Ухвала

від 03.10.2013 по справі 12/205/14/1/1/1

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/29277/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Лосєва А.М., Муравйова О.В., при секретарі Томилець Ю.Г. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Господарського суду Чернігівської області від 23 березня 2011року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року

у справі № 12/205/14/1/1/1

за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у

м. Луганську

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»

треті особи: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій»

про зобов'язання здійснити оплату податкових векселів ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2007 року Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» про зобов'язання здійснити оплату податкових векселів в сумі 858438 грн. 39 коп.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 23 березня 2011 року в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2013 року в задоволенні апеляційної скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відмовлено, постанову Господарського суду Чернігівської області від 23 березня 2011 року залишено без змін.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Господарського суду Чернігівської області від 23 березня 2011року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2013 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як слідує з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, фактичною підставою звернення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську з вказаним позовом до суду стали висновки контролюючого органу про те, що Публічне акціонерне товариство «Банк Денмарк», як комерційний банк, що виступив вексельним поручителем ТОВ «Меркурій» за грошовими зобов'язаннями зі сплати податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України і векселедержателем яких є позивач, має здійснити оплату суми, з огляду на те, що податкове зобов'язання самостійно не погашене векселедавцем.

Так, правове регулювання випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України у період виникнення відносин здійснювалось зокрема на підставі Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі також - «Закон») та Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1997 року № 1104 (надалі також - «Порядок»).

Згідно з пунктом 11.5 статті 11 Прикінцевих положень Закону України «Про додаток на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю. Згідно положень вказаного пункту податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю і комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) видача податкового векселя здійснюється за бажанням платника податку на додану вартість. Векселедержателем є державна податкова адміністрація (інспекція) за місцем реєстрації векселедавця як платника податку на додану вартість. Податковий вексель складається на суму податкового зобов'язання, тобто на суму податку на додану вартість, яка нарахована і має бути сплачена при імпорті товарів на митну територію України.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» при здійсненні імпорту товарів на митну територію України органам митного контролю були надані податкові векселя від 17 січня 2007 року серії АА № 0313114, № 0313115 на суму грошового зобов'язання в розмірі 790 808,79 грн. та 67 629,60 грн. відповідно, строк погашення яких - 15 лютого 2007 року.

Вказані векселі були прийняті та зареєстровані у Ленінській МДПІ у м. Луганську 20 січня 2007 року за № 924 та взяті на облік за № 53 та № 54 і були підтверджені комерційним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» шляхом авалю.

Як підтверджується наявними у справі доказами, а саме листом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 25 грудня 2007 року № 47384/16, витягом з облікової карти платника податку на додану вартість TOB «Меркурій», відмітками, що містяться на податкових векселях і письмовими поясненнями позивача, вказані векселі - погашені Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» 29 листопада 2007 року за рахунок зменшення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» ліквідовано як юридичну особу у зв'язку з банкрутством і у справі про банкрутство вказаного платника податку міститься довідка Ленінської МДПІ у м. Луганську від 8 січня 2008 року № 125/19 про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Відтак, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову суб'єкта владних повноважень дійшли вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Банк «Денмарк» погасити податкові векселі, які були підтверджені ним як комерційним банком шляхом авалю, векселедавцем яких було Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Меркурій», а векселедержателем - Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську з огляду на те, що зобов'язання зі сплати податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України були самостійно погашені підприємством, а чинне на момент виникнення правовідносин законодавство покладало на комерційний банк обов'язок з оплати податкового векселя у випадку його не погашення платником податків.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція податкового органу не ґрунтується на положеннях законодавства та не підтверджується матеріалами справи.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів, -

у х в а л и л а

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 23 березня 2011року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі № 12/205/14/1/1/1 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: А.М. Лосєв

О.В. Муравйов