Ухвала

від 04.08.2015 по справі 826/12454/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2015 р. м. Київ К/800/5507/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Галагана С.О., Герасимова А.В

відповідача - Ісаєва С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Безпечні системи»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015

у справі № 826/12454/13-а

за позовом Приватного підприємства «Безпечні системи»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа - Приватна виробничо-комерційна фірма «Проксин»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Безпечні системи» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.07.2013 № 0001482203.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2014 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про реорганізацію відповідача з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Безпечні системи» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків із ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, складено акт № 58/16-10/34901988 ВІД 11.07.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 999 078 грн., в т.ч.: за березень 2011 року в сумі 25 000 грн., за червень 2011 року в сумі 108 000 грн., за серпень 2011 року в сумі 78 426,56 грн., за вересень 2011 року в сумі 208 333,33 грн., за жовтень 2011 року в сумі 75 000 грн., за листопад 2011 року в сумі 39 720,93 грн., за січень 2012 року в сумі 89 849,97 грн., за квітень 2012 року в сумі 83 333,33 грн., за червень 2012 року в сумі 92 985,90 грн., за липень 2012 року в сумі 55 741,88 грн., за вересень 2012 року в сумі 59 352,76 грн., за жовтень 2012 року в сумі 83 333,34 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 25.07.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001482203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 215 598,50 грн., у т.ч.: 999 078 грн. основного платежу та 216 520,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В період, за який проводилась перевірка, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен».

Між ПП «Безпечні системи» (замовник) та ПП «ВКФ Сельпроммаш» (підрядник) було укладено договір № 01/03 від 01.03.2011, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язаний своїми силами і силами залучених підрядником організацій виконати і здати наступні роботи: демонтаж системи пожежогасіння на об'єкті будівництва «Торгово-розважальний комплекс Любава» в м. Черкаси. Вартість робіт за договором становить 150 000 грн., в т.ч.: ПДВ 20% - 25 000 грн. Оплата за даним договором проводиться замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт.

Між ПП «Безпечні системи» (замовник) та ПП «Київспецжитлосервіс» (підрядник) було укладено договір № 12/04 від 12.02.2012, за яким замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню внутрішнього водопроводу та каналізації на об'єкті «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон, що має будівельну готовність для проведення робіт. Попередня вартість робіт за договором складає 150 000 грн., в тому числі ПДВ 20% 25 000 грн.

Між вказаними сторонами був укладений договір підряду № 18/04 від 18.04.2012, згідно умов якого замовник (ПП «Безпечні системи») доручає, а підрядник (ПП «Київспецжитлосервіс») зобов'язується своїми силами і силами залучених підрядником організацій виконати і здати замовникові наступні роботи: підготовчі, ґрунтовку, очистку від іржі, покраску, порізку металевих труб різних діаметрів на об'єкті «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон, що має будівельну готовність для проведення робіт. Загальна вартість робіт складається з сум актів по фактично виконаних роботах. Приймання фактично виконаних обсягів робіт оформляється актами виконаних підрядних робіт. Розрахунки між сторонами ведуться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника після підписання актів виконаних робіт замовник перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 5 банківських днів після підписання договору кошти на виконання робіт в розмірі 200 000 грн., в тому числі ПДВ - 20%.

Між ПП «Безпечні системи» (замовник) та ТОВ «Бізнес-ресурс 2011» (підрядник) було укладено договір № 09/04 від 09.04.2012, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується своїми силами і силами залучених підрядником організацій виконати і здати замовникові електромонтажні роботи на об'єкті будівництва «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсоні. Приймання фактично виконаних обсягів робіт оформляється актами виконаних підрядних робіт. Оплата за даним Договором проводиться Замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт. Попередня вартість робіт за договором складає 150 000 грн., в т.ч. ПДВ 20% 18 750 грн.

Між ПП «Безпечні системи» (покупець) та ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» (продавець) було укладено договір № 0106-12 від 01.06.2012, згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець сплатити і прийняти матеріали в асортименті, кількості і строки, обумовлені напередодні, згідно рахунків-фактур (специфікацій), виставлених продавцем.

Між ПП «Безпечні системи» (Боржник), ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» (Цедент) та ТОВ «Еворі Інвестмент» (Цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги № 21/09 від 21.09.2012.

Договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, Цедентом Цесіонарієві права вимоги, належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає Кридитором Боржника за договором № 01/06-12 від 01.06.2012, між Цедентом та Боржником, сума заборгованості складає 150 000 грн.

ПП «Безпечні системи» перераховано грошові кошти на рахунок ТОВ «Еворі Інвестмент» в розмірі 150 000 грн.

На виконання умов вищезазначених договорів між сторонами були оформлені акти виконаних робіт, податкові та видаткові накладні, відповідно; оплата підтверджена виписками банку та платіжними дорученнями.

На підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Маритен» було оформлено податкові накладні; розрахунки позивача з ТОВ «Маритен» проведено у безготівковій формі, що підтверджено виписками з банку.

Згідно реєстру виписаних та отриманих податкових накладних ПП «Безпечні системи» сума податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Маритен» в розмірі 170 851,60 грн. частково включена до податкового кредиту за червень та липень, вересень, жовтень 2012 року.

