Постанова

від 21.01.2015 по справі 826/12454/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12454/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представників позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Герасимова А.В., Галагана С.О. Декань М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Безпечні системи» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа: Приватна виробничо-комерційна фірма «Проксин» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року Приватне підприємство «Безпечні системи» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа: Приватна виробничо-комерційна фірма «Проксин» в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 № 0001482203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів від 25.07.2013 № 0001482203.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Безпечні системи» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів від 25.07.2013 № 0001482203.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 27.06.2013 по 04.07.2013 Головним управлінням Міндоходів у м. Києві, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 ПК України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Безпечні системи» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 999 078,00 грн., в т.ч. по періодам: за березень 2011 р. - на суму 25 000,00 грн.; за червень 2011 р. - на суму 108 000,00 грн.; за серпень 2011 р. - на суму 78 426,56,00 грн.; за вересень 2011 р. - на суму 208 333,33 грн.; за жовтень 2011 р. - на суму 75 000,00 грн.; за листопад 2011 р. - на суму 39 720,93 грн.; за січень 2012 р. - на суму 89 849,97 грн.; за квітень 2012 р. - на суму 83 333,33 грн.; за червень 2012 р. - на суму 92 985,90 грн.; за липень 2012 р. - на суму 55 741,88 грн.; за вересень 2012 р. - на суму 59 352,76 грн.; за жовтень 2012 р. - на суму 83 333,34 грн.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Міндоходів у м. Києві було складено акт від 11.07.2013 №58/16-10/34901988 на підставі якого, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 № 0001482203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 215 598,50 грн. в т.ч. 999 078,00 грн. - за основним платежем та 216 520,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При цьому при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Отже, при визначенні суми від'ємного значення з ПДВ врахуванню підлягає задекларована за відповідний період позивачем сума податкового кредиту з ПДВ, який в свою чергу обумовлено придбанням платником товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в період за який проводилася перевірка, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011».

Так, між ПП «Безпечні системи» (Замовник) та ПП «ВКФ «Сельпроммаш» (Підрядник) було укладено договір № 01/03 від 01.03.2011 року, згідно з яким Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується своїми силами і силами залучених Підрядником організацій виконати і здати наступні роботи: демонтаж системи пожежогасіння на об'єкті будівництва «Торгово-розважальний комплекс Любава» в м. Черкаси.

Вартість робіт за договором становить 150 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 25 000,00 грн.

Оплата за даним договором проводиться Замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт.

На виконання вказаного договору сторонами оформлено акт про надання послуг від 11.04.2011 року та виписано податкову накладну № 28 від 09.03.2011 року.

Розрахунки по договору проведено в безготівковій формі, що підтверджується випискою банку.

Згідно з реєстру виписаних та отриманих податкових накладних ПП «Безпечні системи» сума податку на додану вартість за податковою накладною ПП «ВКФ «Сельпроммаш» в розмірі 25 000, 00 грн. включено до податкового кредиту за березень 2011 року.

Крім цього, між ПП «Безпечні системи» (Замовник) та ПП «Київспецжитлосервіс» (Підрядник) було укладено договір № 12/04 від 12.02.2012 року, згідно з яким Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню внутрішнього водопроводу та каналізації на об'єкті «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон, що має будівельну готовність для проведення робіт.

Попередня вартість робіт за договором складає 150 000 грн., в тому числі ПДВ 20% 25 000, 00 грн.

Приймання фактично виконаних обсягів робіт оформляється актами виконаних підрядних робіт. Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі.

Крім цього, між вказаними сторонами був укладений договір № 18/04 від 18.04.2012 року договір підряду, згідно з яким Замовник (ПП «Безпечні системи») доручає, а Підрядник (ПП «Київспецжитлосервіс») зобов'язується своїми силами і силами залучених Підрядником організацій виконати і здати Замовникові наступні роботи: виконати підготовчі роботи: ґрунтовка: очистка від іржі, покраска, порізка металевих труб різних діаметрів на об'єкті «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсон, що має будівельну готовність для проведення робіт.

Загальна вартість робіт складається з сум актів по фактично виконаних роботах.

Приймання фактично виконаних обсягів робіт оформляється актами виконаних підрядних робіт.

Розрахунки між сторонами ведуться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника після підписання актів виконаних робіт замовник перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 5 банківських днів після підписання договору кошти на виконання робіт в розмірі 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 20%.

На виконання вказаних договорів сторонами виписано наступні акти виконаних робіт: від 30.04.2012 року, від 30.04.2012 року та податкові накладні № 24 від 12.04.2012 року та № 87 від 25.05.2012 року.

Розрахунки між сторонами договорів проведено у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку.

Згідно з реєстру виписаних та отриманих податкових накладних ПП «Безпечні системи» сума податку на додану вартість за податковими накладними ПП «Київспецжитлосервіс» в розмірі 58 333,33 грн. включено до податкового кредиту за квітень 2012 року.

В періоді, за який було проведено перевірку позивача, між ПП «Безпечні системи» (Замовник) та ТОВ «Бізнес-ресурс 2011» (підрядник) було укладено договір № 09/04 від 09.04.2012 року, згідно з яким Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується своїми силами і силами залучених Підрядником організацій виконати і здати Замовникові електромонтажні роботи на об'єкті будівництва «Торгово-розважальний комплекс «Фабрика» в м. Херсоні.

Приймання фактично виконаних обсягів робіт оформляється актами виконаних підрядних робіт.

Оплата за даним Договором проводиться Замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт.

Попередня вартість робіт за договором складає 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 18 750,00 грн.

На виконання умов договору сторони оформили акти виконаних робіт від 03.04.2012 року, від 04.04.2012 року, від 11.04.2012 року та податковими накладними № 8 від 03.04.2012 року, № 19 від 04.04.2012 року та № 51 від 11.04.2012 року.

Розрахунки між сторонами договорів проведено у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку.

Згідно з реєстру виписаних та отриманих податкових накладних ПП «Безпечні системи» сума податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Бізнес-ресурс 2011» в розмірі 25 000,00 грн. включено до податкового кредиту за квітень 2012 року.

Колегією суддів встановлено, що між ПП «Безпечні системи» (Покупець) та ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» (Продавець) було укладено договір № 0106 12 від 01.06.2012 року, згідно з умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець сплатити і прийняти матеріали в асортименті, кількості і строки, обумовлені напередодні, згідно рахунків-фактур (специфікацій), виставлених Продавцем.

Товар, що поставляється по цьому договору, оплачується по цінах, попередньо обумовлених, на основі рахунків (специфікацій), виписаних Продавцем.

Загальна сума договору визначається як сукупність всіх поставок на підставі видаткових накладних. Разом із товаром Продавець передає покупцю всі необхідні товаро-супровідні документи: накладні, сертифікати якості і ін.

Строки і умови постачання встановлюється після попередньої домовленості сторін та відображаються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору сторонами виписано видаткові накладні: № ТР-1616 від 05.06.2012 року, № ТР-1629 від 07.06.2012 року, № ТР-1669 від 11.06.2012 року, № ТР -1699 від 13.06.2012 року, № 53 від 15.06.2012 року, № 72 від 18.06.2012 року, № 93 від 20.06.2012 року, № 117 від 22.06.2012 року, № ТР-1826 від 25.06.2012 року, № ТР-1858 від 27.06.2012 року, № ТР 2038 від 11.07.2012 року, № ТР-2115 від 18.07.2012 року, № ТР-2198 від 25.07.2012 року та податкові накладні № 37 від 05.06.2012 року, № 53 від 07.06.2012 року, № 72 від 11.06.2012 року, № 93 від 13.06.2012 року, № 117 від 15.06.2012 року, № 136 від 18.06.2012 року, № 152 від 20.06.2012 року, № 171 від 22.06.2012 року, № 188 від 25.06.2012 року, № 211 від 27.06.2012 року, № 33 від 11.07.2012 року, № 41 від 18.07.2012 року, № 54 від 25.07.2012 року.

Розрахунки між сторонами договорів в сумі 573 373,53 грн. проведено у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку.

Згідно з реєстру виписаних та отриманих податкових накладних ПП «Безпечні системи» сума податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» в розмірі 120 562,28 грн. включено до податкового кредиту за червень та липень 2012 року.

Разом з тим, між ПП «Безпечні системи» (Боржник), ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» (Цедент) та ТОВ «Еворі Інвестмент» (Цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги № 21/09 від 21.09.2012 року.

Договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, Цедентом Цесіонарієві права вимоги, належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає Кридитором Боржника за договором № 01/06-12 від 01.06.2012, між Цедентом та Боржником, сума заборгованості складає 150 000,00 грн.

