Постанова

від 28.10.2013 по справі 907/843/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р. Справа № 907/843/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

за участю представників:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне об'єднання „Тиса", м. Хуст №251 від 23.09.2013 року

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2013 року

у справі № 907/843/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар", м. Берегово

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне об'єднання „Тиса", м. Хуст

про стягнення матеріальних збитків на суму 211266,20 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року у складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів: Краєвська М.В.та Михалюк О.В апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне об'єднання „Тиса", м. Хуст №251 від 23.09.2013 року прийнято до провадження та призначено справу до розгляду. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги введено замість судді Краєвської М.В. - суддю Новосад Д.Ф. ,у зв'язку із зайнятістю судді Краєвської М.В. в іншому судовому засіданні.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2013 року (суддя Ушак І.Г.) у справі № 907/843/13 задоволено заяву ТОВ „Бульвар" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне об'єднання „Тиса", м. Хуст, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26007113312001 в АТ „Брокбізнесбанк", МФО 300249 у межах суми позовних вимог - 30000,00 грн.

Приймаючи вказану ухвалу та задовольняючи заяву ТОВ «Бульвар» у справі № 907/843/13 місцевий господарський суд виходив з того, що причини звернення із заявою про забезпечення позову є обґрунтованими, що свідчить про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування даного заходу до забезпечення позову.

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду ТОВ „Проектно-будівельне об'єднання „Тиса", м. Хуст оскаржило її в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №251 від 23.09.2013 року, в якій просить оскаржувану ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Бульвар» про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить ТОВ „Проектно-будівельне об'єднання „Тиса" та належні йому грошові кошти у банківських установах - відмовити.

Дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову оскаржується відповідачем у справі, оскільки, на думку апелянта, суперечить вимогам ст. 66 ГПК України, наголошує, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язково подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Натомість, апелянт зазначає, заявником не подано жодних доказів в підтвердження заяви про забезпечення позову та посилання на відповідні докази в оскаржуваній ухвалі відсутні. І тому, на переконання апелянта, висновки суду про доцільність вжиття заходів до забезпечення позову при відсутності належних доказів та відповідного документального підтвердження вчинення Відповідачем дій, що можуть призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду є необґрунтованими.

Справа слухання відкладалася згідно ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року, з підстав наведених в ухвалі.

Позивач вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року та від 14.10.2013 року не виконав, не подав документально обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач та позивач участі уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

28 жовтня 2013 року відповідач подав клопотання №259 від 21.10.2013 року про розгляд справи при відсутності представника апелянта.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне об'єднання „Тиса" слід задоволити, ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2013 року у справі № 907/843/13 скасувати, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що у провадженні господарського суду Закарпатської області перебуває дана справа за позовом ТОВ „Бульвар" до ТОВ „Проектно-будівельне об'єднання „Тиса" про стягнення матеріальних збитків на суму 211266,20 грн.

12 вересня 2013 року позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із заявою б/н від 12.09.2013 року про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить ТОВ „Проектно-будівельне об'єднання „Тиса", та належні йому грошові кошти у банківських установах, в тому числі на розрахунковому рахунку № 26007113312001 в АТ „Брокбізнесбанк". Необхідність застосування таких заходів позивач мотивував значним розміром позовних вимог, та тим, що відповідач не вживає жодних заходів спрямованих на примирення чи відшкодування збитків, його керівництво уникає зустрічей з посадовими особами позивача.

Місцевий господарський суд, зважаючи на наведене, прийшов до висновку про доцільність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.

Проте, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає такий висновок господарського суду необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суддя дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Колегія суддів зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Однак, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, місцевий господарський суд покликається лише на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, при цьому не посилаючись на будь-які докази.

Накладаючи арешт на грошові кошти ТОВ «Бульвар» в розмірі 30000,00 грн., суд першої інстанції не з'ясував фінансового стану підприємства, його річних доходів, оскільки обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Суд першої інстанції вжив заходи для забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти скаржника, проте не з'ясував про наявність чи відсутність коштів у нього, яка необхідність накладення арешту, та які дії відповідача дають обґрунтоване припущення, що в майбутньому стане неможливе виконання рішення суду.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011, № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем до заяви про забезпечення позову не долучено доказів, які б підтверджували наявність у відповідача заборгованості перед іншими кредиторами, чи підтверджували б вчинення боржником дій, спрямованих на зменшення чи приховування грошових сум, а невжиття жодних заходів щодо примирення чи відшкодування збитків Відповідачем та ігнорування зустрічі з посадовими особами ТОВ «Бульвар», судова колегія не вважає доказом, який би підтверджував неможливість виконання чи утруднення виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарського суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК України.

Слід зазначити, що Вищий господарський суд України у вказаній постанові також зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Слід зазначити, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає та винесена з порушенням ст. ст. 66, 86 ГПК України, оскільки господарським судом не обґрунтовано, яким чином невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

За таких обставин, висновки суду щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову при відсутності належних доказів та відповідного документального підтвердження вчинення Відповідачем дій, які призведуть до розтрати чи зменшення його коштів або майна, що у свою чергу, можуть призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду, є необґрунтованими та неправомірними, а обставини, з якими суд пов'язує застосування заходу забезпечення позову, недостатніми для задоволення заяви про забезпечення позову відповідно до вимог ст. 66 ГПК України, а відтак, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвалу господарського суду Закарпатської області від 17.09.2013 року по справі № 907/843/13 слід скасувати, у задоволенні заяви відмовити за недоведеністю вимог.

Керуючись ст. ст. 103, 104, 105, 106 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне об'єднання „Тиса", м. Хуст №251 від 23.09.2013 року задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2013 року у справі № 907/843/13 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Закарпатської області.

повна постанова складена 30.10.2013 року

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.