4/57
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.09 Справа № 4/57
Розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглебудсервіс", м.Свердловськ Луганської області
до Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит Луганської області
про стягнення 359430 грн. 40 коп.
в присутності представників сторін:
Суддя: Батюк Г.М.
За участю секретаря судового засідання: Чех Т.М.
У присутності представників сторін:
від позивача –Чемісов В.В., довіреність № 3 від 24.01.09;
від відповідача - не прибув ( явка обов'язкова).
Суть спору : позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 231 000 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в сумі 128430 грн. 40 коп.
Представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, здана до суду 06.04.09, в порядку ст. 22 ГПК України, в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 0,03 грн., та просить суд стягнути з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 231000 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в сумі 128430 грн. 37 коп.
Представник позивача у судовому засіданні 04.04.09 заяву про зменшення розміру позовних вимог підтримав.
Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог, здана до суду 02.04.09, прийнята судом, як така, що не суперечить ст. 22 ГПК України. На підставі викладеного, позовними вимоги слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 231000 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в сумі 128430 грн. 37 коп.
Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст.42,43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –
в с т а н о в и в:
Заява позивача щодо зменшення розміру позовних вимог підлягають до задоволення.
Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 231000 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 128430 грн. 37 коп. ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Новою ціною позову вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 231000 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 128430 грн. 37 коп. ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем (далі–«Постачальник») та відповідачем (далі –«Покупець») був укладений договір поставки від 01.02.08 № 8, та специфікація до вказаного договору від 01.02.06 № 1, за умовами якого «Постачальник»зобов'язується продати, а «Покупець»зобов'язаний прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті і за цінами, відповідно до специфікації, яка є невід" ємною частиною цього договору (п.1. 1 договору).
Згідно п.3.2 договору, порядок та форма розрахунків: шляхом перерахування грошових коштів, отриманих від реалізації власної продукції, на розрахунковий рахунок «Постачальника»(позивача у праві) на протязі тридцяти днів від дня поставки продукції на склад покупця, відповідно до акту приймання –передачі товару.
Позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки від 01.02.08 № 8 та специфікації до вказаного договору від 01.02.06 № 1 позивачем здійснена поставку товару відповідачу на загальну суму 231000 грн. 00 коп. з ПДВ, що підтверджується накладною № 3 від 28.02.06, податковою накладною від 28.02.08, довіреністю серія ЯЛО №333748 від 28.02.06(а.с.10-12), але відповідач умови договору не виконав, оплату за поставлений товар не провів.
Тому, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, за договором поставки від 01.02.08 № 8 складає 231000 грн. 00 коп.
Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що відповідно склало за період з 01.04.06 по 31.12.08 в сумі 128430 грн. 37 коп. ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідач не виконав умови договору поставки від 01.02.08 № 8 та специфікації до вказаного договору від 01.02.06 № 1, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 231000 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в сумі 128430 грн. 37 коп. ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідач відзив на позовну заяву не надав у засідання суду не прибув.
Оцінивши доводи позивача у їх сукупності, суддя вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки від 01.02.08 № 8 та специфікація до вказаного договору від 01.02.06 № 1, за умовами якого позивачем здійснена поставку товару відповідачу на загальну суму 231000 грн. 00 коп. з ПДВ, що підтверджується накладною № 3 від 28.02.06, податковою накладною від 28.02.08, довіреністю серія ЯЛО №333748 від 28.02.06(а.с.10-12), але відповідач умови договору не виконав, оплату за поставлений товар не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 231000 грн. 00 коп.
У пункті 3.2 договору зазначено, що поставка товару передбачена згідно акту приймання - передачі товару.
Суд вважає, що факт передачі позивачем та приймання відповідачем товару, підтверджується підписами повноважних осіб підприємств на накладній № 3 від 28.02.06, за якою здійснювалась поставка, та долученої до матеріалів справи довіреності (а.с.10-12).
Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.
Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості відповідно до договору поставки від 01.02.08 № 8 та специфікації до вказаного договору від 01.02.06 № 1 в розмірі 231000 грн. 00 коп. такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, відповідачем не оспорений, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 128430 грн. 37 коп. за період з 01.04.06 по 31.12.08 ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), нараховані позивачем, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, обґрунтовано і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
У судовому засіданні 06.04.09 за згодою представника позивача була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.
Також, слід звернути увагу позивача на те, що, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або уточнення позовних вимог позивачем ( зменшення розміру позовних вимог).
Позивачем надміру сплачені витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 22 грн. 00 коп. за квитанцією № 2300611 від 27.02.09, що знаходиться в матеріалах справи, які підлягає поверненню .
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, витрати по держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.525,526,530,625 ЦК України, ст.ст. 173,193 ГК України, ст.ст. 22, 44, 49, 75,82, 84, 85 ГПК України, суд, -
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Антрацит", вул. Ростовська, 38, м. Антрацит Луганської області, код ЄДРПОУ 32226065 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглебудсервіс ", м. Свердловськ Луганської області, кв. 60 років СРСР,18/300, код ЄДРПОУ 31247304 заборгованість за поставлений товар в сумі 231000 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в сумі 128430 грн. 37 коп., витрати по держмиту в сумі 3594 грн. 30 коп. та 118 грн. 00 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю " Вуглебудсервіс ", м. Свердловськ Луганської області, кв. 60 років СРСР, 18/300, код ЄДРПОУ 31247304 надміру сплачені витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 22 грн. 00 коп. за квитанцією № 2300611 від 27.02.09, що знаходиться в матеріалах справи.
Дане рішення, завірене печаткою, є підставою для повернення державного мита.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення –10.04.09
Суддя Г.М.Батюк
Пом.судді Ю.А.Зайцева
Суд | Господарський суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 06.04.2009 |
Оприлюднено | 05.05.2009 |
Номер документу | 3467782 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні