Постанова

від 06.11.2013 по справі 901/625/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 901/625/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Студенця В.І.

розглянувши касаційні скарги 1.Заступника прокурора міста Севастополя

2.Державного підприємства "Укрриба"

3.Фізичної особи підприємця Польченка Юрія Валентиновича

на рішення господарського суду міста Севастополя від 03.06.2013

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду 09.07.2013

у справі №901/625/13-г

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат"

до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

2. Державного підприємства "Укрриба"

про спонукання до виконання певних дій

за участю представників сторін

від прокуратури:Томчук М.О.;

від позивача: Столяр О.І., Висоцький В.І. - за довіреностями;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Гереєва І.В., Панасенко О.А. - за довіреностями;

від ФОП Польченка Ю.В.: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державного підприємства "Укрриба", Регіонального відділення Фонду державного майна в АР Крим та м. Севастополі, в якому просить суд:

1) зобов'язати Державне підприємство "Укрриба" надати Регіональному відділенню Фонду державного майна в АР Крим та м. Севастополі для укладення договору оренди державного майна (гідроспоруд, які на момент приватизації не увійшли до статутного фонду товариства) наступні документи: - довідку балансоутримувача про загальну площу оренди з копією плану, завіреного балансоутримувачем - 2 екз.; - проект договору оренди - 2 екз.; - розрахунок плати за перший або базовий місяць оренди, підписаний керівником і головним бухгалтером підприємства; - довідку балансоутримувача про наявність у нього на балансі майна, яке передається в оренду, про відсутність (наявність) на підприємстві боргу перед бюджетом або податкової запоруки об'єкту оренди і тому, що майно є вільним для оренди; - узгодження органу управління у сфері охорони культурної спадщини у разі приналежності до об'єктів культурної спадщини; - лист - узгодження балансоутримувача про передачу в оренду об'єкту оренди (на ім'я начальника РО ФДМУ в АР Крим і м. Севастополі).

2) Зобов'язати Регіональне відділення Фонду держмайна України в АР Крим та м. Севастополі укласти з Приватним акціонерним товариством "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" договір оренди державного майна (гідроспоруд, які на момент приватизації не увійшли до статутного фонду товариства).

07.03.2013 ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" звернулось до суду з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просило суд зобов'язати Регіональне відділення Фонду держмайна України в АР Крим та м. Севастополі укласти з Приватним акціонерним товариством "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" договір оренди державного майна: гідротехнічних споруд, які на момент приватизації не увійшли до статутного фонду товариства у редакції проекту договору оренди від 06.03.2012 року, наданого ПАТ "Кримський виробничий рибокомбінат".

31.05.2013 позивач звернувся до суду з клопотанням про вихід за межі позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вказуючи, що позовні вимоги стосуються укладення договору оренди на підставі проекту договору, поданого позивачем, а для повного захисту прав та законних інтересів останнього просить суд задовольнити вказане клопотання.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.06.2013, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 позов задоволено.

Визнано укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна в АР Крим та м. Севастополі та Приватним акціонерним товариством "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" договір оренди державного майна гідротехнічних споруд, які на момент приватизації не увійшли до статутного фонду Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" на умовах, визначених в редакції проекту договору оренди від 06.03.2013, наданого Приватним акціонерним товариством "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат".

Не погоджуючись з рішеннями судів, Заступник прокурора міста Севастополя та Державне підприємство "Укрриба" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 та рішення господарського суду міста Севастополя від 03.06.2013 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.10.2013 касаційні скарги Заступника прокурора міста Севастополя та Державного підприємства "Укрриба" на рішення господарського суду міста Севастополя від 03.06.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.10.2013.

Фізична особа підприємець Польченко Юрій Валентинович, який не брав участі у розгляді справи, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, в порядку ст. 107 ГПК України, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 та рішення господарського суду міста Севастополя від 03.06.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що господарські суди прийняли рішення, що стосується прав і обов'язків особи, яка не була залучена до участі у справі, оскільки за договором оренди майна, що належить державній власності, укладеним між ним та ДП "Укрриба" від 01.12.2003 року йому було передано нерухоме майно в оренду в кількості 15 гідротехнічних споруд, яке знаходиться за адресою Автономна Республіка Крим - Сакський район/Чорноморський район, озеро Донузлав.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.10.2013 відкладено розгляд касаційних скарг Заступника прокурора міста Севастополя та Державного підприємства "Укрриба" на рішення господарського суду міста Севастополя від 03.06.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 на 30.10.2013 у зв'язку з прийняттям до провадження касаційної скарги ФОП Польченка Ю.В. на рішення господарського суду міста Севастополя від 03.06.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 у справі № 901/625/13-г та призначенням її до розгляду спільно з раніше поданими касаційними скаргами на 30.10.2013.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.10.2013 в задоволенні клопотань представника позивача про витребування інформації відмовлено, клопотання про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 06.11.2013.

В судовому засіданні 06.11.2013 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та визнання явки ФОП Польченка Ю.В. обов'язковою. Проте, колегія суддів відмовила в задоволенні поданого клопотання, з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України брати участь в господарських засіданнях є лише правом учасника судового процесу, а не її обов'язком.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційні скарги Заступника прокурора та ДП "Укрриба" підлягають задоволенню частково, а касаційна скарга ФОП Польченка Ю.В. підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.02.2000 Фондом майна Автономної республіки Крим затверджено план приватизації Державного підприємства "Кримський виробничий рибокомбінат".

Наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим "Про створення Відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" № 67 від 14.02.2000 Державне сільськогосподарське підприємство було перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат". Вказаний наказ зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.04.2003.

У додатку до вказаного наказу визначений перелік майна, який за актом приймання-передачі майна у власність від 05.04.2000 переданий Фондом майна Автономної Республіки Крим до статутного фонду ВАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат".

Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженим наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68, одним із способів управління державним майном є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998.

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" до сфери управління Міністерства аграрної політики України та на баланс Державного підприємства "Укрриба" були передані гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, які під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених господарських товариств.

Зазначені гідроспоруди є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебувають на балансі Державного підприємства "Укрриба". Додатком до наказу визначено перелік підприємств рибної галузі України, майно яких передається на баланс Державного підприємства "Укрриба", серед яких ВАТ "Кримрибокомбінат".

Наказом Державного департаменту рибного господарства № 223 від 17.07.2003 затверджено акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Кримський рибокомбінат", на баланс Державного підприємства "Укрриба", та закріплено зазначене в акті майно за Державним підприємством "Укрриба" на праві повного господарського відання.

Між Державним підприємством "Укрриба" (замовник) та ВАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" (зберігач) 01.06.2004 укладено договір № 8 зберігання гідротехнічних споруд з правом користування, за яким замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування, згідно акту приймання-передачі, нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Укрриба", та розташовано за адресою: АР Крим, Красноперекопський район, с. Новорибацьке (Ішуньське товарне рибне господарство); Красноперекопський район, с. Рисове (Красноперекопське товарне рибне господарство).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.12.2011 у справі № 5002-23/5089-2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2012, задоволено позовні вимоги Красноперекопського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" та Державного підприємства "Укрриба" про визнання недійсним договору зберігання гідротехнічних споруд з правом користування № 8 від 01.06.2004, укладеного між Державним підприємством "Укрриба" і ВАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" (найменування якого було змінено на ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат").

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом № 201 від 21.05.2012 звернувся до Фонду державного майна України, Територіального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, Державного підприємства "Укрриба" з пропозицією здійснити дії, спрямовані на укладення нового договору щодо оренди гідротехнічних споруд.

Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі у листі за вих. №11-05-01963 від 11.06.2012 визначили перелік документів, які необхідно надати ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" для укладення договору оренди майна.

Листом за вих. № 239 від 02.07.2012 позивач звернувся до Державного підприємства "Укрриба" з проханням надати документи, які були витребувані Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим і м. Севастополі для укладення договору оренди державного майна.

Проте, листом від 23.08.2012 за вих. № 07-12/145 Державне підприємство "Укрриба" зазначило, що надання позивачу витребуваних ним пакету документів для укладення договору оренди є передчасним та безпідставним, зазначивши, що відповідно до змін, внесених до статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" гідротехнічні споруди вилучені із об'єктів оренди, як майно, яке згідно з частиною другою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не підлягає приватизації, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відсутні підстави вважати спірні об'єкти нерухомого майна такими, що мають загальнодержавне значення та не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та такими, що не можуть бути об'єктом оренди, а тому враховуючи те, що позивач здійснив усі необхідні дії, направлені на збирання необхідних документів для укладення договору оренди, зокрема звертався з проханням надати витребувані Фондом документи до балансоутримувача майна - ДП "Укрриба", а також надсилав пропозицію про укладення договору до Фонду державного майна АР Крим та м. Севастополі, суд визнав договір оренди укладеним.

При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надсилання пропозицій про укладення договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання ним вимог статті 187 ГК України та ч. 8 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо обов'язку отримання саме відмови орендодавця від укладення договору оренди, неодержання відповіді у встановлений термін, а також надсилання іншій стороні пропозицій про укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, не позбавляє її права звернутися до суду з позовом про зобов'язання Регіонального відділення Фонду держмайна України в АР Крим та м. Севастополі укласти з ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" договір оренди державного майна у запропонованій редакції.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає такі висновки судів передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з абз. 2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями, зокрема є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Наказом Фонду державного майна України від 15.02.2013 "Про затвердження переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності" визначено перелік документів, які орендар повинен подати разом із заявою про оренду цілісного майнового комплексу підприємства (організації), його (її) структурного підрозділу.

Відповідно до п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" № 12 від 29.05.2013 вирішуючи спори, пов'язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано визначений статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладення відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном, та органом Антимонопольного комітету України питання про передачу майна в оренду.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, встановивши, що ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" зверталося до Фонду державного майна України, Територіального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі лише з пропозицією здійснити дії, спрямовані на укладення нового договору щодо оренди гідротехнічних споруд, з достовірністю не встановили чи було додержано визначений статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", порядок укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Статтею 20 ГК України також передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У ч 1 ст. 187 ГК України закріплено, що спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено порядок укладення договору оренди, який ґрунтується на загальних принципах свободи договору, зокрема щодо укладення договору та вибору контрагента.

При цьому, в силу положення абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, згідно з якою сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами, щодо договору оренди державного майна існують чіткі вимоги до осіб, які можуть бути його сторонами, до майна, яке може бути об'єктом такого договору та встановлено перелік його істотних умов. Разом з тим, порядок укладення договору оренди державного майна передбачає лише право орендодавця приймати рішення про надання згоди на його укладення за умови дотримання, встановленого порядку, або про відмову в його укладенні, та не передбачає випадків його обов'язкового укладення.

Частиною 8 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.

Згідно з абз. 11 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди в разі, якщо: прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку цих об'єктів;

об'єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій, згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи органів місцевого самоврядування;

орган Антимонопольного комітету України не дає згоди, виходячи з підстав, наведених в абзацах другому - четвертому частини другої цієї статті;

орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору оренди;

орендодавець, зазначений в абзацах другому і третьому статті 5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою;

є інші підстави, передбачені законом.

Відповідно до п. 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди укладеним слід відмовляти, якщо не подано доказів наявності спору стосовно такого укладення, оскільки зазначені вимоги зводяться за своїм змістом до встановлення юридичного факту, а відповідний спосіб захисту порушеного права не передбачений частиною другою статті 20 ГК України, крім випадків, коли інше встановлено законом або договором.

Разом з тим зацікавлена особа не позбавлена права звернутися до господарського суду з позовом про спонукання укласти договір оренди за наявності умов, передбачених частиною першою статті 187 ГК України.

Судами попередніх інстанцій не було враховано наведені норми законодавства та не надано належної правової оцінки діям позивача, спрямованим на реалізацію свого права щодо укладення договору оренди, діям Територіального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі у зв'язку з розглядом пропозиції позивача, і як наслідок не з'ясовано чи були порушені права позивача та чи виник між сторонами спір.

Окрім того, з огляду на вищевикладене висновок судів попередніх інстанцій про те, що надсилання пропозицій про укладення договору оренди є виключно правом, а не обов'язком, суперечить ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Посилання, при цьому, судом апеляційної інстанції на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002) про досудове врегулювання спорів), згідно з яким право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, колегією суддів не приймаються, оскільки така позиція суду конституційної юрисдикції не заперечує обов'язковість дотримання контрагентами встановленого законом порядку укладення договору оренди державного майна.

У ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено істотні умови договору оренди, серед яких, зокрема об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

Об'єктами оренди за Законом України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема є майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (абз. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

З огляду на викладене, судами не надано належної правової оцінки на відповідність нормам закону такої істотної умови договору оренди державного майна як його об'єкт, яка закріплена у проекті договору оренди, наданому позивачем та прийнятому судом.

Окрім того, відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

У п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629, зазначено, що оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Умова договору щодо вартості об'єкта оренди державного або комунального майна повинна відповідати Методиці оцінки об'єктів оренди, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 (з подальшими змінами та доповненнями) (абз. 3 п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Таким чином, судами попередніх інстанцій також не з'ясовано дотримання позивачем наведеної передумови укладення договору оренди державного майна та не надано належної правової оцінки відповідності вимогам законодавства таких умов проекту договору, запропонованого позивачем, як вартість об'єкта оренди та орендна плата.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державного підприємства "Укрриба", Регіонального відділення Фонду державного майна в АР Крим та м. Севастополі про зобов'язання ДП "Укрриба" надати Регіональному відділенню Фонду державного майна в АР Крим та м. Севастополі для укладення договору оренди державного майна документи; та зобов'язання Регіонального відділення Фонду держмайна України в АР Крим та м. Севастополі укласти з ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" договір оренди державного майна (гідроспоруд, які на момент приватизації не увійшли до статутного фонду товариства).

В подальшому ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" звернулось до суду з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просило суд зобов'язати Регіональне відділення Фонду держмайна України в АР Крим та м. Севастополі укласти з ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" договір оренди державного майна: гідротехнічних споруд, які на момент приватизації не увійшли до статутного фонду товариства у редакції проекту договору оренди від 06.03.2012, наданого ПАТ "Кримський виробничий рибокомбінат".

Далі позивач звернувся до суду з клопотанням про вихід за межі позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вказуючи, що позовні вимоги стосуються укладення договору оренди на підставі проекту договору, поданого позивачем, і для повного захисту прав та законних інтересів останнього просить суд задовольнити вказане клопотання.

Місцевий господарський суд, взявши до уваги подане клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, дійшов висновку, що договір оренди державного майна має бути визнаний укладеним на умовах, визначених в редакції проекту договору оренди, наданого позивачем від 06.03.2013.

Господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги, а не зміну самої вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки клопотанню позивача про вихід за межі позовних вимог, враховуючи предмет та підстави первісного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій прийняті рішення без повного дослідження усіх обставин справи, тоді як відповідно до ст. 43 ГПК України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки оскаржені судові акти таким вимогам не відповідають, а місцевий та апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Колегія суддів вважає, що наведені у касаційній скарзі ФОП Польченко Ю.В. доводи свідчать про наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, оскільки між ФОП Польченко Ю.В. та Державним підприємством "Укрриба", як балансоутримувачем державного майна, було укладено строком на 10 років договір оренди гідротехнічних споруд нагульних ставків №№ 1-4 Донузлавської рибдільниці, на підставі якого між сторонами відповідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі (п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України).

За таких обставин, касаційні скарги Заступника прокурора міста Севастополя та державного підприємства "Укрриба" підлягають задоволенню частково, касаційна скарга фізичної особи підприємця Польченка Юрія Валентиновича підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи, обговорити питання щодо залучення до участі у справі ФОП Польченка Ю.В. та Державне агентство рибного господарства України, і в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Заступника прокурора міста Севастополя та Державного підприємства "Укрриба" задовольнити частково.

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Польченка Юрія Валентиновича задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду 09.07.2013 та рішення господарського суду міста Севастополя від 03.06.2013 у справі №901/625/13-г скасувати.

Справу №901/625/13-г направити до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець