Постанова

від 20.08.2014 по справі 826/12454/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2014 року 08:10 № 826/12454/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Борисової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Безпечні системи» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві третя особаПриватна виробничо-комерційна фірма «Проксин» провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Безпечні системи» (надалі - Позивач/ПП «Безпечні системи») до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), третя особа Приватна виробничо-комерційна фірма «Проксин» (надалі - ПВКФ «Проксин»), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001482203 від 25.07.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2013 р. у справі №826/12454/13-а позовні вимоги були задоволені, проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. рішення суду першої інстанції було скасоване, а в задоволенні позову відмовлено. Між тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2014 р. №К/800/19243/14 зазначені рішення були скасовані, а справа №826/12454/13-а була направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2014 р. було відкрите провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові, зокрема, зазначили про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Положення №88).

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про час та місце був належним чином повідомлений в порядку передбаченому положеннями ст.33 та ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), про причини неявки до судового засідання інформації не подавав, клопотання про перенесення дати судового розгляду не надходило.

Крім того, в судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_2 (директор ПП «Безпечні системи») та ОСОБА_3 (директор ПВКФ «Проксин»), які повідомили про порядок укладення між ними договорів, а також надали пояснення про результати виконання сторонами умов таких договорів.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.128 КАС України суд перейшов до письмового провадження по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Безпечні системи» (код ЄДРПОУ 34901988) зареєстроване 24.04.2007 р. Броварською районною державною адміністрацією, з 27.04.2007 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Для здійснення господарської діяльності, Позивач отримав ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АВ №589419 від 27.07.2011 р. строком дії до 27.07.2014 р. на діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури (додаток 6 до справи, стор.18-19); ліцензію Державної інспекції техногенної безпеки України серії АВ №593411 від 13.04.2012 р. строком дії з 20.09.2007 р. по 20.09.2012 р. на діяльність, пов'язану із проектуванням, монтажем, технічного обслуговування протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів (додаток 6 до справи, стор.92); ліцензію Державного департаменту пожежної безпеки МНС України серії АГ №595209 від 23.06.2011 р. строком дії з 20.09.2007 р. по 20.09.2012 р. на діяльність, пов'язану із проектуванням, монтажем, технічного обслуговування протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів (додаток 5 до справи, стор.9); ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві серії АД №075389 від 17.08.2012 р. строком дії з 17.08.2012 р. по 17.08.2017 р. на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Поряд із цим, 20.03.2013 р. з метою перевірки фінансово-майнових операцій, які можливо пов'язані із відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС у м. Києві було направлено на адресу ПП «Безпечні системи» запит №2655/10/16-1-06, в якому просили надати письмові пояснення та завірені копії первинних документів стосовно фінансово-господарських операцій із ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

Разом із тим, у період з 27.06.2013 р. по 04.07.2013 р. Головним управлінням Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 21.06.2013 р. №46 та повідомлення, виданих Головним управлінням Міндоходів у м. Києві, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 ПК України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Безпечні системи» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість (надалі - ПДВ) при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складений акт від 11.07.2013 р. №58/16-10/34901988 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Безпечні системи» (код ЄДРПОУ 34901988) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із ПП «ВКФ Сельпроммаш» (код ЄДРПОУ 32809234), ПП ПВКФ «Проксин» (код ЄДРПОУ 20576423), ПП «Київжитлоспецсервіс» (код ЄДРПОУ 36557181), ТОВ «Бізнес ресурс 2011» (код ЄДРПОУ 37567122), ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» (код ЄДРПОУ 37956542), ТОВ «Маритен» (код ЄДРПОУ 37275316) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.» (надалі - Акт перевірки №58), в якому зафіксовано наступні виявлені порушення вимог законодавства, а саме:

ь пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4 та п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено занижено ПДВ на загальну суму 999 078,00 грн., в т.ч. по періодам: за березень 2011 р. - на суму 25 000,00 грн.; за червень 2011 р. - на суму 108 000,00 грн.; за серпень 2011 р. - на суму 78 426,56,00 грн.; за вересень 2011 р. - на суму 208 333,33 грн.; за жовтень 2011 р. - на суму 75 000,00 грн.; за листопад 2011 р. - на суму 39 720,93 грн.; за січень 2012 р. - на суму 89 849,97 грн.; за квітень 2012 р. - на суму 83 333,33 грн.; за червень 2012 р. - на суму 92 985,90 грн.; за липень 2012 р. - на суму 55 741,88 грн.; за вересень 2012 р. - на суму 59 352,76 грн.; за жовтень 2012 р. - на суму 83 333,34 грн.

Проте, не погоджуючись із викладеними в Акті перевірки №58 висновками податкового органу, Позивач подав заперечення від 17.07.2013 р. за вих. №210 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та за вих. №209 до Головного управління Міндоходів у м. Києві, рішеннями яких були залишені без змін висновки Акту перевірки №58, а подані заперечення - без задоволення.

Разом із тим, на підставі Акту перевірки №58 ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 р. №0001482203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 215 598,50 грн. (з яких 999 078,00 грн. - за основним платежем, 216 520,50 грн. - за штрафними санкціями).

З огляду на зазначене, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ПП «Безпечні системи» при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ПП «Безпечні системи» (Замовник) здійснювало господарські операції із контрагентами на підставі укладених тотожних договорів на виконання робіт, а саме:

1. із ПП «ВКФ «Сельпроммаш» на підставі договору №01/03 від 01.03.2011 р. на виконання демонтажних робіт системи пожежогасіння (надалі - Договір №01/03), згідно із яким Замовник доручає, а ПП «ВКФ «Сельпроммаш» (Підрядник) зобов'язується своїми силами і силами залучених Підрядником організацій виконати і здати Замовникові наступні роботи, а саме: демонтаж системи пожежогасіння на об'єкті будівництва «Торгово-розважальний комплекс «Любава» в м. Черкаси. Вартість робіт є динамічною і попередньо становить 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.).

Згідно із умовою п.4 вказаного Договору приймання фактично виконаних обсягів робіт оформляється актами виконаних підрядних робіт, на виконання якої сторонами підписаний акт надання послуг від 11.04.2011 р. на загальну суму 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.).

2. із ПВКФ «Проксин» на підставі наступних договорів:

ь договір №01/06 від 01.06.2011 р. (надалі - Договір №01/06), згідно із яким Замовник доручає, ПВКФ «Проксин» (Підрядник) зобов'язується своїми силами і силами залучених Підрядником організацій виконати і здати Замовникові наступні роботи, а саме: монтаж протипожежних систем, воріт на об'єкті будівництва «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон, вул. Залаегерсег, 18». Вартість робіт є динамічною, розмір авансу - 510 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

ь договір №01/09 від 01.09.2011 р. (надалі - Договір №01/09), згідно із яким Замовник доручає, ПВКФ «Проксин» (Підрядник) зобов'язується своїми силами і силами залучених Підрядником організацій виконати і здати Замовникові наступні роботи, а саме: монтаж блискавко-захисного заземлення на об'єкті будівництва «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон, вул. Залаегерсег, 18» та виконати проектну документацію «Проект» та «Робоча документація». Вартість робіт є динамічною, розмір авансу - 200 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

ь договір №27/06 від 27.06.2011 р. (надалі - Договір №27/06), згідно із яким Замовник доручає, ПВКФ «Проксин» (Підрядник) зобов'язується своїми силами і силами залучених Підрядником організацій виконати і здати Замовникові наступні роботи, а саме: монтаж протипожежних систем на об'єкті супермаркет «Білла» в м. Києві, пр-т Повітрофлотський, 56а». Вартість робіт є динамічною, розмір авансу - 100 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

ь договір №12/12 від 12.12.2011 р. (надалі - Договір №12/12), згідно із яким Замовник доручає, ПВКФ «Проксин» (Підрядник) зобов'язується своїми силами і силами залучених Підрядником організацій виконати і здати Замовникові наступні роботи, а саме: роботи з вогнезахисту металоконструкцій на об'єкті будівництва «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон, вул. Залаегерсег, 18». Вартість робіт є динамічною, розмір авансу - 200 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Відповідно до п.3.1 укладених Договорів із ПВКФ «Проксин» загальна вартість робіт є динамічною і складатиметься з сум актів по фактично виконаним роботам.

На виконання вимог укладених Договорів надано наступні документи, такі як: до Договору №01/06 - акти надання послуг та виконаних робіт за листопад та грудень 2011 р. на загальну суму 9 850 325,45 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 506 592,02 грн.) та акти надання послуг за січень 2012 р. на загальну суму 179 700,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 29 949,99 грн.); до Договору №27/06 - акт приймання виконаних робіт разом із довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 31.08.2011 р. на загальну суму 170 559,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 426,56 грн.) за серпень 2011 р.; до Договору №01/09 - акти надання послуг за січень 2012 р. на загальну суму 579 700,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 96 616,66 грн.); до Договору №12/12 - акти надання послуг за січень 2012 р. на загальну суму 179 700,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 29 949,99 грн.).

3. із ТОВ «Бізнес ресурс 2011» на підставі договору №09/04 від 09.04.2012 р. (надалі - Договір №09/04), згідно із яким Замовник доручає, а ТОВ «Бізнес ресурс 2011» (Підрядник) зобов'язується своїми силами і силами залучених Підрядником організацій виконати і здати Замовникові наступні роботи, а саме: електромонтажні роботи на об'єкті будівництва «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон, вул. Залаегерсег, 18». Вартість робіт є динамічною і попередньо становить 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.).

На підтвердження надання Підрядником встановлених Договором №09/04 робіт в матеріалах справи наявні акти надання послуг за квітень 2012 р. на загальну суму 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.).

4. із ПП «Київжитлоспецсервіс» на підставі наступних договорів:

ь договір №12/04 від 12.04.2012 р. (надалі - Договір №12/04), згідно із яким Замовник доручає, а ПП «Київжитлоспецсервіс» (Підрядник) зобов'язується своїми силами і силами залучених Підрядником організацій виконати і здати Замовникові наступні роботи, а саме: по влаштуванню внутрішнього водопроводу та каналізації на об'єкті «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон вул. Залаегерсег, 18». Вартість робіт є динамічною і попередньо становить 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.);

ь договір №18/04 від 18.04.2012 р. (надалі - Договір №18/04), згідно із яким Замовник доручає, а ПП «Київжитлоспецсервіс» (Підрядник) зобов'язується своїми силами і силами залучених Підрядником організацій виконати і здати Замовникові наступні роботи, а саме: підготовчі роботи (ґрунтовка, очистка від іржі, покраска, порізка металевих труб різних діаметрів) на об'єкті «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон вул. Залаегерсег, 18». Вартість робіт є динамічною і попередньо становить 200 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн.).

Керуючись п.3.1 укладених Договорів, де зазначено, що загальна вартість робіт складається з сум актів по фактично виконаним роботам, сторонами були підписані акти надання послуг від 30.04.2012 р. до Договору №12/04 на загальну суму 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.) та до Договору №18/04 на загальну суму 200 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн.).

Поряд із цим, у перевіряємий період Позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» на підставі укладеного договору поставки №0106-12 від 01.06.2012 р. (надалі - Договір №0106-12), згідно із яким ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» (Продавець) зобов'язується поставити, а ПП «Безпечні системи» (Покупець) сплатити і прийняти матеріали (товар) в асортименті, кількості і строки, обумовлені напередодні, згідно рахунків-фактур (специфікацій), виставлених Продавцем. Товар, що поставляється по цьому Договору, оплачується по цінах, попередньо обумовлених, на основі рахунків (специфікацій), виписаних Продавцем. Загальна сума договору визначається як сукупність всіх поставок на підставі видаткових накладних.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного Договору Позивачем надані рахунки на оплату (додаток ІІ до справи, стор.51-64) та видаткові накладні (додаток ІІ до справи, стор.65-77) на суму 723 373,53 грн. (в т.ч. ПДВ - 120 562,27 грн.) за період червень та липень 2012 р.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки №58, між ПП «Безпечні системи» (Боржник), ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» (Цедент) та ТОВ «Еворі Інвестмент» (Цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги №21/09 від 21.09.2012 р, який спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, Цедентом Цесіонарієві права вимоги, належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає Кридитором Боржника за Договором №01/06-12, між Цедентом та Боржником, сума заборгованості складає 150 000,00 грн.

При цьому, ПП «Безпечні системи» перераховано грошові кошти на рахунок ТОВ «Еворі Інвестмент» в розмірі 150 000,00 грн.

Разом із тим, у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ПП «Безпечні системи» здійснювало господарські операції із ТОВ «Маритен» без укладання письмових договорів, про що свідчать наявні в матеріалах справи рахунки на оплату та видаткові накладні на придбання Позивачем товарів на загальну суму 1 025 109,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 170 851,60 грн.) у липні, вересні та жовтні 2012 р. (додаток ІІ до справи, стор.135-158).

Водночас, розрахунки Позивача з контрагентам ПП «ВКФ «Сельпроммаш», ПВКФ «Проксин», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ТОВ «Маритен» за отримані роботи, послуги та товари у період діяльності з 01.06.2011 р. по 31.12.2012 р. проведено у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4 ст.201 ПК України).

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ПП «Безпечні системи» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суми ПДВ розміром 999 078,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту за перевіряємий період на підставі отриманих від вказаних вище контрагентів податкових накладних, а саме від: ПП «ВКФ «Сельпроммаш» на суму 25 000,00 грн.; ПВКФ «Проксин» на суму 599 330,79 грн.; ПП «Київжитлосервіс» на суму 58 333,33 грн.; ТОВ «Бізнес ресурс 2011» на суму 25 000,00 грн.; ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» на суму 120 562,28 грн.; ТОВ «Маритен» на суму 170 851,60 грн.

В той же час, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ПП «Безпечні системи» задекларовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 8 047 399,00 грн. Проте, перевіркою визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 999 078,00 грн., що призвело до заниження суми до сплати ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 999 078,00 грн.

Водночас, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Поряд із цим, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Разом із тим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В якості доказів руху активів під час здійснення спірних господарських операцій, Позивачем також надані наступні документи, такі як: оборотно-сальдові відомості по рахунку 6851, 631 за січень 2011 р. - грудень 2012 р. по кожному із контрагентів; копії форми №1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» за 3, 4 квартали 2011 р., за 1, 2, 3, 4 квартали 2012 р. (додаток 7 до справи, стор.112-122).

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Водночас, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 07.07.2014 р. витребовувались від Позивача документи по справі, які, на думку суду, є необхідними для встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції, зокрема: належним чином завірені копії наступних документів (або письмові пояснення із зазначенням причин неможливості їх надання): первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій між Позивачем та ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011»; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними, розрахунковими документами, документами бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємств, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у Позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, складських і офісних приміщень, виробничого і спеціального технічного обладнання, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; інші належним чином завірені документи (або письмові пояснення), що, на думку позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій з контрагентами.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом із тим, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В свою чергу, суд приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_2 про те, що ПП «Безпечні системи» у перевіряємий період виконувало одночасно монтажні та інші роботи з протипожежного комплексу та слабкоструменевих систем, проектні роботи та роботи по сервісному обслуговуванню на таких об'єктах як ТРК «Фабрика» у м. Херсоні, ТРК «Любава» у м. Черкаси, супермаркет «Білла» у м. Києві та інші, на підтвердження чого були надані укладені із замовниками договори разом із похідними від них документами, а саме:

ь договір №20/05-М від 20.05.2011 р., укладений із ТОВ «ТРЦ Фабрика» на виконання робіт по монтажу протипожежних систем на об'єкті будівництва: «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон вул. Залаегерсег, 18» (додаток 2 до справи, стор.4-8);

ь договір №28/08-Х від 28.08.2011 р., укладений із ТОВ «Акмебуд» на виконання робіт з проектування та монтажу блискавко захисту та захисного заземлення на об'єкті будівництва: «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон вул. Залаегерсег, 18» (додаток 1 до справи, стор.192-206);

ь договір №09/04-Е від 09.04.2012 р., укладений із ТОВ «Акмебуд» на виконання робіт з улаштування «Електропостачання першої черги» на об'єкті будівництва: «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон вул. Залаегерсег, 18»;

ь договір №08/12-В від 08.12.2011 р., укладений із ТОВ «Акмебуд» на виконання робіт з вогнезахисту металоконструкцій на об'єкті будівництва: «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон вул. Залаегерсег, 18» (додаток 1 до справи, стор.197-201);

ь договір №20-06П від 20.06.2011 р., укладений із ТОВ «ПБК «ППР» на виконання робіт по монтажу протипожежних систем на об'єкті реконструкції нежилих приміщень під розміщення супермаркету «Білла» за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 56а (додаток 1 до справи, стор.202-206);

ь договір №15/52 від 07.06.2012 р., укладений із ТОВ «Любава Сіті» на виконання робіт по монтажу протипожежних систем на об'єкті будівництва: «Торгово-розважальний комплекс «Любава» в м. Херсон, бульв. Шевченка, 208/1» (додаток 7 до справи, стор.56-60);

ь договір №01.07П від 01.06.2011 р. на виконання, укладений із ТОВ «ТРЦ Фабрика» на виконання проектної документації стадії «Проект» та «Робоча документація» за встановленим переліком розділів на об'єкті будівництва: «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон вул. Залаегерсег, 18» (додаток 7 до справи, стор.90-93);

ь договір №31/2010 від 16.08.2010 р., укладений із ТОВ «Любава Сіті» на виконання проектної документації стадії «Проект» та «Робоча документація» за встановленим переліком розділів на об'єкті будівництва: «Торгово-розважальний комплекс «Любава» в м. Херсон, бульв. Шевченка, 208/1» (додаток 7 до справи, стор.100-103).

При цьому, судом приймаються до уваги пояснення свідка ОСОБА_2 про те, щ у зв'язку із одночасним виконанням робіт в різних регіонах України по вищевказаним об'єктам будівництва Позивач був змушений додатково залучати кваліфіковані компанії (ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс» та ТОВ «Бізнес ресурс 2011») для виконання своїх зобов'язань перед замовниками, що, в свою чергу, давало змогу ПП «Безпечні системи» виконувати такий об'єм робіт, на підтвердження їх виконання надані проекти (додатки 3-6 до справи), акти приймання-передачі, акти проведення випробувань, акти прийняття до експлуатації, які, між тим, також свідчать про фактичне виконання Підрядниками укладених із Позивачем спірних Договорів.

Крім того, надані суду пояснення свідком ОСОБА_4 про порядок виконання ПВКФ «Проксин» своїх зобов'язань за укладеними із ПП «Безпечні системи» Договорами №01/06, №27/06, №01/09 та №12/12, які також підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій, що були направлені Позивачем на виконання правочинів із замовниками.

В той же час, придбані у ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ТОВ «Маритен» товари були використані Позивачем для здійснення контрагентами електромонтажних робіт, робіт з вогнезахисту металевих конструкцій, демонтажу та монтажу систем пожежогасіння (пожежних систем), блискавко захисту та захисного заземлення, по влаштуванню внутрішнього водопроводу та каналізації, а також підготовчих робіт (ґрунтовка, очистка від іржі, покраска, порізка металевих труб) на об'єктах будівництва за укладеними вище договорів із замовниками.

Таким чином, Позивачем надані належні докази використання отриманих робіт (послуг) та товарів від вказаних контрагентів у власній господарській діяльності, а також докази отримання прибутку від таких операцій, що дало суду можливість пересвідчитись у фактичній наявності мети за такими спірними господарськими операціями.

Разом із тим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Так, на підтвердження транспортування придбаних у ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ТОВ «Маритен» матеріалів до об'єктів будівництва Позивачем надані перелік транспортних послуг за період з 01.06.2011 р. по 31.12.2012 р. та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), з яких вбачається здійснення ТОВ «Транспортна компанія «САТ» перевезення вантажу по маршруту Херсон-Черкаси, з м. Києва до м. Черкаси та м. Херсону, виїздів за вантажем та його доставки, пакетування, оформлення товарино-транспортних накладних та інше. При цьому, транспортування необхідних для виконання робіт (послуг) матеріалів здійснювалось ТОВ «Нова Пошта» відповідно до наданих актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за перевіряємий період (додаток 7 до справи, стор.3-48).

В той же час, про наявність у Позивача технічного персоналу свідчать також надані копії форми №1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» за 3, 4 квартали 2011 р., за 1, 2, 3, 4 квартали 2012 р. (додаток 7 до справи, стор.112-122).

Таким чином, висновки Відповідача про відсутність у Позивача товарно-транспортних накладних не може бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій, оскільки з аналізу усіх наявних первинних та бухгалтерських документів, наданих ПП «Безпечні системи» на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суд приходить до висновку, що зазначені докази в повному обсязі підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій із контрагентами ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ТОВ «Маритен».

З огляду на вищевикладене, в межах даного спору судом встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, оскільки ПП «Безпечні системи» надані первинні документи, які спростовують висновки податкового органу та посвідчують факт здійснення відповідних господарських правовідносин між ПП «Безпечні системи» та його контрагентами.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, заявлені Позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками податкового органу не підлягають відшкодуванню, оскільки Договори, укладені ПП «Безпечні системи» з його контрагентами ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ТОВ «Маритен» за період діяльності з 01.06.2011 р. по 31.12.2012 р. є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків.

Водночас, підставою для висновку податкового органу про наявність порушень з боку ПП «Безпечні системи», що також підтверджується представником Відповідача, стали матеріали щодо контрагентів Позивача, які були використані при перевірці (дані інформаційної бази АІС «Адреси масової реєстрації платників податків», якою встановлено, що адреси ПВКФ «Проксин», ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП «Київжитлосервіс» є адресами масової реєстрації; акт Броварської ОДПІ ДПА у Київській області від 22.03.2013 р. №520/22.2.09/20576423 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКФ «Проксин»; лист ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 30.05.2013 р. №3192/8/22-7-08 разом із актом від 01.08.2012 р. №501/3-22-30-36557181 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Київжитлосервіс»; лист від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 10.01.2013 р. №545/7/22-911 разом із актом від 04.01.2013 р. №5/22-9/37567122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес ресурс 2011»; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 16.11.2012 р. №4960/22-1/37956542 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг»; вирок Київського районного суму м. Сімферополя від 08.05.2012 р. у справі №1/0109/50/2012; вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 р. у справі №761/12023/13-к), якими не встановлено фактичного місцезнаходження контрагентів, а також виявлено відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Саме наведені вище обставини слугували підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочинів укладених Позивачем із ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011».

Проте, суд, оцінюючи доводи Відповідача про фіктивність укладених Позивачем з вказаними контрагентами Договорів, приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно із цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

В той же час, Відповідачем не доведено безтоварності правочинів укладених Позивачем із ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011» та не надано відповідного судового рішення, яким такі правочини визнано недійсними.

З огляду на положенням ст.228 Цивільного кодексу України податковий орган не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку, а тому висновки Відповідача про нікчемність укладених Позивачем правочинів, суд вважає безпідставними.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про те, що листом ДПА України від 29.09.2010 р. №20289/7/16-1617 вказано на недопустимість висновків податкового органу про нікчемність правочинів чи формування податкового кредиту на підставі лише даних автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.11 р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів. Аналогічна позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11.

Водночас, податковий орган прийшов до висновку про те, що рух активів за спірними господарськими операціями задекларований лише на папері, а тому у Позивача відсутні підстави для податкового обліку таких операцій, відтак, несплачена ПП «Безпечні системи» сума ПДВ розміром 999 078,00 грн. внаслідок неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт (послуг) у ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ТОВ «Маритен» є дохідною частиною державного бюджету.

В свою чергу, суд звертає увагу, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 також визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин контрагентів з іншими суб'єктами господарської діяльності не є належними доказами порушення Позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються ПП «Безпечні системи».

Крім того, відповідно до вимог ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента Позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, Відповідачем не надано суду доказів припинення ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ТОВ «Маритен» (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із Позивачем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагенти Позивача - ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ТОВ «Маритен» були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку, що також не спростовується Відповідачем.

Більше того, на спростування висновків податкового органу про те, що основний вид господарської діяльності зазначених контрагентів не пов'язаний із наданими останніми роботами та послугами, від Позивача отримані такі докази, як: ліцензія Державного департаменту пожежної безпеки МНС України серії АВ №188071 від 08.09.2006 р. строком дії з 07.09.2006 р. по 07.09.2011 р., видані ПВКФ «Проксин» на здійснення діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів (а саме: монтажних робіт з пожежогасіння, установок пожежної сигналізації, монтаж установок протидимного захисту, вогнезахисні обробки, т ощо), а також ліцензія Державного департаменту пожежної безпеки МНС України серії АВ №548374 від 09.09.2010 р. з необмеженим строком дії з 09.09.2010 р., видана ПВКФ «Проксин» на здійснення діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів (а саме: монтаж воріт, проектування систем пожежогасіння, тощо); ліцензія Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві серії АВ №596519 від 11.10.2011 р. строком дії з 11.10.2011 р. по 11.10.2014 р., видана ТОВ «Бізнес ресурс 2011» на здійснення господарської діяльності у будівництві; ліцензія Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві серії АВ №596520 від 11.10.2011 р. строком дії з 11.10.2011 р. по 11.10.2014 р., видана ПП «Київжитлосервіс» на здійснення господарської діяльності у будівництві. Вказані ліцензії були діючими на момент надання контрагентами відповідних робіт та послуг за укладеними із Позивачем спірними правочинами.

Із наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що не спростовано Відповідачем в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, що ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ТОВ «Маритен» не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст.9 Закону №996, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції поставки товарів та надання послуг та робіт мали реальний характер, факти поставки та отримання Позивачем відповідних послуг та робіт оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару та надання послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі №К-12509/08.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені ПП «Безпечні системи» господарські операції з поставки товарів та надання послуг (робіт) є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

При цьому, Відповідач, вказуючи в Акті перевірки №58 на неналежне документальне підтвердження здійснених Позивачем витрат за зазначеними вище договорами, не обґрунтовує, у чому саме полягає дефектність документів, наданих Позивачем. Не заперечує Відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких Позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ.

Наведені обставини свідчать, що податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування Позивачем податкових зобов'язань, висновки викладені у Акті перевірки №58 не ґрунтуються на дослідженні Договорів, які укладалися Позивачем із ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ТОВ «Маритен», а висновки про їх нікчемність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

З огляду на викладене, за вказаними вище та відображеними в Акті перевірки №58 порушеннями, допущеними начебто Позивачем при взаємовідносинах із контрагентами, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених Відповідачем висновків та протиправність прийнятого із зазначених підстав податкового повідомлення-рішення від 25.07.2013 р. №0001482203, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується на користь Позивача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Безпечні системи» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 р. №0001482203.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Безпечні системи» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. із Державного бюджету України направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін