Ухвала

від 23.06.2014 по справі 826/12454/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2014 р. м. Київ К/800/19243/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Безпечні системи»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013

у справі № 826/12454/13-а

за позовом Приватного підприємства «Безпечні системи»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Безпечні системи» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0001482203 від 25.07.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2013 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ПП «Безпечні системи» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, складено акт № 58/16-10/34901988 від 11.07.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 999 078 грн., в т.ч.: за березень 2011 року в сумі 25 000 грн., за червень 2011 року в сумі 108 000 грн., за серпень 2011 року в сумі 78 426,56 грн., за вересень 2011 року в сумі 208 333,33 грн., за жовтень 2011 року в сумі 75 000 грн., за листопад 2011 року в сумі 39 720,93 грн., за січень 2012 року в сумі 89 849,97 грн., за квітень 2012 року в сумі 83 333,33 грн., за червень 2012 року в сумі 92 985,90 грн., за липень 2012 року в сумі 55 741,88 грн., за вересень 2012 року в сумі 59 352,76 грн., за жовтень 2012 року в сумі 83 333,34 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 25.07.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001482203 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 215 598,50, у т.ч.: 999 078 грн. основного платежу та 216 520,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи податкові зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням податковий орган виходив з того, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму коштів, сплачених при взаємовідносинах з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейднінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», оскільки правочини, укладені позивачем з такими контрагентами без мети настання реальних наслідків та є нікчемними, а саме: відповідно до бази даних податкового органу свідоцтво платника ПДВ ПП «ВКФ Сельпроммаш» анульовано 14.07.2011, згідно акту Броварської ОДПІ у Київській області про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ПВКФ «Проксин» від 30.09.2011 № 1385/232/20576423 - підприємство за податковою адресою не знаходиться; відповідно до інформаційної бази даних податкового органу ПП «Київжитлосервіс» не знаходиться за податковою адресою; 07.12.2012 анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Бізнес ресурс 2011», підприємство за податковою адресою не знаходиться; на момент проведення перевірки ТОВ «Маритен» визнано банкрутом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено безтоварності правочинів укладених позивачем з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейднінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011» та відсутні судові рішення щодо визнання недійсними договорів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення недоведеністю наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентами позивача) з якими норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З урахуванням зазначених норм судам попередніх інстанцій по даній справі необхідно було по кожному факту виписки податкової накладної встановити на відповідну дату дані реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість з видачею відповідного свідоцтва чи його анулюванням, наявність чи відсутність в Єдиному державному реєстрі записів про реєстрацію таких осіб чи виключення їх з цього реєстру.

Однак, при розгляді справи суди не зробили детального аналізу вказаних обставин окремо по кожному контрагенту та не спростували наведені інспекцією доводи в цій частині.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейднінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», а саме: умов укладених договорів; можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Встановлення даних обставин є важливим для правильного вирішення даної справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Безпечні системи» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2013 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний