Ухвала

від 12.05.2014 по справі 826/12997/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/800/6638/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальтернатива»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014

у справі № 826/12997/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальтернатива»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецекспертгруп»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.11.2013 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС від 23.05.2013 № 0003802207 та № 0003792207.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Енергоальтернатива» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повне з'ясування обставин, належну оцінку доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомлення-рішенням відповідача від 23.05.2013 № 0003792207 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 31500 грн. основного платежу та 7875 грн. штрафних (фінансових) санкцій та за податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 30000 грн. основного платежу та 7500 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, викладені в акті від 08.05.2013 № 2102/22.7/35620498, про порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Порушення цих норм закону полягали у неправомірному віднесенні до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у ІІІ та ІV кварталах 2012 року та податкового кредиту за вересень, жовтень 2012 років витрати та податок на додану вартість, відповідно, за господарськими операціями з придбання монтажних та пусконалагоджувальних робіт із зовнішнього електропостачання АЗК, розташованого за адресою: с. Микуличи Бородянського району Київської області, у ТОВ «Спецекспертгруп» за договором підряду від 07.09.2012 № 0109-12 згідно з розробленим проектом за технічними умовами ТУ № К-00-10-0964 від 04.11.2010, виданим ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго».

Відповідачем поставлено під сумнів реальність господарських операцій з ТОВ «Спецекспертгруп» з тих підстав, що директор цього підприємства не має стосунку до створення підприємства, здійснення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить протокол його допиту, складний в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42013110060000070 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, вчиненого службовими особами ТОВ «Дахмонтажрембуд».

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, слід застосовувати положення ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, а для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту - положення ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарської операції з придбання товарів, що призвела до об'єктивної зміни складу його активів, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону, підстави для позбавлення останнього права на витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та на податковий кредит відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями вимог законодавства при створенні підприємства - контрагента та здійсненні ним фінансово-господарської діяльності.

Платник податків (покупець), який дотримався вимог закону при формуванні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом-постачальником, який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку в податковому органі, в т.ч. зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зазначені витрати та податковий кредит за порушення таким контрагентом правил ведення фінансово-господарської діяльності. У разі, коли вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем робіт судом першої інстанції встановлено, що господарські операції реально відбулися, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які відповідають дійсності, а також іншими доказами: договором підряду, актами виконаних робіт, платіжними документами, податковими накладними, ліцензією, деталізованими відомостями щодо використання субпідрядних робіт при виконанні договорів з субпідрядниками, відомостями щодо передачі робіт замовникам, відомості з технічної документації (технічні умови). Також суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Спецекспертгруп» на час вчинення господарських операцій вело господарську діяльність, було зареєстрованим платником податку на додану вартість, несло адміністративні і господарські витрати, декларувало витрати, подавало заяву на переоформлення ліцензії у зв'язку зі зміною місцезнаходження, отримало нову ліцензію.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з позицією податкового органу про неправомірне формування позивачем витрат та податкового кредиту, вказавши на відсутність належних первинних документів.

Однак, суд апеляційної інстанції не спростував достовірно встановлених судом першої інстанції обставин щодо реального вчинення господарських операцій в результаті дослідження та оцінки доказів - первинних документів, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, та інших доказів щодо виконання підрядних робіт, формально поклавши в основу постанови про відмову в задоволенні позову обставини, на які посилався податковий орган в акті перевірки, про порушення при створенні підприємства-контрагента, що само собою не свідчить про невчинення таким контрагентом господарських операцій. До того ж обставини, на які посилається відповідач та суд апеляційної інстанції не були доведені належними доказами, адже встановлення певних фактів в ході слідства у кримінальному провадженні не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання чи відсутності з боку останнього певного порушення.

Зважаючи на викладене, необґрунтована постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальтернатива» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.11.2013.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун