Ухвала

від 01.04.2014 по справі 2а-1670/1768/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р.Справа № 2а-1670/1768/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гончаровій С.В.

представника відповідача Плахотничого Д.О.

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 2а-1670/1768/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області ), в якому просив суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000311701 від 20.03.2012 року та № 0000291701 від 20.03.2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції від 20 березня 2012 року № 0000291701.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції від 20 березня 2012 року № 0000311701.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області 07.06.2001 року, знаходиться на податковому обліку у Карлівській МДПІ та є платником єдиного податку.

У термін з 21.02.2012 року по 27.02.2012 року на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України відповідно до наказу Карлівської МДПІ від 10 лютого 2012 року № 132 посадовими особами Карлівської МДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 03.03.2012 року № 2/17/2832615254 /том 1 а. с. 66-90/.

За висновками перевірки позивачем, зокрема, порушено:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п. 19.1. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п. 85.2 ст. 85, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 51544,64 грн., в тому числі за 2008 рік в сумі 14745,14 грн., за 2009 рік в сумі 36799,50 грн.;

- пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3, п. 9.6 ст. 9, п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" суб'єктом господарської діяльності не подано заяву про реєстрації платником ПДВ та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року в сумі 182147,16 грн.;

- пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 175.5 статті 175 Податкового кодексу України - на дату написання акту (03 березня 2012 року) ФОП ОСОБА_3 до Карлівської МДПІ не подано декларацію про доходи з 17 вересня 2008 року по 31 грудня 2009 року;

- пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 175.5 статті 175 Податкового кодексу України - на дату написання акту (03 березня 2012 року) ФОП ОСОБА_3 декларації з податку на додану вартість за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року до Карлівської МДПІ не подавалися.

20.03.2012 року Карлівською МДПІ на підставі акту перевірки від 03.03.2012 року № 2/17/НОМЕР_3 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000291701, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 227683 грн. 95 коп., з них: за основним платежем - у сумі 182147 грн. 16 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 45536 грн. 79 коп. /том 1 а. с. 91/;

- № 0000311701, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності" на суму 51544 грн. 64 коп., з них: за основним платежем - у сумі 51544 грн. 64 коп. /том 1 а. с. 92/.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями - рішеннями від 20.03.2012 року № 0000291701 та № 0000311701, прийнятими за результатами проведеної перевірки та на підставі акту від 03.03.2012 року № 2/17/НОМЕР_3, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з їх протиправності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках податкового органу про порушення позивачем пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3, п. 9.6 ст. 9, п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" в зв»язку з чим суб'єктом господарської діяльності не подано заяву про реєстрацію платником ПДВ та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року в сумі 182147,16 грн., пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 175.5 статті 175 Податкового кодексу України в зв»язку з чим ФОП ОСОБА_3 на дату підписання акту до Карлівської МДПІ не подано декларацію про доходи з 17 вересня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

В обгрунтування такого висновку відповідач посилається на те, що позивачем у вересні 2008 року перевищено обсяг виручки 500 тис. грн.., в зв»язку з тим, що на рахунок ФОП ОСОБА_3 вносились кошти готівкою на загальну суму 441 190 грн. із зазначенням призначення платежу - обігові кошти, джерела походження яких позивач документально не підтвердив, а, оскільки, за період 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік позивач не декларував доходів отриманих з інших джерел та не подавав до Карлівської МДПІ декларації про доходи згідно статті 9, статті 11, статті 12, статті 13, статті 14 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", то, за висновком податкового органу, вказані кошти є виручкою від підприємницької діяльності, а тому позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо не підтвердження податковим органом висновку, про те, що зазначені кошти є виручкою від підприємницької діяльності, виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи, в 2007, 2008, 2009 та 2010 роках позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується матеріалами справи /том 2 а. с. 122-125/.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 №727/98 (надалі - Указ №727/98) визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або/та в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно зі статтею 2 Указу №727/98 доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним в трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним в трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

З аналізу статтей 1, 2 Указу № 727/98 суд приходить до висновку, що визначальним при вирішенні питання щодо перевищення граничного рівня 500 тис. грн. є отримання на розрахунковий рахунок виручки саме від операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 (далі - Порядок), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктом 6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Між тим, в порушення даних норм акт перевірки не містить посилань на конкретні первинні документи або будь-які інші докази, які б підтверджували обґрунтованість висновків стосовно того, що зазначені в акті перевірки грошові кошти в сумі 441 190 грн. є виручкою позивача від реалізації товарів, робіт або послуг. Встановлення факту надходжень коштів на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності без підтвердження їх джерела (господарської операції) та без спростування дійсності призначення платежів як "поповнення обігових коштів", не може бути підставою для донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Як свідчать матеріали справи джерелом походження коштів позивача були доходи від підприємницької діяльності в минулих податкових періодах.

Так, позивачем до суду було надано звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, відповідно до яких обсяг виручки за 2005 рік склав 201 328 грн. 32 коп.; за 2006 рік - 408 785 грн. 21 коп., за 2007 рік - 464 268 грн. 50 коп. /том 2 а. с. 84-86/.

Згідно наданих позивачем до матеріалів справи платіжних документів на його рахунок надходили , в тому числі, і обігові кошти в сумі 365 390 грн. за період з 01 січня 2008 року по 17 вересня 2008 року, та в сумі 75 800 грн. за період з 17 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року /том 2 а. с. 87-106/.

Також, відповідно до пояснень позивача /том 2 а. с. 139-140/ ФОП ОСОБА_3 з метою отримання готівкових коштів для власних потреб переводив частину оприбуткованих коштів з розрахункового рахунку (поточного) на картковий рахунок. Використання карткового рахунку позивач пояснював тим, що банківський тариф за зняття готівки з карткового рахунку становить 0,75%, але не менше 1 грн., що підтверджується додатком № 2 до договору № 67987 від 29 вересня 2005 року. Даний тариф є меншим від тарифу за видачу готівки з розрахункового (поточного) рахунку, який становить 1% від суми, що підтверджується Додатком № 1 "Тарифи на послуги з розрахунково-касового обслуговування в національній валюті" до договору № 112 від 08 квітня 2004 року /том 2 а. с. 145-154/.

Доказів у спростування зазначених обставин відповідачем не надано.

Як слідує зі змісту акту перевірки, перевищення обсягу виручки над встановленим Указом № 727/98 розміру в 500 000 грн. в 2009, 2010 роках податковим органом не встановлено.

Відповідно до пункту 6 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість та податку, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків, на доходи фізичних осіб.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході судового розгляду жодних доказів щодо підтвердження поповнення позивачем обігових коштів за рахунок отриманої ним виручки відповідач не надав. Навпаки, позивачем долучені до матеріалів справи документи, які свідчать про наявність у нього можливості здійснювати поповнення коштів на рахунку власними коштами (виписками з рахунку, квитанціями про здійснення поповнення рахунку обіговими коштами ) /том 2 а. с. 87-122).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 51 544 грн. 64 коп. та податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 182 147 грн. 16 коп. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 45 536 грн. 79 коп. є безпідставним, відповідно оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000291701 від 20 березня 2012 року та № 0000311701 від 20 березня 2012 року є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 2а-1670/1768/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 07.04.2014 р.