Рішення

від 14.04.2009 по справі 9/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/234

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.04.09 р.                                                                                                       Справа № 9/234                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді __Подколзіної Л.Д._

При секретарі Настич Л.Г.

розглянув матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю  „Будівельна Артіль” м.Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства «Дінікс-Компані» м.Горлівка, Донецької області

третьої особи

про стягнення _164 550грн. 44коп.  

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Агєєва І.І. – представник по довіреності від 08.01.2009р.

від відповідача – Борняков І.О. – представник по довіреності №218 від 10.12.2008р.

від третьої особи -           

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю  „Будівельна Артіль” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Дінікс-Компані» м.Горлівка, Донецької області боргу у сумі 141 079грн. 40коп., інфляційних у сумі 4 260грн. 47коп. , пені у сумі 17 067грн. 79коп., 3% річних у сумі 2 142грн. 78коп. відповідно договору поставки №М-02/02/08 від 01.02.2008р. (Усього 164 550грн. 44коп.)

          Справа слуханням відкладалася, для можливого врегулювання спору між сторонами по справі, шляхом укладання мирової угоди, але у судовому засіданні 14.04.2009р. сторони пояснили, що не дійшли згоди по укладанню мирової угоди.    

          28 січня 2009р. справа №9/234 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  „Будівельна Артіль” м.Донецьк до Приватного підприємства «Дінікс-Компані» м.Горлівка, Донецької області про стягнення 164 550грн. 44коп. була передана розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області на розгляд судді Подколзіної Л.Д., у зв”язку із закінченням строку повноважень судді Марченко О.А.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву від 12.01.2009р. заперечив проти позовних вимог та пояснив, що платіжні доручення не містять посилання на договір №М-02/02/08 від 01.02.2008р., призначенням платежу є передоплата за столи відповідно рахунків. Також наполягав на то тому, що а ні умовами договору, а ні специфікацією сторони не визначили строк здійснення відповідачем поставки товару. Крім того, вважає, що вимога №1 на яку позивач посилається не може вважатися вимогою поставки товару в контексті ст.693 ЦК України, оскільки в даній вимозі позивач не вимагає поставити товар, а просить повернути грошові кошти. Також заперечив проти нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

          Позивач у поясненнях від 03.02.2008р. пояснив, що строк поставки окремих партій товару вказаним договором не передбачений. Відповідно до специфікації №1 та усної домовленості між сторонами за договором, товаром, який зобов»язався виробити та поставити відповідач є дерев»яні стільці, тобто вироби народного споживання. У зв»язку з чим наполягав на тому, що відповідно ст.267 ЦК України, строком поставки кожної партії товару за договором поставки №М02/02/08 є кожний місяць 2008року. Також вважає, що датою виникнення заборгованості відповідача перед позивачем є 1 травня 2008р.

 Відповідно  до  положень  статті  69  Господарського  процесуального  кодексу  України  термін  розгляду  справи  продовжувався  за  клопотанням  сторін на один місяць.

          У процесі слухання справи, позивач звернувся до суду з доповненням до позовної заяви у порядку ст.22 ГПК України, в якому відмовився від стягнення з відповідача пені, але збільшив розмір позовних вимог в частині 3% річних, у зв”язку з чим просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 141 079грн. 40коп., інфляційні у сумі 4 260грн. 47коп. та 3% річних у сумі 4 012грн. 07коп. (Усього 158 997грн. 84коп.) А також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у сумі 4 012грн. 07коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн. та повернути занадто сплачене державне мито у розмірі 55грн. 50коп. Суд приймає до уваги дане доповнення та розглядає справу по суті.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

                                                              в с т а н о в и в :

          1 лютого 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю  „Будівельна Артіль” м.Донецьк та Приватним підприємством «Дінікс-Компані» м.Горлівка, Донецької області був укладений договір поставки №М-02/02/08, згідно умов якого відповідач (далі по тексту-продавець) взяв на себе зобов”язання  протягом терміну дії цього договору, в порядку та на умовах визначених цим договором передати позивачу товар, а позивач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти та оплатити  його вартість.

          Кількість, ціна, найменування, асортимент, технічні умови і графік постачання зазначаються у специфікаціях, які є невід»ємною частиною даного договору (п.1.1 договору поставки №М-02/02/08 від 01.02.2008р.)  

          Специфікацією №1 до договору поставки №М-02/02/08 від 01.02.2008р. сторони визначили найменування товару, асортимент, розмір, ціну з ПДВ.

          Пунктом 5.1 укладеного договору сторони передбачили, що позивач зобов»язується оплатити 100% вартості товару протягом трьох банківських днів з дати акту приймання. Формою оплати є безготівковий розрахунок.

          Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору, на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактури б/н від 06.03.2008р., №25-30 від 27.03.2008р., №25-0000030 від 27.03.2008р. в якості передоплати для поставки товару платіжними дорученнями №61 від 01.02.2008р., №83 від 06.03.2008р., №97 від 27.03.2008р., №98 від 27.03.2008р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі  201 079грн. 40коп., з яких 60 000грн. 12.02.2008р. відповідачем були повернуті, що підтверджується випискою по особовому банківському рахунку та податковою накладною. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази перерахування грошових коштів, а саме: платіжні доручення та банківські виписки.

Як пояснив позивач він не має можливості представити у матеріали справи рахунок-фактури б/н від 06.03.2008р., у зв”язку з тим, що вказаний рахунок був надісланий відповідачем шляхом факсового зв”язку і у наступному не був отриманий останнім у оригіналі. Суд приймає до уваги дане пояснення та вважає, що дійсно на підставі виставленого відповідачем рахунку позивач здійснив передоплату, про що свідчить платіжне доручення №83 від 06.03.2008р., де у призначенні платежу вказано: „Передоплата за столи відповідно рахунку-фактури б/н від 06.03.2008р. у т.ч.ПДВ 20% 3 333,33грн.”

            Пунктом 3.2 договору поставки №М-02/02/08 від 01.02.2008р. сторони встановили, що продавець відвантажує товар частинами (партіями товару). Але відповідач взяті на себе  зобов'язання  по поставці  товару не виконав,  в  результаті чого до теперішнього часу товар у адресу позивача на суму 141 079грн. 40коп. не поставлений та  грошові кошти у вказаній сумі позивачу також не повернуті.

          Крім того, позивач звернувся до відповідача з вимогами №1 від 09.06.2008р., №2 від 17.06.2008р. про прострочення відвантаження оплаченої продукції, в якій позивач запропонував відповідачу в добровільному порядку в триденний строк перерахувати на поточний рахунок позивача отриману ним передоплату, у зв”язку з невиконанням умов договору поставки №М-02/02/08 від 01.02.2008р. але відповідач не відреагував на претензію, попередню оплату не повернув, товар у адресу позивача на суму 141 079грн. 40коп. не поставив.

Статтею 693 ЦК України передбачено,  якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки позивачу до теперішнього часу товар не поставлено та грошові кошти не повернуті, то суд вважає вимоги позивача про стягнення суми попередньої оплати  обґрунтованими  та підлягаючими задоволенню повністю.

          Вимоги позивача по стягненню інфляційних у сумі 4 260грн. 47коп. та 3% річних у сумі 4 012грн. 07коп. не підлягають задоволенню, оскільки застосування норм по ст.625 ЦК України передбачено  тільки у випадку наявності прострочення виконання грошового зобов'язання, а у даному випадку відповідач взяв на себе договірні зобов'язання по поставці товару.

          Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що платіжні доручення не містять в собі посилання на договір поставки №М-02/02/08 від 01.02.2008р., оскільки позивачем була перерахована передоплата на поточний рахунок відповідача на підставі виставлених останнім рахунків-фактури, в яких  є посилання на договір поставки №М-02/02/08 від 01.02.2008р.

         Крім того, позивач у листі від 12.03.2009р. пояснив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна Артіль” м.Донецьк та Приватним підприємством «Дінікс-Компані» м.Горлівка, Донецької області будь-яких інших договорів поставки, за якими б відповідач зобов”язався поставити позивачу столи або інший товар, окрім договору поставки №М-02/02/08 від 01.02.2008р. не укладалось.

         Суд відхиляє ствердження відповідача стосовно того, що а ні умовами договору, а ні специфікацією сторони не визначили строк здійснення відповідачем поставки товару з наступних підстав.

         Згідно п.3.2 договору поставки №М-02/02/08 від 01.02.2008р. сторони встановили, що продавець відвантажує товар частинами (партіями товару).

         За приписами ст.267 ГК України, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Термін дії даного договору встановлений з моменту підписання цього договору, тобто з 01.02.2008р. до 31.12.2008р., а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення.

          Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачем, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило-місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

          Строк поставки окремих партій товару вказаним договором не передбачений. Відповідно до специфікації №1 та усної домовленості між сторонами за договором, товаром, який зобов»язався виробити та поставити відповідач є дерев»яні стільці, тобто вироби народного споживання. Таким чином, суд вважає, що відповідно ст.267 ГК України, строком поставки кожної партії товару за договором поставки №М02/02/08 є кожний місяць 2008року. Крім того, відповідач в акті звірки взаєморозрахунків №2, який підписаний уповноваженими особами обох підприємств та скріплений печатками, підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем у сумі 141 079грн. 40коп., ще станом на 09.06.2008р.,але товар у адресу позивача на суму 141 079грн. 40коп. до наступного часу не поставив.

         Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно стягнутої суми,  оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

          Суд відхиляє прохання позивача про повернення зайво сплаченого державного мита у розмірі 55грн. 50коп., оскільки згідно Роз'яснення від 1998.03.04, "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.693 ЦК України, ст.267 ГК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 69, 82,  84, 85  ГПК  України, суд -

                                                 В И Р І Ш И В  :

          Позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю  „Будівельна Артіль” м.Донецьк до Приватного підприємства «Дінікс-Компані» м.Горлівка, Донецької області про стягнення  158 997грн. 84коп.  задовольнити  частково.

         Стягнути з Приватного підприємства «Дінікс-Компані» (84637 м.Горлівка, Донецької області, пр.Перемоги,103, п/р26008000000537 в Донецькій філії АБ «Факторіал Банк» МФО 377023, ЄДРПОУ 305853302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Артіль» (83102 м.Донецьк, пр.Ленінський,25/13, п/р2600300000316 в Донецькій філії АБ «Факторіал Банк» МФО 377023, ЄДРПОУ 33904588) передоплату у сумі 141 079грн. 40коп.,  витрати по сплаті держмита у сумі  1 410грн. 79коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

          В решті частині позову відмовити.

          Рішення   було оголошено  у судовому засіданні    14.04.2009р.

          Видати наказ після набрання рішення законної сили.

               Суддя