Постанова

від 24.03.2014 по справі 32/133

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року Справа № 32/133

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Ялі К.А., дов. № б/н від 15.06.2012 року;

Відповідача: не з'явився;

Заявника касаційної скарги: Тарасюка А.П., дов. № б/н від 04.04.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року

у справі № 32/133 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття"

до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 2 348 745,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", просило стягнути з відповідача 2 348 745,6 грн., посилаючись на приписи ст. 1158 Цивільного кодексу України (т. 1, а.с. 4-6).

Ухвалами господарського суду міста Києва від 16.03.2012 року призначалась судова будівельно-технічна експертиза та зупинялось провадження у справі (т. 2, а.с. 42-45, 46-47).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2012 року (головуючий Підченко Ю.О., судді Літвінова М.Є., Шаптала Є.Ю.) у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 147-153).

Судовий акт мотивовано спливом позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року у справі призначалась судова будівельно-технічна експертиза та зупинялось апеляційне провадження (т. 3, а.с. 41-43).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року (головуючий Ропій Л.М., судді Кондес Л.О., Рябуха В.І.) рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2012 року скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 2 328 529,20 грн. вартості виконаних робіт. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 238-250).

Оскаржений судовий акт мотивовано встановленням факту виконання позивачем робіт (вчинення дій в майнових інтересах відповідача) на вищезазначену суму.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим рішенням, державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 4, а.с. 2-9).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2014 року касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.03.2014 року (т. 4, а.с. 28-29).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/97 від 21.03.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

У судове засідання 24.03.2014 року представник відповідача - державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача - державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття", заявника касаційної скарги - державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.07.2006 між відокремленим підрозділом "Рівненська атомна електрична станція державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та закритим акціонерним товариством "Укратоменергобуд" було укладено договір підряду № 23-06 на виконання ремонтних робіт по гідротехнічних спорудах на відокремленому підрозділі "Рівненська АЕС" з протоколом врегулювання розбіжностей від 01.08.2006 року (т. 1, а.с. 141-149).

Згідно п. 1.1 договору № 23-06 (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей до договору) генеральний підрядник на свій ризик за завданням замовника власними та залученими силами зобов'язаний виконати розробку програми з обстеження стану конструкцій гідротехнічних споруд (НСГ-1, БНС-1, закриті залізобетонні канали відкритий підвідний канал, градирні № 1, 2 - чаші градирень, нижні опірні кільця градирень, внутрішня і зовнішня поверхні оболонок градирень бризкальні басейни - 4 шт. енергоблоків № 1, 2), проведення їх обстеження та розробку технічної документації на усунення зауважень, виявлених при обстеженні; розробку та видачу проектно-кошторисної документації для об'єкту - "Муловідстійник"; ремонтні роботи по гідротехнічних спорудах на відокремленому підрозділі "Рівненська АЕС".

12.06.2007 між закритим акціонерним товариством "Укратоменергобуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" було укладено договір підряду № 05/05 на виконання ремонтних робіт по гідротехнічних спорудах на відокремленому підрозділі "Рівненська АЕС" (т 1, а.с. 126-133).

Згідно п. 1.1 договору № 05/05 підрядник на свій ризик за завданням генерального підрядника власними та залученими силами зобов'язаний виконати ремонтні роботи по гідротехнічних спорудах на відокремленому підрозділі "Рівненська АЕС" згідно з переліком № 1 (додаток № 4, який є невід'ємною частиною цього договору).

Відповідно до п. 1.2 договору № 05/05 підрядник зобов'язаний виконати роботи згідно п. 1.1 цього договору у встановлений термін згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток № 2, який є невід'ємною частиною цього договору) та дефектних відомостей (актів) (додаток № 1, який є невід'ємною частиною цього договору).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" зазначало про те, що виконані ним роботи на суму 2 348 745,60 грн. є позадоговірними, раніше не запланованими, необхідність у їх терміновому виконанні зумовлена необхідністю виконання усього обсягу робіт, передбачених договором підряду № 23/06 від 24.07.2006 року та договору субпідряду № 05/05 від 12.06.2007 року, виконання яких мало бути здійснено впродовж певного сезону, за певної температури повітря, проте, виконання договірних робіт було частково неможливим, а частково недоцільним, оскільки створювало передумови для подальшого руйнування нововідремонтованих конструкцій гідротехнічних споруд або для повторного злиття води з гідротехнічних споруд та зупинення роботи АЕС, що, у свою чергу, тягло за собою можливість наслідків у вигляді майнової шкоди та виникнення атомної проблеми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1158 Цивільного кодексу України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що нівелюючи договірні відносини, які існували між сторонами, приписи викладені у параграфі 3 глави 61 ЦК України, ст. ст. 317-323 ГК України, позивач у справі хибно ототожнив значення змісту прав, обов'язків відповідальності підрядника, субпідрядника за договором будівельного підряду з правом на вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення, оскільки згоди на проведення таких робіт з боку позивача не надавалося.

Місцевий господарський суд також дійшов висновку, що право позивача порушено, однак, строк позовної давності пропущено без поважних причин, а відповідач довів обставини, які свідчать про належне виконання ним обов'язків за договором.

Вищезазначене стало підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційною інстанцією встановлено, що згідно актів засвідчення прихованих робіт № № 1-4 від 10-11.08.2007 року, № № 1-5 від 12-18.08.2007 року, №№ 1-3 від 20-24.09.2007 року, №№ 1-8 від 29.09.-16.10.2007 року, №№ 1-4 від 07.10.-08.11.2007 року, №№1-4 від 08-10.10.2007 року, №№ 1-3 від 08-10.10.2007 року, №№ 1-3 від 14-16.11.2007 року, без номеру від 12-16.10.2007 протягом періоду з липня по листопад 2007 року позивачем виконані на АЕС роботи, зазначені в згаданих актах (т. 1, а.с. 10-49).

Вказані акти підписані представниками будівельно-монтажної організації, технічного нагляду замовника, генпідрядної організації.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 04-3 від 23.05.2011 оплатити виконані позивачем будівельні роботи з ремонту гідротехнічних споруд на Рівненській АЕС протягом серпня-листопада 2007 року, перелік яких викладений в актах засвідчення прихованих робіт, підписаних, зокрема, представниками Рівненської АЕС та просив після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт за формами КБ-2 один примірник направити на адресу позивача (т. 1, а.с. 50-51).

Апеляційною інстанцією встановлено, що позивачем надіслані відповідачу акти приймання виконаних підрядних робіт типова форма № КБ-2в, найменування будівництва та адреса: виконання ремонтних робіт по гідротехнічних спорудах на ОП Рівненська АЕС ДП НАЕК "Енергоатом" за адресою: м. Кузнецовськ, Рівненська обл., найменування об'єкта - гідротехнічна споруда із зазначенням найменування конкретних робіт у кожному акті на загальну суму 2 348 745,60 грн.

Відповідачем одержані акти приймання виконаних підрядних робіт типова форма № КБ-2в підписані не були.

Як зазначалось вище, апеляційною інстанцію у справі призначалась судова експертиза.

Згідно висновку № 644/13-43 судової будівельно-технічної експертизи від 06.06.2013 року об'єми та вартість робіт, виконання яких відображено в актах приймання виконаних підрядних робіт, підписаних позивачем одноосібно (т. 1, а.с. 56-60, 65-67, 71-75, 82-87, 90-94, 97-103, 108-121) конкретно не передбачені договором підряду № 23-06 від 24.07.2006 року та договором субпідряду № 05/05 від 12.06.2007 року; відповідно до ГКД 34.20.661-2003 "Правила організації технічного обслуговування та ремонту обладнання, будівель і споруд електростанцій та мереж Міненерго України", затверджених наказом № 228 від 14.05.2003 Мінпаливенерго України, ГКД 34.20.507-2003 "Правила технічної експлуатації електричних станцій і мереж" та РДПр 34-38-030-84 "Правила організації технічного обслуговування та ремонту устаткування, будівель та споруд електростанцій та мереж", ДБН А.3.1-5-96 "Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва", СНіП 2.06.08-87 "Бетонні та залізобетонні конструкції гідротехнічних споруд", СНіП 2.06.01-86 "Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування", СНіП 2.06.09-84 "Тунелі гідротехнічні", СНіП 2.03.01-84* "Бетонні та залізобетонні конструкції", СНіП 2.03.11-85 "Захист будівельних конструкцій від корозії", СНіП Ш-18-75 "Металеві конструкції" тощо було необхідним проведення зазначених робіт для досягнення необхідного результату ремонтних робіт, передбачених договором підряду № 23-06 від 24.07.2006 року та договором підряду № 05/05 від 12.06.2007 року; при проведенні зазначених робіт, передбачених актами приймання виконаних підрядних робіт, підписаних позивачем одноосібно, досягається відновлення конструктивних елементів гідроспоруд до проектних показників та продовжує строк експлуатаційного життя цих гідроспоруд; без виконання робіт, зазначених у актах приймання виконаних підрядних робіт, підписаних позивачем одноосібно, втрачається збереження в часі у встановлених межах значення всіх параметрів, які характеризують здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах та умовах застосування, технічного обслуговування щодо надійності конструкцій гідроспоруди та її в цілому; виконання робіт, відображених в актах приймання виконаних підрядних робіт, підписаних позивачем одноосібно, відповідно до вимог, передбачених ДБН А.3.1-5-96 "Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва", СНіП 2.06.08-87 "Бетонні та залізобетонні конструкції гідротехнічних споруд", СНіП 2.06.01-86 "Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування", СНіП 2.06.09-84 "Тунелі гідротехнічні", СНіП 2.03.01-84* "Бетонні та залізобетонні конструкції", СНіП 2.03.11-85 "Захист будівельних конструкцій від корозії", СНіП Ш-18-75 "Металеві конструкції" неможливо без осушення гідротехнічних споруд (водовідливу), прибирання мулу, сміття та за інших сезонних умов, ніж ті, що існували на момент проведення робіт; загальна вартість робіт, зазначених в актах приймання-передачі виконаних робіт, підписаних позивачем одноосібно, в частині робіт, що не передбачені договором підряду № 23-06 від 24.07.2006 року та договором субпідряду № 05/05 від 12.06.2007 року, перевірочні розрахунки яких наведено у таблицях 2-3, фактично складає суму 2 328 529,20 грн. (т. 3, а.с. 65-98).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1158 Цивільного кодексу України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Апеляційна інстанція, враховуючи, що позивач був допущений на територію Рівненської атомної електричної станції та до виконання прихованих робіт, про виконання яких протягом періоду з липня 2007 року по листопад 2007 року складено вищезазначені акти засвідчення прихованих робіт, дійшов висновку, що відповідачу було відомо про виконані позивачем роботи та ці роботи схвалені відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частинами 1, 2, 4 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно п. 96 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668 підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" роз'яснено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Як зазначалось вище та встановлено апеляційною інстанцією, відповідач одержані від позивача акти приймання виконаних підрядних робіт типова форма № КБ-2в не підписав та зауваження до виконаних робіт не висунув.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про доведеність виконання позивачем робіт у розмірі 2 328 529,20 грн. та, відповідно, про задоволення позову у вказаній частині.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що вимога позивача про оплату виконаних робіт від 23.05.2011 року № 04-3 була надіслана відповідачу 24.05.2011 року, то про порушене право позивачу стало відомо 01.06.2011 року, апеляційна інстанцій дійшла висновку, що позов подано до спливу загальної позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. ст. 15, 17 ГПК України є необгрунтованими з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, згідно Положення про відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", він не має статусу юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", зокрема, закупівлю товарів, робіт послуг та укладає договори (контракти) в межах повноважень, визначених довіреностями.

Місцевий господарський суд, з яким підставно погодилась і апеляційна інстанція, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про зміну територіальної підсудності справи, оскільки стороною у справі є юридична особа і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь, а у розумінні вимог статті 55 ГК України філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності не є суб'єктами господарювання, за винятком повноважень, зазначених в їх статутах та положеннях тощо.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками суду апеляційної інстанції та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року у справі № 32/133 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков