Постанова

від 25.05.2015 по справі 813/3559/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року №813/3559/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представників позивача Хрипти І.М., Малайдах А.С.,

представника відповідача Рибака Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультимодальний логістичний оператор» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2013 року №209000003/2013/900005/2, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мультимодальний логістичний оператор» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2013 року №КТ-209000003/2013/900005/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозились на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року в адміністративній справі №813/3559/13-а позовні вимоги ТзОВ «Мультимодальний логістичний оператор» задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідачем було оскаржено постанову суду від 10.09.2013 року в апеляційному порядку.

Так, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів було залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року у справі №813/3559/13-а - без змін.

Не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2015 року касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів було задоволено частково, рішення попередніх судових інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа була надіслана Вищим адміністративним судом України до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 05.03.2015 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Відповідно до вимог статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №813/3559/13-а було передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Сасевичу О.М.

Ухвалою від 06.03.2015 року адміністративну справу №813/3559/13-а було прийнято суддею Сасевичем О.М. до свого провадження.

У судових засіданнях, що відбулись 15.04.2015 року та 22.04.2015 року представником позивача було подано заяви про уточнення позовних вимог і такі судом прийняті до розгляду.

Окрім того, у судовому засіданні 22.04.2015 року судом, на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, було здійснено заміну відповідача - Львівської митниці Міндоходів на належного - Львівську митницю ДФС.

На заперечення позовних вимог відповідачем було подано додаткові письмові заперечення на позовну заяву, у яких відповідач обґрунтовує законність оспорюваного рішення.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові пояснення та просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив й просив суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.11.2011 року між ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна» (дистрибютор) та нідерланською компанією «ВЕL Lеегdаmmег ВV» (постачальник) було укладено угоду про дистрибуцію, предметом якої є перепродаж продукції, а саме - сиру твердого «Леердаммер» в асортименті згідно Додатку С до угоди, на території, визначеній у Додатку А до цієї ж угоди (територія України, Молдавії та Казахстану), на умовах зазначених у цій угоді та додатках до неї. Згідно Додатку С від 02.01.2013 року до угоди про дистрибуцію, сторонами було визначено рівень цін на товар, де встановлено вартість кілограму сиру твердого «Леердаммер», брусок 250 гр., у сумі 5,67 доларів США та сиру твердого «Леердаммер», 1/4 круг вагою 3,2 кг, у сумі 4,85 долари США. При цьому, суд відзначає, що як вбачається зі змісту угоди про дистрибуцію, її сторони є пов'язаними особами, а також про це зазначає відповідач посилаючись на відомості графи 9(а) декларації митної вартості.

24 травня 2012 року між ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна» та ТзОВ «Мультимодальний логістичний оператор» (виконавець) було укладено договір №24/05b, згідно з умовами якого ТзОВ «Мультимодальний логістичний оператор» надає ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна» послуги логістики, у тому числі управління внутрішніми та міжнародними перевезеннями вантажів, проведення митних процедур та в частині таких послуг ТзОВ «Мультимодальний логістичний оператор» несе відповідальність за належне митне оформлення вантажів та супровід вантажів за адресами, вказаними ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна».

25 січня 2013 року, з метою митного оформлення товару, що постачався відповідно до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року, ТзОВ «Мультимодальний логістичний оператор» було подано митниці (відповідачу) вантажно-митну декларацію 209120000/2013/802127, відповідно до якої задекларовано товар: сир твердий, з масовою часткою жиру у сухій речовині 45%, Леердаммер, 1/4 круг, 3,2 кг - 648 картонних коробок, дата виготовлення 07.01.2013 року, дата кінцевого терміну 05.08.2013 року; Леердаммер брусок, 250 гр - 336 картонних коробок, дата виготовлення 07.01.2013 року, дата кінцевого терміну 15.08.2013 року, країна походження Нідерланди; вага нетто (кг) 5175,780; умови поставки FСА NL Schoonrewoerd; код 0406909990.

Окрім вантажно-митної декларації, позивачем було надано такі документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; угоду про дистрибуцію від 12.11.2011 року; додаток А до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року; додаток В до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року; додаток С до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року; міжнародну товарно-транспортну накладну СМR NL 81477707 від 18.01.2013 року; сертифікат походження товару №S100251537 495; рахунок-фактуру (INVОІСЕ) №0001255936 від 10.01.2013 року; довідку №107 від 23.10.2012 року про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами; додаткову угоду до угоди про дистрибуцію б/н від 15.08.2012 року; додаткову угоду до угоди про дистрибуцію б/н від 19.11.2012 року; ветеринарне свідоцтво ВРД-00 №131461; договір про надання послуг №24/05b від 24.05.2012 року; додаткову угоду б/н від 01.08.2012 року до договору про надання послуг; довідку про транспортні витрати від 18.01.2013 року; сертифікат якості CZU-BSD1300060 від 16.01.2013 року; копію митної декларації країни відправлення 13NL01AA3923ЕАСО19 від 18.01.2013 року.

Як декларант, ТзОВ «Мультимодальний логістичний оператор» визначило митну вартість вищевказаних товарів за першим основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції - 28 431,28 доларів США, що включає в собі вартість товару та вартість його перевезення).

У той же час, у відповідності до п.3 ст.53 Митного кодексу України, митним органом (відповідачем) було сформовано електронне повідомлення - вимогу про необхідність подання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, якими можуть бути: транспортні (перевізні) документи (договір на транспортне перевезення); виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, які підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На зазначену вище вимогу митниці декларантом було надано додаткові документи, а саме: прайс-лист б/н від 02.01.2013 року на ціну для дистриб'ютора; договір про надання послуг №24/05b від 24.05.2012 року; митну декларацію країни відправлення.

29 січня 2013 року митницею було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900005/2, в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з тим, що декларантом позивача не подано основних документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зазначеному рішенні відповідач також указує, що за результатом проведення процедури консультації з декларантом, згідно ст.57 Митного кодексу України, досягнуто згоди щодо неможливості застосування методів визначення митної вартості 2а та 2б - з причин відсутності у митного органу та декларанта цінової інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методів визначення митної вартості 2в та 2г - з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Відтак, митна вартість імпортованого товару була визначена відповідачем за резервним (шостим) методом і збільшена до 46 484,19 доларів США. Як указується в рішенні №209000003/2013/900005/2, коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях - за ВМД 805150000/2012/2486 від 28.11.2012 року, де ціна аналогічного товару за кілограм становить 8,98 доларів США.

У зв'язку із наведеним, суд відзначає, що спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Митним Кодексом України, що набув чинності з 1.06.2012 року, який регламентує державну митну справу в Україні, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, відносини, пов'язані із справлянням митних платежів.

Як визначає ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 ст.51 цього ж Кодексу передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

Відповідно до приписів ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 Митного кодексу України. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень ст.55 Митного кодексу України.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених Митним кодексом України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених Митним кодексом України, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Згідно з частинами 3-6 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в ст.53 Митного кодексу України.

Як встановлено ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За правилами частин 1-2 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 ст.54 Митного кодексу України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою ст.53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду.

У даному випадку, як встановлено судом, позивачем не було подано при декларуванні товару, що ввозився на митну територію України, документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, а саме - транспортні (перевізні) документи й документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому, суд бере до уваги ту обставину, що при здійсненні митного контролю, відповідачем за даними ЄАІС ДМСУ було виявлено, що задекларована позивачем вартість товару значно відрізнялася від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснене, що давало підстави вважати про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, які ввозилися. Зазначена позиція випливає й із постанови Верховного Суду України від 15.10.2013 року у справі №21-270а13 за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, де Судом наголошено, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості; наявність у єдиній автоматизованій системі інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Таким чином, відповідачем було правомірно, згідно із нормами ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України, заявлено вимогу про надання додаткових документів, а саме: транспортних (перевізних) документів (договір на транспортне перевезення); виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікації, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, які підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Проте, на вказану вимогу митниці позивачем було надано лише: прайс-лист б/н від 02.01.2013 року на ціну для дистриб'ютора; договір про надання послуг №24/05b від 24.05.2012 року; митну декларація країни відправлення. Відтак, слід прийти до висновку, що декларантом не було виконано свого обов'язку щодо подання документів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст.53 Митного кодексу України.

Що в свою чергу, відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України, є підставою для відмови в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Суд відзначає, що правилами ст.57 Митного кодексу України регламентуються методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування.

Так, як встановлено указаною статтею Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 Митного кодексу України, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 Митного кодексу України.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом, відповідно до вимог, встановлених ст.64 Митного кодексу України.

Суд відзначає, що згідно зі ч.18 ст.58 Митного кодексу України, при продажу товарів між пов'язаними особами (якими є ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна» і «ВЕL Lеегdаmmег ВV») вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.62 Митного кодексу України; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.63 Митного кодексу України.

Зважаючи на недоведення зазначених вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було прийняте вірне рішення про неможливість застосування в спірних правовідносинах основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

Окрім цього, на неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України, вказує й згадана вище інформація ЄАІС ДМСУ про істотну різницю задекларованої митної вартості товарів від рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже було здійснене, що свідчить про недостовірність відомостей.

Як убачається з матеріалів справи, у даному випадку також неможливим було застосування відповідачем і наступних методів визначення митної вартості товару, а саме: за ціною договору щодо ідентичних товарів, позаяк, на час перевірки митної вартості були відсутні митні оформлення ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, позаяк, на час перевірки митної вартості були відсутні митні оформлення подібних товарів; на основі віднімання вартості, позаяк, на момент перевірки митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були подані на території України; на основі додавання вартості (обчислена вартість), позаяк, було відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів.

Відтак, у зв'язку з неможливістю визначення митної вартості товарів ані за методом згідно п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, ані за пп.«а-г» п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, відповідачем було правомірно застосовано метод визначення митної вартості товарів за пп.«ґ» п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України. Тож, суд приходить до переконання, що відповідачем було в силу приписів чинного законодавства України послідовно застосовано методи визначення митної вартості товарів, які ввозилися на митну територію України, та вірно визначено митну вартість, у відповідності до резервного методу, тобто, на підставі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ст.64 Митного кодексу України).

Ураховуючи все викладене вище, суд приходить висновку про те, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару відповідач діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову в даній справі, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 КАС України, судові витрати позивачеві, якому відмовлено у позові, не відшкодовуються.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, що містить вимогу майнового характеру.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 720,50 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4 588,00 грн.); за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру розмір судового збору становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати (68,82 грн.), що встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду. Згідно ст.3 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У відповідності до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2013 року становить - 1147 гривень.

Враховуючи вищенаведене та виходячи із суми позовних вимог, розмір ставки судового збору за подання позову майнового характеру має становити 1 720,50 грн., 10 відсотків від якої 172,05 грн. При цьому, під час подання адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 464,86 грн.

Отже, оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд відмовляє у задоволенні позову, решта судового збору - 1 255,64 грн. (1 720,50 грн. - 464,86 грн.) підлягають стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультимодальний логістичний оператор» (м.Львів, вул.Сигнівка, б. №9, кв.№13; код ЄДРПОУ 37362707) до Державного бюджету України (одержувач коштів - УДКСУ у Залізничному районі міста Львова; код одержувача 38007594; банк одержувача - ГУ ДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок - 31217206784003; код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу «судовий збір, за подання позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультимодальний логістичний оператор» про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, Львівський окружний адміністративний суд) решту суми судового збору у розмірі 1 255 (одна тисяча двісті п'ятдесят п'ять) грн. 64 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 травня 2015 року.