Постанова

від 12.11.2013 по справі 907/731/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа № 907/731/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Данко Л.С.

Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Хустської міської ради, вих.№1577/02-12 від 31.07.2013 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 23.07.2013 року

у справі № 907/731/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Техно", м. Київ

до відповідача: виконавчого комітету Хустської міської ради, м. Хуст

про стягнення 91 423,52 грн.

За участю представників:

позивача: Мельничук І.А.- представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: Іляшкович Н.В. (довіреність в матеріалах справи).

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "ЛПГ Техно" звернулося з позовом до виконавчого комітету Хустської міської ради про стягнення 91 423,52 грн., в т.ч.: 80 000,00грн. основного боргу за 2 насоси, поставлені по видатковій накладній №365 від 20.09.2010р., 6 463,52 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 21.09.2010р. по 31.05. 2013р. та 4920,00грн. втрат від інфляції за період з жовтня 2010р. по травень 2013р.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.07.2013 року у справі № 907/731/13 (суддя Швед С.Б.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 86 400 грн. заборгованості, з яких: 80 000,00грн. основного боргу та 6400,00грн. - 3% річних за період 01.10.2010р. по 01.06.2013р., а також 1 828,00грн. судового збору. В решті суми позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст. ст. 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 43, 49, 75, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України. При прийнятті рішення місцевий суд виходив з того, що по видатковій накладній №365 від 20.09.2010р.позивач поставив відповідачу товар на суму 80 000,00грн., який відповідач не оплатив. Факт здійснення господарської операції та наявність заборгованості підтверджується також податковою накладною, в якій відображено обсяги поставки товару та визначені податкові зобов'язання позивача зі сплати ПДВ.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник стверджує, що сторонами був укладений договір №125 від 03.08.2010р. на поставку 2-х насосів на суму 80 000,00грн., які поставлені позивачем по видатковій накладній №268 від 03.08.2010р. Платіжним дорученням №570 від 06.08.2010р. виконком оплатив вартість насосів в сумі 80 000,00грн. В подальшому ці насоси були передані по акту від 27.09.2010р. Хустському ВУВКГ. Скаржник зазначає, що зміни до договору не вносились, ціна договору та кількість товару не змінювались. Згідно із ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Рішенням Хустської міської ради від 14.05.2010р. №1790 «Про бюджет м. Хуста на 2010рік» передбачено 80 000грн. на придбання глибинних насосів.

В поясненнях від 18.10.2013р. №2137/02-12 (вх.05-04/6265/13 від 22.10.13р.) скаржник вказує, що після укладення договору №125 від 03.08.2010р. на поставку двох насосів на суму 80 000 грн. та їх поставки по накладній №268 від 03.08.2010р., жодного замовлення на додаткову поставку ще двох насосів не надавав позивачу, заперечує факт поставки йому насосів по видатковій накладній №365 від 20.09.2010р., пояснює, що видаткову накладну від 20.08.2010р. (фактично йдеться про накладну від 20.09.2010р.) завгосп виконкому підписав помилково, оскільки вважав, що це оригінал накладної від 03.08.2010р., яка спочатку була передана позивачем по факсу.

Крім того, зазначає, що відповідно до ст.2 ЗУ «Про здіснення державних закупівель» для здіснення закупівель товару на суму 100 000,00грн. і більше необхідно проводити тендер. Тендер на закупівлю насосів не проводився, оскільки виконком придбав лише 2 насоси на суму 80 000,00грн., які оплатив повністю.

Позивач у запереченні (вх.05-04/5049/13 від 02.09.13р.) на апеляційну скаргу зазначає, що заборгованість, що є предметом даного спору, виникла за 2 насоси, поставлені по накладній №365 від 20.09.2010р. Зазначена поставка не має жодного відношення до договору №125 від 03.08.10р. та накладної №283 від 03.08.2010р. Звертає увагу суду, що позивач направляв відповідачу претензію про сплату боргу, який виник саме на підставі накладної №365 від 20.09.2010р., на яку відповідач не відреагував.

В судовому засіданні 12.11.13р. представники сторін підтримали свої доводи

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи апеляційний суд встановив наступне.

Рішенням ХV сесії V скликання Хустської міської ради від 14.05.2010р. №1790 «Про бюджет м. Хуста на 2010рік» затверджено перелік об'єктів (додаток №5), фінансування яких буде здійснюватися за рахунок коштів бюджету розвитку, яким передбачено, зокрема, придбання глибинних насосів у власність територіальної громади на суму 80 00грн.

03.08.2010р.стронами укладено договір №125 на поставку 2-х насосів HIDRO -VACUUM S.A. ( Польща) на суму 80 000,00грн.:

- насос типу GCA.7.A2 з електродвигуном SMV. 6 11 кВт в комплекті з шафою управління UZS .5.07 1.1000.0.000..1 за ціною 36 261,00грн. ( з ПДВ);

- насос типу GCA.8.02 з електродвигуном SMV. 6 15 кВт в комплекті з шафою управління UZS .5.08 1.1000.0.000..1 за ціною 43 739,00грн. ( з ПДВ).

По видатковій накладній № 268 від 03.08.2010р. названі насоси поставлені позивачем

На їх оплату наданий рахунок № 283 від 03.08.2010р. на суму 80 000,00грн.

На підставі договору №125 від 03.08.2010р., накладної від 03.08.2010р. та рахунку № 283, виконком сплатив позивачу за насоси 80 00,00грн., що підтверджено платіжним дорученням №570 від 06.08.2010р.

Даних фактів жодна із сторін не заперечує.

Разом з тим, позивач стверджує, що крім цих насосів він поставив виконавчому комітетові ще 2 насоси по видатковій накладній №365 від 20.09.2010р. на суму 80 000,00грн., які відповідач не оплатив. На підтвердження своїх доводів подав видаткову накладну № 365 від 20.09.2010р. на поставку насоса відцентрованого для води GCA.7.A2 +SMV.6-11 в комплекті з блоком управління UZS 5.07 та насоса відцентрованого для води GCA.8.02+SMV.6-15 в комплекті з блоком управління UZS 5.08 на загальну суму 80 000,00 грн. Вказана накладна підписана сторонами та завірена їх печатками.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №23від 03.12.12р. про погашення заборгованості за насоси, поставлені по накладній № 365 від 20.09.2010р., однак відповідач їх не оплатив, факт поставки насосів по накладній № 365 від 20.09.2010р.заперечує.

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

В силу ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування і Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього належить до виключної компетенції ради, ці питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях ради (ст. 26 цього Закону).

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи, які є підконтрольними і підзвітними відповідним радам (ст.11 Закону).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету (ст.28 Закону).

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України 2001р., який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із ст.1 та 2 ЗУ «Про здійснення державних закупівель» закупівля товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів, до яких відносяться і кошти місцевих бюджетів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень, здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; двоступеневі торги; запит цінових пропозицій; попередня кваліфікація учасників; закупівля в одного учасника.

Відповідно до ст. ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За твердженнями позивача, він поставив виконавчому комітетові 4 насоси на загальну суму 160 000,00грн.: на підставі договору №125 по видатковій накладній № 268 від 03.08.2010р. поставив 2 насоси на суму 80 000,00грн., які оплачені відповідачем, та по видатковій накладній № 365 від 20.09.2010р. поставив 2 насоси на суму 80 000грн., які відповідач не оплатив, у зв'язку з чим він звернувся з позовом про стягнення боргу.

З аналізу названих вище норм законодавства випливає, що закупівля 4-х насосів на суму 160 000, 00грн. мала здійснюватися в порядку, встановленому ЗУ «Про здійснення державних закупівель», шляхом укладення договору з переможцем торгів у формі єдиного документа на суму 160 000, 00грн., та за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого рішенням міської ради про місцевий бюджет.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Хустської міської ради про місцевий бюджет на 2010рік передбачено придбання глибинних насосів у власність територіальної громади на суму 80 000грн. 03.08.2010р. виконавчим комітетом та позивачем укладено договір №125 на поставку 2-х насосів на суму 80 000,00грн., на виконання умов якого позивач поставив 2 насоси по видатковій накладній № 268 від 03.08.2010р., а виконком прийняв та оплатив їх платіжним дорученням №570 від 06.08.2010р.

Дані факти не заперечуються сторонами.

Відтак, закупівля 2-х насосів на суму 80 000,00грн. за договором №125 є правомірною, оскільки вартість насосів була меншою від 100 тис. грн., тому дія ЗУ «Про здійснення державних закупівель»на цю закупівлю не поширюється.

Щодо тверджень позивача про поставку ще 2-х насосів по видатковій накладній № 365 від 20.09.2010р. на суму 80 000грн., апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 ст. 202 ЦК).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст.203 ЦК, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

-.особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу частини першої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законодавством не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, названі норми передбачають укладення господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом прийняття до виконання замовлень, підписання сторонами одного або декілька документів тощо, якщо законодавством не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Однак, чинне законодавство не передбачає можливості закупівлі товару за державні кошти на суму 160 000грн. без дотримання вимог Бюджетного кодексу щодо бюджетних призначень та вимог ЗУ «Про здійснення державних закупівель» щодо процедури та порядку закупівлі.

Разом з тим, правочини, які укладаються у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання замовлень, підписання сторонами одного або декілька документів тощо, мають відповідати в момент їх укладення вимогам чинного законодавства.

Так, згідно з частиною другою ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У видатковій накладній № 365 від 20.09.2010р., на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, не вказано ні посадового становища, ні прізвища та ім'я особи, яка від імені виконкому підписала цю накладну, також не вказано номера і дати довіреності.

Відповідач стверджує, що після укладення договору №125 від 03.08.2010р. на поставку двох насосів на суму 80 000 грн. та їх поставки по накладній №268 від 03.08.2010р., жодного замовлення на додаткову поставку ще двох насосів не надавав, іншого договору, крім договору №125 від 03.08.2010р., в 2010р. не укладав і не міг укладати в силу вимог БК та ЗУ «Про здійснення державних закупівель», насоси по накладній №365 від 20.09.2010р. йому не поставлялись, довіреність на отримання насосів по цій накладній не видавалась. Відповідач також пояснив, що завгосп виконкому підписав накладну №365 від 20.09.2010р. помилково, оскільки вважав, що це оригінал накладної № 268 від 03.08.2010р., яка спочатку була передана позивачем по факсу. Пояснення відповідача щодо передачі накладної від 03.08.2010р.по факсу підтверджуються матеріалами справи.

Поряд з тим, завгосп виконкому не наділений повноваженнями укладати договори від імені виконкому.

На вимогу апеляційного суду, викладену в ухвалі від 24.09.13р., позивач не надав письмових пояснень чи будь-яких доказів щодо підстави поставки 2-х насосів по накладній №365 від 20.09.2010р. та щодо особи, яка підписала накладну від імені виконкому і на підставі чого (довіреність тощо). Представник позивача у судовому засіданні усно пояснив, що по названій накладній 2 насоси були поставлені на підставі усної домовленості сторін, без письмового замовлення. Щодо особи, якою підписана накладна №365 від 20.09.2010р. від імені виконкому про отримання насосів, та на підставі чого (довіреність тощо), представник позивача жодних пояснень не надав.

Згідно з пунктом 8 постанови пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Правочин, який не вчинено не може бути визнаний недійсним.

Суду не подано доказів того, що міська рада вносила зміни до місцевого бюджету щодо виділення додаткових коштів на придбання насосів( крім 80 000грн.згідно з рішенням від 14.05.2010р. №1790), не подано доказів того, що виконком надав позивачу замовлення на поставку ще 2-х аналогічних насосів, не подано доказів того, що видаткова накладна №365 від 20.09.2010р. підписана від імені виконкому уповноваженою особою, на підставі чого і кому конкретно передані насоси.

Названі обставини дають підстави для висновку, що після укладення договору №125 від 03.08.2010р. на поставку двох насосів на суму 80 000 грн. та його виконання, у сторін не було умов для укладення іншого договору на поставку ще 2-х таких же насосів, а у позивача не було підстав для їх поставки, що накладна № 365 від 20.09.2010р.не може вважатися належним та допустимим доказом укладення сторонами договору на поставку 2-х насосів на суму 80 000,00грн. у спрощений спосіб та доказом поставки цих насосів виконкому, відтак, доказом виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати

З огляду на викладене апеляційний суд не погоджуються з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову в сумі 86 400,00грн.( 80 000, 00 основного боргу та 3% річних в сумі 6400,00грн. за період 01.10.2010р. по 01.06.2013р.).

Крім того, в оскаржуваному рішенні місцевого суду вказано, що позивач звернувся з позовом про стягнення 91 423,52 грн., в т.ч.: 80 000,00грн. основного боргу за 2 насоси, поставлені по видатковій накладній №365 від 20.09.2010р., 6 463,52 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 21.09.2010р. по 31.05. 2013р. та 4920,00грн. втрат від інфляції за період з жовтня 2010р. по травень 2013р.Також вказано, що позивач не наполягає на стягненні 4920,00грн. втрат від інфляції за період з жовтня 2010р. по травень 2013р., проте заяви про відмову від позову в цій частині чи про зменшення позовних вимог в порядку , встановленому ст.22,ст.78 ГПК, місцевому суду не подано, про прийняття відмови від позову в частині стягнення втрат від інфляції чи зменшення розміру позовних вимог в оскаржуваному рішенні не вказано.

Разом з тим, задоволивши вимоги позивача частково в сумі 86 400,00грн. та відмовивши в решті вимог, місцевий суд поклав на відповідача судовий збір в сумі 1828,00грн., що суперечить ч.1 ст. 49 ГПК щодо покладення на сторони судового збору пропорційно до задоволених вимог, оскільки судовий збір міг бути покладений на відповідача в сумі 1728,00грн. ( 2% від суми задоволених вимог)

Також слід зазначити, що позивачем була заявлена вимога про стягнення 3% річних в сумі 6 463,52 грн. за період з 21.09.2010р. по 31.05. 2013р., однак жодних обґрунтувань задоволення вимоги про стягнення 3% річних в сумі 6400,00грн. за період 01.10.2010р. по 01.06.2013р. місцевий суд не вказав в своєму рішенні.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного вище апеляційний суд вважає, що внаслідок неповного з'ясування всіх обставин справи, місцевий суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову. Відтак, рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Судовий збір за покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 23.07.2013 року у справі № 907/731/13 скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Техно", ідент.код 34544495, місцезнаходження:02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-а, поштова адреса: 02100, м. Київ, вул. Попудренка, 22/14, на користь виконавчого комітету Хустської міської ради, ідент. код 04053714, м. Хуст Закарпатської області, вул. 900-річчя Хуста,27, - 864,00грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3 . Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4 . Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 14.11.2013р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Зварич О.В.