Постанова

від 24.10.2013 по справі 22/31-09-892

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р.Справа № 22/31-09-892 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від ТОВ ВКФ „Укрюжавтотехсервіс": не з'явився

від ТОВ „Нова Україна": не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від „15" липня 2009 року

по справі № 22/31-09-892

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Укрюжавтотехсервіс";

- Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Україна"

про розірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 1 521 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Укрюжавтотехсервіс";

- Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Україна"

про визнання недійсним договору та стягнення 2 430,68 грн.

В С Т А Н О В И В :

24.02.2009 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Укрюжавтотехсервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" про розірвання договору в„– 369 від 01.08.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем з 31.12.2008 р. на майбутнє; стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди станом на 30.01.2009р., що становить 546,00 грн.; неустойки станом на 30.01.2009 р., що становить 1092,00 грн.; зобов'язання відповідача вивезти з території Авторинку „Куяльник" належне йому майно; вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити відповідачу господарську діяльність на території Авторинку „Куяльник", розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату державного мита у сумі 100 грн. та збору на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

В процесі розгляду даної справи підприємець ОСОБА_2 користуючись своїм правом передбаченим ст. 22 ГПК України неодноразово уточнював свої позовні вимоги і останньою заявою від 21.05.2009 року, позивач просив усунути перешкоди у користуванні майном позивача, а саме зобов'язати відповідача вивезти з торгівельної площадки НОМЕР_1, загальною площею 10,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 усе належне йому майно; стягнути з відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди станом на 30.04.2009 року у сумі 2 184,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату державного мита у сумі 107 грн. та збору на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн. (т.1 а.с.135-138).

06.04.2009 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 відповідно до якої просив визнати недійсним договір в„– 369 від 01.08.2008 року укладений між сторонами; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 сплачену грошову суму по договору в„– 369 від 01.08.2008 року у розмірі 2 430,68 грн.,; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати; в задоволенні первісних позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 - відмовити та витребувати у ФОП ОСОБА_2 та третіх осіб копії договорів оренди та документів про сплату орендної плати. (т.1 а.с.48-52).

Зазначена вище зустрічна позовна заява 08.04.2009 року прийнята місцевим господарським судом та призначена до розгляду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2009 року (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено частково, зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ФОП ОСОБА_2 майном шляхом вивезення з торгівельної площадки НОМЕР_2, загальною площею 9,75 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 усе належне йому майно у вигляді металевого контейнеру. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 85,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. (т.2 а.с.72-77).

На виконання вищезазначеного рішення видано відповідні накази від 27.07.2009 року № 22/31-09-892 (т.2 а.с.80-81).

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині зобов'язання усунення перешкод у користуванні майном та в частині стягнення 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу - скасувати; в частині відмови у задоволені зустрічного позову повністю - скасувати; в іншій частині рішення залишити без змін. Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення - відмовити повністю; позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору та стягнення необґрунтовано сплаченої грошової суми - задовольнити у повному обсязі. Визнати недійсним договір оренди торгівельних площадок, розташованих на автомобільному ринку за адресою: АДРЕСА_1 за номерами з НОМЕР_3 по НОМЕР_4 від 31.07.2008 року, укладений між ТОВ ВКФ „Укрюжавтотехсервіс" та ФОП ОСОБА_2 Визнати недійсним договір в„– 369 від 01.08.2008 року укладений між сторонами. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 необґрунтовано сплачену грошову суму у розмірі 2430,68 грн., держане мито у розмірі 187,00 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В процесі розгляду апеляційної скарги, справу № 22/31-09-892 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 року було зупинено у зв'язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи та ухвалою суду 12.01.2010 року поновлено та призначено до розгляду.

12.01.2010 року ухвалою Одеського апеляційного господарського суду справу № 22/31-09-892 було зупинено та призначено повторну почеркознавчу експертизу.

30.03.2010 року ухвалою Одеського апеляційного господарського суду справу № 22/31-09-892 поновлено та 30.03.2010 зупинено до вирішення справи № 30/213-09-5635 у господарському суді Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2010 року по справі № 30/213-09-5635 залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року у позові відмовлено з мотивів недоведеності заявлених вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10. 2011 року Постанову Одеського апеляційного господарсько суду від 16.08.11 року та Рішення господарського суду Одеської області від 09.12.10 року у справі № 30/213-09-5635 задоволено частково. Рішення господарського суду Одеської області від 09.12.10 року та Постанову Одеського апеляційного господарсько суду від 16.08.11 року у справі № 30/213-09-5635 скасовано.

При новому розгляді справи № 30/213-09-5635, рішенням господарського суду Одеської області від 20 лютого 2012 року по справі №35-30/213-09-5635 залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2012 року у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 вересня 2012 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2012 року по справі №35-30/213-09-5635 залишено без змін.

Враховуючи вищевикладене та у відповідності із ч.3 ст. 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення, колегія суддів вважає за можливе поновити провадження у справі № 22/31-09-892, про що 28.08.2013 року прийнято відповідну ухвалу.

Представники сторін та третіх осіб вдруге в судове засідання не з'явилися без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомленні про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, а тому колегія суддів вирішила розглянути скаргу за відсутністю учасників судового процесу.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею № 11 від 28.12.2001 року, ТОВ "Нова Україна" надана у постійне користування земельна ділянка площею 47,84 га. для розміщення авто та продовольчого ринку змішаної торгівлі на території Августівської сільської Ради Біляївського району Одеської області (т.1 а.с.76-81).

Загальними зборами ТОВ "Нова Україна" від 10.01.2002 року, було прийнято рішення про створення авто та продовольчого ринку змішаної торгівлі за адресою: АДРЕСА_1.

03.05.2006 року ТОВ "Нова Україна" та ТОВ ВКФ "Укрюжавтотехсервіс" уклали договір, відповідно до умов якого ТОВ "Нова Україна" передає ТОВ ВКФ "Укрюжавтотехсервіс" в оренду під розміщення авторинку торговельний майданчик, гостевий майданчик, та майданчик для демонстрації та продажу автомобілів, загальною площею 19,49 га. Договір діє з 03.05.2006 року по 31.12.2006 року. В разі відсутності заяв сторін договору про припинення чи зміну договору після закінчення його строку на протязі місяця, договір вважається продовженим на той же строк, на тих же умовах. (т.1 а.с.53-55).

За актом прийому - передачі від 03.05.2006 року (до договору від 03.05.2006 року) ТОВ "Нова Україна" передало ТОВ ВКФ "Укрюжавтотехсервіс" торговельний майданчик, гостевий майданчик, та майданчик для демонстрації та продажу автомобілів, загальною площею 19,49 га. (т.1 а.с.56).

22.01.2008 року між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області (продавець) та ТОВ "Нова Україна"(покупець) укладений договір, відповідно до умов якого продавець продає а покупець купує земельну ділянку площею 46,09 га. за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення авторинку та продовольчого ринку змішаної торгівлі. Земельна ділянка на момент укладення договору знаходиться у постійному користуванні ТОВ "Нова Україна", на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 28.12.2001 року № 11. Право власності на земельну ділянку виникає після одержання покупцем Державного акту на право власності на землю, який видається покупцю за умови оплати повної ціни земельної ділянки. До цього моменту правовий режим використання земельної ділянки зберігається у тому вигляді у якому він був раніше встановлений (т.1 а.с.82-87).

Суд першої інстанції правильно зазначив, що до оплати повної ціни земельної ділянки, правовий режим використання земельної ділянки ТОВ "Нова Україна" зберігається у тому вигляді у якому він був раніше встановлений, тобто на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 11 від 28.12.2001 року.

12.03.2007 року ТОВ ВКФ "Укрюжавтотехсервіс" та ФОП ОСОБА_2 уклали договір оренди, відповідно до умов якого ТОВ ВКФ "Укрюжавтотехсервіс" передає позивачу в оренду торговельні майданчики які розташовані на авторинку за адресою: АДРЕСА_1, у кількості відповідно до додатку. Договір діє з 12.03.2007 року по 31.12.2007 року.

Відповідно до Додатку № 3 до договору від 12.03.2007 року, в оренду передаються торговельні майданчики з № НОМЕР_3 по № НОМЕР_4

01.08.2008 року за в„– 392 між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладений договір, відповідно до якого позивач надає відповідачу торговельний майданчик площею 9,75 кв.м., а відповідач сплачує плату в сумі 52 грн. за 1 кв.м Договір діє з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року та погоджений з ТОВ ВКФ "Укрюжавтотехсервіс".

Рішенням виконавчого комітету Августівської сільської Ради від 25.12.2008 року зареєстрований на території Августівської сільської Ради в с. Котовка, Жевахова гора, 1, об'єкт торгівлі ТОВ "Нова Україна" - ринок з продажу автотранспорту, автозапчастин та супутніх товарів.

01.01.2009 року за в„– 392 ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір суборенди, відповідно до якого позивач надає ОСОБА_3 торговельний майданчик площею 9,75 кв.м., а ОСОБА_3 сплачує суборенду плату в сумі 507 грн. за місяць. Договір діє з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та погоджений з ТОВ ВКФ "Укрюжавтотехсервіс".

Після закінчення строку договору суборенди від 01.08.2008 року за в„– 392 між сторонами, на підставі ст. 285 ГК України та ст. 777 ЦК України у відповідача виникло переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору (переважне право перед іншими особами на укладення договору суборенди на новий строк).

Реалізація орендарем переважного права перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди (переважного права перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк), здійснюється відповідно до ст. 777 ЦК України шляхом повідомлення орендодавця до спливу строку договору найму.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач не повідомив позивача до закінчення строку договору суборенди про свій намір скористатися переважним правом на продовження строку дії договору суборенди (переважним правом на укладення договору суборенди на новий строк), в зв'язку із чим переважне право відповідача на продовження строку дії договору суборенди (переважне право на укладення договору суборенди на новий строк) припинилося, а договір 01.08.2008 року за в„– 392 між сторонами припинився з 01.01.2009 року в зв'язку з закінченням строку його дії 31.12.2008 року (останній день дії договору).

Відповідно до ст. 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а відповідно до ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення позивачу торговельного майданчику, зокрема шляхом звільнення торговельного майданчику від свого металевого контейнеру, що підтверджено відсутністю відповідних документів та відзивом на позов у якому вказано, що на наданій відповідачу в оренду земельній ділянці знаходиться контейнер відповідача.

Судова колегія наголошує, що не виконавши зобов'язання щодо повернення позивачу торговельного майданчику, зокрема шляхом звільнення торговельного майданчику від свого металевого контейнеру, відповідач порушив права позивача які ґрунтуються на договорі оренди від 12.03.2007 року між ТОВ ВКФ "Укрюжавтотехсервіс" та позивачем, щодо можливості користування позивачем торговельним майданчиком НОМЕР_2 загальною площею 9,75 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача на підставі ст.ст. 16, 391, 396 ЦК України виникло право вимагати шляхом звернення до суду виконання зобов'язання відповідача вивезти з торговельного майданчику НОМЕР_2 загальною площею 9,75 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, свій металевий контейнер.

На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що позов в частині зобов'язання відповідача вивезти з торговельного майданчику НОМЕР_2 загальною площею 9,75 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, свій металевий контейнер підлягає задоволенню та погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволення позову в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди станом на 30.04.2009 року у сумі 2 028,00 грн. з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1192 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. З урахуванням обставин справи суд зобов'язує особу яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Застосування ст.ст. 1166, 1192 ЦК України обумовлено тим, що договір від 01.08.2008 року в„– 369 між сторонами припинився з 01.01.2009 року, і починаючи з цієї дати договірні правовідносини між сторонами припинилися. Припинення договірних правовідносин між сторонами означає, що правовідносини щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди станом на 30.04.2009 року у сумі 2 028,00 грн. є не договірними.

Крім того, договір в„– 392 від 01.08.2008 р., укладений між сторонами не спрямованої на настання фактичних правових наслідків для її учасників, відсутній об'єкт (шкода) як складовий елемент цивільного правопорушення, тому відсутні і підстави для застосування до відповідача за первісним позовом цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення упущеної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 82 ЦК України передбачено, що під майновою шкодою розуміється будь-яке знецінення блага, що охороняється правом (порушення права власності та інших речових прав), у зменшенні майнової сфери потерпілого (втрата або пошкодження майна), що, в свою чергу, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. Зобов'язання, що регулюються нормами даної глави відносяться до числа позадоговірних, тобто суб'єкти даних правовідносин не перебувають у будь-яких договірних відношеннях. Отже, зобов'язанням із заподіяння шкоди (деліктне зобов'язання) є зобов'язання в силу якого особа, яка заподіяла майнову або немайнову шкоду іншій особі (громадянину, організації), зобов'язано дану шкоду відшкодувати.

Таким чином, згідно із зазначеними вищевикладеним, ФОП ОСОБА_2 повинен довести, що він мав реальну можливість отримання прибутку. При цьому, під неотриманим доходом (упущеною вигодою) слід розуміти таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на точних даних, безспірно підтверджуючих реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якщо би зобов'язання було виконано боржником.

Так, на підтвердження наявності упущеної вигоди позивачем не було представлено жодного документального підтвердження наявності упущеної вигоди та стягнення з відповідача 2 028,00 грн.

Судова колегія також погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Договір, який укладений 01.08.2008 року в„– 392 між сторонами свідчить про домовленість сторін по всім істотним умовам та виконувався на протязі всього часу його дії. Встановлення умовами договору, на думку ФОП ОСОБА_1 за зустрічним позовом неправомірного розрахунку плати, не може бути підставою для визнання договору недійсним, так як дане питання віднесено законодавцем до прав учасників договірних відносин самостійно визначатися з ціною договору.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, якою врегульовані питання істотних умов, передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

При цьому, жодної підстави відповідно до законодавства, яка була порушена при укладанні договору між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та норми, недотримання або порушення якої призвело до порушення прав відповідача, останнім суду доведено не було.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що всі умови договору були узгоджені сторонами при підписанні, розмір платежів за договором в односторонньому порядку з боку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не змінювався, договір виконувався сторонами та припинив свою дію через закінчення строку, на якій його було укладено, колегія суддів оцінює зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору в„– 392 від 01.08.2008р., необґрунтованими та недоведеним.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено мотивований висновок про те, що обов'язковою умовою для визнання договору недійсним є встановлення судом факту порушення оспорюваною угодою прав та охоронюваних законом інтересів осіб. Факт порушення прав особи кореспондується з однозначним порушенням конкретної законодавчої норми, якою особі право надано. Відповідач за первісним позовом не послався на жодну законодавчу норму, яка дозволяла б суду встановити конкретні його права, які були порушені при укладенні спірних угод.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку, що, у порушення вимог ч.1 ст. 785 ЦК України, після закінчення 01.01.2009 р. строку дії договору в„– 392 від 01.08.2008 р. відповідачем за первісним позовом зобов'язань з передачі орендодавцю торгівельного місця за відповідним актом приймання-передачі виконано не було.

Колегія суддів вважає, що всі доводи та заперечення викладені в апеляційній є необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

ФОП ОСОБА_1 в апеляційній скарзі полається також на те, що автомобільний ринок „Куяльник" - не існує.

Проте, згідно з п.2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. №57/188/84/105, ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

На виконання постанови КМУ від 29.04.1996 р. №465 „Про впорядкування роботи продовольчих і речових ринків", Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України видано наказ №290 від 21.05.1996 р., яким затверджено Положення про порядок проведення конкурсів на право створення ринків і надання їх в оренду.

Відповідно до п.1.1,1.2 цього Положення, конкурс на право створення ринків і надання їх в оренду проводиться з метою визнання переможця - особи, яка запропонувала найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта (некомерційний конкурс) або за рівних фіксованих умов найвищу ціну за оренду (комерційний конкурс). Об'єктами проведення конкурсу є: право оренди майна діючого ринку, який є самостійним підприємством і єдиним (цілісним) комплексом; право створення ринку на відведеній для цієї мети землі. Пунктом 2.1 зазначеного Положення передбачено, що після вирішення в установленому порядку Урядом АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями питання про відведення земельної ділянки для розміщення нового ринку або про передачу в оренду діючих ринків органи, уповноважені управляти майном, що знаходиться у комунальній власності, оголошують конкурс, утворюють конкурсну комісію для його проведення.

Відповідно до п.2.2 статуту ТОВ „Нова Україна", зареєстрованого у новій редакції 24.05.2005 р., предметом діяльності ТОВ „Нова Україна", серед іншого, було визначено організацію спеціалізованих та змішаних ринків, передачу в оренду технологічних площадок та передачу в оренду торгівельних місць на ринках.

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов мотивованого висновку, що діяльність ТОВ „Нова Україна" по організації роботи авторинку не суперечить приписам діючого законодавства.

Слід також зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Августовської сільради Біляївського району Одеської області №148 від 25.12.2008р.. зареєстровано в с. Котовка Жевахова гора 1, об'єкт торгівлі ТОВ „Нова Україна" - ринок продажу автотранспорту, автозапчастин та супутніх товарів.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що продаж земельної ділянки на умовах розстрочення платежу на 5 років виключає можливість набуття ТОВ „Нова Україна" права власності на зазначену земельну ділянку до сплати вартості землі у повному обсязі, оскільки, згідно до п.4.1 договору купівлі-продажу від 22.01.2008 р., право власності виникає після одержання державного акту на право власності на землю, який видається покупцю за умови сплати ним повної вартості придбаної земельної ділянки.

Однак, скаржником не викладено повного змісту п.4.1 договору купівлі-продажу від 22.01.2008 р., яким, крім ним наведеного, передбачено, що до отримання державного акту на право власності на землю правовий режим використання земельної ділянки та розрахунків за неї зберігається у тому вигляді, в якому він був встановлений раніше.

Отже, апеляційна інстанція не погоджується з вищезазначеним доводом скаржника та вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що до настання обставин, передбачених п.4.1. договору купівлі-продажу від 22.01.2008 р., ТОВ „Нова Україна" використовує земельну ділянку на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ОД №004523, що є безперечним фактом використання земельної ділянки для розміщення авторинку та продовольчого ринку змішаної торгівлі з боку ТОВ „Нова Україна" на законних підставах.

При викладених обставин, судова колегія вважає, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію відповідача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи та підстави, передбачені ст.104 ГПК України для його зміни чи скасування відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „15" липня 2009 року по справі № 22/31-09-892 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „25" жовтня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров