Рішення

від 14.11.2013 по справі 927/1232/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел-факс 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

12 листопада 2013р. Справа № 9271232/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна",

код 21665011, вул. Броварська, 2, м. Проліски, Бориспільський район, Київська область, 08322

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест - Борзна",

код 32533020, вул. П. Куліша, 44, м. Борзна, Борзнянський район, Чернігівська область,14011

про стягнення 498694,09 грн.

Суддя Михайлюк С.І.

Представники сторін:

позивача: Зауткін С.С.;

відповідача: Степаненко Р.О.

Заявлений позов про стягнення з відповідача486018,72грн. заборгованості за поставлений товар на підставі видаткової накладної № К-004730/000655 від 11.05.2010р. та 12675,37грн. 3% річних.

У письмових поясненнях від 14.10.2013р. відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначив, що правовідносини між сторонами щодо начебто здійсненої поставки товару виникли на підставі договору на поставку мінеральних добрив № 1921/000655 від 29.03.2010р., позивачем не здійснювалася поставка товару, а відповідач товар не одержував.

Відповідач подав заяву від 04.11.2013р., якою просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за поставлені товари за вказаною видатковою накладною, відмовити у задоволенні позовних вимог. У заяві відповідач вказав, що ним визнається позадоговірний характер відносин сторін щодо начебто здійсненої поставки на підставі видаткової накладної № К-004730/000655 від 11.05.2010р.

У судовому засіданні 12.11.2013р. позивач заявив усне клопотання про виклик у судове засідання бухгалтера відповідача для надання пояснень з приводу обліку заборгованості по накладній.

У судовому засіданні оголошувалася перерва. Відповідачем заявлялося лопотання про залишення позову без розгляду, яке відхилене судом (ухвала від 14.10.2013р.).

Дослідивши матеріали, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТ-БОРЗНА» є правонаступником дочірнього підприємства «АГРОІНВЕСТ» товариства з обмеженою відповідальністю «БОРЗНА-АГРОІВЕСТ», на що вказує протокол № 1 від 10.02.2012р. установчих зборів засновників.

Позивач вважає, що заборгованість відповідача виникла за товар, що переданий останньому на підставі видаткової накладної № К-004730/000655 від 11.05.2010р., копія якої прикладена до матеріалів справи. Постачальником у цій накладній зазначено позивача, одержувачем - відповідача. При цьому накладна містить посилання на договір № 1921/000655 від 29.03.2010р. У судовому засіданні 04.11.2013р. сторони повідомили, що ними укладався договір № 1921/000655 на поставку мінеральних добрив від 29.03.2010р. Представник позивача пояснив, що накладна № К-004730/000655 від 11.05.2010р. є самостійним документом та не складена на виконання умов договору № 1921/000655 на поставку мінеральних добрив від 29.03.2010р., посилання в накладній на номер та дату договору є помилкою менеджера. Згідно з договором № 1921/000655 від 29.03.2010р. постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (відповідач) товар (продукти хімічного виробництва), а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Договором передбачено, що загальна кількість товарів поставки, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, пакуванням визначаються специфікаціями, що є невід'ємними частинами даного договору. Згідно з специфікацією від 29.03.2010р., яка є додатком № 1 до договору № 1921/000655, товаром є аміачна селітра та амофос. У видатковій накладній № К-004730/000655 від 11.05.2010р. найменуванням товару вказано суперфос N-P-S-Ca. Специфікацій, в які б визначали суперфос N-P-S-Ca як товар за договором № 1921/000655 від 29.03.2010р., до матеріалів справи не надано. Також до матеріалів справи не надано письмової заявки відповідача на відвантаження товару, яка передбачена договором. За таких обставин суд дійшов висновку, що видаткова накладна № К-004730/000655 від 11.05.2010р. складена не на реалізацію договору № 1921/000655 від 29.03.2010р. на поставку мінеральних добрив.

Відповідач не підтверджує одержання товару, у судовому засіданні його представник пояснив, що не володіє інформацією про отримання товару. Разом з тим, з видаткова накладна № К-004730/000655 від 11.05.2010р. вказує на те, що позивач передав, а відповідач одержав суперфос N-P-S-Ca в кількості 150,9т на суму 486018,72грн. Зазначений товар від імені відповідача одержав Прищепа Сергій Миколайович на підставі довіреності № 63 від 07.05.2010р., яка підписана керівником та скріплена печаткою. Відповідач не надав доказів, які б вказували про неодержання товару.

Передачу товару позивачем, одержання його відповідачем згідно з видатковою накладною № К-004730/000655 від 11.05.2010р., довіреністю № 63 від 07.05.2010р. суд розцінює як укладання між сторонами договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 202, ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно з ст.ст. 655, 691 ч. 1 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Заявляючи про стягнення коштів, позивач застосовує положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, вказує про обов'язок відповідача сплатити кошти у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Однак наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України (покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару) та не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Отже відповідач мав здійснити розрахунок за одержаний на підставі видаткової накладної № К-004730/000655 від 11.05.2010р. товар не пізніше 12.05.2013р. Відповідач є таким, що допустив прострочення з оплати, починаючи з 13.05.2013р.

Згідно з ст. ст. 256, 257, 261 ч. 1 ЦК України позивач міг звернутися до суду з вимогою за захистом свого цивільного права в межах трирічного строку, початком якого є 13.05.2013р. З позовною заявою позивач звернувся до суду 24.09.2013р. (конверт відправки). Відповідно до ч. 4 ст. 267, ст. 266 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Позивач надав до матеріалів справи копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за 01.01.10 - 15.12.11, в якому зазначений борг в розмірі 486018,72грн. Проте в силу ст.ст. 34, 36 ГПК України ця копія не є належним доказом вчинення відповідачем дії про визнання ним свого боргу. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчений копії. Заява позивача про приєднання документів від 11.11.2013р. вказує, що до матеріалів справи надана копія факсової копії. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що оригіналу акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за 01.01.10-15.12.11 немає. При відсутності оригінала документа відсутні можливості для перевірки відповідності йому копії. Тому така копія не може бути засвідчена про відповідність оригіналу

За таких обставин у позовних вимогах слід відмовити повністю.

Клопотання позивача про виклик у судове засідання бухгалтера відповідача для надання пояснень з приводу обліку заборгованості по накладній судом відхилене, оскільки позивачем не обґрунтовано яким чином ці пояснення можуть вплинути на з'ясування обставин у справі.

Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

У позовних вимогах відмовити повністю.

Повне рішення виготовлено 14.11.2013р.

Суддя С.І. Михайлюк