Ухвала

від 30.10.2013 по справі 2а-1670/1768/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/21027/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Корженкової І.О.,

та представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Карлівська МДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013

у справі № 2а-1670/1768/12

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (далі - СПД ОСОБА_2)

до Карлівської МДПІ

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року СПД ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Карлівської ОДПІ щодо проведення перевірки позивача за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 № 0000311701 та № 0000291701.

Постановою названого суду від 28.11.2012 позов задоволено повністю. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що оспорювану перевірку позивача було проведено податковим органом за відсутності передбаченої законом підстави, а відтак складений за наслідками її проведення акт перевірки не може бути носієм доказової інформації та підтверджувати факт порушення СПД ОСОБА_2 податкової дисципліни.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 зазначену постанову суду першої інстанції залишено без змін з тих самих підстав.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Карлівська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Основним мотивом касаційної скарги та доповнень до неї скаржником зазначено незаконність скасування судами актів індивідуальної дії з формальних підстав, тобто без дослідження обставин, покладених безпосередньо в основу донарахувань грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість, що оспорюються за даним позовом.

СПД ОСОБА_2 у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Карлівської ОДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Карлівською ОДПІ було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010. За наслідками цієї перевірки Карлівською ОДПІ було складено акт від 03.03.2012 № 2/17/28326/5254 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 № 0000311701, за яким СПД ОСОБА_2 визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 227 683,95 грн. (у тому числі 182147,16 грн. за основним платежем та 45536,19 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 № 0000291701, згідно з яким позивача зобов'язано сплатити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 51544,64 грн.

Як з'ясували суди, зазначену податкову перевірку було проведено відповідно до наказу начальника Карлівської ОДПІ від 10.02.2012 № 132 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі № 2а-1670/820/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012, пункт 1 названого наказу визнано протиправним та скасовано. Наведену обставину було розцінено судами попередніх інстанцій як підставу для висновку про незаконність проведення перевірки СПД ОСОБА_2, що виключає наявність у акта перевірки доказової сили та, відповідно, підтверджує незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Однак, на думку Вищого адміністративного суду України, такі висновки є хибними, позаяк рішення судів у справі № 2а-1670/820/12 не мають преюдиційного значення для вирішення даного спору.

Так, відповідно до частини першої статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, з огляду на зміст розглядуваних позовних вимог предметом доказування в даній справі є коло обставин, які слугували підставою для донарахування позивачеві грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями. А відтак для правильного вирішення цього спору судами слід було ретельно перевірити усі зафіксовані в акті перевірки факти щодо порушення позивачем податкової дисципліни.

Питання ж наявності підстав для проведення спірної податкової перевірки не має правового значення для вирішення цього спору. Адже законність дій податкового органу з проведення зазначеної податкової перевірки не підлягає перевірці в рамках адміністративного судочинства, позаяк вимога щодо оскарження дій контролюючого органу не може виступати предметом адміністративного спору взагалі.

Так, за змістом пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У пункті 8 статті 3 КАС позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, які вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Однак оскаржувані за цим позовом дії податкової інспекції з проведення перевірки СПД ОСОБА_2 не відповідають наведеним критеріям. Адже такі дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому саме по собі проведення перевірки не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, та безпосередньо не породжують у позивача будь-яких обов'язків.

Оспорювані за цим позовом процедурні дії податкового органу з проведення перевірки не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта.

Фактично в подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення стосовно прав та обов'язків позивача, оскарження яких у даному разі становить зміст окремої позовної вимоги СПД ОСОБА_2

З урахуванням викладеного суди повинні були закрити провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Карлівської ОДПІ з проведення перевірки позивача за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.

Натомість попередні судові інстанції, розглянувши зазначену позовну вимогу по суті, фактично скасували оскаржувані податкові повідомлення-рішення з формальних підстав, без дослідження та перевірки обставин, які слугували мотивом для їх прийняття. При цьому суди залишили поза увагою й те, що навіть наявність формального порушення порядку та процедури прийняття податкового повідомлення-рішення не свідчить про відсутність факту порушення платником (позивачем у справі) податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення.

Враховуючи, що межі перегляду справи в касаційні інстанції не дають касаційному суду права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тоді як судами взагалі не досліджено та не надано правової оцінки обставинам, що входять до предмету доказування у справі, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню в порядку частини першої статті 227 КАС з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити наявність (або відсутність) порушення з боку позивача податкового законодавства (які стали підставою для оспорюваних донарахувань), для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС.

За клопотанням відповідача у зв'язку з його реорганізацією Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Карлівську ОДПІ її правонаступником - Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 228, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Карлівську міжрайонну державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником - Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

2. Касаційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 у справі № 2а-1670/1768/12 скасувати.

3. Провадження у справі закрити в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо проведення перевірки суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.

4. В решті справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько