Рішення

від 28.10.2013 по справі 33/434

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ПОСТАНОВА

Справа № 33/434 28.10.13 Розглянувши матеріали справи за позовом Державної податкової інспекції у м. Києві у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Паленерго»

відповідача 2: Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта-Київ»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару № 22/11 від 22.11.1999 та стягнення вартості отриманого в дохід держави

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Іванов Д.С. - представник за довіреністю

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

До господарського суду міста Києва звернулася Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паленерго» та Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта-Київ» про визнання недійсним договору від 22.11.1999р. № 22/11, укладеного між відповідачами та стягнення вартості отриманого в дохід держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2003р. порушено провадження по справі № 33/434 (Суддя Лосєв А.М.).

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва Іванової Л.Б. № 37 від 04.10.2005р., в зв'язку з призначенням судді Лосєва А.М. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, справу № 33/434 передано для подальшого розгляду судді Шабуніну С.В.

Ухвалою суду від 01.11.2005р. справу № 33/434 прийнято до свого провадження суддею Шабуніним С.В. та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні на 28.11.2005р. Відповідачеві 1 запропоновано надати письмові докази набрання законної сили рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2003р. у справі № 2-21641/16.

Враховуючи те, що розгляд цієї справи був неможливий до набрання законної сили рішення у цивільній справі за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паленерго», Терентьєва Олега Івановича, Кривунь Валерія Миколайовича, третя особа - Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними установчих документів та скасування свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Паленерго», ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2005р. провадження у справі № 33/434 було зупинено до набрання рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2003р. по справі № 2-21641/16 законної сили.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Саранюка В.І. № 01-1/378 від 15.05.2009р. у зв'язку із закінченням повноважень судді Шабуніна С.В., справу № 33/434 було передано на розгляд судді Копитовій О.С.

Ухвалою суду від 06.08.2013р. розгляд справи № 33/434 поновлено та призначено на 26.09.2013р.

Відповідно до розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. справа № 33/434 була передана на розгляд судді Грєхової О.А. у зв'язку з обранням судді Копитової О.С. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду України.

26.09.2013р. від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі та документи на виконання ухвали суду від 06.08.2013р.

Ухвалою суду від 26.09.2013р. справу № 33/434 прийнято до провадження судді Грєхової О. А. та призначено розгляд справи на 14.10.2013р.

Представник позивача в судове засідання 14.10.2013р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.09.2013р. не виконав, про причини неявки суду невідомо.

Незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, представники відповідача 1 та відповідача 2 в засідання суду не з'явилися, вимоги ухвали суду від 26.09.2013р. не виконали, про причини неявки суду невідомо.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 128 КАС України суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи нез'явлення в судове засідання представників сторін та невиконання останніми вимог ухвали суду від 26.09.2013р., господарський суд ухвалою від 14.10.2013р. відклав розгляд справи на 28.10.2013р.

Ухвалою від 28.10.2013р. суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта-Київ» ідентифікаційний номер 14357792.

В судовому засіданні 28.10.2013р., згідно ст. 55 КАС України, судом здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Києві у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Представники відповідачів в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні надав присутньому представнику позивача можливість дати додаткові пояснення чи надати додаткові докази; представник позивача зазначив, що всі пояснення та письмові докази вже було надано.

Враховуючи наведене, у відповідності до ст.ст. 151,152 КАС України, суд закінчивши з'ясування обставин та перевірку їх доказами перейшов до судових дебатів.

Після судових дебатів, виходу та повернення з нарадчої кімнати, судом в судовому засіданні 28.10.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ відповідачем-1.

В ході перевірки встановлено, що 22.11.1999р. між відповідачами було укладено договір № 22/11 купівлі-продажу товару, на виконання якого відповідач-1 продав та видав податкові накладні, а відповідач-2 придбав і оплатив товарно-матеріальні цінності на суму 71 952 349,00 грн. (в т.ч. ПДВ 17 988 080,60 грн.). При направленні запиту Голосіївською ДПІ м. Києва до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 6682/7/23-1101 від 06.12.2003р. було отримано відповідь № 17/7/23-217 від 04.01.2003р., що ЗАТ «Укртатнафта» листом від 29.12.2002р. № 14/04-1319 повідомило, що взаємовідносини між АТ «Укртатнафта» та ТОВ 2паленерго» за період з 01.04.2001р. по 01.10.2002р. відсутні. Крім того позивач вказав, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2003р. №2-1641/16 установчі документи та реєстраційні документи відповідача-1 визнані недійсними.

Таким чином, на думку позивача, всі угоди та операції за участю ТОВ «Паленерго» є фіктивними, як і фінансові операції між ТОВ «Енергозберігаючі технології та теплова автоматика «Еста»та ТОВ «Кас-М».

Укладений між відповідачами договір позивач вважає таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави. Позов заявлений позивачем на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

Відповідно до вказаної норми ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Таким чином, розглядаючи такий спір, суд повинен визначити наявність наступних ознак:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

В обґрунтування позовних вимог про недійсність спірного договору, а також про наявність умислу у відповідачів на укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач посилається на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2003р. №2-1641/16, яким визнано недійсними установчі документи відповідача-1 з моменту реєстрації та свідоцтво платника ПДВ.

Однак, вказане рішення суду скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.06.2003р., справу направлено на новий розгляд. Під час нового розгляду справи ухвалою від 16.10.2003р. провадження по справі за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паленерго», Терентьєва Олега Івановича, Кривунь Валерія Миколайовича, третя особа - Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними установчих документів закрито на підставі п. 1 ст. 227 ЦПК України. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.12.2003р. ухвалу від 16.10.2003р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті. Ухвалою Верховного Суду України від 25.03.2004р. ТОВ «Паленерго» відмовлено в задоволенні касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16.12.2003р. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.12.2005р. в задоволенні позову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паленерго», Терентьєва Олега Івановича, Кривунь Валерія Миколайовича, третя особа - Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.12.2006р. рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19.12.2005р. скасовано, провадження у цивільній справі за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паленерго», Терентьєва Олега Івановича, Кривунь Валерія Миколайовича, третя особа - Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість закрито. Дана ухвала є чинною.

У зв'язку з цим, рішення, на яке посилається позивач в обґрунтування позову, доказової сили не має. Інших належних доказів того, що відповідач-1 зареєстрований та здійснював діяльність з порушенням встановленого законодавством порядку позивач суду не надав.

Позивач вказує, що укладена відповідачами угода суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки укладена з метою приховування доходів від оподаткування.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.

Мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління, і, як наслідок, через фізичних осіб, що входять до складу таких органів управління.

Отже, для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи, необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи, на укладення угоди з метою, завідомо суперечної інтересам держави.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ухилення від сплати податків є окремим складом злочину (ст. 212 Кримінального кодексу України) і, відповідно, потребує окремої кваліфікації судом за наявності відповідних і доведених у суді обставин.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача 1 встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку.

Таким чином, наслідком заниження відповідачем-1 податкових зобов'язань можуть бути відповідні донарахування сум податків та застосування штрафних санкцій, а не визнання недійсним договору.

Крім цього, розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що ЦК УРСР відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, втратив чинність з 01.01.2004р.

ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не містить санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. А за змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Своїх вимог позивач суду не довів, належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог не надав.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, п.п. 6-7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Дана постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30.10.2013р.

Суддя Грєхова О.А.