Рішення

від 02.04.2009 по справі 13/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.09                                                                                 Справа № 13/55

За позовом Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Підприємства Краснолуцької виправної колонії № 19 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, м. Вахрушево-2 Луганської області  

до Малого приватного підприємства "Біаліт", м. Луганськ     

про стягнення 31 729 грн. 39 коп.,  

                                             Суддя Яресько Б.В.

Секретар с.з.Савенко В.Ю.

За участю:

Від заявника Анушкевич О.І. посвідчення № 553 від 27.08.08.;

від позивача Бабичева Г.М., довіреність № б/н від 19.03.09;

від відповідача представник не прибув.  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 28 192 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1 635 грн. 13 коп., та 3% річних в сумі 1 902 грн. 96 коп.  

Заявник та позивач позов підтримали.   

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського  процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судові засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського  процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд    

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору від 01.09.2006 року № 85, позивач за накладною від 25.09.2006 року № 402 поставив відповідачу товар на загальну суму 28 192 грн. 80 коп.

Згідно п.п 4.1., 4.2 Договору, розрахунок за продукцію здійснюється попередньо, шляхом перерахування грошових коштів Покупця (відповідача) на розрахунковий рахунок Постачальника (позивача). Допускається розрахунок Покупця за продукцію отриману від Постачальника продукцією власного виробництва.

Відповідач в порушення умов Договору розрахунку (оплата грошовими коштами або товаром власного виробництва) за отриманий  Товар не здійснив.

Позивачем 25.02.2009 року подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 28 192 грн. 00 коп., при цьому за період з жовтня 2006 року по грудень 2008 року нараховані інфляційні втрати в сумі 1 635 грн. 13 коп., та 3% річних в сумі 1 902 грн. 96 коп. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на умови Договору та положення ст. 625 Цивільного кодексу України.   

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно положень ст. 692 Цивільного кодексу, покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Клопотання заявника щодо залучення до участі у справі Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору судом відхиляється за необґрунтованістю.   

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 317 грн. 29 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Біаліт", м. Луганськ, кв. Пролетаріата Донбаса, будинок 12, ідентифікацій код 21779499 на користь Підприємства Краснолуцької виправної  колонії № 19 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, м. Вахрушеве-2 Луганської області, вул. Мира, 20, ідентифікаційний код 08680342 заборгованість за поставлену продукцію в сумі 28 192 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 635 грн. 13 коп., та 3% річних в сумі 1 902 грн. 96 коп., наказ видати.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства "Біаліт", м. Луганськ, кв. Пролетаріата Донбаса, будинок 12, ідентифікацій код 21779499 в доход державного бюджету України:

- державне мито в сумі 317 грн. 29 коп. на розрахунковий  рахунок 31118095700006, банк ГУДКУ в Луганської області, одержувач УДК у м. Луганську МФО 804013 ідентифікаційний код 24046582 код бюджетної класифікації 22090200 символ звітності банку 095;

- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. на розрахунковий  рахунок31211259700006 у ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013 ідентифікаційний код 24046582 код бюджетної класифікації 22050000 символ звітності банку 095, накази видати.  

4. Клопотання щодо залучення до участі у справі Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору відхилити.  

За згодою сторони у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Суддя                                                                                       Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

07 квітня 2009 року