Постанова

від 03.10.2013 по справі 826/12454/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2013 року № 826/12454/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомПриватне підприємство «Безпечні системи» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішеня На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач ПП «Безпечні системи» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав додаткові матеріали.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 09.09.13р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. 128 КАС України у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Безпечні системи» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011» за період діяльності з 01.06.2011р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки складено акт від 11.07.13р. за № 58/16-10/34901988 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 999078,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення:

№ 0001482203 від 25.07.2013р. яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1215598,50 рн., в тому числі за основним платежем - 999078,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 216520,50 грн.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про підставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для збільшення позивачу суми зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011»,оскільки правочини, укладені позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемними.

Висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів укладених з контрагентами відображені у акті від 11.07.13р. за № 58/16-10/34901988 ґрунтуються на наступних обставинах:

відповідно до бази даних податкового органу свідоцтво платника ПДВ ПП «Сельпроммаш» анульовано 14.07.2011р.;

згідно акту Броварської ОДПІ у Київській області про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ПВКФ «Проксин» від 30.09.2011 р. №1385/232/20576423 підприємство за податковою адресою не знаходиться;

відповідно до інформаційного бази даних податкового органу ПП «Київжитлоспецсервіс» не знаходиться за податковою адресою;

07.12.2012 р. було анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Бізнес ресурс 2011», підприємство за податковою адресою не знаходиться;

на момент проведення перевірки ТОВ «Маритен» визнано банкрутом.

Саме наведені вище обставини слугували підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочинів укладених позивачем з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011».

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011» договорів приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст. 234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів укладених позивачем з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», та не надано відповідного судового рішення, яким укладені позивачем з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011»договори визнано недійсними.

З огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню, передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань як з податку на додану вартість так і з прибутку підприємств.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірних податкових повідомлень-рішень дозволяє зробити висновки, щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податкових зобов'язань позивачем, перевірка проведена на підставі формальних обставин, при цьому реальність настання наслідків за укладеними правочинами не досліджувалась.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Листом ДПА України від 29.09.2010р. № 20289/7/16-1617 вказано на недопустимість висновків податкового органу про нікчемність правочинів чи формування податкового кредиту на підставі лише даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність укладених позивачем з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011» договорів та реальність настання їх умов.

Як вказано в Листі ВАСУ від 02.06.11р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, висновки викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», а висновки про їх нікчемність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

З аналізу наведених фактичних обставин справи, суд приходять до переконання, що надана позивачем як суду так і до перевірки документація по правочинів, укладених позивачем з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили за таким правочином, а тому мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи те, що нормами податкового законодавства умовою для формування як податкового кредиту так і валових витрат є належне документальне підтвердження операцій що впливають на їх формування, а судом встановлено, що у даному випадку подана позивачем документація є первинною, тобто належним чином підтверджує правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001482203 від 25.07.2013 р. яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1215598,50 грн., в тому числі за основним платежем - 999078,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 216520,50 грн.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій