Рішення

від 28.10.2013 по справі 10/532

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/532 28.10.13 За позовом Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс Укр»

До Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1

3-ті особи, які не 1) Відкрите акціонерне товариство Український

заявляють самостійних науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій

вимог на предмет спору імені В.М. Шимановського

на стороні позивача 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "УПСК-СЕРВІС"

Про стягнення 90 584,00 грн.

Судді: Картавцева Ю.В. (гол.)

Полякова К.В.

Гавриловська І.О.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача ОСОБА_7 - представник (дов. № б/н від 09.10.2012 р.)

від 3-х осіб 1) не з'явився

2) не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство «Квеєнбергер-Україна» (в подальшому змінено найменування на Дочірнє підприємство «Квенбергер Логістикс Укр») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 70 584,00 грн. по договору № б/н на виконання ремонтно-будівельних робіт від 02.02.2004 р., витрат на проведення експертизи в розмірі 2 000, 00 грн., а також судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2004 р. порушено провадження у справі №10/532 та прийнято позовну заяву до розгляду.

09.11.2004 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 88 584,00 грн., витрати за проведення експертизи в розмірі 2000,00 грн., а також судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. у справі №10/532 припинено провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 р. у справі №10/532 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс Укр» задоволено, скасовано Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. та направлено справу №10/532 для подальшого розгляду по суті до господарського суду міста Києва.

Господарським судом м. Києва ухвалою від 29.04.2013 р. прийнято справу №10/532 до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.05.2013 р.

Представники сторін в судове засідання 27.05.2013 р. не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

22.05.2013 р. відділом діловодства суду отримано клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника у відпустці.

24.05.2013 р. відділом діловодства суду отримано клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача, відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Сторони мали можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Тим більше, сторони не додали на підтвердження відповідних доказів, чим викликана неможливість представників сторін (представників сторін за довіреністю, керівників сторін) бути присутнім в судовому засіданні.

За таких обставин, судом відмовлено в задоволенні зазначених клопотань.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 10.06.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання 10.06.2013 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 10.06.2013 р. представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання та продовжив строк вирішення спору по справі на п'ятнадцять днів, про що 10.06.2013 р. винесено відповідну ухвалу.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 10.06.2013 р. представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 01.07.2013 р.

27.06.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

27.06.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про залишення позову без розгляду.

Дане клопотання відповідач обґрунтовує наступним.

Позовна заява дочірнього підприємства «Квеєнбергег Україна» підписана адвокатом ОСОБА_12., який діяв на підставі довіреності від 01.07.2003 р.

Натомість адвокат ОСОБА_12 не мав права підписувати та подавати позовну заяву від імені позивача, бути представником у справі №10/532, оскільки, довіреність від 01.07.2013р., на підставі якої підписано позовну заяву Дочірнього підприємства «Квеєнбергег Україна», була видана йому від іншого підприємства, а саме - Дочірнього підприємства «Quehenberger (Квеєнбергер) Україна».

За таких обставин, позовну заяву підписано особою, яка не мала права її підписувати, у зв'язку з чим відповідач просить залишити даний позов без розгляду.

Також, 27.06.2013 р. відділом діловодства суду отримано клопотання від представника відповідача про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просить суд витребувати у ДП «Квеєнбергер Логістикс Укр» оригінали Кошторису та Акту виконаних робіт від 15.04.2004 р. за Договором на виконання ремонтно-будівельних робіт від 02.02.2004 р., мова про які іде у Висновку спеціаліста №168-08/2004 від 24.08.2004 р., який складено ПП "Бюро судових експертиз" (стор. 1 абзац 4 Висновку спеціаліста).

В судовому засіданні 01.07.2013 р. представником відповідача підтримані дані клопотання.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Згідно ч. 5 ст. 38 ГПК України господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

Враховуючи вищевикладене, клопотання про витребування доказів задоволено. За таких обставин розгляд клопотання про залишення позову без розгляду відкладено на наступне судове засідання.

Суд, у зв'язку з витребуванням доказів, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 08.07.2013р., про що виніс відповідну ухвалу від 01.07.2013р.

Розглянувши у судовому засіданні 08.07.2013 р. клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

Довіреність від 01.07.2003 р., видана на ім'я ОСОБА_12 на підставі якої підписано позовну заяву Дочірнього підприємства «Квеєнбергер-Україна», була видана від імені Дочірнього підприємства «Quehenberger (Квеєнбергер) Україна» його директором Духничем Ю.Д.

Згідно зі ст. 246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

З матеріалів справи (том 1 ст. 70, 84 та ін.) вбачається, що дана довіреність та інші довіреності, що містяться в матеріалах справи, видані Духничем Ю.Д., скріплені печаткою підприємства позивача з написом: «Дочірнє підприємство «Квеєнбергер-Україна» (що повністю співпадає з найменуванням юридичної особи - позивача, зазначеним у позовній заяві), що, на думку суду, є безумовним підтвердженням наявності правової підстави підписання позовної заяви ОСОБА_12.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими підстави для залишення позову без розгляду, викладені у клопотанні відповідача, у зв'язку із чим, у задоволенні клопотання судом відмовлено.

У судовому засіданні 08.07.2013 р. оголошено перерву до 15.07.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Зважаючи на ту обставину, що справа № 10/532 відноситься до категорії складних, з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 10/532 колегіально у складі трьох суддів, відповідно до ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, про що 15.07.2013р винесено відповідну ухвалу.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 р. визначено для розгляду справи № 10/532 колегію суддів в наступному складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Полякова К.В. та Гавриловська І.О.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.07.2013 р. справу № 10/532 прийнято колегією у складі Картавцева Ю.В. (гол.), судді Полякова К.В. та Гавриловська І.О. до провадження, та призначено розгляд справи на 05.08.2013 р.

У судовому засіданні 05.08.2013р. оголошено перерву до 07.08.2013 р.

Представником позивача у судовому засіданні 07.08.2013 р. надано додаткові документи, для долучення до матеріалів справи. Зокрема, позивачем надано копії договору оренди приміщення №10/2004-о від 01.02.2004р. та договору суборенди нежитлових приміщень №14/2013-о від 01.01.2013р. (для огляду - надано оригінали).

Як вбачається з наданих позивачем договорів, станом на час проведення ремонтно-будівельних робіт в нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, просп. Визволителів, 1 офіс 518, по договору № б/н на виконання ремонтно-будівельних робіт від 02.02.2004 р., стягнення грошових коштів за яким є предметом спору у даній справі, дане приміщення було передано в оренду позивачу (ДП «Квеєнбергер-Україна») відкритим акціонерним товариством Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського.

Крім того, як вбачається з договору суборенди нежитлових приміщень №14/2013-о від 01.01.2013р., 01.01.2013 року, вказане нежитлове приміщення передано в суборенду позивачу («Квенбергер Логістикс Укр») товариством з обмеженою відповідальністю «УПСК-СЕРВІС».

За таких обставин, оскільки рішення у справі №10/532 може вплинути на права та обов'язки ВАТ Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського. (орендодавця за договором оренди приміщення №10/2004-о від 01.02.2004р.), а також, ТОВ «УПСК-СЕРВІС» (орендаря за договором суборенди нежитлових приміщень №14/2013-о від 01.01.2013р.), судом вирішено за необхідне залучити даних осіб в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У зв'язку з залученням до участі у справі 3-х осіб, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 02.09.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу, залучивши ВАТ Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського. та ТОВ «УПСК-СЕРВІС» в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У судове засідання 02.09.2013 р. представники 3-х осіб не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

30.08.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про залишення заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.11.2004 р. без розгляду, які обґрунтовані наступним.

Позовна заява дочірнього підприємства «Квеєнбергег Україна» підписана адвокатом ОСОБА_12., який діяв на підставі довіреності від 01.07.2003 р., а заява про збільшення позовних вимог від 08.11.2004 р.- адвокатом ОСОБА_11, яка діяла на підставі довіреності від 04.08.2004 р.

Натомість адвокат ОСОБА_12 та адвокат ОСОБА_11 не мали права підписувати та подавати позовну заяву та заяву про збільшення розміру позовних вимог від імені позивача, бути представниками у справі №10/532, оскільки, довіреності від 01.07.2013р. та 04.08.2004 р., на підставі яких підписано позовну заяву та заяву про збільшення розміру позовних вимог Дочірнього підприємства «Квеєнбергег Україна», були видані їм від іншого підприємства, а саме - Дочірнього підприємства «Quehenberger (Квеєнбергер) Україна».

За таких обставин, позовну заяву та заяву про збільшення розміру позовних вимог від 08.11.2004 р. підписано особами, які не мали права її підписувати, у зв'язку з чим відповідач просить залишити даний позов та заяву про збільшення позовних вимог без розгляду.

Розглянувши у судовому засіданні 02.09.2013 р. клопотання представника відповідача про залишення позову та заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.11.2004 р. без розгляду, суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Довіреність від 01.07.2003 р., видана на ім'я ОСОБА_12 на підставі якої підписано позовну заяву Дочірнього підприємства «Квеєнбергер-Україна», та довіреність від 04.08.2004 р., на підставі якої підписано заяву про збільшення позовних вимог від 08.11.2004 р., були видані від імені Дочірнього підприємства «Quehenberger (Квеєнбергер) Україна» його директором Духничем Ю.Д.

Згідно зі ст. 246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

З матеріалів справи (том 1 ст. 70, 84 та ін.) вбачається, що вищезазначені довіреності, видані Духничем Ю.Д., скріплені печаткою підприємства позивача з написом: «Дочірнє підприємство «Квеєнбергер-Україна» (що повністю співпадає з найменуванням юридичної особи - позивача, зазначеним у позовній заяві), що, на думку суду, є безумовним підтвердженням наявності правової підстави підписання позовної заяви ОСОБА_12. та заяви про збільшення розміру позовних вимог ОСОБА_11

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими підстави для залишення позову та заяви про збільшення позовних вимог без розгляду, викладені у клопотанні відповідача, у зв'язку із чим, у задоволенні обох клопотань судом відмовлено.

У судовому засіданні 02.09.2013р. представники сторін надали суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників 3-х осіб, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відклав розгляд справи на 23.09.2013р., та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, про що виніс відповідну ухвалу від 02.09.2013р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 23.09.2013р. справу № 10/532 за позовом Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс Укр» до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського та Товариство з обмеженою відповідальністю "УПСК-СЕРВІС" про стягнення 90 584,00 грн. передано на розгляд колегії суддів у складі: Капцова Т.П. (гол.), судді Гавриловська І.О. та Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 р. справу №10/532 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Капцова Т.П. (гол.), судді Гавриловська І.О. та Полякова К.В., розгляд справи призначено на 07.10.2013 р. о 11:00 год.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 р. справу №10/532 передано для розгляду колегії суддів у складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Гавриловська І.О. та Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 р. справу №10/532 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Гавриловська І.О. та Полякова К.В., розгляд справи призначено на 07.10.2013 р. о 11:00 год.

У судове засідання 07.10.2013 р. представники третіх осіб не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Натомість 23.09.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника третьої особи 1 письмові пояснення по справі, відповідно до яких третя особа 1 позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі, оскільки виконання ремонту приміщення офісу, що знаходилось у власності третьої особи 1, було здійснено в межах прав, наданих позивачу договором оренди приміщення № 10/2004-о, так як останнім отримано згоду орендодавця (третьої особи 1) на здійснення ремонтних робіт приміщення.

Також, 23.09.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника третьої особи 2 письмові пояснення по справі, відповідно до яких третя особа 2 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, оскільки заявленим позовом її права та інтереси не зачіпаються, так як договір суборенди з позивачем укладено у період, що не відноситься до спірних правовідносин.

Крім цього, 07.10.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просить суд витребувати у ДП «Квенбергер Логістикс Укр» оригінали Кошторису та Акту виконаних робіт від 15.04.2004 р. за Договором на виконання ремонтно-будівельних робіт від 02.02.2004 р., мова про які іде у Висновку спеціаліста №168-08/2004 від 24.08.2004 р., який складено ПП "Бюро судових експертиз" (стор. 1 абзац 4 Висновку спеціаліста).

В судовому засіданні 07.10.2013 р. представником відповідача підтримано дане клопотання.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Згідно ч. 5 ст. 38 ГПК України господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

Враховуючи вищевикладене, клопотання про витребування доказів задоволено.

Суд, у зв'язку з витребуванням доказів, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладав розгляд справи на 28.10.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представники відповідача та 3-іх осіб в судове засідання 28.10.2013р. не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 28.10.2013 р., запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 28.10.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2004 р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (підрядник, відповідач) та Дочірнім підприємством «Квеєнбергер Україна» (замовник, позивач) було укладено Договір № б/н на виконання ремонтно-будівельних робіт (далі - Договір).

Відповідно до п. 1. Договору, його предметом є виконання ремонтно-оздоблювальних робіт приміщення замовника за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 1, офіс 518.

П. 3.1. Договору передбачає, що плата за виконання робіт здійснюється поетапно:

- 100% на матеріали до початку ремонтних робіт, що складає 57 780, 00 грн.;

- передоплата 50% за роботи, згідно з погодженим кошторисом;

- 30% при виконанні 80% робіт, тобто за два тижні до закінчення ремонтних робіт на основі погодження сторін та виставленого виконавчого рахунку;

- кінцевий розрахунок після надання виконавцем акту виконаних робіт та підписання сторонами даного документу на основі виставленого рахунку.

Згідно з п. 5.1. Договору, вартість ремонтних робіт складає 85 800, 00 грн.

Таким чином, ціна Договору загалом складає 143 580, 00 грн. (57 780, 00 грн. + 85 800, 00 грн. = 143 580, 00 грн.)

Позивачем на виконання умов Договору, всього було сплачено на рахунок ОСОБА_1 161 690, 00 грн. з призначенням платежу «передоплата за будівельні роботи згідно з договором від 02.02.2004 р.», що підтверджується Карткою рахунку № 6852 контрагента ОСОБА_1 за 2004 р. та поданими позивачем суду документами про проведені операції, а саме:

- Платіжне доручення № 4804 від 03.02.2004 р. на суму 30 000, 00 грн.

- Виписка по особовому рахунку ДП «Квеєнбергер-Україна» № 26005664 станом на 05.02.2004 р. про сплату ОСОБА_1 коштів на суму 15 000, 00 грн.

- Платіжне доручення № 4817 від 06.02.2004 р. на суму 12 000, 00 грн.

- Платіжне доручення № 4831 від 10.02.2004 р. на суму 7 200, 00 грн.

- Платіжне доручення № 4841 від 13.02.2004 р. на суму 22 000, 00 грн.

- Платіжне доручення № 4852 від 17.02.2004 р. на суму 9 500, 00 грн.

- Платіжне доручення № 4859 від 19.04.2004 р. на суму 15 000, 00 грн.

- Платіжне доручення № 4873 від 23.02.2004 р. на суму 20 650, 00 грн.

- Платіжне доручення № 4925 від 04.03.2004 р. на суму 12 340, 00 грн.

- Платіжне доручення № 4952 від 18.03.2004 р. на суму 18 000, 00 грн.

Матеріали судової справи містять Висновок спеціаліста Бюро судових експертиз, складений 24.08.2004 р. внаслідок укладення договору про проведення будівельно-технічної експертизи № 02040 від 13.08.2004 р. між ДП «Квеєнбергер Україна» та ПП «Бюро судових експертиз».

Згідно з даним Висновком, кошторисна вартість виконаних ПП ОСОБА_1 на виконання умов договору б/н від 02.02.2004 р., укладеного з ДП «Квеєнбергер-Україна», ремонтно-будівельних робіт в приміщенні, що знаходиться на пр. Визволителів, 1, оф. 518 у м. Києві, складає 94 837 грн., із них вартість неякісно виконаних робіт складає 21 731, 00 грн., вартість якісно виконаних робіт складає 73 106, 00 грн.

Висновок спеціаліста Бюро судових експертиз, складений 24.08.2004 р., окрім визначення вартості виконаних робіт за Договором, вказує на те, що для проведення дослідження було надано копії наступних документів:

1. Копія кошторису до акту виконаних робіт від 15.04.2013 р.

2. Копія акту виконаних робіт.

Позивачем витребувані судом документи, які зазначені у Висновку спеціаліста Бюро судових експертиз, а саме акт виконаних робіт та кошторис до акту виконаних робіт від 15.04.2013 р., надані не були.

Крім цього, станом на час проведення ремонтно-будівельних робіт в нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, просп. Визволителів, 1 офіс 518, по договору № б/н на виконання ремонтно-будівельних робіт від 02.02.2004 р., дане приміщення було передано в оренду позивачу Відкритим акціонерним товариством Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського (3-тя особа 1).

Крім цього, станом на час розгляду спору, дане приміщення, відповідно до договору суборенди нежитлових приміщень №14/2013-о від 01.01.2013р., передано в суборенду позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «УПСК-СЕРВІС» (3-тя особа 2).

Позивач вважає, що реальна вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт, відповідно до Висновку спеціаліста Бюро судових експертиз, складає 94 837 грн., із яких вартість якісно виконаних робіт становить 73 106, 00 грн., вартість неякісно виконаних робіт - 21 731, 00 грн.

Оскільки позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму коштів у розмірі 161 690, 00 грн., а фактична вартість виконаних робіт склала 94 837, 00 грн., із яких вартість якісно виконаних - 73 106, 00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 88 584, 00 грн. безпідставно набутих коштів згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Також позовною вимогою позивача є стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 2 000, 00 грн. за проведення експертизи з метою встановлення реальної вартості виконаних відповідачем робіт.

Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав.

По-перше, згідно з Висновком спеціаліста Бюро судових експертиз, який складений 24.08.2004 р., визначення загальної вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт та вартості неякісно виконаних робіт здійснювалось на підставі Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1.-1-2000 та Вказівок по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи ДБН Д.1.1-4-2000, використання яких є обов'язковим при визначенні вартості об'єктів, будівництво чи ремонт яких здійснюється із залученням бюджетних коштів, а у випадку залучення інших засобів фінансування, їх застосування обумовлюється контрактом.

Так як умовами Договору не передбачено застосування Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1.-1-2000 та Вказівок по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи ДБН Д.1.1-4-2000, дані акти не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

По-друге, відповідач вважає, що позивач втратив право посилатись на недоліки виконаних робіт за Договором як підставу для стягнення коштів у зв'язку з неякісним виконанням відповідачем робіт за Договором, так як жодних заяв про такі недоліки у їх виконанні позивачем зроблені не були, у зв'язку із чим, враховуючи приписи ст. 853 Цивільного кодексу України, останній втратив право посилатись на такі недоліки як підставу для повернення коштів у розмірі 21 731, 00 грн. за неякісно виконані роботи.

По-третє, відповідач заперечує проти стягнення витрат на проведення експертизи, оскільки ст. 853 Цивільного кодексу України передбачає, що такі витрати несе підрядник лише у випадку виникнення спору між підрядником та замовником. Так як жодних доказів існування такого спору між відповідачем та позивачем останнім не було надано, відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи.

За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

3-тя особа 1 позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі, оскільки виконання ремонту приміщення офісу, що знаходилось у власності третьої особи 1, було здійснено в межах прав, наданих позивачу договором оренди приміщення № 10/2004-о, так як останнім отримано згоду орендодавця (третьої особи 1) на здійснення ремонтних робіт приміщення.

3-тя особа 2 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, оскільки заявленим позовом її права та інтереси не зачіпаються, так як договір суборенди з позивачем укладено у період, що не стосується спірних правовідносин.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Ч. 2 даної статті передбачає, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі, відповідно до приписів ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України, повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Із поданих сторонами судового процесу документів, а саме з договору № б/н на виконання ремонтно-будівельних робіт від 02.02.2004 р., вбачається, що його предметом, відповідно до п. 1, є виконання ремонтно-оздоблювальних робіт приміщення замовника за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 1, офіс 518.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України, суд прийшов до висновку, що фактичного погодження замовником (позивачем) та підрядником (відповідачем) предмету Договору здійснено не було, оскільки єдиною умовою Договору, яка визначає його правову мету, є умова про виконання ремонтно-оздоблювальних робіт відповідного приміщення, не конкретизуючи тих обов'язкових ознак, що індивідуалізують даний Договір (вид, дизайн, обсяг (та ін.) робіт, які повинні бути виконані підрядником).

Так як доказів існування будь-яких інших угод, які доповнюють даний Договір, сторонами подано не було, враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати предмет Договору, як його істотну умову, погодженим сторонами даного Договору.

Частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

За таких обставин, оскільки сторонами при укладенні Договору не було досягнуто згоди стосовно його істотної умови - предмету, суд вважає Договір № б/н на виконання ремонтно-будівельних робіт від 02.02.2004 р. неукладеним (таким, що не відбувся).

За змістом ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання господарського договору, який є неукладеним, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За таких обставин, оскільки Договір вважається судом неукладеним у зв'язку із тим, що сторони не дійшли згоди стосовно його предмету, з метою повного та всебічного розгляду спору необхідним є з'ясування питання стосовно видів і обсягів робіт, які були фактично виконані підрядником, та, відповідно, їх фактичної вартості.

Матеріали судової справи № 10/532 містять Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 6373/6374, складений 28.03.2006 р. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у господарській справі № 10/532.

Так, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою суду від 09.11.2004 р. у справі №10/532 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а на вирішення експерту поставлено наступні запитання:

- яка дійсна (реальна) загальна вартість виконаних ПП ОСОБА_1 на виконання умов договору б/н від 02.02.2004 р., укладеного з ДП «Квеєнбергер-Україна» ремонтно-будівельних робіт в приміщенні, що знаходиться у м. Києві на пр. Визволителів, 1, оф. 58?

- чи відповідає якість виконаних ПП ОСОБА_1 на виконання умов договору б/н від 02.02.2004 р., укладеного з ДП «Квеєнбергер-Україна» ремонтно-будівельних робіт в приміщенні, що знаходиться у м. Києві на пр. Визволителів, 1, оф. 58 будівельним нормам і правилам? Якщо ремонтно-будівельні роботи виконані неякісно, то яка вартість неякісно виконаних ремонтно-будівельних робіт та яка вартість якісно виконаних цих робіт?

За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у господарській справі № 10/532, судом одержано Висновок № 6373/6374 від 28.03.2006 р., відповідно до якого кошторисна вартість виконаних ПП ОСОБА_1 на виконання умов договору б/н від 02.02.2004 р., укладеного з ДП «Квеєнбергер-Україна», ремонтно-будівельних робіт в приміщенні, що знаходиться на пр. Визволителів, 1, оф. 518 у м. Києві, складає 94 837 грн., із них вартість неякісно виконаних робіт складає 21 731, 00 грн., вартість якісно виконаних робіт складає 73 106, 00 грн.

Оцінюючи експертний Висновок № 6373/6374 від 28.03.2006 р., враховуючи, що він складений кваліфікованим судовим експертом, який про кримінальну відповідальність згідно зі ст.ст. 384 та 385 Кримінального кодексу України попереджений, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Заперечення відповідача стосовно того, що акти, на підставі яких проведено судову експертизу, не могли застосовуватись до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що, по-перше, Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1.-1-2000 та Вказівки по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи ДБН Д.1.1-4-2000 мають рекомендаційний характер, а по-друге, не були єдиними нормативно-технічними документами, на основі яких здійснювалось експертне дослідження, що підтверджується наявним у матеріалах справи Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 6373/6374 від 28.03.2006 р. За таких обставин, у суду відсутні підстави не приймати Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 6373/6374 від 28.03.2006 р. як належний та допустимий доказ.

Таким чином, Висновок судової будівельно-технічної експертизи у господарській справі № 10/532 № 6373/6374 від 28.03.2006 р. приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

При цьому, у Висновку судової будівельно-технічної експертизи, складеному 28.03.2006 р. № 6373/6374, також вказано про виконання підрядником на підставі договору на виконання ремонтно-будівельних робіт від 02.02.2004 р. у приміщенні, що знаходиться на пр. Визволителів, 1, оф. 518 у м. Києві, таких видів робіт: штукатурні роботи, малярні роботи, личкувальні роботи.

Суд вважає, що за своїм характером, виконання штукатурних, малярних та личкувальних робіт є предметом договору підряду, правове регулювання якого здійснюється нормами Цивільного кодексу України.

Так, за договором підряду, згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 837 Цивільного кодексу України, оплата за виконані підрядні роботи є обов'язковою умовою договору підряду, а отже суд вважає за необхідне з'ясування фактичної вартості виконаних відповідачем робіт, що за своїм характером є підрядними.

Оскільки Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 6373/6374 від 28.03.2006 р. прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу у даній справі, суд вважає, що вартість виконаних відповідачем за Договором робіт в приміщенні, що знаходиться на пр. Визволителів, 1, оф. 518 у м. Києві, складає 94 837, 00 грн.; із них вартість неякісно виконаних робіт складає 21 731, 00 грн., вартість якісно виконаних робіт складає 73 106, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз вказаної правової норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Така позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду України у Постанові від 22.01.2013 р.

Оскільки між сторонами у даній справі не було укладено у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, відповідного договору на виконання підрядних робіт у приміщенні, що знаходиться на пр. Визволителів, 1, оф. 518 у м. Києві, а позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму коштів у розмірі 161 690, 00 грн., враховуючи позицію суду стосовно фактичної вартості виконаних відповідачем робіт у приміщенні за адресою пр. Визволителів, 1, оф. 518 у м. Києві, суд приходить до висновку, що суму коштів у розмірі 66 853, 00 грн. отримано відповідачем без достатньої правової підстави (161 690, 00 грн. (сума коштів, сплачених позивачем відповідачу) - 94 837, 00 грн. (фактична вартість виконаних робіт) = 66 853, 00 грн.). А отже в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

В той же час позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми у розмірі 88 584 грн., як безпідставно набутих коштів внаслідок неналежного виконання ним робіт у приміщенні за адресою пр. Визволителів, 1, оф. 518 у м. Києві. Дану суму, окрім коштів у розмірі 66 853, 00 грн., складає також сума безпідставно набутих коштів у розмірі 21 731, 00 грн. як вартість неякісно виконаних відповідачем робіт у приміщенні за адресою пр. Визволителів, 1, оф. 518 у м. Києві.

Однак стосовно даної позовної вимоги про стягнення з відповідача 21 731, 00 грн. як суми безпідставно отриманих коштів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Ст. 853 Цивільного кодексу України передбачає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У той же час, якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника (ст. 853 Цивільного кодексу України).

Матеріали судової справи № 10/532 не містять жодного доказу на підтвердження повідомлення позивачем відповідача про недоліки виконаних останнім робіт у приміщенні за адресою пр. Визволителів, 1, оф. 518 у м. Києві.

За таких обставин, враховуючи приписи ст. 853 Цивільного кодексу України, суд вважає, що позивач втратив право посилатись на недоліки виконаних відповідачем робіт у приміщенні за адресою пр. Визволителів, 1, оф. 518 у м. Києві, вартість яких еквівалентна 21 731, 00 грн.

Таким чином, суд приймає до уваги заперечення відповідача у цій частині та не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у розмірі 21 731, 00 грн. як суму безпідставно набутих відповідачем коштів внаслідок неякісно виконаних робіт у приміщенні за адресою пр. Визволителів, 1, оф. 518 у м. Києві.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 88 584, 00 грн. підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 66 853, 00 грн. (88 584, 00 грн. - 21 731, 00 грн. - 66 853, 00 грн.), оскільки в цій частині є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Стосовно стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 2 000, 00 грн., сплачених за проведення експертизи з метою встановлення реальної вартості виконаних відповідачем робіт, внаслідок чого було складено Висновок спеціаліста у галузі будівельно-технічної експертизи № 168-08/2004, суд звертає увагу на наступне.

Дійсно, позивачем , відповідно до умов договору про проведення будівельно-технічної експертизи № 02040 від 13.08.2004 р. між ДП «Квеєнбергер Україна» та ПП «Бюро судових експертиз», а саме п. 2.1., було сплачено на користь ПП «Бюро судових експертиз» 2 000, 00 грн. за проведення будівельно-технічної експертизи, що підтверджується платіжним дорученням № 5454 від 16.08.2004 р. на суму 2 000, 00 грн.

Однак, ст. 853 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Судом встановлено, що жодного посилання на недоліки виконаних відповідачем робіт у приміщенні за адресою пр. Визволителів, 1, оф. 518 у м. Києві позивачем зроблено не було, так як доказів іншого не надано, а тому у суду відсутні підстави вважати, що між сторонами виник спір з приводу недоліків виконаних відповідачем робіт.

За таких обставин, суд вважає, що проведення експертизи з метою встановлення реальної вартості виконаних відповідачем робіт було здійснено за відсутності спору між сторонами, а тому вимога про стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 2 000, 00 грн. за проведення експертизи не підлягає задоволенню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 66 853, 00 грн. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в цій частині.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви, а також заяви про збільшення позовних вимог всього було сплачено державного мита у розмірі 885, 84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5583 від 21.09.2004 р. на суму 705, 84 грн. та квитанцією № 7 від 09.11.2004 р. на суму 180, 00 грн.

При цьому, ціна позову ДП «Квенбергер Логістикс Укр» до СПД фізичної особи ОСОБА_1 складає 90 584, 00 грн.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 30.04.1993 р. № 43-93, який був чинним станом на час подання позовної заяви, ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, встановлюються у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких обставин, сума державного мита, що повинна була бути сплачена позивачем у даній справі, становить 905, 84 грн., а отже сума коштів у розмірі 20, 00 грн. в якості державного мита - недоплачена позивачем.

Відповідно до п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 р. № 01-08/530, якщо факт недоплати суми державного мита з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої позовної заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може: 1) зобов'язати позивача доплатити необхідну суму державного мита, подавши суду відповідні докази у встановлений ним термін, та за необхідності - відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК), і в такому разі неподання позивачем без поважних причин витребуваних доказів може бути підставою для залишення позову без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК); 2) стягнути відповідну суму державного мита за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, сума недоплаченого державного мита у розмірі 20, 00 грн. покладається на позивача.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діяла станом на час подання позову, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судові витрати позивача (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (03134, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс Укр» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ідентифікаційний код 30455653) суму безпідставно набутих коштів у розмірі 66 853 (шістдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 668 (шістсот шістдесят вісім) грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 09 коп.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс Укр» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ідентифікаційний код 30455653) до Державного бюджету України суму недоплаченого державного мита у розмірі 20 (двадцять) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 01.11.2013 р.

Судді Ю.В. Картавцева (гол.)

К.В. Полякова

І.О. Гавриловська