ПП «Безпечні системи» перераховано грошові кошти на рахунок ТОВ «Еворі Інвестмент» в розмірі 150 000,00 грн.

На підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Маритен» було оформлено наступні видаткові накладні: № 0731/1 від 31.07.2012 року, № 0731/3 від 31.07.2012 року, № 0904/1 від 04.09.2012 року, № 0906-1 від 06.09.2012 року, № 0911/1 від 11.09.2012 року, № 0913/1 від 13.09.2012 року, № 0921/5 від 18.09.2012 року, № 0920/1 від 20.09.2012 року, № 10-02-1 від 02.10.2012 року, № 10-04-1 від 04.10.2012 року, № 10-09-1 від 09.10.2012 року, № 10-11 від 11.10.12 року, № 10-16-1 від 16.10.2012 року, № 10-18-1 від 18.10.2012 року, № 10-22-1 від 22.10.2012 року, 10-24-1 від 24.10.2012 року,10-25-1 від 26.10.2012 року, № 10-29-1 від 29.10.2010 року та податкові накладні: № 2252 від 31.07.2012 року, № 2253 від 31.07.2012 року, № 723 від 04.09.2012 року, № 1146 від 06.09.2012 року, № 1147 від 11.09.2012 року, № 1148 від 13.09.2012 року, № 1149 від 18.09.2012 року, № 1150 від 20.09.2012 року, № 52 від 02.10.2012 року, № 53 від 04.10.2012 року, № 54 від 09.10.2012 року, № 55 від 11.10.12 року, № 56 від 16.10.2012 року, № 58 від 18.10.2012 року, № 59 від 22.10.2012 року, № 60 від 24.10.2012 року, № 61 від 26.10.2012 року, № 62 від 29.10.2010 року.

Розрахунки позивача з ТОВ «Маритен» проведено у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку.

Згідно з реєстру виписаних та отриманих податкових накладних ПП «Безпечні системи» сума податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Маритен» в розмірі 170 851,60 грн. частково включено до податкового кредиту за червень та липень, вересень, жовтень 2012 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Як встановлено відповідачем в ході проведення перевірки, згідно даних КВЕД, до видів діяльності ПП «Сельпроммаш» не відносяться послуги, що були надані цим підприємством за договором № 01/03 від 01.03.2011 року (демонтаж системи пожежогасіння на об'єкті будівництва «Торгово-розважальний комплекс Любава» в м. Черкаси). Підприємство зареєстроване за адресою масової реєстрації.

Що стосується взаємовідносин позивача з ПП ПВКФ «Проксин» встановлено наступне.

Так, в ході проведення перевірки, відповідачем було досліджено та проаналізовано акт Броварської ОДПІ у Київській області про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ПВКФ «Проксин» № 1385/232/20576423 від 30.09.2011 та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ПВКФ «Проксин» від 22.03.2013 №520/22.209/20576423, згідно яких зустрічну звірку провести не було можливості, оскільки дане підприємство за податковою адресою не знаходиться. Співробітниками податкової міліції було здійснено ряд оперативно-розшукових заходів, за результатами яких було опитано засновника ПП ПВКФ «Проксин», який повідомив, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не має, статутний фонд не формував, на здійснення фінансово-господарської діяльності від свого імені нікого не уповноважував та зазначив, що на прохання знайомого надав йому свої паспортні дані.

На думку колегії суддів, первинні документи надані позивачем не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій, оскільки, відповідачем було встановлено, що у ПП ПВКФ «Проксин» відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності, підприємство зареєстроване за адресою масової реєстрації (зареєстровано 122 підприємства).

Щодо ПП «Київжитлоспецсервіс», колегією суддів встановлено, що підприємство зареєстроване за адресою масової реєстрації, за якою зареєстровано 113 суб'єктів господарювання, за даними інформаційних баз податкового органу статутний фонд підприємства становить 1 000 грн., підприємство не знаходиться за зареєстрованою адресою.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ «Маритен», то у вказаного контрагента позивача відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності, транспортні засоби, підприємство спеціалізується на оптовій торгівлі зерном. На підтвердження здійснення господарських операції, зміст яких з наданих первинних документів неможливо встановити, було виписано лише податкові та видаткові накладні та не надано договір, на виконання якого такі документи виписані.

Щодо підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Бізнес ресурс 2011», позивачем не надано товаро-супровідних документів, сертифікатів якості, що передбачені умовами договору поставки. Контролюючим органом, виходячи з аналізу податкової звітності встановлено, що кількість працюючих на підприємстві становила 1 особа, у ТОВ «Бізнес ресурс 2011» відсутні основні фонди, транспортні засоби.

Стосовно підтвердження господарських операцій з ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» (Цедент), позивачем не надано сертифікати якості та товаро-супровідні документи, що передбачені умовами договору. Як встановлено податковим органом з податкової звітності зазначеного підприємства, кількість працівників підприємства становить 0.

Разом з тим, позивачем не надано доказів використання отриманих послуг та товарів від вищезазначених контрагентів у власній господарській діяльності та доказів отримання прибутку від таких операцій.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач, серед іншого, посилається на наявність вироку Київського районного суду м. Сімферополя від 08 травня 2012 року, постановленого за результатами розгляду кримінальної справи № 1/0109/50/2012 по обвинуваченню ОСОБА_8 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 28 ч. 3 та ст. 205 ч. 2 КК України та яким встановлено, що члени організованої злочинної групи з метою прикриття незаконної діяльності придбали суб'єкти господарювання, в тому числі, ПП «Сельпроммаш».

Крім цього, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2013 року, який набрав законної сили 18 червня 2013 року ОСОБА_9 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Так, зі змісту даного вироку суду вбачається, що ОСОБА_9, перебуваючи в м. Києві, в період 2012 року, переслідуючи свій злочинний умисел, запропонував гр. ОСОБА_10, перереєструвати ПП «Київжитлоспецсервіс» на своє ім'я та стати директором вказаного підприємства, за щомісячну грошову винагороду, без наміру здійснювати реальну фінансово-господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

ОСОБА_9, реалізовуючи свій злочинний умисел, використав паспортні дані ОСОБА_10 та за невстановлених слідством обставин, у невстановлений час, використовуючи попередньо складений статут підприємства ПП «Київжитлоспецсервіс» та протоколи Загальних зборів учасників ПП «Київжитлоспецсервіс» підписані від імені гр. ОСОБА_10, забезпечив придбання суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ПП «Київжитлоспецсервіс» шляхом перереєстрації на її ім'я в Голосіївській районній у м. Києві та в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва як платника податків та за невстановлених слідством обставин забезпечив відкриття розрахункового рахунку № 2600230113005 в АТ «ЄВРОГАЗБАНК» з метою використання його в подальшій злочинній діяльності, направленій на прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків.

Таким чином, повторні дії ОСОБА_9, а саме: придбання ПП «Київжитлоспецсервіс» шляхом перереєстрації на гр. ОСОБА_10 були направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи, без наміру здійсненні господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а з метою використання вказаного підприємства в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ПП «Безпечні системи» на загальну суму фінансово-господарських операцій 1 000 000 грн., в тому числі податок на додану вартість 166 000 грн.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що виписані контрагентами позивача податкові накладні, які стали підставою для формування ПП «Безпечні системи» податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин та виписки податкових накладних, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, однак, на думку колегії суддів, дана обставина не дає підстав вважати, що виписані від їх імені податкові накладні є належно оформленими та підписаними повноважними особами з вищевикладених підстав.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Згідно ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК, застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами, не потребують доведення в силу їх нікчемності.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Крім цього, протокольною ухвалою суду було зобов'язано позивача забезпечити явку керівників його контрагентів, які на момент підписання первинних документів перебували на даній посаді, а саме: ПП ПВКФ «Проксин», ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», оскільки вони можуть надати суттєві відомості стосовно фактичного виконання робіт, надання послуг та поставки матеріалів.

Однак, дану вимогу колегії суддів, представники позивача виконали частково, забезпечивши явку в судове засідання лише керівника ПП ПВКФ «Проксин». Явку інших керівників контрагентів забезпечено не було.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем були надані до суду всі належні та допустимі докази правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.07.2013 № 0001482203 в той час як позивачем не було доведено реальності господарських операцій з ПП «ВКФ Сельпроммаш», ПП ПВКФ «Проксин», ПП «Київжитлосервіс», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ТОВ «Маритен», ТОВ «Бізнес ресурс 2011» та не було забезпечено явку в судове засідання їх керівників (крім ПП ПВКФ «Проксин»), які б надали суттєві відомості для вирішення даної справи стосовно фактичного виконання робіт, надання послуг та поставки матеріалів.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Безпечні системи» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа: Приватна виробничо-комерційна фірма «Проксин» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 26.01.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.