Податковий орган, зробивши висновок про порушення позивачем формування податкового кредиту з податку на додану вартість у спірному періоді посилався на те, що згідно даних КВЕД, до видів діяльності ПП «Сельпроммаш» не відносяться послуги, що були надані цим підприємством за договором № 01/03 від 01.03.2011 (демонтаж системи пожежогасіння на об'єкті будівництва «Торгово-розважальний комплекс Любава» в м. Черкаси). Підприємство зареєстроване за адресою масової реєстрації; згідно акту Броварської ОДПІ у Київській області про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ПВКФ «Проксин» № 1385/232/20576423 від 30.09.2011 та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ПВКФ «Проксин» від 22.03.2013 № 520/22.209/20576423, зустрічну звірку провести не було можливості, оскільки дане підприємство за податковою адресою не знаходиться. Співробітниками податкової міліції було здійснено ряд оперативно-розшукових заходів, за результатами яких було опитано засновника ПП ПВКФ «Проксин», який повідомив, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не має, статутний фонд не формував, на здійснення фінансово-господарської діяльності від свого імені нікого не уповноважував та зазначив, що на прохання знайомого надав йому свої паспортні дані; підприємство зареєстроване за адресою масової реєстрації, за якою зареєстровано 113 суб'єктів господарювання, за даними інформаційних баз податкового органу статутний фонд підприємства становить 1 000 грн., підприємство не знаходиться за зареєстрованою адресою; у ТОВ «Маритен» відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності, транспортні засоби, підприємство спеціалізується на оптовій торгівлі зерном; вироком Київського районного суду міста Сімферополя від 08.05.2012 у справі № 1/0109/50/2012 по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 28 ч. 3 та ст. 205 ч. 2 КК України, встановлено, що члени організованої злочинної групи з метою прикриття незаконної діяльності придбали суб'єкти господарювання, в тому числі, ПП «Сельпроммаш»; вироком Шевченківського районного суму міста Києва від 18.05.2013 у справі № 761/12023/13-к, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, встановлено, що ОСОБА_6, перебуваючи в м. Києві в період 2012 року, переслідуючи свій злочинний умисел, запропонував гр. ОСОБА_7, перереєструвати ПП «Київжитллоспецсервіс» на своє ім'я та стати директором вказаного підприємства за щомісячну грошову винагороду, без наміру здійснювати реальну фінансово-господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контрагенти позивача мали відповідні ліцензії на здійснення робіт та послуг за договорами, укладеними з позивачем; контрагенти не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії; податкові накладні, складені на виконання спірних господарських операцій, мали необхідні реквізити; господарські операції поставки товарів та надання послуг та робіт мали реальний характер, факти поставки та отримання позивачем відповідних послуг та робіт оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами за перевіряємий період, підтверджуються з урахуванням часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, трудових ресурсів, які необхідні для здійснення господарських операцій; податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції; на момент здійснення правовідносин та виписки податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що первинні документи, надані позивачем не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій, оскільки відповідачем було встановлено, що у ПП ПВКФ «Проксин» відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності, підприємство зареєстроване за адресою масової реєстрації (зареєстровано 122 підприємства); на підтвердження здійснення господарських операції з ТОВ «Маритен», зміст яких з наданих первинних документів неможливо встановити, було виписано лише податкові та видаткові накладні та не надано договір, на виконання якого такі документи виписані; щодо підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Бізнес ресурс 2011», позивачем не надано товаро-супровідних документів, сертифікатів якості, що передбачені умовами договору поставки; згідно податкової інформації у ТОВ «Бізнес ресурс 2011» відсутні основні фонди, транспортні засоби; стосовно підтвердження господарських операцій з ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» (Цедент), позивачем не надано сертифікати якості та товаро-супровідні документи, що передбачені умовами договору, кількість працівників підприємства становить 0; обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у праві про адміністративний проступок щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень пп. 201.1, 201.4, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутності з боку такого платника порушення вимог наведених норм при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення останнього права на податковий кредит відсутні.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності або деякими дефектами в розрахункових документах, зумовленими допущеними помилками.

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням, яке не доведено, і само собою не свідчить про нереальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами. До того ж підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому відсутність товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.

Щодо вироку Київського районного суду міста Сімферополя від 08.05.2012 у справі № 1/0109/50/2012 по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 28 ч. 3 та ст. 205 ч. 2 КК України та вироку Шевченківського районного суму міста Києва від 18.05.2013 у справі № 761/12023/13-к, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому колегія суддів зазначає, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме, - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що вирок суду, яким визнано винним посадову особу контрагента платника податків, сам по собі не може бути безумовним доказом нікчемності чи недійсності укладених ним угод або безтоварності господарських операцій.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято посилання відповідача на вирок Київського районного суду міста Сімферополя від 08.05.2012 у справі № 1/0109/50/2012 по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 28 ч. 3 та ст. 205 ч. 2 КК України, та вирок Шевченківського районного суму міста Києва від 18.05.2013 у справі № 761/12023/13-к, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, оскілки вказані обставини не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, а норма частини четвертої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими для суду є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

Отже, за встановлення матеріалами справи формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в спірному періоді на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особами, що були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції мали місце, підтверджені первинними, розрахунковими та іншими документами, тому податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Приватного підприємства «Безпечні системи» підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 - скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2014 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Безпечні системи» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2014.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний