Ухвала

від 04.11.2013 по справі 826/12997/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

в частині позовних вимог

04 листопада 2013 року м. Київ№ 826/12997/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальтернатива» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецекспертгруп» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 № 0003802207 та № 0003792207, а також рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2013 № 240/10/26-15-10-04-04 «Про результати розгляду первинної скарги» ,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоальтернатива» з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 № 0003802207 та № 0003792207, а також рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2013 № 240/10/26-15-10-04-04 «Про результати розгляду первинної скарги».

Ухвалою суду від 17.09.2013 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 17.10.2013. Виходячи з положень ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи при цьому неприбуття у судове засідання третьої особи, яка була належним чином повідомлена про розгляд справи, у судовому засіданні 17.10.2013 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Під час розгляду справи в порядку письмового провадження розглянуто питання відносно поширення юрисдикції суду щодо заявлених вимог в частині оскарження рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2013 № 240/10/26-15-10-04-04 «Про результати розгляду первинної скарги».

У зв'язку із наведеним суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. До адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Відтак, суд позбавлений права розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію взагалі .

У той же час, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що є врегульованими ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Рішення про результати розгляду скарги, прийняте контролюючим органом в процедурі адміністративного оскарження рішення ДПІ, є таким, що не створює юридичних наслідків. Вказане рішення, прийняте за результатами вирішення спору в доюрисдикційній процедурі, не покладає на платника податків обов'язку щодо сплати податків чи інших зборів. Офіційним письмовим документом, який породжує для платника податків права та обов'язки, покладає обов'язки із сплати податків, є - податкове повідомлення-рішення/ податкова вимога.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд звертає увагу на те, що п. 56.19. ПК України, зокрема передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Виходячи з наведеного в сукупності, рішення про результати розгляду скарги, яке містить висновки щодо первинного рішення контролюючого органу, яким на платника податків покладені певні зобов'язання, не є рішенням (актом державного чи іншого органу) у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, оскільки таке рішення не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, оскільки не містить обов'язкового припису для нього, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду.

Саме в цьому контексті слід розглядати положення п. 56.10. ПК України , тобто в контексті процесуальних правил та приписів, визначених КАС України - закону з питань адміністративного судочинства, відповідно до якого здійснюється адміністративне судочинство, провадження в адміністративних справах (ст. 5 КАС України).

Рішення про результати розгляду скарги, як зазначено вище, прийняте за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі не створюючи жодних правових наслідків та зобов'язань зі сплати податків і обов'язкових зборів.

Як зазначено вище, актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для позивача (актом індивідуальної дії) є рішення контролюючого органу, прийняте за результатами проведеної перевірки, що в цілому узгоджується з правовою позицією викладеною у рішеннях Вищого адміністративного суду України від 04.11.2010 у справі № К-13106/07, від 28.10.2010 у справі № К-16536/07, від 31.05.2012 у справі № К-54177/09-С, від 06.06.2013 року у справі № К-36984/10 (відносно оскарження рішень за результатами розгляду скарг платників податків).

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин.

Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду , оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки в даному випадку однією із позовних вимог позивача є оскарження рішення ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду скарги, яке само по собі не породжує правовідносин, які б підлягали захисту, суд приходить до висновку, що вказана позовна вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з відсутністю правовідносин, на які поширюється юрисдикція судів України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 51, 157, 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі № 826/12997/13-а в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2013 № 240/10/26-15-10-04-04 «Про результати розгляду первинної скарги».

Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається.

Ухвалу направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена за правилами встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін