cpg1251
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" листопада 2013 р. Справа № 907/843/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Юрченка Я.О.
суддів: Давил Л.Л.
Данко Л.С.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-
будівельного об'єднання "Тиса" №262 від 24.10.13 року
на рішення господарського суду Закарпатської області від 16.10.2013 року
у справі № 907/843/13
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бульвар", м. Берегово
Закарпатської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного
об'єднання "Тиса", м. Хуст Закарпатської області
про стягнення матеріальних збитків на суму 211 266, 20 грн. (з урахуванням заяви про
збільшення розміру позовних вимог)
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Шаркаді І.І.;
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.10.2013 року у справі №907/843/13 (суддя Ушак І.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне об'єднання „Тиса на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар" суму 73 943,17 грн. та у відшкодування судового збору - 2081,04 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю проектно-будівельне об'єднання "Тиса" не погоджуючись із прийнятим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги та покликаючись на умови договору про дольову участь в проекті від 12.09.2005 р., укладеного між сторонами, зазначає, що зобов'язань, взятих на себе перед позивачем не порушував, умовами зазначеного договору не визначено строк виконання відповідачем таких зобов'язань, а позивач з жодними вимогами не звертався. При цьому, зазначає, що відповідач не є стороною договору про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №20 тому, вважає, що умови цього договору на відповідача поширюватися не повинні. Враховуючи викладене, стверджує, що висновки, які містяться в оскаржуваному рішенні не відповідають дійсним обставинам даної справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бульвар" правом, наданим статтею 96 ГПК України не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не подало.
Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 04.11.2013 року, визнав подані матеріали справи достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2013 року.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду даної справи. Враховуючи те, що явка уповноваженого представника позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за його відсутності, оскільки, наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення.
26.11.2013 року на адресу суду надійшло клопотання від апелянта про долучення доказів до матеріалів справи, розглянувши яке колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, керуючись вимогами ст.101 ГПК України.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив таку задоволити, оскаржуване рішення скасувати - в позові відмовити повністю.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Закарпатської області від 16.10.2013 року у справі № 907/843/13 - залишити без змін, виходячи з наступного.
Аналізом матеріалів справи встановлено, що згідно з договором про дольову участь у проекті від 12.09.05 (далі - договір дольового будівництва), предметом якого було здійснення сторонами дольового будівництва незавершеного торгового комплексу „Критий ринок" у м. Хуст (п. 1.1 договору), сторони іменуються як інвестори (позивач - інвестор-2, відповідач - інвестор-1), які домовилися здійснити цільові вклади для проведення необхідних будівельних робіт та зведення об'єкта під ключ, а саме:
- інвестор-1 вносить власний цільовий вклад у вигляді належного йому на праві власності об'єкта незавершеного будівництва (п. 6.1 договору), що є об'єктом будівництва за даним договором, вартістю 916548 грн. згідно специфікації майнового внеску як додатку № 1 до договору. Загальний внесок інвестора-1, включаючи здійснення власними коштами і засобами проектних робіт, оцінюється у сумі 1076923 грн. і становить його частку в загальній вартості будівництва, що дорівнює 7/20 кошторисної вартості об'єкту;
- інвестор-2 зобов'язується профінансувати будівництво на суму 2000000 грн., що становить 13/20 кошторисної вартості об'єкту (п. 1.2 договору).
Умовами договору сторони передбачили набуття ними права спільної часткової власності на об'єкт після його спорудження та здачі в експлуатацію з розподілом часток відповідно до встановлених часток сторін у будівництві об'єкту (п. 1.3 договору).
За умовами договору (п.3.1) на інвестора-1 покладено обов'язки щодо підготовки проектно-технічної документації, забезпечення умов для виконання будівельних та монтажних робіт, здачі об'єкта в експлуатацію, здійснення юридичних дій по оформленню права спільної часткової власності сторін на об'єкт відповідно до договору, здійснення реєстрації нерухомості та передачі інвестору-2 правовстановлюючих документів на об'єкт у належній йому частці.
Зобов'язання інвестора-2 згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору полягало у фінансуванні будівництва грошовими коштами та в тому, що з метою виконання будівельних робіт, які ним фінансуються у межах визначеної договором частки, він зобов'язався укласти договір підряду виключно з інвестором-1 як підрядником.
Таким чином, за договором дольового будівництва сторони, що іменуються інвесторами, домовилися про будівництво критого ринку, по завершенню якого вони набувають права спільної часткової власності, та визначили вид участі у будівництві кожного з них, а саме: позивача - шляхом фінансування робіт з будівництва, яке може здійснювати виключно відповідач на підставі укладеного з ним позивачем договору підряду; відповідача - шляхом надання власного об'єкта незавершеного будівництва під будівництво критого ринку та здійснення будівельних робіт на об'єкті, фінансування яких здійснює позивач.
На виконання умов договору дольового будівництва сторони 1.10.05 та 7.09.10 уклали договори підряду на виконання робіт із будівництва критого ринку, за умовами яких позивач у справі виступив замовником робіт, а відповідач - підрядником.
Окрім того, матеріалами справи, встановлено та не заперечується сторонами, що будівництво об'єкта критого ринку завершено; 18.08.11 об'єкт здано в експлуатацію; оформлено право власності сторін на критий ринок у частках визначених договором про дольове будівництво.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сторони, здійснюючи на протязі 2005-2011рр. будівництво критого ринку у м. Хуст, сплата пайового внеску за який є предметом даного спору, уклали ряд господарських договорів, в яких виступали у різних статусах залежно від предмету договору та обов'язків сторін, оскільки, такий відповідає дійсним обставинам даної справи.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин передбачено, зокрема, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту; порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону; величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами; договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Приписи наведеної норми є імперативними та підлягають обов'язковому виконанню особами, які мають намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті.
11.07.2011 року між Хустською міською радою та ТОВ «Бульвар» укладено договір №20 про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (далі - договір про пайовий внесок) відповідно до ст. 40 Закону, про що зазначено у його преамбулі, і позивач виступив замовником, який продовжує будівництво об'єкта містобудування - критого ринку з улаштуванням торгівельного центру-супермаркету. Пунктом 1.1. договору про пайовий внесок визначено суму пайового внеску в розмірі 211 266,20 грн., що становить 5 відсотків від вартості продовження будівництва критого ринку, яка визначена проектно-кошторисною документацією, що затверджена рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради №280 від 29.06.2011 року в сумі 4225,324 тис. грн.
На виконання умов укладеного договору про пайовий внесок, позивачем виконано обв'язки щодо сплати пайового внеску в сумі 211 266,20 грн., що підтверджується документальними доказами у справі, вірно встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення та не заперечується сторонами.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що станом на час виникнення спору сторони даної справи, виходячи із змісту норм ст.40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", є замовниками будівництва критого ринку у м. Хуст відповідно до договору про дольове будівництво об'єкту в частинах, передбачених цим договором, який у спірних правовідносинах сторін є основним. А тому, пайова участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури м.Хуст є обов'язковою та здійснюється відповідно до умов укладеного з органом місцевого самоврядування договору про пайовий внесок відповідно до їх часток у будівництві, визначених договором про дольове будівництво об'єкту.
Таким чином, рішення господарського суду Закарпатської області про стягнення з відповідача на користь позивача розміру пайового внеску в сумі 73943,17 грн., що становить 7/20 від загальної суми пайового внеску та відповідає розміру частки відповідача у будівництві є обґрунтованими, відповідає на нормам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору про дольову участь у будівництві, колегія суддів не розцінює як такі, що мають значення для даної справи, оскільки, приписи ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є імперативними та з урахуванням умов договору про дольову участь у будівництві поширюються також на відповідача в межах частки останнього у будівництві.
При цьому, слід зазначити, що норми.2 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими встановлено обов'язок замовника взяти участь створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, були чинним на момент виникнення спірних відносин.
Враховуючи викладене, правова позиція апелянта про те, що в останнього відсутній обов'язок щодо сплати пайового внеску у визначеному розмірі спростовується матеріалами справи та суперечить нормам чинного законодавства.
Отже, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 16.10.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного об'єднання "Тиса" №262 від 24.10.13 року відмовити.
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 16.10.2013 року у справі № 907/843/13залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
4. Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Закарпатської області.
Повний текст постанови складено 27.11.2013 року
Головуючий суддя Юрченко Я. О.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Данко Л.С.
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 26.11.2013 |
Оприлюднено | 29.11.2013 |
Номер документу | 35576240 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Юрченко Я.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні