Ухвала

від 27.01.2015 по справі 813/3559/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2015 р. м. Київ К/800/19843/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючої:Калашнікової О.В. суддів:Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. секретар судового засідання:Антипенко В.В. за участю: представника позивачаХрипта І.М., представника відповідача Піддубняк А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі № 813/3559/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мультимодальний логістичний оператор" до Львівської митниці Міндоходів про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультимодальний логістичний оператор" звернулось в суд з позовом до Львівської митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № КТ-209000003/2013/900005/2 від 29.01.2013 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2013 року № КТ-209000003/2013/900005/2.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Львівська митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 12.11.2011 року між ПАТ "БЕЛЬ ШОСТКА Україна" (дистрибютор) та нідерланською компанією "ВЕL Lеегdаmmег ВV" (постачальник) було укладено угоду про дистрибуцію, предметом якої є перепродаж продукції - сиру твердого "Леердаммер" в асортименті згідно Додатку С, на території, визначеній у Додатку А до цієї угоди, а саме - Україні, Молдавії та Казахстані, на умовах зазначених у цій угоді та додатках до неї. Згідно Додатку С від 02.01.2013 року до угоди про дистрибуцію визначено рівень цін на товар, де зазначено вартість кілограму сиру твердого "Леердаммер", брусок 250 гр. - становить 5,67 доларів США та сиру твердого "Леердаммер", 1/4 круг вагою 3,2 кг - 4,85 долари США.

24 травня 2012 року між ПАТ "БЕЛЬ ШОСТКА Україна" та позивачем (виконавець) укладено договір № 24/05b, згідно якого позивач надає ПАТ "БЕЛЬ ШОСТКА Україна" послуги логістики, в тому числі управління внутрішніми та міжнародними перевезеннями вантажів, а також щодо проведення митних процедур, несе відповідальність за належне митне оформлення вантажів та супровід вантажів за адресами, вказаними ПАТ "БЕЛЬ ШОСТКА Україна".

25 січня 2013 року, з метою митного оформлення товару, позивачем було подано митниці вантажно-митну декларацію №209120000/2013/802127, відповідно до якої задекларовано товар: сир твердий, з масовою часткою жиру у сухій речовині 45%, Леердаммер, 1/4 круг, 3,2 кг - 648 картонних коробок, дата виготовлення 07.01.2013 року, дата кінцевого терміну 05.08.2013 року; Леердаммер брусок, 250 гр. - 336 картонних коробок, дата виготовлення 07.01.2013 року, дата кінцевого терміну 15.08.2013 року, країна походження Нідерланди; вага нетто (кг) 5175,780; умови поставки FСА NL Schoonrewoerd; код 0406909990.

Позивачем, крім ВМД, надано наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; угоду про дистрибуцію від 12.11.2011 року, додаток А до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року, додаток В до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року, додаток С до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року; міжнародну товарно-транспортну накладну СМR NL 81477707 від 18.01.2013 року, сертифікат походження товару № S100251537 495, рахунок-фактуру (INVОІСЕ) № 0001255936 від 10.01.2013 року, довідку № 107 від 23.10.2012 року про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами, додаткову угоду до угоди про дистрибуцію б/н від 15.08.2012 року, додаткову угоду до угоди про дистрибуцію б/н від 19.11.2012 року, ветеринарне свідоцтво ВРД-00 № 131461, договір про надання послуг № 24/05 b від 24.05.2012 року, додаткову угоду б/н від 01.08.2012 року до договору про надання послуг, довідку про транспортні витрати від 18.01.2013 року, сертифікат якості CZU-BSD1300060 від 16.01.2013 року, копію митної декларації країни відправлення 13NL01AA3923ЕАСО19 від 18.01.2013 року.

Позивачем, як декларантом, митна вартість товарів була визначена за першим основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції - 28 431,28 доларів США і включає в собі вартість товару та вартість його перевезення).

В свою чергу, митним органом було сформовано електронне повідомлення-вимогу про необхідність подання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, а саме: транспортні (перевізні) документи (договір на транспортне перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, яку підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу митниці декларантом було надано додаткові документи: прайс-лист б/н від 02.01.2013 року на ціну для дистриб'ютора, договір про надання послуг № 24/05b від 24.05.2012 року, митну декларацію країни відправлення.

29 січня 2013 року митницею було прийнято рішення № КТ-209000003/2013/900005/2 про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з тим, що декларантом не подано основних документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та визначено митну вартість імпортованого товару за резервним (шостим) методом, то відповідно, збільшено митну вартість до 46484,19 доларів США.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, саме припущення митного органу щодо подання декларантом невідповідних документів не є беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим вимагає від суду в кожному випадку здійснювати аналіз поданих декларантом документів.

Згідно з частинами третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно частинами другою, третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на вимогу митного органу надано прайс-лист б/н від 02.01.2013 року на ціну для дистриб'ютора по території реалізації товару (Україна, Казахстан, Молдова), тобто виробником надано інформацію щодо рівня цін на ринку дистрибуції. Відповідно до укладеної угоди про дистрибуцію офіційним та виключним дистриб'ютором на території України є ПАТ "БЕЛЬ ШОСТКА Україна", яке здійснює офіційну поставку безпосередньо від виробника без залучення посередників і рівень цін даного товару для реалізації на території України визначений в прайс-листі безпосередньо для офіційного дистриб'ютора - ПАТ "БЕЛЬ ШОСТКА Україна".

Крім того, на підтвердження заявленої декларантом митної вартості надана митна декларація країни відправника. Рівень ціни продукції, на основі яких декларантом було визначено митну вартість, також підтверджується висновком ДП "Укрпромзовнішекспертизи" від 28.02.2013 року № 829, згідно якого рівень цін на сири, що імпортуються згідно Інвойсу № 0001255963 від 10.01.2013 року до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року, з урахуванням аналізу рівня цін реалізації аналогічної продукції на внутрішньому ринку України та Росії, відповідає поточній кон'юнктурі ринку.

В касаційній скарзі відповідач, не погоджуючись з висновками судів, посилається на те, що в поданих до митного оформлення документах був відсутній основний документ для підтвердження митної вартості - платіжний документ про здійснення оплати за імпортований товар, а також не подано транспортних ( перевізних) документів, тому вважав правомірним витребування додаткових документів. Крім того, відповідач вважає, що наданий фірмою "ВЕL Lеегdаmmег ВV" прас-лист містить виключно ціну дистриб,ютора "БЕЛЬ ШОСТКА Україна", що суперечить суті пропозиції, адресованої невизначеному колу осіб та, що унеможливлює встановити за якою ціною продаються ці товари іншим, непов,язаним із постачальникам особам. Зазначає на невідповідність вимоги позивача в цій частині п.1 ст. 58 Митного Кодексу України, що вартість операції береться за основу для визначення митної вартості, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості операції при продажу непов,язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну.

Касатор також зазначає, що позивачем до митниці не подавався висновок експертної установи, а наданий висновок до суду носить консультативний характер та не узгоджується з наведеними митницею сумнівами, щодо правильності визначення митної вартості позивачем. Наполягає, що за наявності вказаних обставин позивачем не була підтверджена митна вартість за ціною договору належним чином.

Матеріали справи свідчать, що зазначені висновки судів зроблені без урахування та належної оцінки всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, вимог діючого на час прийняття оспорюваного рішення законодавства, чим позбавили можливості суд касаційної інстанції перевірити судові рішення щодо законності дій відповідача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій постановлені з порушенням норм процесуального права, які не можуть бути усунені в суді касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того, чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: (підписи)