Рішення

від 12.11.2013 по справі 910/9209/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9209/13 12.11.13

За позовом Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово Фінансова Компанія «Технополюс»

про стягнення 890 916, 91 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Любченко М.О.

Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Копусь А.А. за довіреністю № 195/10 від 01.07.2013 р.;

Мітічкін А.С. за довіреністю № 198/10 від 01.07.2013 р.;

від відповідача: Долич О.В. за довіреністю б/н від 16.07.2013 р.;

Степанченко О.В. за довіреністю № 1 від 09.07.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово Фінансова Компанія «Технополюс» (далі - відповідач) про стягнення 860 169, 55 грн. неустойки за порушення строків поставки за Договором поставки № 1116111459 від 15.12.2011 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 17.11.2011 р. між сторонами було укладено Договір поставки № 1116111437, за умовами якого відповідач мав протягом 6-ти місяців з моменту підписання Договору здійснити відповідну поставку визначеної у специфікації продукції. Оскільки товар був поставлений пізніше строку поставки вказаного у специфікації, а саме 08.08.2012, позивач вирішив звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача передбачених п. 7.2. Договору пені та штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/9209/13 та призначено розгляд справи на 11.06.2013 р.

10.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 10.07.2013 р.

У судовому засіданні 10.07.2013 р. від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких він вказує на те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню лише частково, оскільки порушення строків поставки спірного товару відбулось, в тому числі з причин надходження із запізненням авансового платежу від позивача. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що у зв'язку з перевантаженням виробника обладнання Canberra Industries по терміновим поставкам в надзвичайній ситуації - аварії на АЕС Фукусима (Японія), відповідач був змушений затримати термін постачання, про що повідомляв позивача та з огляду на що сторони узгодили термін поставки до 20.06.2012 р. відповідно до листа ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» № 07/9311 від 08.06.2012 р. Зважаючи на те, що прострочення поставки є незначним, а також те, що прострочення поставки не потягло за собою шкідливих наслідків для позивача та було викликано протиправними діями самого позивача, відповідач вважає, що в даному випадку є можливим при прийнятті рішення зменшити розмір неустойки до 20 000, 00 грн.

Від представника відповідача також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване хворобою адвоката, який представляв інтереси відповідача.

У судовому засіданні 10.07.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 16.07.2013 р.

У судовому засіданні 16.07.2013 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2013 р. на підставі заявленого сторонами клопотання в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 30.07.2013 р.

24.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він вказує на те, що відповідно до п. 4.2. Договору було визначено, що покупець перераховує аванс у розмірі 30 % суми Договору протягом 10 робочих днів після надання постачальником гарантійного документу згідно з п. 4.4. Договору. Як зазначає позивач, наданий відповідачем 22.11.2011 р. страховий сертифікат не відповідав вимогам оформлення гарантійного документу, з чим фактично погодився і відповідач, який 28.12.2011 р. замінив попередньо наданий сертифікат, про що свідчить лист № 28/12/3-ТП від 28.12.2011 р. Саме з дати отримання належним чином оформленого сертифікату у позивача виникло, на його думку, зобов'язання перерахувати відповідну попередню оплату. Крім того, позивач зазначає, погодження перенесення строків поставки з ВП «Южно-Українська АЕС» до 20.06.2012 р., на яке посилається відповідач, є неправомірним, оскільки стороною Договору є ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект», а відповідно саме керівник вказаного відокремленого підрозділу мав право вносити зміни до Договору.

29.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких він повторно звертає увагу на те, що затримка постачання продукції відбулась внаслідок неналежного виконання позивачем вимог п. 4.2. Договору щодо перерахування авансового платежу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/9209/13.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. справу № 910/9209/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/9209/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 04.09.2013 р.

У судовому засіданні 04.09.2013 р. від представника відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких він зазначає, що розмір штрафних санкцій, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є несправедливими та суперечить Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». При цьому, повторно вказує на наявність підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, звертаючи увагу на те, що позивач не поніс будь-яких збитків за Договором, проте як стягнення пені та штрафу у заявленому розмірі призведе до банкрутства відповідача.

У судовому засіданні 04.09.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.09.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 20.09.2013 р., у зв'язку з перебуванням Головуючого судді Ломаки В.С. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків розгляду спору, справу № 910/9209/13 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Пригунова А.Б., судді Босий В.П., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/9209/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.11.2013 р.

20.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника трудового колективу підприємства відповідача надійшло письмове звернення, в якому він просить зменшити розмір стягнення штрафних санкцій з метою недопущення погіршення стану підприємства та його банкрутства, зокрема, вказуючи на те, що в разі задоволення позову у повному обсязі відповідач не зможе виконати поточні договірні зобов'язання з контрагентами в Україні та закордоном, що призведе до зупинки господарської діяльності та звільнення працівників.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.10.2013 р., у зв'язку з виходом Головуючого судді Ломаки В.С. з відпустки та з огляду на перебування судді Босого В.П. у відрядженні, справу № 910/9209/13 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/9209/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.10.2013 р., у зв'язку з завантаженістю судді Васильченко Т.В., справу № 910/9209/13 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Ломака В.С., судді Любченко М.О., Пригунова А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/9209/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2013 р.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 05.11.2013 р.

31.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він вказує на те, що вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що підлягають лише частковому задоволенню. При цьому, до відповідних пояснень відповідачем додано копії фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва.

04.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

05.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він заперечує проти зменшення судом нарахованим штрафних санкцій.

У судовому засіданні 05.11.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 12.11.2013 р.

У судовому засіданні 12.11.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши поясненя представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2011 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки № 1116111437, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити скануючий спектрометр випромінювання людини виробництва Canberra Industries (США) для енергоблоку № 1 ВП «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціна та належність до СВБ зазначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна Договору становить 5 940 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 990 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. покупець сплачує вартість продукції за цінами зазначеними в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

Оплата поставленої партії продукції здійснюється покупцем в наступному порядку: покупець перераховує аванс у розмірі 30 % суми Договору протягом 10 робочих днів після надання постачальником гарантійного документу згідно з п. 4.4. Договору; остаточна оплата продукції у розмірі 70 % вартості продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі продукції та надання покупцю акту введення продукції в експлуатацію. Якщо постачальник не надав гарантійний документ згідно з п. 4.4. Договору, оплата продукції у розмірі 100 % вартості продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі продукції та надання покупцю акту введення продукції в експлуатацію (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором в частині повернення авансового платежу у випадку невиконання умов Договору з боку постачальника, останній зобов'язується протягом 5 робочих днів від дати укладення Договору надати покупцю банківську гарантію або договір страхування (страховий поліс) повернення авансових платежів страхової компанії, яка пройшла відбір у ДП НАЕК «Енергоатом», що має покривати суму авансового платежу, передбачену Договором.

Згідно з п. 5.1. Договору строк поставки продукції - протягом 6 місяців від дати укладення Договору.

За змістом п. 6.3.1. Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Листом за № 22/11/1-ТП від 22.11.2011 р. відповідач направив позивачу забезпечення виконання договору про закупівлю відповідно до п. 4.4. - сертифікат № 1033371 від 21.11.2011 р.

Листом за № 28/12/3-ТП від 28.12.2011 р. відповідач, враховуючи те, що були внесені зміни до вимог оформлення стразового забезпечення виконання договору про закупівлю направив позивачу заміну попереднього сертифіката з внесеними змінами від ПрАТ «Європейський страховий альянс».

16.01.2012 р. позивач перерахував відповідачу 1 782 000, 00 грн. в якості авансу по Договору, що підтверджується випискою банку по поточному рахунку останнього.

Листом № 17/04/-ТП від 17.05.2012 р. відповідач звернувся до позивача з проханням погодити строк постачання продукції до 20.06.2012 р., у зв'язку з перевантаженням виробника по термінових постачаннях устаткування для АЕС Фукусима-1в Японії, а також з технічних причин, пов'язаних з виготовленням детекторів з надчистого германію.

Оскільки станом на липень 2012 року продукція не була поставлена, 11.07.2012 р. позивач направив відповідачу лист № 07/11/29, яким просив надати роз'яснення щодо причин зриву строків поставки за Договором.

Листом № 142/07-3-ТП від 13.07.2012 р. відповідач повідомив позивача про те, що причиною затримки поставки є прострочення позивачем майже на 2 місяці сплати авансового платежу, що призвело до затримки своєчасного виготовлення та відвантаження продукції.

Листом № 26/07/1-ТП від 26.07.2012 р. відповідач звернувся до позивача з проханням погодити строк поставки продукції до 15-20 серпня 2012 року, вказуючи на те, що в силу затримки зі сплати авансового платежу позивачем, відбувся несвоєчасний початок виробництва і сертифікації спектрометра.

Як вбачається з матеріалів справи, обумовлена Договором продукція на суму 5 822 982, 00 грн. була поставлена відповідачем позивачу: 08.08.2012 р., що підтверджується Видатковою накладною № РН-000004 від 08.08.2012 р. та Актом прийому-передачі ТМЦ № 04-327/1 від 30.10.2012 р.

Листом № 9953/51 від 18.10.2012 р., позивач звертався до відповідача з Претензією, якою просив сплатити передбачені п. 7.2. Договору пеню та штраф за порушення строків поставки визначеної Договором продукції.

У відповідь листом № 2410/01-ТП від 24.10.2012 р. відповідач повідомив, що причиною затримки поставки продукції є те, що позивач із запізненням здійснив сплату визначеного Договором авансового платежу, у зв'язку з чим виготовлення продукції також було відстрочене. Як зазначає відповідач у своїй відповіді, про можливі зміни строків поставки він повідомляв позивача відповідними листами.

Листом № 11011/51 від 21.11.2012 р. позивач повідомив відповідача, що твердження, викладені в листі № 2410/01-ТП не відповідають дійсності, оскільки страховий сертифікат, визначений п. 4.4. Договору, надійшов від відповідача 28.12.2011 р., а не 22.11.2011 р. та крім того позивач не погоджував запропонованих відповідачем нових строків поставки. Враховуючи зазначене, позивач просив сплатити нараховані ним штрафні санкції.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу відповідних штрафних санкцій, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, згідно з п. 5.1. Договору строк поставки продукції - протягом 6 місяців від дати укладення Договору.

Таким чином, відповідний товар мало бути поставлено відповідачем позивачу в строк до 17.05.2012 р. включно.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено строки поставки продукції, а відповідно позивач має право на застосування до відповідача передбачених Договором штрафних санкцій за відповідні порушення.

Так, пунктом 7.2. Договору його сторони передбачили, що за порушення строку поставки продукції за Договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30 % вартості непоставленої в строк продукції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові, у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

При цьому, слід зазначити, що положення п. 7.2. Договору узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідно до якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 18.05.2012 р. та по дату поставки 08.08.2012 р. включно у розмірі 483 308, 17 грн.

Слід зазначити, що при обрахунку пені, позивач методологічно невірно визначає останній день прострочення, оскільки в тому числі нараховує пеню за день, в який відбулась поставка відповідного товару.

Так, суд звертає увагу на те, що пеня як різновид неустойки нараховується за період прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Такий період характеризується пасивною поведінкою суб'єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов'язання.

У свою чергу, день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення, оскільки суб'єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій припиняє таке зобов'язання (ст. 599 ЦК України).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що її розмір має становити 477 484, 52 грн.

Також, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 407 608,74 грн. відносно товару, поставленого 08.08.2012 р., розрахунок якого є вірним.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11 та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним позивачу товару у передбачений Договором строк.

При цьому, доводи, на які відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень, до уваги судом не приймаються, оскільки ним не надано до матеріалів справи доказів прийняття позивачем умов листів з пропозиціями щодо перенесення строків поставки, а що стосується посилань на те, що позивачем із запізненням було перераховано авансовий платіж за Договором, то суд звертає увагу, що сторони не передбачили його умовами право постачальника притримати поставку товару або в односторонньому порядку змінити строки поставки у разі несвоєчасного проведення розрахунків.

Крім того, суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 12.1. Договору його сторони визначили, що специфікації, додаткові угоди та додатки до Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу за умови укладення їх у письмовій формі, підписання їх повноважними особами і скріплення печатками обох сторін.

Доказів того, що між сторонами укладались додаткові угоди до Договору, відповідно до яких сторони б змінювали строки поставки ним визначені, суду не надано.

Стосовно заяви відповідача про зменшення неустойки суд відзначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку за встановлених судом обставин прострочення відповідача не завдало будь-яких значних збитків позивачу, позивачем не доведені обставини щодо збитків, не зазначений їх розмір, не наданий відповідний розрахунок.

Штрафні санкції нараховані за невиконання грошового зобов'язання та не є основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а відповідно при зменшенні розміру штрафних санкцій за встановлених у даній справі обставин позивач, на думку суду, не понесе значних негативних наслідків на своєму фінансовому стані, проте як для відповідача згідно з представленими ним доказами стягнення штрафних санкцій в означеному вище розміру може призвести до штучного формування значної заборгованості та поставить підприємство в скрутне фінансове становище.

Зокрема, проаналізувавши подані відповідачем докази у підтвердження можливого скрутного фінансового стану, суд звертає увагу на показники наданих до матеріалів справи фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва.

Так, відповідно до Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва на 30.09.2013 р. за відповідачем рахуються основні засоби вартістю 28, 7 тис. грн., виробничі запаси вартістю 253, 7 тис. грн., грошові кошти в сумі 663 тис. грн., інші оборотні активи - 8, 2 тис. грн. При цьому, в той же час відповідач має кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги в сумі 11 213, 5 тис. грн., заборгованість перед бюджетом в сумі 2, 9 тис. грн., зі страхування - 8, 7 тис. грн., з оплати праці 17, 5 тис. грн., інші поточні зобов'язання в сумі 229, 7 тис. грн.

Під час оцінки фінансового стану відповідача наявність дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги в сумі 10 976, 1 тис. грн., дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом 66, 1 тис. грн., іншу поточну дебіторську заборгованість 694, 6 тис. грн., - суд однозначно не може прийняти до уваги, оскільки відповідні активи не є реальними на відповідну дату, так як така заборгованість може набувати статусу як поточної (буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу), так і довгострокової (буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу) або безнадійної.

Таким чином, з наведених показників вбачається, що заявлена позивачем до стягнення сума штрафних санкцій в розмірі 860 169,55 грн. може негативно відобразитись на господарській діяльності відповідача, в тому числі призвести до його фінансової неспроможності.

При цьому, суд також звертає увагу на поведінку винної сторони - відповідача у спірних правовідносинах.

Так, з матеріалів справи вбачається, що листом за № 22/05/1-ТП від 22.05.2013 р. відповідач звертався до ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» з повідомленням про те, що він має можливість надати своїм партнерам безповоротну технічну допомогу у формі додаткових запасних резервних вузлів та виробів для вертикального скануюючого спектрометру випромінювання людини Accuscan ІІ моделі 2280, що з 28.09.2012 р. успішно експлуатується персоналом ЦРБ.

У відповідь листом за № 09/14354 від 19.09.2013 р. ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» висловило відповідачу щиру подяку за додаткову технічну допомогу та поставку додаткових запасних частин та вузлів, що не входили в договір поставки. Також, було висловлено подяку спеціалістам компанії Canberra Industries за успішне проведення гарантійного обслуговування та модернізації програмного забезпечення встановленого обладнання.

На підставі зазначеного, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, враховуючи інтереси сторін у даній справі, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованого позивачем штрафу до 25 000, 00 грн., пені до 25 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач порушив строки поставки за Договором та з огляду на допущену позивачем помилку при здійснені розрахунку розміру пені, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово Фінансова Компанія «Технополюс» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 5-А, код ЄДРПОУ 31305025) на користь Державного підприємства «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вулиця Вєтрова, будинок, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі його відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (01032, м. Київ, вулиця Жилянська, будинок 108, літ. А, код ЄДРПОУ 26251923) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. пені та 17 701 (сімнадцять тисяч сімсот одну) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2013 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді М.О. Любченко

А.Б. Пригунова