Постанова

від 12.11.2013 по справі 32/133

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа№ 32/133

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Ялі К.А. - представник, дов. б/н від 15.06.2012;

від відповідача: Тарасюк А.П. - представник, дов. № 649 від 04.04.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2012

у справі № 32/133 (головуючий суддя: Підченко Ю.О., судді: Літвінова М.Є., Шаптала Є.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 2 348 745,60 грн.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 змінено склад колегії суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012, від 05.11.2012, від 03.12.2012 розгляд апеляційної скарги відкладався на 05.11.2012, 03.12.2012 та 17.12.2012, відповідно.

Згідно із ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги у справі № 32/133 продовжено.

Відповідно до ст.ст. 41, 79, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 апеляційне провадження у справі № 32/133 зупинено до одержання результату судової будівельно-технічної експертизи, а ухвалою від 10.10.2013 апеляційне провадження у справі № 32/133 поновлено та розгляд апеляційної скарги призначено на 04.11.2013.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 04.11.2013 оголошено перерву до 12.11.2013.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2012 у справі № 32/133 у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що висновок експерта можуть замінити інші засоби доказування, оскільки в даному випадку існує можливість вирішити спір в правовому полі; суд погоджується із доводами відповідача відносно того, що, нівелюючи договірні відносини, що існували між сторонами, наведені в параграфі 3 глави 61 ЦК України, ст.ст. 317-323 ГК України, позивач хибно ототожнив значення змісту прав, обов'язків відповідальності підрядника, субпідрядника за договором будівельного підряду з правом на вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення, оскільки згоди на проведення таких робіт з боку позивача не надавалося; право позивача порушено, однак, строк позовної давності пропущено без поважних на те причин; відповідач довів суду обставини, які свідчать про належне виконання ним обов'язків за договором; у задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2012 у справі № 32/133 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Як вказує скаржник, оскільки по прихованих роботах, підписаних представниками сторін у 2007р., не існувало договору, який би закріплював певні умови, в тому числі й по строках оплати робіт, не можна ототожнювати факт прийняття робіт з фактом безумовного початку перебігу строків по оплаті; факт погодження виконання позивачем певних робіт не було підставою для звернення з позовом, оскільки згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На думку позивача, відповідач був зобов'язаний оплатити виконані позивачем роботи в порядку, визначеному ст.530 ЦК України, тобто протягом семиденного строку з моменту пред'явлення відповідної вимоги; саме порушення відповідачем цього строку й може вважатися порушенням цивільного права позивача, а отже, й підставою для звернення до суду; в іншому випадку, за умови відсутності відповідної вимоги, звернення до суду було б безпідставним, оскільки відбулося б без такої обов'язкової ознаки, як порушення права.

Оскільки вимогу про оплату позивач направив відповідачу лише у 2011р., то саме після невиконання обов'язку оплати відповідачем по цій претензії, позивач фактично дізнався про порушення свого права на отримання оплати виконаних робіт; на думку скаржника, саме з цього моменту повинен бути застосований термін перебігу позовної давності.

Посилаючись на положення ч.1 ст.1158 ЦК України, те, що факт складання сторонами актів засвідчення прихованих робіт є підтвердженням схвалення з боку відповідача, скаржник стверджує, що з моменту схвалення відповідачем дій позивача по виконанню позадоговірних робіт, шляхом підписання актів засвідчення прихованих робіт, між сторонами виникли правовідносини договору підряду; право виконавця робіт за договором підряду пов'язано з моментом прийняття робіт з боку замовника (ст.854 ЦК України); наслідки відмови від прийняття будівельних робіт визначені ст.882 ЦК України та полягають у підписанні актів виконаних робіт виконавцем одноосібно; акти приймання-передачі виконаних робіт направлені відповідачу 24.05.2011, разом з вимогою їх оплати, отже, передбачена законом підстава для оплати виконаних робіт - підписання актів, настала лише у 2011р., що виключило можливість подання позову до підписання актів виконаних робіт.

На думку скаржника, судом безпідставно не направлено повторно до експертної установи справу для проведення будівельно-технічної експертизи, яка була призначена судом.

У додатковому письмовому поясненні до апеляційної скарги від 13.11.2012 позивач, посилаючись на положення ст.1158 ЦК України, вказує, що виникнення цивільних прав та обов'язків у згаданому випадку пов'язане не з укладанням договору, а з вчиненням інших дій, а саме: вчинення позивачем дій в майнових інтересах відповідача та наступним схваленням цих дій відповідачем.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 11.11.2013 скаржник вказує на те, що стаття 1158 ЦК України, якою обґрунтовуються позовні вимоги, визначає правовідносини між особою, що вчинила дії в майнових інтересах іншої особи та особи, в інтересах якої такі дії було вчинено; такою особою щодо робіт, виконаних позивачем, є саме відповідач, як власник об'єкту; ніякі майнові інтереси генерального підрядника виконання робіт, не передбачених жодним договором, не зачіпає; факт звернення відповідача до Міністерства економіки України у грудні 2008р. є свідченням схвалення дій позивача; критика представником відповідача висновків експерта ґрунтується на думці особи, що не є фахівцем у галузі будівництва, тому така критика не носить обґрунтований та переконливий характер; відповідно до п.96 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 підставою для оплати за виконані роботи є виключно акт приймання-передачі виконаних робіт за формою, затвердженою Мінрегіонбудом (форма КБ 2-в), таким чином, право на звернення з позовом про стягнення вартості виконаних робіт не могло виникнути у позивача до складання зазначеного акту та направлення його для оплати відповідачу, що було зроблено лише у травні 2011р.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що з виникненням в грудні 2007р. права на пред'явлення скаржником вимоги має місце і початок перебігу терміну позовної давності по таких вимогах, який, із врахуванням положень ст.257 ЦК України, закінчився в грудні 2010р., проте, дану законодавчу норму позивач трактує інакше, уникаючи при цьому озвучення тієї обставини, коли у останнього виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, а не право на звернення з позовом до суду; те, що скаржником залишено поза увагою і приписи ч.4 ст.844, ч.ч.1,3 ст.877 ЦК України, якими унормовано питання випадків додаткового проведення робіт і збільшення кошторису та відповідальності підрядника за своєчасне неповідомлення замовника про необхідність таких змін.

У письмових додаткових поясненнях у справі, в тому числі із врахуванням висновків будівельно-технічної експертизи від 01.11.2013 відповідач, зокрема, вказує на те, що не є стороною за договором субпідряду № 05/05, тому не повинен відповідати за зобов'язаннями інших осіб; що позиція позивача, наведена в позовній заяві та апеляційній скарзі, не узгоджується із положеннями ст.ст. 844, 877 ЦК України; що акти прихованих робіт є свідченням виконання ремонтних робіт в запланованому договором підряду об'ємі, а не у розрізі чи частині додаткового об'єму робіт, який (об'єм) таким договором не передбачено, тому такі акти не слугують фактами окремого погодження замовником на виконання субпідрядником позадоговірного об'єму робіт; що висновок судового експерта не можна використати як доказ у справі, останній не містить докладного опису проведеного дослідження; зроблені в результаті проведеної експертизи висновки є поверхневими, носять суперечливий характер; експерта, що проводив експертизу, попереджено про кримінальну відповідальність тільки за ст.384 КК України; у дослідницькій частині висновку в цілому відсутній такий процес дослідження, як визначення вартості робіт, проведення будь-якого аналізу по даному питанню без застосування ДБН Д.1.1-1-2000 по суті унеможливлюється, не проведення дослідження того, що в акті виконаних робіт № 26142-1 КБ2 позивачем заактовано піскоструменеве очищення, яке останнім ніколи не виконувалось та підвищує вартість ремонтних робіт; не проведено дослідження норм, які застосовуються для визначення вартості робіт, в частині заміни машин та механізмів на відповідність Правилам визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), дослідження документів, на підставі яких позивачем включено в акти витрати на відрядження; на думку відповідача, відповідь на друге та третє питання потребує дослідження гідротехнічних споруд безпосередньо на місці, із врахуванням фізичного їх зносу, ступеня "виробітки" конструктивних елементів, можливого їх корозійного ушкодження, тощо, що є нереальним в силу заповнення їх водою.

До зазначених додаткових пояснень відповідачем додано аналіз розбіжностей даних, зазначених позивачем в актах, із даними, що можуть відповідати фактично виконаним роботам та їх вартості й наголошено відповідачем, що такі зміни замовником із генеральним підрядником, як сторонами договору підряду № 23-06 від 24.07.2006, не погоджувались.

12.11.2013 відповідачем подано клопотання від 11.11.2013 про призначення повторної судової експертизи по питанню № 5, що визначене ухвалою суду від 17.12.2012, враховуючи, як зазначено відповідачем, необґрунтованість висновку та його суперечність іншим матеріалам справи, що викликає, на думку заявника, сумнів у його правильності й пропозицію доручити її проведення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Також 12.11.2013 із листом від 11.11.2013 відповідачем подано до суду витяги із загальних журналів робіт та зазначено про те, що вказані журнали обов'язково повинні бути проаналізовані експертом під час експертного дослідження, чого раніше зроблено не було.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, враховуючи наступні обставини: те, що нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть; повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи (п.15.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи"), однак, матеріали справи № 32/133 не надають підстав для висновку про те, що висновок експерта від 06.06.2013 № 644/13-43 є необґрунтованим чи таким, що суперечить матеріалам справи, також немає підстав для сумнівів у його правильності та відсутні істотні порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, то колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення повторної судової експертизи по питанню 2.5, визначеному ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 у справі № 32/133.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача вартості виконаних робіт у розмірі 2 348 745,60 грн., судових витрат, керуючись ст.ст.843, 854, 882, 1158 ЦК України.

Також у позовній заяві й, зокрема, у додаткових поясненнях до позовної заяви про стягнення оплати за виконані роботи від 15.12.2011, позивач просив суд призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу, та запропонував питання, які належить поставити на вирішення судової експертизи.

28.02.2012 відповідачем подано письмове пояснення, у якому відповідач просив суд, керуючись ст.267 ЦК України, застосувати термін позовної давності по заявлених вимогах позивача та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В позовній заяві позивач стверджує про те, що виконані ним роботи на суму 2 348 745,60 грн. є позадоговірними, раніше не запланованими, необхідність у їх терміновому виконанні зумовлена необхідністю виконання усього обсягу робіт, передбачених договором підряду № 23/06 від 24.07.2006 та договору субпідряду № 05/05 від 12.06.2007, виконання яких мало бути здійснено впродовж певного сезону, за певної температури повітря, проте виконання договірних робіт було частково неможливим, а частково недоцільним, оскільки створювало передумови для подальшого руйнування нововідремонтованих конструкцій гідротехнічних споруд або для повторного злиття води з гідротехнічних споруд та зупинення роботи АЕС, що у свою чергу тягнуло за собою можливість наслідків у вигляді майнової шкоди та виникнення атомної проблеми.

Позивач вказує на те, що при виконанні позивачем договірних робіт, було виявлено обставини, за яких виникла загроза майновим інтересам відповідача, а саме - загроза неможливості виконання в межах нормативних строків будівельних робіт, визначених договором, що не дозволяло повернутися до використання гідротехнічних спору АЕС, які у свою чергу забезпечують роботу та безпеку атомної електростанції; керуючись положеннями ст.1158 ЦК України, позивач, незважаючи на відсутність договірних відносин щодо виконання додаткових робіт, усунув виявлені пошкодження, попереджуючи настання невигідних майнових наслідків для відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із актами засвідчення прихованих робіт №№ 1-4 від 10 -11.08.2007, №№ 1-5 від 12-18.2007, №№ 1-3 від 20-24.09.2007, №№ 1-8 від 29.09.-16.10.2007, №№ 1-4 від 07.10.-08.11.2007, №№1-4 від 08-10.10.2007, №№ 1-3 від 08-10.10.2007, №№ 1-3 від 14-16.11.2007, без номеру: від 12, 15, 15, 16, 16, 16.10.2007 (а.с. 10 - 49, т.1) протягом періоду з липня по листопад 2007р. позивачем виконані на АЕС роботи, зазначені в згаданих актах.

Вказані акти підписані представниками будівельно-монтажної організації, технічного нагляду замовника, генпідрядної організації.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 23.05.2011 № 04-3 оплатити виконані позивачем будівельні роботи з ремонту гідротехнічних споруд на Рівненській АЕС протягом серпня-листопада 2007р., перелік яких викладений в актах засвідчення прихованих робіт, підписаних, зокрема, представниками Рівненської АЕС, та просив після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт, один примірник направити на адресу позивача.

До зазначеної вимоги позивачем додано копії актів прихованих робіт та 2 примірники актів приймання виконаних підрядних робіт форма КБ-2 (а.с.56 - 121, т.1).

Відповідачем одержано зазначену вимогу з додатками 27.05.2011, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 04040203.

Позивачем надіслані відповідачу акти приймання виконаних підрядних робіт типова форма № КБ-2в, найменування будівництва та адреса: Виконання ремонтних робіт по гідротехнічних спорудах на ОП Рівненська АЕС ДП НАЕК "Енергоатом" за адресою: м.Кузнецьк, Рівненська область, найменування об'єкта - Гідротехнічна споруда, із зазначенням найменування конкретних робіт у кожному акті, всього у кількості 8 на загальну суму 2 348 745,60 грн. Зазначені акти підписані позивачем 06.06.2011.

Відповідачем одержані акти приймання виконаних підрядних робіт типова форма № КБ-2в не були підписані.

Щодо виконання договірних ремонтних робіт по гідротехнічних спорудах на відокремленому підрозділі "Рівненська АЕС" слід вказати про наступні обставини.

24.07.2006 між Відокремленим підрозділом "Рівненська атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі генерального директора, діючого на підставі доручення від 11.11.05, надалі іменованим "Замовник", та Закритим акціонерним товариством "Укратоменергобуд", іменованим "Генеральний підрядник", укладено договір підряду № 23-06 на виконання ремонтних робіт по гідротехнічних спорудах на ВП "Рівненська АЕС", з протоколом врегулювання розбіжностей від 01.08.06.

Згідно з п.1.1 договору № 23-06, в редакції протоколу врегулювання розбіжностей до договору, генеральний підрядник на свій ризик за завданням замовника власними та залученими силами зобов'язаний виконати: розробку програми з обстеження стану конструкцій гідротехнічних споруд (НСГ-1, БНС-1, закриті залізобетонні канали відкритий підвідний канал, градирні № 1, 2 - чаші градирень, нижні опірні кільця градирень, внутрішня і зовнішня поверхні оболонок градирень бризкальні басейни - 4 шт. енергоблоків № 1, 2), проведення їх обстеження та розробку технічної документації на усунення зауважень, виявлених при обстеженні; розробку та видачу проектно-кошторисної документації для об'єкту - "Муловідстійник"; ремонтні роботи по гідротехнічних спорудах на ВП "Рівненська АЕС".

12.06.2007 між Закритим акціонерним товариством "Укратоменергобуд", іменованим "Генеральний підрядник", та позивачем, за цим договором, іменованим "Підрядник", укладено договір підряду № 05/05 на виконання ремонтних робіт по гідротехнічних спорудах на ВП "Рівненська АЕС".

Згідно з п.1.1 договору № 05/05 підрядник на свій ризик за завданням генерального підрядника власними та залученими силами зобов'язаний виконати ремонтні роботи по гідротехнічних спорудах на ВП "Рівненська АЕС" згідно з переліком № 1 (додаток № 4, який є невід'ємною частиною цього договору).

Відповідно до п.1.2 договору № 05/05 підрядник зобов'язаний виконати роботи згідно з п.1.1 цього договору у встановлений термін згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток № 2, який є невід'ємною частиною цього договору) та дефектних відомостей (актів) (додаток № 1, який є невід'ємною частиною цього договору).

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.ст. 42, 43 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 06.06.2013 № 644/13-43 встановлено, що об'єми та вартості робіт, виконання яких відображено в актах приймання виконаних підрядних робіт, підписаних позивачем одноосібно (а.с.56-60, 65-67, 71-75, 82-87, 90-94, 97-103, 108-121 т.1), конкретно не передбачені договором підряду № 23-06 від 24.07.2006 та договором субпідряду № 05/05 від 12.06.2007; відповідно до ГКД 34.20.661-2003 "Правила організації технічного обслуговування та ремонту обладнання, будівель і споруд електростанцій та мереж Міненерго України", затверджених наказом № 228 від 14.05.2003 Мінпаливенерго України, ГКД 34.20.507-2003 "Правила технічної експлуатації електричних станцій і мереж" та РДПр 34-38-030-84 "Правила організації технічного обслуговування та ремонту устаткування, будівель та споруд електростанцій та мереж", ДБН А.3.1-5-96 "Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва", СНіП 2.06.08-87 "Бетонні та залізобетонні конструкції гідротехнічних споруд", СНіП 2.06.01-86 "Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування", СНіП 2.06.09-84 "Тунелі гідротехнічні", СНіП 2.03.01-84* "Бетонні та залізобетонні конструкції", СНіП 2.03.11-85 "Захист будівельних конструкцій від корозії", СНіП Ш-18-75 "Металеві конструкції" тощо було необхідним проведення зазначених робіт для досягнення необхідного результату ремонтних робіт, передбачених договором підряду № 23-06 від 24.07.2006 та договором підряду № 05/05 від 12.06.2007; при проведенні зазначених робіт, передбачених актами приймання виконаних підрядних робіт, підписаних позивачем одноосібно, досягається відновлення конструктивних елементів гідроспоруд до проектних показників та продовжує строк експлуатаційного життя цих гідроспоруд; без виконання робіт, зазначених у актах приймання виконаних підрядних робіт, підписаних позивачем одноосібно, втрачається збереження в часі у встановлених межах значення всіх параметрів, які характеризують здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах та умовах застосування, технічного обслуговування щодо надійності конструкцій гідроспоруди та її в цілому; виконання робіт, відображених в актах приймання виконаних підрядних робіт, підписаних позивачем одноосібно, відповідно до вимог, передбачених ДБН А.3.1-5-96 "Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва", СНіП 2.06.08-87 "Бетонні та залізобетонні конструкції гідротехнічних споруд", СНіП 2.06.01-86 "Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування", СНіП 2.06.09-84 "Тунелі гідротехнічні", СНіП 2.03.01-84* "Бетонні та залізобетонні конструкції", СНіП 2.03.11-85 "Захист будівельних конструкцій від корозії", СНіП Ш-18-75 "Металеві конструкції" неможливо без осушення гідротехнічних споруд (водовідливу), прибирання мулу, сміття та за інших сезонних умов, ніж ті, що існували на момент проведення робіт; загальна вартість робіт, зазначених в актах приймання-передачі виконаних робіт, підписаних позивачем одноосібно, в частині робіт, що не передбачені договором підряду № 23-06 від 24.07.2006 та договором субпідряду № 05/05 від 12.06.2007, перевірочні розрахунки яких наведено у таблицях 2-3, фактично складає суму 2 328 529,20 грн.

Нормами ч.ч.1, 2 ст.1158 ЦК України встановлено, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення; особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії, якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Ті обставини, що позивач був допущений на територію Рівненської атомної електричної станції та допущений до виконання прихованих робіт, про виконання яких протягом періоду з липня 2007р. по листопад 2007р. складено вищезазначені акти засвідчення прихованих робіт, підтверджує те, що відповідачу було відомо про виконані позивачем роботи та ці роботи схвалені відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, відповідно до ч.2 ст.1158 ЦК України надалі до відносин сторін застосовуються положення про договір підряду.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.843 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В ч.ч.1, 4 ст.882 ЦК України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття; передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до п.96 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 із змінами, підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" із змінами і доповненнями, затверджено, у тому числі, примірну форму первинного облікового документу у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" і запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Як вже зазначалось, 24.05.2011, разом із вимогою про оплату виконаних робіт від 23.05.2011 № 04-3 та копіями актів прихованих робіт, позивач направив відповідачу акти приймання виконаних підрядних робіт типова форма № КБ-2в від 06.06.2011, з проханням їх підписати та один примірник направити на адресу позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний негайно прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Відповідач, одержані від позивача акти приймання виконаних підрядних робіт типова форма № КБ-2в від 06.06.2011 не підписав, без надання зауважень до виконаних робіт.

Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати; відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта; у свою чергу обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника (п.6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості виконаних позивачем робіт у розмірі 2 328 529,20 грн., є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане; за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другої статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання; виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором (п.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки вимога позивача про оплату виконаних робіт від 23.05.2011 № 04-3 була надіслана відповідачу 24.05.2011, то, відповідно до зазначеної норми ст.530 ЦК України, останній повинен був виконати пред'явлену вимогу до 01.06.2011. Отже, про порушене право позивачу стало відомо 01.06.2011, а позов подано до суду 20.10.2011, тобто до спливу загальної позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову, як із таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.

Перевіривши, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо підсудності справи № 32/133.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень відповідача немає підстав визнати такими, що відповідають матеріалам справи, враховуючи викладене та наступні обставини справи.

Оскільки, як підтверджено висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 06.06.2013 № 644/13-43, роботи, зазначені в актах приймання-передачі виконаних робіт, підписаних позивачем одноосібно, на загальну суму 2 328 529,20 грн., не були передбачені ані договором підряду № 23-06 від 24.07.2006 ані договором субпідряду № 05/05 від 12.06.2007, а підставою позовних вимог позивачем вказано норму ст.1158 ЦК України, то у позивача відсутній обов'язок доведення дотримання ним приписів ч.4 ст.844 та ч.ч.1,3 ст.877 ЦК України, на які вказує відповідач, а у останнього немає підстав стверджувати про те, що не повинен відповідати за зобов'язаннями інших осіб, оскільки не є стороною за договором субпідряду № 05/05 від 12.06.2007.

Твердження відповідача про не докладний опис проведеного дослідження у висновку судового експерта, про поверхневість висновків експерта і їх суперечливий характер, не обґрунтовані відповідачем; посилання на непроведення дослідження того, що в акті виконаних робіт № 26142-1 КБ-2в зазначено про піскоструменеве очищення, яке позивачем не виконувалось, але яке підвищило вартість робіт, також не обґрунтовано документами, не надано розрахунок, підтверджуючий те, на яку суму, внаслідок зазначеної відповідачем обставини, підвищився розмір загальної вартості робіт. При цьому відповідачем не враховано того, що згідно із висновком судової експертизи сума вартості виконаних позивачем робіт є меншою, ніж та, яку вказав позивач.

У вступній частині висновку експерта від 06.06.2013 № 644/13-43 вказано про попередження експерта про кримінальну відповідальність відповідно до ст.384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку, про що є підпис експерта.

Оскільки про проведенні судової експертизи така обставина, як відмова експерта від виконання покладених на нього обов'язків, була відсутньою, не зазначення у висновку експерта ст.385 КК України не позбавляє цього висновку юридичної сили доказу у справі № 32/133.

У відповіді на запит від 07.11.2013 судовим експертом, з посиланням на п.п.14.4, 4.21 наказу Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", повідомлено, що оскільки у висновку від 06.06.2013 № 644/13-43 надано відповіді на усі питання, поставлені перед експертом, потреби у розписці про попередження про відповідальність за ст.385 КК України не було.

Як свідчить висновок експерта від 06.06.2013 № 644/13-43, відповіді на питання, поставлені в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 у справі № 32/133, обґрунтовані посиланнями на норми ДБН, СНіП, інших технічних нормативних актів. Твердження ж відповідача про те, що проведення будь-якого аналізу щодо питання визначення вартості робіт без застосування ДБН Д.1.1-1-2000 є неможливим, не підтверджено відповідачем, також є не підтвердженою доказами думка відповідача про те, що відповідь на друге та третє питання потребує, виключно, дослідження гідротехнічних споруд безпосередньо на місці, що, як зазначає відповідач, є неможливим, у зв'язку із заповненням гідротехнічних споруд водою.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, відповідач, заперечуючи висновки експерта, не наводить та не обґрунтовує інший розмір вартості робіт, виконаних позивачем.

Із доданого до письмових додаткових пояснень відповідача від 01.11.2013 аналізу розбіжностей даних, зазначених позивачем, як вказує відповідач, додатково виконаних ремонтних робіт із даними, що можуть відповідати фактично виконаним роботам та їх вартості, вбачається, що відповідач визнає виконання позивачем робіт, проте наводить ряд розбіжностей із даними позивача, без нормативного обґрунтування, та не вказує який, на його думку, є загальний розмір вартості виконаних робіт.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті, зокрема, за проведення судової експертизи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2012 у справі № 32/133 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3; ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, 14; ЄДРПОУ 34198606) 2 328 529,20 грн. вартості виконаних робіт, 23 285,29 грн. державного мита, 233,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3; ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, 14; ЄДРПОУ 34198606) 17 845,07 грн. судових витрат на оплату за проведення судової експертизи.

5. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3; ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, 14; ЄДРПОУ 34198606) 23285,29 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу № 32/133 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха