,993 х 28431,28 = 227251,22 грн), яка складалася з вартості товару та вартості перевезення товару.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою Митниці згідно п. 3 ст. 53 Митного кодексу України було сформовано електронне повідомлення - вимога митного органу про необхідність подання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом. А саме: транспортні (перевізні) документи (договір на транспортне перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу Митниці декларантом позивача було надано додаткові документи: прайс-лист б/н від 02.01.2013 року на ціну для дистриб'ютора, договір про надання послуг № 24/05b від 24.05.2012 року, митна декларація країни відправлення.

Проте, Митницею 29.01.2013 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № КТ-209000003/2013/900005/2, де зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з тим, що декларантом позивача не подано основних документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Крім того, у рішенні вказано, що за результатом проведення процедури консультації з декларантом згідно ст. 57 Митного кодексу України досягнуто згоди щодо неможливості застосування наступних методів визначення митної вартості: методу 2а та 2б - з причин відсутності у митного органу та декларанта цінової інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та 2г - з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Згідно даного рішення митним органом було визначено митну вартість імпортованих товарів за резервним методом (метод № 6) та, відповідно, збільшено митну вартість до 46484,19 доларів США (курс для перерахунку 7,993 - 371548,13 грн).

Коригування митної вартості митний орган провів за даними ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ на підставі раніше визначених ним митних вартостей згідно ВМД № 805150000/2012/2486 від 28.11.2012 року, де ціна аналогічного товару за кілограм становить 8,98 доларів США.

Не погоджуючись з рішенням Митниці Товариство звернулось до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Митна справа в Україні регулюється Митним кодексом України від 13.03.2012 року № 4495-VI, що набрав чинності 01.06.2012 року із змінами і доповненнями, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Cтаттею 7 МК України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ МК України.

Відповідно до ст. ст. 49-50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» МК Ураїни.

За правилами ч. 2 ст. 52 МК Ураїни декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст. 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному ст. 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою ст. 54 кього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року, зокрема в останніх було зазначено:

- «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»;

- «ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості». Суд залишив в силі рішення нижчестоящих судів, яким позовні вимоги задоволені, в тому числі про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість.

Судом встановлено, що Товариство, на підставі вищенаведених норм, визначало митну вартість товару за першим (основним) методом, тобто виходило з ціни угоди про дистрибуцію.

Як пояснив представник відповідача, при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (за даними ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ), виявлено відхилення у рівні митної вартості товару, митна вартість якого перевірялась, в порівнянні із загальним рівнем цін на подібні товари.

З огляду на зазначене, митницею вимагалися додаткові документи, передбаченні статтею 53 МК України.

На дану вимогу позивачем було надано: прайс-лист б/н від 02.01.2013 року на ціну для дистриб'ютора, договір про надання послуг № 24/05b від 24.05.2012 року, митна декларація країни відправлення.

Однак, прайс - лист б/н від 02.01.2013 року не був урахований митницею, як такий, що містить ціну товару на території України та адресований лише ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА УКРАЇНА».

Як встановлено в судовому засіданні, зазначений прайс-лист сформовано по території реалізації товару (Україна, Казахстан, Молдова), тобто виробником надано інформацію щодо рівня цін на ринку дистрибуції, відповідно до укладеної угоди про дистрибуцію. Згідно цієї угоди офіційним та виключним дистриб'ютором на території Україна є ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА УКРАЇНА», яке здійснює офіційну поставку безпосередньо від виробника без залучення посередників. Тому, рівень цін даного товару для реалізації на території Україна визначений в прайс-листі безпосередньо для офіційного дистриб'ютора ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА УКРАЇНА».

Окрім того, правильно визначену митну вартість декларантом підтверджує митна декларація країни відправника. При досліджені судом митної декларації країни Євросоюзу вбачається, що рівень цін (визначених у Євро) не змінився в порівняні з поданою вантажно-митною декларацією, рахунком-фактурою (INVOICE) Nr 0001255936 від 10.01.2013 р. і вантаж ввозився на адресу ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА УКРАЇНА» по цінах зазначених у декларації відправника.

Отже, у прайс - листі, Додатку С до угоди про дистрибуцію та митній декларації країни виробника товару, що подавалися Митниці, визначено рівень ціни даного товару у 2013 році, яка становить 4,85 та 5,67 долари США за 1 кг.

Рівень ціни продукції, на основі яких декларантом було визначено митну вартість, також підтверджує висновок ДП «Укрпромзовнішекспертизи» від 28.02.2013 року № 829. У вказаному висновку зазначено, що рівень цін на сири, що імпортуються згідно Інвойсу № 0001255963 від 10.01.2013 року до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року, з урахуванням аналізу рівня цін реалізації аналогічної продукції на внутрішньому ринку України та Росії, відповідає поточній кон'юнктурі ринку. Твердження відповідача про те, що даний висновок не подавався Митниці та на момент подачі до суду вже втратив чинність не спростовує встановлення декларантом даних щодо рівня цін на товар на період визначення митної вартості.

Подані позивачем договір про надання послуг № 24/05b від 24.05.2012 року та довідка про транспортні витрати підтверджують, що вартість перевезення вантажу для фірми ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА УКРАЇНА», автомобілем ВС 6987 ВК/ВС 7021 ХТ за маршрутом Шонревуд (Нідерланди) - митний кордон Краківець складає 20000 грн (транспортування - 19400 грн, страхування - 600 грн), митний кордон Краківець - Львів складає 11000 грн. Загальна вартість перевезення складає 31000 грн. Сума транспортних витрат при перевезені у розмірі 20000 грн була включена до митної вартості товару.

Твердження відповідача про те, що під час митного оформлення не було подано платіжного документа про здійснення оплати за імпортований товар спростовується статтею 4.1 угоди про дистрибуцію, де зазначено, що вся продукція, яка надається дистриб'ютору відповідно до цієї угоди, реалізується відповідно до умов, визначених у Додатку С, та сплачується впродовж дев'яноста днів з дати виставлення рахунку-фактури.

Як вбачається з матеріалів справи рахунок-фактура (INVOICE) Nr 0001255936 виставлено 10.01.2013 року, а митне оформлення товару позивачем здійснювалося 25.01.2013 року, отже оплати за продукцію на момент подання вантажно-митної декларації ще не було, що виключає надання позивачем платіжного документа.

Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На думку суду, відмова відповідача в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці й інших наданих доказів у сукупності. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся.

Слід зазначити, що приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого Товариством товару за шостим (резервним) методом по ціні 8,9811 доларів США за один кг, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 МК України Митницею.

А відтак, митний орган не вказав на розбіжності в поданих декларантом документах, які на його думку, впливають на значення складових митної вартості товарів та дають підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів.

Об'єктивна можливість застосування першого методу не була спростована відповідачем. Розбіжності, на які посилається митний орган, не беруться судом до уваги, оскільки митним органом не здійснений повний та всебічний аналіз поданих позивачем документів.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ суд присуджує на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мультимодальний логістичний оператор» 499,27 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2013 року № КТ-209000003/2013/900005/2.

3. Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мультимодальний логістичний оператор» (м. Львів, вул. Сигнівка, буд. 9, кв. 13, ЄДРПОУ 37362707) 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 27 копійок сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 16.09.2013 року.

Суддя Кедик М.В.