Рішення

від 09.04.2009 по справі 32/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/209

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.04.09 р.                                                                                                       Справа № 32/209                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ушенко Л.В.

при секретарі судового засідання: Лазебній Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Дятловська М.В. довіреність від 26.12.08р.

від відповідача: Синельник Л.В. довіреність від 01.12.08р.

у справі за позовом: Державного підприємства „Вугілля України” м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ” м. Донецьк

про стягнення 9580049,25грн.

          Позивач, Державне підприємство „Вугілля України” м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ” м. Донецьк про стягнення 43755244,85грн.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач в повному обсязі не здійснив оплату за поставлену вугільну продукцію згідно з умовами договору № ДУК-01/07-59п від 24.12.07р., в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 43755244,85грн.

          18.03.09р. господарським судом отримані уточнення до позовної заяви, в яких позивач просить стягнути з відповідача борг за поставлену вугільну продукцію в сумі 9655244,85грн. у зв'язку з частковою сплатою останнім спірної заборгованості.

          В судовому засіданні, яке відбулось 09.04.09р., представник позивача наполягав на стягненні з відповідача суми заборгованості в розмірі 9580049,25грн., про що зазначив в уточненнях до позовної заяви. Зазначені позивачем вимоги приймаються та розглядаються судом, як остаточні.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення вимог позивача, посилався на те, що: 1) ДП „Вугілля України” м. Київ не надало доказів поставки вугільної продукції – залізничних квитанцій, а акти приймання – передачі не є відповідними доказами та підставою для оприбуткування товару, оскільки не є первинним документами;                 2) позивач не підтвердив факт представлення відповідачу документів, передбачених              п. 2.4 договору (залізничних квитанцій, посвідчення якості, рахунок – фактуру, податкову накладну, лист вантажовідправника, підтверджуючий право власності на відвантажену партію вугілля, акт приймання – передачі на поставлене вугілля з зазначенням дати відвантаження, ваги, номерів залізничних квитанцій, вагонів), а відповідно до п. 4.1. угоди зобов'язання щодо оплати вугільної продукції виникає протягом трьох банківських днів з дня одержання рахунків та перелічених вище документів.  Крім того, звернув увагу суду на те, що після порушення провадження по справі між позивачем та відповідачем здійснювались розрахунки.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

          24.12.07р. між позивачем та відповідачем був укладений договір                          № ДУК-01/07-59п, згідно з яким постачальник (ДП „Вугілля України”) зобов'язується передати у власність, а покупець (ТОВ „МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ”) прийняти та оплатити вугільну продукцію за марочним складом, цінам та кількості, визначеними у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, які є невід'ємною частиною договору. Об'єми та строки (періоди) постачання вугілля щомісячно узгоджуються сторонами шляхом підписання специфікацій до договору (п. 1.1, 1.2 договору).

          Вугілля, визначене у специфікації, поставляється на умовах „FCA – станція відправлення”, відповідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів „ІНКОТЕРМС” у редакції 2000р. Датою постачання та ризиків втрати/пошкодження вугілля вважається дата календарного штемпелю залізниці відправлення у залізничній квитанції (пункти 2.1, 2.2 договору).

          У пункті 3.1. договору вказано, що ціна вугілля визначена на базисних умовах постачання та зазначається у додатках до угоди. Умови та порядок розрахунків викладені у четвертому розділі договору, згідно якого покупець (відповідач у справі) здійснює оплату вартості поставленого вугілля на протязі трьох банківських днів від дати виставлення рахунку та документів, визначених у п. 2.4. договору (залізничних квитанцій, посвідчення якості, рахунок – фактуру, податкову накладну, лист вантажовідправника, підтверджуючий право власності на відвантажену партію вугілля, акт приймання – передачі на поставлене вугілля з зазначенням дати відвантаження, ваги, номерів залізничних квитанцій, вагонів). Оплата здійснюється в грошовій формі у національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача у справі). Покупець має право здійснити попередню оплату за вугілля.

          Як зазначає позивач, під час дії договору № ДУК-01/07-59п від 24.12.07р. ДП „Вугілля України” здійснило постачання вугілля відповідачу на загальну суму 730083570,54грн., а останній прийняв у власність вказану продукцію, про що були складені відповідні акти приймання – передачі, додані до позовної заяви.

          З матеріалів справи вбачається (з актів звірки взаємних розрахунків між сторонами, з довідок банківських установ та копій платіжних доручень), що відповідач частково здійснив розрахунки з позивачем за поставлену вугільну продукцію в сумі 720503521,29грн.

          Крім того, саме факт розрахунку ТОВ „МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ” з позивачем за вугілля підтверджує визнання спірної заборгованості, а факт підписання відповідних актів приймання – передачі підтверджує прийняття відповідачем продукції, за постачання якої така заборгованість виникла.

          Вище зазначалось, що згідно з умовами договору відповідач здійснює оплату вартості поставленого вугілля на протязі трьох банківських днів від дати виставлення рахунку та документів, визначених у п. 2.4. договору.

          З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи суд зобов'язував позивача представити належним чином засвідчені копії залізнично – транспортних накладних та рахунків – фактур.

          На зазначені вимоги суду представник позивача пояснив, що ДП „Вугілля України” до позовної заяви додавались копії актів приймання – передачі, в яких зазначені номера вагонів, дати відвантаження, вага, номера залізничних квитанцій, а також номера, дати рахунків – фактур на оплату та сума, яка підлягає оплаті. Також зауважив, що витребувані документи мають великий обсяг, що ускладнює їх надання до матеріалів справи.

          Суд приймає такі пояснення, як належні, та зауважує на тому, що відповідач, в супереч розділу V Господарського процесуального кодексу України, не спростував акти, як докази виконання позивачем умов договору.

          Пунктом 7.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, винна сторона несе відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Позивачем на адресу відповідача тричі надсилались листи з вимогою про погашення заборгованості за поставлену вугільну продукцію. Також, у листах було зазначено, що у випадку не сплати суми боргу позивач буде змушений звернутись до господарського суду з вимогою про примусове стягнення боргу. Відповіді на вимоги позивача отримано не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 193 ГК України, ст. ст. 526 ЦК України,  керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

          Задовольнити позовні вимоги Державного підприємства „Вугілля України”   м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ”              м. Донецьк про стягнення 9580049,25грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ” (83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 117; ЄДРПОУ 34093721; рахунок 26009002036000 у ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, код банку 334970) на користь Державного підприємства „Вугілля України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4; ЄДРПОУ 32709929; рахунок 2600830186 у ВАТ „Ощадбанк” м. Київ, код банку 300465) заборгованість в сумі 9580049,25грн., витрати за сплату державного мита в сумі 25500,00грн. та 118,00грн. витрат за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Повний текст рішення підписаний 14.04.09р.

Рішення набирає законної сили 27.04.09р.

          Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.      

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя