Постанова

від 23.04.2009 по справі 12/1282

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/1282

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "23" квітня 2009 р.                                                           Справа № 12/1282

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Щепанської Г.А.

суддів:                                                                        Будішевської Л.О.

                                                                                   Пасічник С.С.

при секретарі                                                            Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Гуменної Г.А. - представника за довіреністю №41 від 16.04.2009р.,

від відповідача: Костюкевич-Тарнавської О.В. - представника за довіреністю від 19.11.2008р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр", с.Бехи Коростенського району Житомирської області  

на рішення господарського суду Житомирської області

від "18" лютого 2009 р.  у справі № 12/1282 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоплас", м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр", с.Бехи Коростенського району Житомирської області  

про стягнення 211793,31 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.02.2009р. у справі №12/1282  позов товариства з обмеженою відповідальністю "Екоплас" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" про стягнення 211793,31 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 145000,00грн. безпідставно отриманих коштів, 54909,90грн. інфляційних нарахувань, 7770,41грн. 3% річних, 2076,87грн. державного мита, 115,71грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У стягненні 11,92грн. 3% річних відмовлено.

Вважаючи, що при розгляді справи №12/1282 господарським судом було неповно з'ясовано  обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права та висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати вищезазначений судовий акт та припинити провадження по справі (а.с. 111 - 113).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач, зазначає, зокрема, наступне:

- вимога про повернення 145000,00грн. позивачем не заявлялась, отже, з огляду на  ст.530 ЦК України , термін виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем не настав;

- доказом того, що 145000,00грн. отримані відповідачем не безпідставно є: платіжне доручення №5 від 06.10.2006р., у якому зазначено призначення платежу, як оплата за товар; карточка рахунку 631 ТОВ "Екоплас", у якій зазначено, що 145000,00грн. рахуються на підприємстві, як передоплата за товар; строк, що минув з моменту перерахування позивачем на рахунок відповідача 145000,00грн. більше ніж 2 роки;

-  посилання суду в рішенні, як на доказ помилковості перерахування 145000,00грн. відповідачу, на документи, згідно яких кошти призначались ТОВ "Феррос - Д", є безпідставним, оскільки вони були подані суду у копіях, а не в оригіналах;

- відповідачем не допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому стягнення з останнього 3% річних та інфляційних нарахувань, згідно ст.625 ЦК України, є безпідставним;

- вина відповідача у порушенні зобов'язання  відсутня;

- лист №7 від 05.04.2007р. про повернення помилково перерахованих коштів у сумі 145000,00грн.  відповідач не отримував;

- лист №7 від 05.04.2007р., адресований головному бухгалтеру, а не директору ТОВ  "Бехівський гранітний кар'єр",  та підписаний головним бухгалтером, а не директором ТОВ "Екоплас" , а тому не може вважатися належним листом - вимогою.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, платіжним дорученням №5 від 06.10.2006р. позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 145000,00грн. з призначенням платежу: "оплата за товар, згідно рахунку №10/06/001 від 06.10.2006р." (а.с. 10). Про зарахування коштів у сумі 145000,00грн. на рахунок відповідача свідчить також виписка банку по рахунку клієнта "ТОВ "Екоплас" від 06.10.2006р. та  роздруківка руху коштів від 06.10.2006р. (а.с. 11 - 12, 73 - 74).

Листом №7 від 05.04.2007р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути помилково перераховані кошти за платіжним дорученням №5 від 06.10.2006р. у сумі 145000,00грн. (а.с. 13).

  Вимога отримана відповідачем 10.04.2007р. (про що свідчать копії повідомлення про вручення поштового відправлення №37159 та квитанції №3715 від 05.04.2007р., а.с. 14 - 15), проте залишена без відповіді та виконання.

За вказаних обставин справи, ТОВ "Екоплас" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою №68 від 09.12.2008р. про  стягнення з ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" 145000,00грн. боргу (безпідставно одержаних коштів), 57735,31грн. інфляційних, 9058,00грн. 3% річних, всього 211793,31грн. (а.с. 3 - 5).

Заявою про уточнення позовних вимог №14 від 27.01.2009р., позивач зменшив суму своїх вимог у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які перерахував за період з 18.04.2007р. по 29.01.2009р. у сумі 7782,33грн. 3% річних та 54909,90грн. інфляційних втрат (а.с. 57 - 60).

З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:

У відповідності до ч.1 ст.173 ГК України, господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав ( ч.1 ст.174 ГК України).

Проаналізувавши характер правовідносин, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підставою виникнення прав та обов'язків  сторін є помилкове перерахування позивачем коштів на рахунок відповідача у сумі 145000,00грн. за відсутності договірних відносин та домовленостей про такий перерахунок.

Так, за наявними матеріалами справи, встановлено, що між позивачем  та ТОВ "Феррос - Д", на момент перерахування відповідачеві коштів платіжним дорученням №5 від 06.10.2006р., існували господарські зобов'язання, що виникли на підставі договору купівлі - продажу №10/02/001 від 02.10.2006р. (а.с. 83 -84).

Як вже було зазначено, платіжним дорученням №5 від 06.10.2006р. позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 145000,00грн. за призначенням: "оплата за товар, згідно рахунку №10/06/06 від 06.10.2006р." (а.с. 10).

Згідно ж рахунку №10/06/001 від 06.10.2006р., він виданий продавцем - ТОВ "Феррос - Д" отримувачу - ТОВ "Екоплас" на товар (труби) загальною вартістю 269165,33грн. (а.с. 81).

Також в  матеріалах справи наявна накладна №1964/3 від 01.11.2006р. та податкова накладна №1964/3 від 01.11.2006р., згідно яких ТОВ "Феррос - Д" поставило, а ТОВ "Екоплас" отримало товар  (труби) за ціною 269165,33грн. (а.с. 89 - 90).

Крім того, на підтвердження своєї позиції позивач надав суду платіжні доручення, згідно яких він на виконання договору №10/02/001 від 02.10.2006р. частково перерахував кошти на рахунок ТОВ "Феррос - Д" (а.с. 85 - 88).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені матеріали справи свідчать про те, що кошти у сумі 145000,00грн. були спрямовані позивачем на виконання договору №10/02/001 від 02.10.2006р., що укладений з ТОВ "Феррос - Д", проте помилково  були перераховані на рахунок відповідача.

Відповідач, у свою чергу, всупереч приписам ст.33 ГПК України, не зміг надати суду докази на підтвердження наявності договірних (позадоговірних) зобов'язань з позивачем, на виконання яких, згідно рахунку №10/06/06 від 06.10.2006р., останнім були перераховані  кошти в сумі 145000,00грн. на рахунок  ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр".

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для набуття та збереження  майна  - коштів у сумі 145000,00грн.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (глава 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Необхідність повернення  відповідачем коштів позивачу у сумі 145000,00грн. також вбачається з п.2.35 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за N 22, яким передбачено,  що кошти,  які  помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Системний аналіз наведених норм права та обставин справи свідчить про обгрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 145000,00грн. безпідставно одержаних коштів.

У відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, вимогу про повернення коштів у сумі 145000,00грн. відповідач отримав 10.04.2007р., то, згідно ч.2 ст.530 ЦК України, він мав її виконати у строк до 17.04.2007р.

Нормою ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з  обрахунком господарського суду першої інстанції 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача  у розмірі 7770,41грн. за період з 18.04.2007р. по 29.01.2009р.

Інфляційні нарахування проведені позивачем згідно вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі - 54909,90грн. за період з 18.04.2007р. по 29.01.2009р.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є відображенням доводів, що викладені у запереченні проти позову вх.№765/09 від 29.01.2009р. та додаткових письмових поясненнях відповідача вх.№1282/09 від 12.02.2009р., які суд першої інстанції правильно, у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи,  спростував (а.с.61,91). А тому, колегія суддів, не вбачає необхідності додатково  спростовувати ті  ж доводи, що є мотивуванням апеляційної скарги та заперечення проти позову з урахуванням того, що правова позиція суду першої інстанції обгрунтована у повному обсязі, та з якою колегія погоджується.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги  товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської  області від 18.02.2009р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 18 лютого 2009 року у справі №12/1282 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр", с.Бехи Коростенського району Житомирської області - без задоволення.

2. Справу №12/1282 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Щепанська Г.А.

судді:

                                                                                           Будішевська Л.О.  

                                                                                           Пасічник С.С.  

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд.