Ухвала

від 25.03.2014 по справі 813/3559/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 876/13244/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Клюби В.В.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультимодальний логістичний оператор» до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мультимодальний логістичний оператор» звернулося до суду з позовом до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № КТ-209000003/2013/900005/2 від 29.01.2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2013 року № КТ-209000003/2013/900005/2.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності, митний орган мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся.

Суд першої інстанції зазначає, що приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого Товариством товару за шостим (резервним) методом по ціні 8,9811 доларів США за один кг, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 МК України митницею. А відтак, митний орган не вказав на розбіжності в поданих декларантом документах, які на його думку, впливають на значення складових митної вартості товарів та дають підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів.

Об'єктивна можливість застосування першого методу не була спростована відповідачем. Розбіжності, на які посилається митний орган, не взято судом першої інстанції до уваги, оскільки митним органом не здійснений повний та всебічний аналіз поданих позивачем документів.

Суд першої інстанції вказує на те, що інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Львівська митниця Міністерства доходів і зборів України оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що за результатами здійснення порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було виявлено, що задекларована митна вартість товару значно відрізнялася від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. В поданих до митного оформлення документах не було подано основний документ для підтвердження митної вартості товарів, а саме - платіжні документи про здійснення оплати за імпортований товар. Також, до митного оформлення товару не було подано основний документ для підтвердження митної вартості товарів, а саме - транспортні документи (договір на транспортне перевезення), у звязку з чим у митного органу були підстави для витребовування необхідних додаткових документів.

Апелянт вказує на те, що оскільки декларант не надав додаткові документи в повному обсязі, на підставі яких можливе визнання митної вартості, його було повідомлено щодо невизнання митної вартості за ціною договору.

Щодо висновку ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» від 28.02.2013 року № 829, то апелянт вказує на те, що такий на Львівську митницю не подавався, а поданий лише до суду 05.08.2013 року. Згідно ж із самим висновком, такий дійсний протягом 30 діб від дати видачі і носить консультаційний характер.

У зв'язку із наведеним, митна вартість за ціною договору декларантом підтверджена не була та не могла бути визначеною, у зв'язку із чим, послідовне застосовуючи наступні методи, митницею було правомірно визначено митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу.

Крім того, при визначенні митної вартості митним органом була взята за основу ВМД №805150000/2012/2420 від 20.11.2012року (за даними ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ) щодо рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено і було виявлено, що за зазначеною вантажною митною декларацією ввозився аналогічний товар, при тому зазначений товар ввозився на територію України та декларувався ПАТ «Бель Шостка Україна».

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 12 листопада 2011 року між ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна» (дистрибютор) та нідерланською компанією «ВЕL Lеегdаmmег ВV» (постачальник) було укладено угоду про дистрибуцію, предметом якої є перепродаж продукції - сиру твердого «Леердаммер» в асортименті згідно Додатку С, на території, визначеній у Додатку А до цієї угоди, а саме - Україні, Молдавії та Казахстані, на умовах зазначених у цій угоді та додатках до неї. Згідно Додатку С від 02.01.2013 року до угоди про дистрибуцію визначено рівень цін на товар, де зазначено вартість кілограму сиру твердого «Леердаммер», брусок 250 гр. - становить 5,67 доларів США та сиру твердого «Леердаммер», 1/4 круг вагою 3,2 кг - 4,85 долари США.

24 травня 2012 року між ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна» та ТзОВ «Мультимодальний логістичний оператор» (виконавець) укладено договір № 24/05b, згідно якого ТзОВ «Мультимодальний логістичний оператор» надає ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна» послуги логістики, в тому числі управління внутрішніми та міжнародними перевезеннями вантажів, а також щодо проведення митних процедур, несе відповідальність за належне митне оформлення вантажів та супровід вантажів за адресами, вказаними ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА Україна».

25 січня 2013 року, з метою митного оформлення товару, ТзОВ «Мультимодальний логістичний оператор» було подано митниці вантажно-митну декларацію (далі - ВМД) 209120000/2013/802127, відповідно до якої задекларовано товар: сир твердий, з масовою часткою жиру у сухій речовині 45%, Леердаммер, 1/4 круг, 3,2 кг - 648 картонних коробок, дата виготовлення 07.01.2013 року, дата кінцевого терміну 05.08.2013 року; Леердаммер брусок, 250 гр - 336 картонних коробок, дата виготовлення 07.01.2013 року, дата кінцевого терміну 15.08.2013 року, країна походження Нідерланди; вага нетто (кг) 5175,780; умови поставки FСА NL Schoonrewoerd; код 0406909990.

Позивачем, крім ВМД, було надано такі документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; угоду про дистрибуцію від 12.11.2011 року, додаток А до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року, додаток В до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року, додаток С до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року; міжнародну товарно-транспортну накладну СМR NL 81477707 від 18.01.2013 року, сертифікат походження товару № S100251537 495, рахунок-фактуру (INVОІСЕ) № 0001255936 від 10.01.2013 року, довідку № 107 від 23.10.2012 року про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами, додаткову угоду до угоди про дистрибуцію б/н від 15.08.2012 року, додаткову угоду до угоди про дистрибуцію б/н від 19.11.2012 року, ветеринарне свідоцтво ВРД-00 № 131461, договір про надання послуг № 24/05 b від 24.05.2012 року, додаткову угоду б/н від 01.08.2012 року до договору про надання послуг, довідку про транспортні витрати від 18.01.2013 року, сертифікат якості CZU-BSD1300060 від 16.01.2013 року, копію митної декларації країни відправлення 13NL01AA3923ЕАСО19 від 18.01.2013 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультимодальний логістичний оператор», як декларантом, митна вартість товарів була визначена за першим основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції - 28 431,28 доларів США і включає в собі вартість товару та вартість його перевезення).

Згідно п.3 ст. 53 Митного кодексу України митним органом було сформовано електронне повідомлення - вимогу про необхідність подання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, а саме: транспортні (перевізні) документи (договір на транспортне перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, яку підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу митниці декларантом було надано додаткові документи: прайс-лист б/н від 02.01.2013 року на ціну для дистриб'ютора, договір про надання послуг № 24/05b від 24.05.2012 року, митнe деклараці. країни відправлення. Однак, 29 січня 2013 року митницею було прийнято рішення № КТ-209000003/2013/900005/2 про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з тим, що декларантом позивача не подано основних документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та визначено митну вартість імпортованого товару за резервним (шостим) методом, то відповідно, збільшено митну вартість до 46484,19 доларів США.

Відповідно до ст. ст.49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4)надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи видно, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вищевказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судом встановлено, що наданий позивачем на вимогу митного органу прайс-лист б/н від 02.01.2013 року на ціну для дистриб'ютора сформовано по території реалізації товару (Україна, Казахстан, Молдова), тобто виробником надано інформацію щодо рівня цін на ринку дистрибуції. Відповідно до укладеної угоди про дистрибуцію офіційним та виключним дистриб'ютором на території України є ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА УКРАЇНА», яке здійснює офіційну поставку безпосередньо від виробника без залучення посередників і рівень цін даного товару для реалізації на території України визначений в прайс-листі безпосередньо для офіційного дистриб'ютора - ПАТ «БЕЛЬ ШОСТКА УКРАЇНА».

Крім того, правильно визначену митну вартість декларантом підтверджує митна декларація країни відправника. Рівень ціни продукції, на основі яких декларантом було визначено митну вартість, також підтверджується висновком ДП «Укрпромзовнішекспертизи» від 28.02.2013 року № 829, згідно якого рівень цін на сири, що імпортуються згідно Інвойсу № 0001255963 від 10.01.2013 року до угоди про дистрибуцію від 12.11.2011 року, з урахуванням аналізу рівня цін реалізації аналогічної продукції на внутрішньому ринку України та Росії, відповідає поточній кон'юнктурі ринку.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом шостого останнього (резервного) методу визначення митної вартості товару, замість заявленого декларантом у вантажній митній декларації.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання апеляційним судом не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду, - немає.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі №813/3559/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультимодальний логістичний оператор» до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

В.В. Клюба

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.03.2014 року.