Постанова

від 11.07.2006 по справі 46/30

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

46/30

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 липня 2006 р.                                                                                   № 46/30  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників:

- прокурорБаклан Н.Ю. –прокурор відділу Генпрокуратури України.

- позивачаШейченко О.С. - (дор. у справі) Удіванов А.В. - (дор. у справі)

- відповідачаСич А.В. –(дор. у справі)Хижняк І.О. –(дор. у справі)

касаційну скаргуДержавної акціонерної компанії “Хліб України”

на рішеннявід 31 березня 2006

у справі№ 46/30 господарського суду м. Києва

за позовомТОВ “Кернер-Капітал”

доДержавної акціонерної компанії “Хліб України”

простягнення грошової суми

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.03.2006 (суддя С.Шабунін) позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача стягнуто 14130293, 68 грн. боргу, 23827, 20 грн. державного мита.

Судове рішення вмотивовано укладенням між позивачем, відповідачем, та дочірніми підприємствами відповідача договорів згідно яких частина боргів відповідачем ДАК «Хліб України»у 2003 р. передано дочірнім підприємством ДАК.

Внаслідок такого переводу боргу на свої дочірні підприємства заборгованість відповідача зменшилась до 7043110, 53 грн.

У 2005 між позивачем, відповідачем та дочірніми підприємствами укладалися договори про переведення боргу перед позивачем з дочірніх підприємств на ДАК «Хліб України», що призвело до збільшення боргу до 19404798, 13 грн.

Крім того, позивачем та відповідачем у 2004  здійснювалося зарахування зустрічних однорідних вимог по договорам оренди та поруки на суми: 169456, 61 грн.; 338507, 36 грн.; 380787, 63 грн.; 88054 грн.

Подальші заяви позивача та відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог призвели до визначення позивачем позовної вимоги на суму 14130293, 68 грн., яка має бути стягнута на підстав ст. 526 ЦК України, оскільки зобов'язання повинно виконуватися належним чином.

ДАК «Хліб України»просить скасувати рішення суду по цій справі, справу направити на новий розгляд, оскільки судом не застосована постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.97 № 977, зокрема в тій частині, яка передбачає здійснення розрахунків за рахунок реалізації зерна державних ресурсів, п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.04.2002 № 186-р «Про погодження сум заборгованості». Не прийнято до уваги зменшення суми боргу на 185000 грн. в зв'язку з непредставленням двох договорів про переведення боргу, які укладені з ДП «Хлібна база № 86»та ДП «Врадіївський елеватор».

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.06.2006 розгляд справи відкладався на 11.07.2006.

В зв'язку із надходженням заяви заступника Генерального прокурора України про вступ у справу, ухвалою Вищого господарського суду України від 07.07.2006 прокурора повідомлено про час та місце слухання справи.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи сторін та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пояснення касатора щодо зустрічного позову до уваги не приймається, оскільки такий позов в матеріалах справи відсутній на час розгляду справи в першій інстанції не розглядався, подання зустрічного позову здійснюється згідно ст. 60 ГПК України за загальними правилами подання позову.

Перевірка по справі правильності застосування норм матеріального та процесуального права здійснюється касаційною інтонацією згідно ст. 111-7 ГПК України з врахуванням правильності застосування закону, який підлягав застосуванню, правильності тлумачення норм права, не застосуванню закону, який не підлягав застосуванню.

З огляду на вказане згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути змінений іншою особою лише за згодою кредитора.  

Обставини, пов'язані з переведенням боргу за правочином без згоди кредитора матеріалами справи не підтверджуються, не встановлення зазначених обставин не дає підстави касатору посилатися на невідповідність суми боргу укладеним між позивачем та відповідачем правочинам. Предметом переведеного боргу є виключного грошові кошти, а не певна кількість зерна.

Ст. 601 ЦК України передбачено припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання  яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони. Вимоги сторін випливають із різних зобов'язань, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, настав строк виконання однорідних вимог, які є за своєю суттю договірними, тобто однорідними, а предметом цих договорів є грошові кошти.

Касатором не доведено, що залік, як одностороння угода визнано недійним згідно норм ЦК України.

Здійснення розрахунків за рахунок реалізації зерна державних ресурсів, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.97 суперечить главі 74 ЦК України в цілому і, зокрема, ст. 1087 ЦК України, яка встановлює безготівкову форму розрахунків, є намаганням касатора встановити інші обставини справи, переоцінити акти звірки, заяви про зарахування однорідних вимог, протоколи заліку цих вимог, імперативні вимоги ст.ст. 520, 526, 601 ЦК України, змінити умови інших цивільно-правових угод, які свідчать про наявність виключно грошового боргу (договір факторингу, договір про перевід боргу).

Не приймається до уваги посилання скаржника на неправомірність окремих умов додаткової  угоди № 4, оскільки такі умови недійсними у судовому порядку не визнавалися, повернення коштів отриманих за цивільно-правовими договорами зокрема договору факторингу від 18.12.2000, яким передається право грошової вимоги, додаткової угоди № 4 від 17.12.2002 на постачання мінеральних добрив, що встановлює заборгованість відповідача у грошовій формі, договорів про переведення боргу № 6776, № 6372, які визначають боргові зобов'язання виключно у грошових сумах здійснюється на загальних засадах норм ЦК України. Зазначені цивільно-правові угоди недійсними у судовому порядку не визнавалися.

Виходячи з викладеного, касаційна інстанція зазначає, що рішення суду прийнято на підставі повно встановлених обставин справи з додержанням норм матеріального та процесуального права.     

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду м. Києва від 31.03.2006 у справі № 46/30 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                         В. Овечкін                              

судді                                                                                                      Є. Чернов

                                                                                                             В. Цвігун