Постанова

від 16.01.2014 по справі 5006/41/94/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Справа № 5006/41/94/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіДроботова Т.Б., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Донбасбудінвест" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року у справі№ 5006/41/94/2012 господарського судуДонецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-6" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Донбасбудінвест" простягнення основного боргу у розмірі 186 983, 27 грн., пені у розмірі 14 957, 55 грн., індексу інфляції у розмірі 405,07 грн., 3 % річних у розмірі 3 239, 37 грн. за договором оренди опалубки № 18-ОП від 12.10.2011 року

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Саченок В.О. дов. б/н від 17.12.2012 року - відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-6" (далі за текстом - ПАТ "Трест Київміськбуд-6") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасбудінвест" (далі за текстом - ТОВ "Донбасбудінвест") про стягнення основного боргу у розмірі 186 983, 27 грн., пені у розмірі 14 957, 55 грн., індексу інфляції у розмірі 405,07 грн., 3 % річних у розмірі 3 239, 37 грн. за договором оренди опалубки № 18-ОП від 12.10.2011 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.08.2013 року припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення суми боргу в розмірі 35 000, 00 гривень. Позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Донбасбудінвест" на користь ПАТ "Трест Київміськбуд-6" суму боргу в розмірі 151 983, 27 гривень, пеню в розмірі 14 952, 77 гривень, 3 % річних в розмірі 3 152, 85 гривень, інфляційні витрати в розмірі 270, 06 гривень. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Інвест-Капітал" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року у справі № 5006/41/94/2012 апеляційну скаргу ТОВ "Донбасбудінвест" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Донбасбудінвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року у справі № 5006/41/94/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 526, 530, 549, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 22, 33, 64, 79, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 03-05/51 для перегляду в касаційному порядку справи № 5006/41/94/2012 у зв'язку із завантаженістю судді Мачульського Г.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Дроботова Т.Б., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.10.2011 року між ПАТ "Трест Київміськбуд-6" (орендодавець) та ТОВ "Донбасбудінвест" (орендар) укладений договір оренди опалубки № 18-ОП, за умовами п. п. 1.1., 1.2. якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування опалубку (надалі іменується - "майно, що орендується") та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату. Найменування, вартість, технічні характеристики, вартість оренди майна, що орендується, серійний номер зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Судами досліджено, що під час дії вказаного Договору між сторонами була укладена специфікація елементів опалубки (додаток № 1) до договору оренди № 18-ОП від 12.10.2011 року, якою сторони визначили найменування продукції, кількість та вартість.

Відповідно до п. 3.2. Договору передача об'єкта оренди від орендодавця орендарю здійснюється за актом передачі-приймання, який підписується представниками сторін.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати складає 150 грн., у тому числі ПДВ 25грн. за кв. м. майна.

Положеннями п. 5.2. Договору передбачено, що орендна плата сплачується за фактичну кількість майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20-го числа відповідного місяця оренди.

Згідно п. 7.1.2. Договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Положеннями п. п. 4.2., 4.3. Договору сторони погодили, що термін орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю і діє до 31.12.2011 року Закінчення встановленого п. 4.2. Договору терміну орендних правовідносин не звільняє орендаря від обов'язку сплати орендних платежів у повному обсязі за період фактичного користування майном.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що до укладеного договору сторонами за період з жовтня 2011 року по травень 2012 року складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000386 від 31.10.2011 року, № 435 від 30.11.2011 року, № 492 від 30.11.2011 року, № 493 від 30.11.2011 року, № 54 від 31.01.2012 року, № 105 від 29.02.2012 року, № 176 від 31.03.2012 року, № 245 від 30.04.2012 року, № 319 від 31.05.2012 року на загальну суму 347 280, 27 грн., що підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій, з урахуванням ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.2. Договору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що кінцевим строком сплати орендної плати відповідачем є 20 число відповідного місяця.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що нарахована за період дії договору орендна плата у розмірі 347 280, 27 грн. була частково сплачена відповідачем у розмірі 160 297, 00грн., у зв'язку із чим на момент звернення до суду із даним позовом за відповідачем склалася заборгованість за період з жовтня 2011 року по травень 2012 року у розмірі 186 983, 27 грн.

Згідно положень ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи наведені норми права та встановлені обставини справи, погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів стосовно наявності заборгованості відповідача.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено, що в процесі розгляду даної справи, відповідач оплатив суму основного боргу в розмірі 35 000, 00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1809 від 15.10.2012 року.

Згідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, а тому суди прийшли до обґрунтованого висновку про те, що з огляду на часткове погашення відповідачем суми основного боргу, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 35 000, 00грн. слід припинити.

Проте, як досліджено судами відповідачем не надано доказів сплати суми основного боргу в розмірі 151 983, 27 грн., а тому суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в зазначеному розмірі, оскільки ТОВ "Донбасбудінвест" порушено вимоги ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 9.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення суми щомісячної орендної плати, орендодавець має право нарахувати та стягнути з орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення за кожен день прострочення від суми заборгованості по орендним платежам.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із здійсненим судами розрахунком пені, яка підлягає стягненню в розмірі 14 952, 77 грн. за загальний період прострочення з 21.10.2011 року по 21.05.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів щодо часткового задоволення вимог в частині стягнення 3 % річних в розмірі 3 152, 85 грн. та інфляційних витрат в розмірі 270, 06 грн. за період прострочення з жовтня 2011 року по травень 2012 року, які підлягають стягненню на користь позивача.

Доводи скаржника стосовно його необізнаність щодо часу і місця судових засідань, не дослідження судом доказів зі сторони відповідача, а також порушення судом приписів ст. ст. 79, 86 ГПК України щодо прийняття та винесення на їх підставі відповідних ухвал є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 64 ГПК України закріплено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Апеляційним господарським судом досліджено, що позовна заява та ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а розгляд справи призначався судом першої інстанції з урахуванням розумного строку пересилання поштових відправлень, а тому обґрунтованим є висновок апеляційної інстанції про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Крім того, апеляційним господарським судом досліджено, що відповідач звертався з клопотання № 23-02 від 23.11.2012 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням, а тому не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх доводів і заперечень, а також користуватись наданими йому процесуальними правами, серед яких: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу передбачених ч. 2 ст.22 ГПК України.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд, дослідивши, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. ч. 1 - 5 ст. 28 ГПК України, а також встановивши можливість розгляду справи без участі представника відповідача на час прийняття рішення, обґрунтовано визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.

Крім того, в разі, коли стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Також, необґрунтованими є доводи скаржника стосовно того, що головуючим у справі було самостійно винесено ухвалу про поновлення провадження від 24.07.2013 року у справі № 5006/41/94/2012 з огляду на те, що в матеріалах справи наявне розпорядження про призначення справи до колегіального розгляду та ухвали господарського суду від 24.07.2013 року про прийняття колегією суддів справи до провадження та призначення дати судового засідання.

Колегія суддів Вищог огсоподарського суду України зазначає, що рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасбудінвест" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року у справі № 5006/41/94/2012 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року у справі № 5006/41/94/2012 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіТ.Б. Дроботова О.В. Яценко