Постанова

від 28.01.2014 по справі 826/12997/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12997/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальтернатива» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Спецекспертгруп» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Енергоальтернатива» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати незаконним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 23.05.2013 № 0003792207 та № 0003802207; визнати незаконним та скасувати повністю рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2013 № 240/10/26-15-10-04-04.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2013 закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2013 № 240/10/26-15-10-04-04 «Про результати розгляду первинної скарги».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2013 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 23.05.2013 № 0003802207 та № 0003792207.

Не погоджуючись з зазначеною вище постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлення від 19.04.2013 №610/22-7 та наказу від 19.04.2013 №918 виданого ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС згідно пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78 та відповідно до п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, у зв'язку із надходженням до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС постанови від 15.03.2013 по матеріалах досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013110060000070 від 17.01.2013 старшого слідчого СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС старшого лейтенанта податкової міліції Безпалова О.О. щодо призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Енергоальтернатива», заступником начальника відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, інспектором податкової служби І рангу Малько Сергієм Івановичем проведена документальна позапланова виїзна ТОВ «Енергоальтернатива», код за ЄДРПОУ 35620498 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Спецекспертгруп» код за ЄДРПОУ 37849140 за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 2102/22.7/35620498 від 08.05.2013, яким зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 198.3 ст. 198, пп. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4 ст. 201, пп. 201.6 ст. 201, пп. 201.10 ст. 201, Податкового кодексу України та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, п. 9.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 30 000,00 грн., в т. ч. по періодам: за вересень 2012 року - 5 000,00 грн.; за жовтень 2012 року - 25 000,00 грн.

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995№88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, ст. 9 Закону України від 16.07.1999№ 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 31 500,00 грн., в т.ч. по періодах: 9 міс. 2012 року - 5 250,00 грн.; 2012 рік-31 500,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС було винесено податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013:

- № 0003792207, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 31 500 грн. за основним платежем та на 7 875 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0003802207, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 30 000 грн. за основним платежем та на 7 500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод, та які свідчили б про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціями.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем грошових зобов'язань.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта обгрунтованими, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Енергоальтернатива» (замовник) та ТОВ «Спецекспертгруп» (підрядник) укладено договір підряду від 07.09.2012 № 0109-12, згідно умов якого підрядник зобов'язується виконати та надати замовнику роботи по зовнішньому електропостачанню АЗК, розташованого за адресою: с. Микуличи, Бородянського району, Київської обл., згідно розробленого проекту по технічним умовах ТУ № К-00-10-0964 від 04.11.2010, виданих ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго».

Згідно пункту 1.3 договору етапи виконання робіт складається з 1) виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт та 2) виготовлення технічної документації для введення змонтованого обладнання в експлуатацію. Термін виконання робіт - 60 календарних днів з дати отримання підрядником авансового платежу. Вартість робіт за договором складає 180 000 грн., в т.ч. ПДВ - 30000 грн.

На підтвердження виконання вимог договору представником позивача надано до суду копії наступних документів: договору від 07.09.2012 № 0109-12, податкових накладних, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок, акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 198. 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198. 2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань прокуратурою Печерського району м. Києва за № 42013110060000070 від 17.01.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України. Під час провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні, було допитано колишнього засновника та директора ТОВ «Спецекспертгруп» - ОСОБА_4, який надав показання, що до діяльності вказаного підприємства відношення не має, статутний фонд підприємства не формував, створив ТОВ «Спецекспертгруп» за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що виписані контрагентом позивача податкові накладні, які стали підставою для формування ТОВ «Енергоальтернатива» податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, що не було враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договору, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Спецекспертгруп», не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавались недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано до суду доказів, на підтвердження врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2013 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальтернатива» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Спецекспертгруп» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 03.02.2014.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.