Рішення

від 13.04.2009 по справі 6/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.09                                                                                 Справа № 6/66

За позовом

Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

до Закритого акціонерного товариства «Дапка», м. Луганськ

про стягнення 96 224 грн. 59 коп.

                           Суддя Василенко Т.А.  

за участю представників сторін:

від позивача – Гонцул І.О., дов. № 3д від 09.01.09;

від відповідача –Андраханов В.І., дов. № 12 від 25.02.09;

Обставини  справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 96 224 грн. 59 коп., в тому числі: борг за постачання теплової енергії в сумі 90 230 грн. 41 коп., інфляційні у сумі 1 413 грн. 27 коп., 3% річних у сумі 508 грн. 98 коп. та пеня у сумі 4 071 грн. 93 коп.

Відповідачем до суду надано заперечення на позовну заяву, за яким останній проти позовних вимог заперечує та зокрема зазначає, що між сторонами був укладений договір №420 від 04.11.03 яким передбачені всі необхідні умови та правовідносини сторін, також в договорі була визначена ціна за постачання теплової енергії. Оскільки в договір не вносилися зміни, сторони повинні дотримуватися його умов в повному обсязі, тобто  застосування до відповідача двоставкового тарифу з боку позивача є необґрунтованим. Окрім цього, відповідач вказує на те, що станом на 01.001.09 за ним, перед позивачем мається заборгованість в сумі 0 грн. 86 коп. Також, позивачем невірно розрахований обсяг теплової енергії.

Позивач проти доводів відповідача заперечив та надав відповідні пояснення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін ,суд

                        в с т а н о в и в:

          04.11.03 між ЛМК «Теплокомуненерго»(позивач у справі) та ЗАТ «Дапка»(відповідач у справі) був підписаний договір на постачання теплової енергії № 420, за умовами якого позивач –«Постачальник»бере на себе зобов'язання подавати на об'єкти відповідача –«Споживача» теплову енергію, а останній зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) в терміни, передбачений цим договором.

За розрахунком позивача, за період  квітень 2008 року, серпень –грудень 2008 року за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 90 230 грн. 41 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім основного боргу позивачем до стягнення заявлені  3% річних у сумі 508 грн. 98 коп., інфляційні нарахування у сумі 1 413 грн. 27 коп. та пеня у сумі 4 071 грн. 93 коп.

Відповідач з позовними вимоги не погодився з підстав, наведених у запереченнях.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, між сторонами у справі  04.11.03  підписано договір № 420, за умовами якого позивач зобов'язався постачати  відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а останній зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) в терміни, передбачені цим договором.

Так, пунктом 3.2.9  договору  сторони узгодили, що відповідач повинен оплачувати рахунки за отриману теплову енергію в 10-ти денний строк з дня їх отримання.

Також, розділом 6  договору визначено, що розрахунки за використану теплову енергію проводяться у відповідності  затверджених тарифів, на підставі виставлених позивачем рахунків, які направляються поштою або вручаються під підпис. Оплата за поставлену теплову енергію здійснюється відповідачем не пізніше10 числа наступного місяця за звітним.

Позивачем умови договору виконувалися належним чином та направлялися відповідачу відповідні рахунки, проти факту отримання яких, останній не заперечує. В той же час, відповідачем оплата здійснювалася не в повній мірі у зв'язку з чим за період квітень 2008 року, серпень –грудень 2008 року утворилась заборгованість в сумі 90 230 грн. 41 коп.

Відповідно до рішення виконкому Луганської міської ради від 24.06.08 №188 про затвердження та узгодження тарифів з 01.07.08 були введені нові тарифи на поставку гарячої води і пару був введений двоставковий тариф на комунальні послуги з центрального опалення.

У зв'язку з чим, за період серпень –грудень 2008 позивачем нарахована плата за теплову енергію в сумі 90 229 грн. 55 та виставлені відповідачу відповідні рахунки. Окрім цього, згідно акту на включення опалення, об'єкти відповідача були підключені до тепломереж позивача.

Матеріалами справи доведено, що в даному випадку має місце зміна тарифу  та введення двоставкового тарифу.

Стосовно застосування нового (двоставкового) тарифу з 01.07.08 слід прийняти до уваги наступне.

Порядок встановлення, введення в дію тарифів на послуги теплопостачання та господарські взаємовідносини теплопостачальної організації із споживачами теплової енергії регулюються Законами України „Про житлово-комунальні послуги”, „Про теплопостачання”, „Про місцеве самоврядування”, а також Правилами розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.00 р. № 191.

Правилами встановлено, що їх дія поширюється на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів. Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування. Двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачального організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності - за розрахунком, згідно Правил користування тепловою енергією.

Як слідує з приписів Правил розрахунку двоставкового тарифу, його складовою є річна вартість обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюються договором між теплопостачальною організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води (п. 1.5 Правил).

Таким чином, сплата двоставкового тарифу передбачена законодавством, зокрема, рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 24.06.08 „Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з центрального опалення і постачання гарячої води та пари”  з 01.07.08 вирішено перейти до розрахунків за теплову енергію за двоставковими тарифами, які встановлені (затверджені) та погоджені згідно з п. 2 даного рішення.

Таким чином, були затверджені нові базові тарифи та введено абонентську плату за одиницю приєднаного теплового навантаження.

Також, відповідачу були направлені листи № 15/42-7/499 від 10.07.08 і № 15/42/7-1099/148 від 30.10.08 про введення двоставкового тарифу, проти отримання якого відповідач не заперечує. Окрім цього в  громадсько-політичній газеті «Жизнь Луганська»№43 від 15.10.08 були опубліковані відомості про введення нових тарифів.

Не приймаються до уваги  судом доводи представника відповідача про те, що позивач не мав права застосовувати нові тарифи без укладання додаткової угоди та визначення теплового навантаження, оскільки діючим договором № 998 від 23.05.05 величину теплового   навантаження   передбачено,   а   щодо    тарифу   зазначено,   що   він   є регульованим і нові тарифи прийняті та запроваджені в дію обґрунтовано, про що зазначалось вище.

Окрім цього, додатком №1 до договору сторони визначили обсяги постачання теплової енергії і позивачем розрахунком здійснювався з урахуванням вказаних обсягів.

Аналогічна правова позиція викладена і Луганським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України в рамках справи № 9/196.

В той же час, відповідачем доказів оплати вказаної суми не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором № 420 від 04.11.03 в сумі 90 230 грн. 41 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 508грн. 98 коп. за період з 12.05.08 по 02.02.09 та інфляційних в сумі 1 413 грн. 27 за період травень 2008 –грудень 2008 року слід визначити наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

  При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 90 230грн. 41 коп. і тому нарахування інфляційних та 3% річних є обґрунтованим, але розрахунок 3% річних  на суму боргу 21 667 грн. 80 коп. за рахунком за грудень 2008 року відповідачем здійснений невірно. Так, розрахунок треба робити з 11.01.09, а не з 05.01.09, у зв'язку з чим за вказаний період річні складають 40 грн. 96 коп., а не 49 грн. 86 коп. як зазначено позивачем.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних слід задовольнити в сумі 1 413 грн. 27 коп., а 3% річних в сумі  500 грн. 08 коп. В решті вимог відмовити.

Щодо нарахування пені, за період з 12.05.08 по 02.02.09 в сумі 4 071 грн.93 коп. слід вказати на таке.

Як було наведено вище, відповідачем був припущений факт порушення зобов'язань за договором, у зв'язку з чим позивач, з урахуванням положень договору та діючого законодавства має право вимагати сплати штрафних санкцій.

В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.  

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В той же час, пунктом 7.2.3 договору встановлено що, за несвоєчасний розрахунок за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 0.5 % суми, що належить до сплати, за кожен день прострочення, але не більше 2-х подвійних ставок НБУ.

Виходячи з наведених обставин справи та норм законодавства, нарахування пені є обґрунтованим, але розрахунок на суму боргу 21 667 грн. 80 коп. за рахунком за грудень 2008 року відповідачем здійснений невірно. Так, розрахунок треба робити з 11.01.09, а не з 05.01.09, у зв'язку з чим за вказаний період пеня складає 327 грн. 68 коп., а не 398 грн. 92 коп. як зазначено позивачем. З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення пені слід задовольнити частково в сумі 4 000 грн. 69 коп., в решті вимог відмовити.

За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 90 230 грн. 41 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 413 грн. 27 коп., 3% річних в сумі 500 грн. 08 коп., пеню в сумі 4000 грн. 69 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в :

           1. Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з  Закритого акціонерного товариства «Дапка», м. Луганськ, вул. Совєтська, б.76, код 32418854, на користь:

- Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул. Куракіна, б. 23 «а», код 24047779, заборгованість в сумі 90 230 грн. 41 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 413 грн. 27 коп., 3% річних в сумі 500 грн. 08 коп., пеню в сумі 4000 грн. 69 коп. , витрати по сплаті державного мита в сумі  961 грн. 44 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 грн. 90 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання -  14.04.2009.

Суддя                                                                                               Т.А.Василенко

           Помічник судді                                                                                          Т.В.Шкуть