Ухвала

від 05.08.2013 по справі 16/245-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 серпня 2013 року Справа № 16/245-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кота О.В., суддів:Добролюбової Т.Б., Заріцької А.О., Плюшка І.А., Шевчук С.Р. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 27.03.2013 у справі№16/245-09 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алькор" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пеленг-Клуб" ЛТД, Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд-Петролеум" за участюТовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад" провизнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.12.2009 у справі №16/245-09 позов задоволено; провадження стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеленг-Клуб" ЛТД припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2013, рішення господарського суду Сумської області від 07.12.2009 у даній справі скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено; у частині припинення провадження у справі рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькор" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27.03.2013 у справі №16/245-09, у якій просить зазначену постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 03.08.2011 у справі №7/221-09, від 13.04.2005 у справі №282/5-03/12, від 12.05.2010 у справі №14/106-ПН-08 та постанову Верховного Суду України від 25.06.2011 у справі №7/221-09 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, зокрема статей 430, 431, 432 Цивільного кодексу Української РСР та статей 317, 355, 358, 368, 1130, 1134 Цивільного кодексу України.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 27.03.2013 у справі

№16/245-09, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційних інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на 1/2 частку автозаправної станції та визнання недійсним свідоцтва про право власності. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов, враховуючи, що право Товариства з обмеженою відповідальності "Алькор", яке вважає себе власником 1/2 частки автозаправної станції, не підлягає захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди купівлі-продажу, стороною в якій товариство не є, із застосуванням правового механізму, встановленого статтями 215 і 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону. Захист права такої особи здійснюється у порядку главу 29 Цивільного кодексу України.

Водночас, у постанові від 03.08.2011 у справі №7/221-09, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про оформлення права власності TOB "КВФ "Резерв" на об'єкт нерухомого майна, виходячи з того, що дане рішення відповідача-1 не відповідає вимогам законодавства України та порушує права позивача як співвласника нерухомого майна; а також погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в частині позовних вимог про скасування спірного рішення, виходячи з того, що рішення міської ради є недійсним з моменту прийняття, а тому не потребує скасування.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 13.04.2005 у справі №282/5-03/12, на яку посилається заявник, оскільки у зазначеній справі та справі №16/245-09, про перегляд постанови в якій просить заявник, предмети позовних вимог є різними. Так, у справі №16/245-09 заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності. Водночас, у справі №282/5-03/12 заявлено позов про виключення майна з ліквідаційної маси та повернення його власнику.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Вищим господарським судом України постановою від 12.05.2010 у справі №14/106-ПН-08, на яку посилається заявник, скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на неї не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

До того ж, колегія суддів зазначає, що до судових рішень, на які в заяві може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах. Тому не може братися до уваги посилання заявника на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.06.2011 у справі №7/221-09.

У зв'язку з цим відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи №16/245-09 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Алькор" у допуску справи №16/245-09 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Кот Судді: Т.Добролюбова А.Заріцька І.Плюшко С.Шевчук