Рішення

від 07.04.2009 по справі 32/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.09                                                                                           Справа№ 32/43

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопласт”, с.Пашківці, Хмельницький район, Хмельницька область.  

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м.Львів.

Про стягнення 430 781,11 грн.             

За участю представників сторін:

Від позивача: Ромашин В.М. –представник (довіреність б/н від 25.06.2008р.).

Від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопласт”, с.Пашківці, Хмельницький район, Хмельницька область до про стягнення      430 781,11 грн. заборгованості за поставлений товар.    

Ухвалою суду від 24.02.2009р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 17.03.2009р. Ухвалою суду від 17.03.2009р. розгляд справи відкладено, з підстав вказаних в даній ухвалі.

Рішення прийнято 07.04.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог поданої в попередньому судовому засіданні, підтримав.

В судовому засіданні 17.03.2009р. розгляд справи було відкладено на підставі клопотання відповідача, в якому він вказував про намір мирно врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.

В судове засідання 07.04.2009р. відповідач повторно не з»явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату, місце проведення судового засідання. Доказів звернення до позивача з проектом мирової угоди не представив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд,-

                                                                   встановив:

02.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Екопласт” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет” (покупець) було укладено договір № ТП-118 (далі по тексту –договір), згідно якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, систематично поставляти покупцю (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язуєтся на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його. Предметом поставки за договором є товари господарсько-побутового призначення.

Згідно п.1.3. договору покупець складає замовлення постачальнику на підставі специфікацій (додаток № 1), затверджених сторонами, в яких вказано асортимент і ціна товарів, що поставляються за цим договором і які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.2.1. та п.2.2. договору поставка товару здійснюється силами постачальника та за його рахунок. Замовлення покупця на поставку товарів є обов'язковими для виконання постачальником. Замовлення надаються постачальнику у письмовій формі, по факсу, електронною поштою або у інший спосіб, прийнятний для покупця, за 5 (п'ять) днів до дня поставки, а постачальник в свою чергу повинен письмово підтвердити отримане замовлення, а також вчасно підготувати до відвантаження товари до кожного торгового підрозділу (додаток №2), який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості.

Згідно п.2.4. договору постачальник, який здійснює поставку товару власними силами, зобов'язаний поставити товари в усі торгові підрозділи до терміну та за адресами, вказаними в додатку № 2 до цього договору.

Згідно п.2.7. договору постачальник зобов'язаний поставляти і передавати у власність товари з усією товаросупровідною документацією, а саме: товарна накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, сертифікати відповідності, гігієнічні висновки, інструкції з використання, тощо, яка вимагається відповідно за законодавством України для реалізації товару.

Відповідно до п.3.1. договору постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у специфікації затвердженій сторонами (додаток № 1). Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній. Ціна товару включає вартість упаковки.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 60 (шістдесяти днів) з моменту отримання товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається (п. 3.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, поставив товари господарсько-побутового призначення в усі торгові підрозділи відповідача вказані в додатку № 2 до договору.

У відповідності до акту звірки розрахунків з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. сальдо (заборгованість за поставлений товар) перед ТзОВ «Екопласт»на 01.10.2008р. склала 292 442,11 грн. Після 01.10.2008р. позивач здійснював подальші поставки товару.

Всього за період з 01.10.2008р. по 08.12.2008р. було поставлено товар на суму 226 747,88 грн. За період з 01.10.2008р. по 14.02.2009р. ТзОВ Інтермаркет»погасило заборгованість за поставлений товар на загальну суму 170 071,82 грн., а саме: 19.11.2008р. сплачено 75 000,00 грн.; 01.12.2008р. повернуто товар на суму 71,82 грн.; 18.12.2008р. оплачено 26 000,00 грн.; 23.12.2008р. оплачено 30 000,00 грн. та 05.01.2009р. оплачено 39000,00 грн.

Таким чином, станом на 14.02.2009р. прострочена заборгованість за поставлений товар становила 349 118,17 грн.

Представником позивача в судовому засіданні 17.03.2009р. подано заяву про збільшення позовних вимог б/н від 16.03.2009р., в якій вказується, що позивач здійснював подальші поставки до 13.01.2009р. включно. Всього за період з 01.10.2008р. по 13.01.2009р. було поставлено товар на суму 308 410, 62 грн. За період з 01.10.2008р. по 16.03.2009р. відповідач частково погасив заборгованість за поставлений товар на суму 170 071,82 грн., таким чином станом на 16.03.2009р. прострочена заборгованість за поставлений товар становить 430 481,11 грн.

Відповідач розрахунки за поставлений товар у строки визначені сторонами в п.3.3. договору, не провів, отже порушив свої зобов'язання згідно договору.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 16.03.2009р. складає  430 781,11 грн.

Позивач направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків з 01.10.2008р. по 06.03.2009р. на суму 430 781,11 грн., який був підписаний відповідачем з розбіжністю в    0,03 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується накладними за період з 01.10.2008р. по 13.01.2009р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи).

Відповідач станом на дату прийняття судом рішення, повністю оплату не провів, проти позову у встановленому порядку не заперечив, доводи позивача не спростував.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення, а саме підлягає стягненню з від подача  430 781,11 грн. заборгованості за поставлений товар.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 182 від 13.02.2009р. –3 491,17 грн. держмита, № 176 від 16.03.2009р. –816,63 грн. і № 183 від 13.02.2009р. - 118,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 610, 612, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет” (79008, м.Львів, вул.Галицька, 4; п/р № 2600900601403  в ЛФ „Укрексімбанк” м.Львів; МФО 325718; код ЄДРПОУ 13827416)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопласт” (31300, Хмельницька область, Хмельницький район, с.Пашківці; р/р 260062768 в ХД ВАТ „Райффайзенбанк Аваль” м.Хмельницький; МФО 315966; ЄДРПОУ 31521894)  430 781,11 грн. заборгованості за поставлений товар,        4 307,80 грн. держмита,  118,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку                    ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя