Постанова

від 15.04.2009 по справі 21/196-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/196-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2009 р.                                                           Справа № 21/196-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Жуковський В.М., Ніколаєвський Д.С.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 682Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 02.03.09 по справі № 21/196-08

за позовом ТОВ Науково-технічної фірми "Протех", м. Харків

до  ПП  "Будар", с. Землянки

про стягнення 53659,12 грн.  -

встановила:

В вересні 2008 р. позивач - ТОВ НТФ "Протех", м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ПП "Будар", с. Землянки, 49676,04 грн. основного боргу, 3333 грн. неустойки за прострочення грошового зобов'язання, 4179,41грн. інфляційних, 1154,10 грн. річних, 5000 грн. витрат пов'язаних з адвокатськими послугами та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.09 р. (суддя Пелипенко Н.М.) по справі № 21/196-08 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 49676,04 грн. боргу, 4179,41 грн. інфляційних, 1154,10 грн. річних, 550,09 грн. витрати по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позову в частині стягнення 3333 грн. пені та 5000 грн. адвокатських послуг відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач за накладними № РН0000036 та № РН0000037 з зазначенням в ній ціни та без посилання на договір як підставу передачі, передав відповідачу певний товар, проте відповідач розрахувався за нього лише частково; що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України; що позов в частині стягнення пені не підлягає задоволенню оскільки поставка товару відбувалася не на підставі укладеного між сторонами договору, на умови якого посилався позивач обґрунтовуючи позов в даній частині; що позов в частині стягнення адвокатських послуг не підлягає задоволенню оскільки відповідний договір з адвокатом позивач уклав вже в процесі розгляду судом поданої позивачем позовної заяви, коли інтереси позивача в суді представляв уповноважений позивачем представник, і позивач до того ж не надав доказів в чому саме полягали надані адвокатом послуги та ін.

Позивач з рішенням в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені та адвокатських послуг не погоджується, вважає рішення в цій частині таким, що прийняте внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення в даній частині скасувати, та прийняти нове, яким позов задовольнити, а в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно не взяв до уваги той факт, що поставка товару не мала позадоговірний характер, а здійснювалася на виконання умов укладеного між сторонами договору б/н від 24.04.08 р., в який сторонами в подальшому фактично було внесено зміни, і зазначене зокрема підтверджується відповідними листами відповідача та тим фактом, що відповідач без будь-яких заперечень прийняв товар за видатковими накладними в яких була зазначена більша ціна, ніж передбачена умовами договору. Зазначене, на думку позивача, зумовлює застосування до спірних правовідносин умов договору щодо нарахування штрафу. Крім того, позивач також вважає помилковими висновки суду щодо відмови в позові про стягнення адвокатських послуг, оскільки позивач був вимушений звернутися до адвоката саме через дії відповідача, який під час розгляду справи спочатку визнавав позов, але потім змінив свою правову позицію та почав заперечувати проти нього та ін.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, про причини неприбуття представника не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 24.04.08 р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу б/н, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а саме: оприскувач ОПК-2000 в кількості 1 шт. за ціною 47667,50 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 572001,00 грн. та пінний маркер в кількості 1 шт. за ціною 5250,00 грн. з урахуванням ПДВ –20%  - 57201,00 грн. (всього 63501 грн.), а відповідач зобов'язався прийняти даний товар, та оплатити його вартість на протязі 10 банківських днів, але не пізніше 07.05.2008 р. після отримання товару.

Як зазначає позивач, після укладання спірного договору, товару який мав бути переданий позивачем за спірним договором подорожчав, в зв'язку з чим, сторони обумовили що товар буде переданий позивачем відповідачу за спірним договором по підвищеній ціні, про що відповідач направив позивачу листи № 66 від 24.04.08 р. та № 67 від 24.04.08 р.

Як свідчать зазначені гарантійні листи, в них відповідач просив позивача відпустити пінний маркер в кількості 1 шт. за ціною 6300 грн. та оприскувач ОПК 2000 в кількості 57201 грн. та зазначив, що випадку подорожчання товару, згоден з підвищенням ціни не більш ніж на 5%.

За виставленими позивачем рахунками-фактурами № СФ-0000054 від 24.04.2008р. на суму 6615,00 грн. та № СФ-0000053 від 24.04.2008р. на суму 60061,04 грн. зі строком оплати до 07.05.2008р. по видаткових накладних № РН-0000036 від 25.04.2008р. на суму 60061,04 грн. позивач передав відповідачеві оприскувач ОПК-2000 в кількості 1 шт. по ціні 50050,87 грн. з урахуванням ПДВ на суму 60061,04 грн. та по видатковій накладній № РН-0000037 від 25.04.2008 р. - маркер пінний в кількості 1 шт. за ціною  5512,50 грн. з врахуванням ПДВ на суму 6615,00 грн.

Відповідач прийняв товар через свого представника Заяц О.С., що діяв за довіреністю ЯОЮ № 381116 від 24.04.2008 р.

Отриманий товар відповідач оплатив частково, а саме 05.09.2008 р. перерахував грошові кошти в сумі 17000 грн. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що  відповідач за накладними № РН0000036 та № РН0000037 з зазначенням в них ціни та без посилання на договір як підставу передачі, передав відповідачу певний товар, проте відповідач розрахувався за нього лише частково; що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України; що позов в частині стягнення пені не підлягає задоволенню оскільки поставка товару відбувалася не на підставі умов укладеного між сторонами договору, на умови якого посилався позивач обґрунтовуючи позов в даній частині; що позов в частині стягнення адвокатських послуг не підлягає задоволенню оскільки відповідний договір з адвокатом позивач уклав вже в процесі розгляду судом поданої позивачем позовної заяви, коли інтереси позивача в суді представляв уповноважений позивачем представник, і позивач до того ж не надав доказів в чому саме полягали надані адвокатом послуги та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, хоча, зазначені обставини не вплинули на прийняття правильного рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних. Однак при цьому, суд безпідставно дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за порушення відповідачем грошового зобов'язання та витрат по сплаті адвокатських послуг, в зв'язку з чим, прийняте по справі рішення підлягає зміні зі скасування його в даній частині, а апеляційна скарга - підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 652, п. 1 ст. 653 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно дійшов висновку про те, що передача спірного товару за накладними № РН-0000036 від 25.04.2008р. та № РН-0000037 від 25.04.2008 р. мала позадоговірний характер. Вказане зокрема спростовується тим, що за вказаними накладними мала місце поставка такого ж товару, який сторони обумовили поставити  за договором б/н від 24.04.08 р., а так само тим, що в гарантійних листах та в спірному договорі співпадають найменування товару, його сума, дата платежу, та погодження відповідача з подорожчанням товару, який позивач зобов'язався поставити в рамках договору, а сам товар був в подальшому переданий позивачем відповідачу. Крім того, в виставлених позивачем рахунках-фактурах № СФ-0000054 від 24.04.2008 р. та № СФ-0000053 від 24.04.2008 р. встановлено такий же строк оплати товару, як і передбачено умовами спірного договору, тобто до 07.05.2008р.

До того ж, відповідач як покупець товару та сторона яка виявила інтерес до його придбання, в подальшому не вимагав від позивача виконання умов зазначеного договору, що свідчить про виконання останнім своїх договірних зобов'язань та поставку товару відповідачу саме в рамках договору б/н від 24.04.08 р.

Разом з тим враховуючи, що відповідач прийняв товар за цінами вищими ніж зазначено в спірному договорі, однак такими, оплату за якими гарантував гарантійними листами, в подальшому прийняв товар за накладними з зазначеними в них цінами без будь-яких заперечень та почав його оплату, зазначене дає суду підстави вважати узгодженими між сторонами змінені умови договору щодо підвищення вартості товару. Тобто конклюдентні дії відповідача свідчать про схвалення ним змінених умов договору відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

П. 2.2 договору від 24.04.08 р. встановлено термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару, а саме, товар має бути оплаченим відповідачем на протязі 10 днів, але не пізніше 07.05.08 р.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем до оплати були також виставлені рахунки фактури № СФ-0000054 від 24.04.2008р. на суму 6615,00 грн. та № СФ-0000053 від 24.04.2008 р. на суму 60061,04 грн. зі строком оплати до 07.05.2008 р.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач у встановлений строк виконав свої зобов'язання з оплати товару лише частково, прийняте по справі рішення в частині стягнення з відповідача 49676,04 грн. боргу підлягає залишенню без змін з інших підстав та мотивів, ніж ті що зазначені судом в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4179,41 грн. інфляційних та 1154,10 грн. річних є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 230, п. 4, 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями    у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми  (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути   встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно  від  ступеня  його виконання,  або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за   порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до п. 4.3 спірного договору сторони досягли згоди про забезпечення виконання зобов'язання по своєчасній оплаті товару штрафом в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше 5% від суми поставленого, заявлений позивачем позов в частині стягнення неустойки підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 41,64 грн. штрафних санкцій в розмірі однієї подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення.

В іншій частині позов про стягнення неустойки задоволенню не підлягає, оскільки сторони за договором, зокрема п. 4.3 договору, не забезпечували виконання відповідачем зобов'язання по своєчасній оплаті товару штрафними санкціями (у вигляді пені), нарахованими за кожен день прострочення.

Разом з тим, безпідставними є висновки господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті адвокатських послуг, оскільки вказані висновки суперечать вимогам ст. 44, 48-49 ГПК України, відповідно до яких витрати по сплаті послуг адвоката в разі задоволення позову підлягають стягненню з відповідача, а так само Закону України „Про адвокатуру”.

При цьому, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову зазначені судом підстави щодо вступу адвоката до участі в справі вже в процесі її розгляду, оскільки вимоги вищевказаних нормативно правових актів не ставлять в залежність відшкодування адвокатських послуг з часом вступу адвоката до участі в справі та з моментом надання ним стороні по справі послуг правового характеру.

Разом з тим враховуючи, що реальність понесення позивачем витрат на послуги адвоката підтверджується матеріалами справи, зокрема відповідним договором б/н від 10.11.08 р. та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 10.11.08 р., що розмір даних витрат є співрозмірним з розміром заявлених позивачем позовних вимог, рішення господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині їх стягнення підлягає скасуванню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5000 грн. вартості послуг адвоката.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 51 грн. держмита по скарзі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду в певній відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його зміни.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.03.09 р. по справі № 21/196-08 змінити.

В частині відмови в задоволенні позову про стягнення 3333 грн. пені (штрафних санкцій) та 5000 грн. вартості послуг адвоката рішення скасувати та позов в цій частині задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Будар” (62512, с. Землянки, вул. Центральна, 250, Вовчанський район, Харківська обл.; код 33803851; МФО 351533; п/р 26001060099411 в ХГРУ "Приватбанк") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічної фірми "Протех" (61204, м. Харків, пр. Перемоги, 74, корп. Б, кв. 145; МФО 351005; код 24481168; п/р 26007140973000 в АКІБ "Укрсиббан") 3333 грн. штрафних санкцій, 5000 грн. вартості послуг адвоката, 51 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.