Ухвала

від 15.08.2014 по справі 927/1232/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 серпня 2014 року Справа № 927/1232/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Коробенка Г.П., суддів:Катеринчук Л.Й., Селіваненка В.П., Удовиченка О.С., Черкащенка М.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 19.03.2014 у справі№927/1232/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" про стягнення 498 694, 09 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" про стягнення 498 694, 09 грн., з них: 486 018, 72 грн. - основної заборгованості та 12 675, 37 грн. - процентів річних.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.11.2013 у справі №927/1232/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2014 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 та рішення господарського суду Чернігівської області від 12.11.2013 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.03.2014 у справі №927/1232/13, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, постанову апеляційної та рішення суду першої інстанцій, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 486 018, 72 грн. основної заборгованості та 12 675, 37 грн. процентів річних, а також стягнення сплаченого заявником судового збору за подання: позовної заяви - 9973, 89 грн., апеляційної скарги - 4986, 96 грн., касаційної скарги - 6981, 73 грн. та заяви про перегляд постанови - 4986, 95 грн., мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статей 256, 257, частини п'ятої статті 261, 267, частини другої статті 530, частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 15.01.2014 у справі №925/1332/13, від 23.06.2009 у справі №19/203-5/94, від 22.07.2009 у справі №2/13-пд-09, від 10.02.2009 у справі №12/274, від 22.11.2006 у справі №17/225-06, рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2013 у справі №925/1332/13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі №925/1332/13.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2014 заявнику було надано строк для усунення недоліків заяви до 15.08.2014.

08.08.2014 від заявника, на виконання ухвали Вищого господарського суду України від 24.07.2014, надійшли додаткові документи.

Підстави для висновку про пропуск заявником строку, встановленого статтею 111 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відсутні.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 19.03.2014 у справі №927/1232/13, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення заборгованості за отриманий товар за видатковими накладними з огляду на сплив позовної давності. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що у разі, якщо строк оплати товару не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання з оплати товару починається з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак наявність у відповідача зобов'язання щодо оплати товару випливає безпосередньо із змісту частини першої статті 692 Цивільного кодексу України та не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Водночас суд касаційної інстанції, зазначив, що загальні положення статті 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права, а саме статтею 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Однак, у постановах Вищого господарського суду України від 15.01.2014 у справах №925/1332/13, від 23.06.2009 у справі №19/203-5/94, від 10.02.2009 у справі №12/274, від 22.11.2006 у справі №17/225-06, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції, за подібних обставин справи та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, дійшов протилежного правового висновку, а саме про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення заборгованості за отриманий товар за видатковими накладними з огляду на неповний та несвоєчасний розрахунок відповідача перед позивачем. При цьому, суд касаційної інстанції, зазначив у своїх постановах про те, що: - враховуючи положення статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання з оплати товару виникло у відповідача на сьомий день після отримання вимоги позивача про сплату боргу у зв'язку з чим позовна давність не була пропущена (постанова від 15.01.2014 у справі №925/1332/13); - відсутній пропуск строку позовної давності, оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого ним від позивача за накладною товару не визначений. Даного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на приписи частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (постанова від 23.06.2009 у справі №19/203-5/94); - оскільки вимога про виконання зобов'язання з оплати поставленої продукції, направлена відповідачу лише у лютому 2008 та мала бути виконана відповідачем протягом 7 днів, суди дійшли правильного висновку про те, що позовна давність позивачем не пропущена. При цьому початок перебігу позовної давності за заявленими позивачем вимогами починається після закінчення семиденного строку, який встановлений частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України (постанова від 10.02.2009 у справі №12/274); - враховуючи те, що строк виконання грошових зобов'язань боржника не встановлений сторонами, а момент початку перебігу позовної давності повинен визначатися з урахуванням положень частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, зазначив, про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено (постанова від 22.11.2006 у справі №17/225-06).

Таким чином, зі змісту наведених постанов вбачаються ознаки неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2009 у справі №2/13-пд-09, на яку посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

До кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому посилання заявника на рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2013 у справі №925/1332/13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі №925/1332/13, не береться до уваги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу №927/1232/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяГ.Коробенко СуддіЛ.Катеринчук В.Селіваненко О.Удовиченко М.Черкащенко