Постанова

від 21.10.2013 по справі 5006/41/94/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.10.2013 справа №5006/41/94/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівЗубченко І.В., Шевкової Т.А. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбудінвест», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 08.08.2013р. (повний текст рішення підписано 09.08.2013р.) по справі№5006/41/94/2012 (головуючий суддя Колесник Р.М., судді Говорун О.В., Харакоз К.С.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбудінвест», м. Донецьк простягнення основного боргу у розмірі 186 983,27грн., пені у розмірі 14957,55грн., індексу інфляції у розмірі 405,07грн., 3% річних у розмірі 3239,37грн. за договором оренди опалубки №18-ОП від 12.10.2011р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.08.2013р. у справі №5006/41/94/2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбудінвест», м. Донецьк про стягнення суми 205585,26грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 186983,27грн., пені у розмірі 14957,55грн., індексу інфляції у розмірі 405,07грн., 3% річних у розмірі 3239,37грн. - задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто борг у розмірі 151983,27грн., пеню в розмірі 14952,77грн., 3% річних у розмірі 3152,85грн., індекс інфляції у розмірі 270,06грн. та судовий збір у розмірі 4111,71грн. Провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 35 000,00грн. припинено на підставі п.1№ ч.1 ст.80 ГПК України. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасбудінвест», м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про його необізнаність щодо часу і місця судових засідань, недослідження судом будь-яких доказів зі сторони відповідача, а також порушення судом приписів ст.ст.79, 86 ГПК України щодо прийняття та винесення на їх підставі відповідних ухвал.

Позивач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез`явлення не представив. На адресу суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез`явлення не представив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Одночасно, через канцелярію суду, відповідачем надане клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду господарським судом м. Києва справи №905/6698/13 про визнання договору оренди опалубки №18-ОП від 12.10.2011р. недійсним.

Дослідивши заявлене клопотання, розглянувши матеріали справи №5006/41/94/2012, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню як безпідставне та таке, що не спрямоване на захист прав і охоронюваних законом інтересів сторін, виходячи з наступного:

Приписами статті 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Як зазначено в п.3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення і унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Наразі, наявних в матеріалах даної справи доказів цілком достатньо для їх оцінки, а обставини можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Таким чином, результати вирішення господарським судом м. Києва справи №905/6698/13 не матимуть для суду преюдиціального значення при вирішенні спору у справі №5006/4194/2012. У будь-якому випадку відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому нормами розділу XIII ГПК України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-6», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбудінвест», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором оренди опалубки №18-ОП від 12.10.2011р., з яких: 186 983,27грн. - сума основного боргу, 14 957,55грн. - пеня, 405,07грн. - індекс інфляції, 3 239,37грн. - 3% річних.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбудінвест», м. Донецьк обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди опалубки №18-ОП від 12.10.2011р. щодо сплати у встановлений строк орендної плати, внаслідок чого за період з жовтня 2011р. по травень 2012р. за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 347 280,27грн. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня, інфляційні витрати та 3% річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбудінвест», м. Донецьк суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди опалубки №18-ОП від 12.10.2011р.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 12.10.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-6» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасбудінвест» (орендар) укладений договір оренди опалубки №18-ОП, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування опалубку (надалі іменується - "майно, що орендується") та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату. Найменування, вартість, технічні характеристики, вартість оренди майна, що орендується, серійний номер зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Під час дії договору між сторонами була укладена специфікація елементів опалубки (додаток №1) до договору оренди №18-ОП від 12.10.2011р., якою сторони визначили найменування продукції, кількість та вартість.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що передача об'єкта оренди від орендодавця орендарю здійснюється за актом передачі-приймання, який підписується представниками сторін.

Відповідно до п.5.1 договору, розмір орендної плати складає 150грн., у тому числі ПДВ 25грн. за кв.м. майна.

Згідно п.5.2 договору орендна плата сплачується за фактичну кількість майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20-го числа відповідного місяця оренди.

Пунктом 7.1.2 договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Термін орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю і діє до 31.12.2011р. Закінчення встановленого п.4.2. договору терміну орендних правовідносин не звільняє орендаря від обов'язку сплати орендних платежів у повному обсязі за період фактичного користування майном (п.п.4.2., 4.3. договору).

Як встановлено господарським судом, до укладеного договору сторонами за період з жовтня 2011 року по травень 2012 року складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000386 від 31.10.2011р., №435 від 30.11.2011р., №492 від 30.11.2011р., №493 від 493 від 30.11.2011р., №54 від 31.01.2012р., № 105 від 29.02.2012р., №176 від 31.03.2012р., №245 від 30.04.2012р., №319 від 31.05.2012р. на загальну суму 347 280,27грн., що підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємтв.

Як зазначено вище, відповідач зобов'язаний до 20-го числа відповідного місяця сплачувати орендну плату.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком сплати орендної плати відповідачем є 20 число відповідного місяця.

Як стверджує позивач, нарахована за період дії договору орендна плата у розмірі 347 280,27грн. була частково сплачена відповідачем у розмірі 160 297,00грн., у зв'язку із чим на момент звернення до суду із даним позовом за відповідачем склалася заборгованість за період з жовтня 2011р. по травень 2012р. у розмірі 186 983,27грн.

Частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом вірно зроблений висновок щодо наявності заборгованості відповідача.

Наразі, в процесі розгляду даної справи, відповідач оплатив суму основного боргу в розмірі 35 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1809 від 15.10.2012р., яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищенаведеного, з огляду на часткове погашення відповідачем суми основного боргу, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 35 000,00грн. судом першої інстанції припинено обґрунтовано.

Одночасно, оскільки відповідачем не надано доказів сплати суми основного боргу в розмірі 151 983,27грн., Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасбудінвест», м. Донецьк допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 151 983,27грн. підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 14 957,55грн. за період прострочення з 21.10.2011р. по 21.05.2012р.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у разі прострочення суми щомісячної орендної плати, орендодавець має право нарахувати та стягнути з орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення за кожен день прострочення від суми заборгованості по орендним платежам.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня в розмірі 14 957,55грн. за період з 21.10.2011р. по 21.05.2012р. (застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що узгоджується з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмежень розміру пені).

Таким чином, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 14 952,77грн. за загальний період прострочення з 21.10.2011р. по 21.05.2012р.

Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 239,37грн. та інфляційних витрат у розмірі 405,07грн. за період прострочення з 21.10.2011р. по 21.05.2012р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо часткового задоволення вимог в частині стягнення 3% річних на суму в розмірі 3 152,85грн. та інфляційних витрат на суму в розмірі 270,06грн. за період прострочення з жовтня 2011р. по травень 2012р., які підлягають стягненню на користь позивача.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії. Зокрема, твердження скаржника про його необізнаність щодо часу і місця судових засідань, недослідження судом доказів зі сторони відповідача, а також порушення судом приписів ст.ст.79, 86 ГПК України щодо прийняття та винесення на їх підставі відповідних ухвал, не приймаються апеляційним судом до уваги з огляду на наступне:

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Зважаючи на те, що позовна заява та ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а розгляд справи призначався судом першої інстанції з урахуванням розумного строку пересилання поштових відправлень, судова колегія вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду. Також, в матеріалах справи №5006/41/94/2012 наявне клопотання відповідача №23-02 від 23.11.2012р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням. Відтак, відповідач не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх доводів і заперечень, а також користуватись наданими йому процесуальними правами, серед яких: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу (ч.2 ст.22 ГПК України).

Таким чином, враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, дослідивши, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача на час прийняття рішення, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.

Згідно положень ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У п.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 роз'яснено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

З огляду на викладене, заявник не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Посилання скаржника на те, що головуючим у справі було самостійно винесено ухвалу про поновлення провадження від 24.07.2013р. по справі №5006/41/94/2012, спростовуються наявними в матеріалалах справи розпорядженням про призначення справи до колегіального розгляду та ухвали господарського суду від 24.07.2013р. про прийняття колегією суддів справи до провадження та призначення дати судового засідання.

Також, відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, №6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Інші доводи скаржника про те, що судом не було зупинено провадження у справі, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем неодноразово подавались зустрічні позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги на відповідні ухвали суду щодо повернення зустрічних позовних заяв, у зв'язку з чим провадження у справі неодноразово зупинялось. З огляду на приписи п.3.14. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідні дії відповідача оцінюються як зловживання процесуальними правами.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2013р. у справі №5006/41/94/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбудінвест», м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2013р. у справі №5006/41/94/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 07.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 10.10.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В. Зубченко

Т.А. Шевкова