Постанова

від 15.11.2013 по справі 2а-6161/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2013 року 10:36 № 2а-6161/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Сантрейд» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень за участі сторін:

від позивачаОпірська М. Ю. (довіреність), Нестеров-Сумаренко О. П. (довіреність) від відповідачаШкодич Ю. В. (довіреність)

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» (надалі - Позивач/ДП ІІ «Сантрейд») до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС/Відповідач) в якому просить (із врахуванням Заяви про зміну позовних вимог вх. №03-12/4983 від 29.10.2009 р.):

1. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008572302/0 від 31.10.2008 р., №0008582301/1 від 15.01.2009 р., №0008572302/1 від 15.01.2009 р., № 0008582302/2 від 27.03.2009 р., №0008572302/2 від 27.03.2009 р., №0008582302/3 від 11.06.2009 р., №0008572302/3 від 11.06.2009 р.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №41/10/25-011 від 08.01.2009 р. про результати розгляду первинної скарги.

3. Присудити із Державного бюджету України на користь Позивача здійснені витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою суду від 23.08.2012 р. провадження в частині визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №41/10/25-011 від 08.01.2009 р. про результати розгляду первинної скарги - закрито.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2012 р. позов задоволено, однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 р. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2012 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2013 р. справу було прийнято до провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні 28.10.2013 р., в порядку передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) було допущено процесуальне правонаступництво та Відповідача (Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва ДПС) було замінено на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві).

В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримуються повному обсязі, просять позов задовольнити із підстав викладених в адміністративним позові, зокрема зазначають порушення Відповідачем положень Господарського кодексу України (надалі - ГК України), Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон №168), Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (надалі - Закон №2181), під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судове засідання з'явився представник ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити із підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає про правомірність винесення Відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та порушення Позивачем положень Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (надалі - Положення №88). Висновок податкового органу про неправомірність віднесення Позивачем витрат за господарськими операціями з поставки товару Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» (надалі - ТОВ «Новотрейд») до складу валових витрат у податковому обліку в 2008 р., а сум ПДВ, сплачених у вартості отриманого товару, - до складу податкового кредиту в 2008 р., обґрунтований посиланням на фіктивність господарських операцій ТОВ «Новотрейд», який був посередником у ланцюзі поставки, з його постачальниками (Приватного підприємства «Весна» (надалі - ПП «Весна»), Приватного підприємства «Демол сервіс» (надалі - ПП «Демол-Сервіс»)) з огляду на те, що такі постачальники мають ознаки фіктивності. Як наслідок, Відповідач зазначає про нереальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Новотрейд». Щодо поставки ПЕФ-преформ та кришечок до преформ.

В судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_5 (працівника Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» (надалі - ЗАТ з ІІ «ДОЕЗ»)), який повідомив про порядок отримання та обліку ПЕФ-преформ та кришечок до преформ, що надходили від ТОВ «Новотрейд» для ДП ІІ «Сантрейд».

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 18.11.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ДП ІІ «Сантрейд» зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.01.2008 р. (код ЄДРОПУ 25394566), та з 09.02.2008 р. взято на податковий облік в ДПІ У Печерському районі м. Києва. Основним видами діяльності (на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) було: оптова торгівля зерном та кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією та жирами; оптова торгівля паливом; діяльність транспортних агентства; виробництво олії та жирів; виробництво рафінованої олії та жирів.

В період з 30.09.2008 р. по 13.10.2008 р., на підставі постанови від 03.09.2008 р., винесеної старшим слідчим управління ПМ ДПА України, підполковником податкової міліції Панасюком С. П., в рамках кримінальної справи №69-59, та на підставі направлення №850/23-2 від 30.09.2008 р., виданого ДПІ у Печерському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП ІІ «Сантрейд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Новотрейд», ПП «Весна», ПП «Демол сервіс»), Закритого акціонерного товариства «Юніпласт» (код ЄДРПОУ 31158361) (надалі - ЗАТ «Юніпласт») та дотримання вимог податкового законодавства по операціях з придбання товарів (преформи та кришки до преформи) за період з 01.01.2007 р. по 31.08.2008 р.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва було складено Акт №531/23-2-2/25394566 від 20.10.2008 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП ІІ «Сантрейд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Новотрейд» (код ЄДРПОУ 31154896), ПП «Весна» (код ЄДРПОУ 20459893), ПП «Демол сервіс» (код ЄДРПОУ 35260858), ЗАТ «Юніпласт» (код ЄДРПОУ 31158361) та дотримання вимог податкового законодавства по операціях з придбання товарів (преформи та кришки до преформи) за період з 01.01.2007 р. по 31.08.2008 р.» (надалі - Акт №531), в якому зазначено про виявлення наступних порушень пп.7.4.1., пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, в результаті чого:

ь занижено податок на додану вартість за 2008 р. на суму 494 683,04 грн., в тому числі по періодах: за березень 2008 р. - на суму 309 160,08 грн., за квітень 2008 р. - на суму 185 522,96 грн.;

ь завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 323 825,42 грн., в тому числі по періодах: за травень 2008 р. - на суму 179 111,84 грн., за червень 2008 р. - на 144 713,58 грн.

31.10.2008 р., на підставі Акту №531, ДПІ у Печерському районі м. Києва було винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема:

ь №0008572302/0 (форма «Р») - Позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 742 025 (із яких за основним платежем 494 683,00 грн., та штрафні санкції 247 342,00 грн.);

ь №000858230/0 (форма «В1») - Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 323 826,00 грн. (із яких по періодам: за травень 2008 р. - на суму 179 112,00 грн., за червень 2008 р. - на суму 144 714,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження, Рішенням №41/10/25-011 від 08.02.2008 р. про результати розгляду первинної скарги, винесеної ДПІ у Печерському районі, Позивачу було відмовлено в її задоволені.

В подальшому, за результатами оскарження зазначених повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі міста Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України були прийняті рішення, якими скасовано податкове повідомлення-рішення №0008582302/0 від 31.10.2008 р., в іншій частині скарги були залишені без задоволення, у зв'язку з чим ДПІ у Печерському районі м. Києва були винесені податкові повідомлення-рішення:

ь №0008582301/1 від 15.01.2009 р. - Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 323 826 грн. (із яких по періодам: за червень 2008 р. - на суму 179 112,00 грн., за липень 2008 р. - на суму 144 714,00 грн.);

ь №0008572302/1 від 15.01.2009 р. - Позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 742 025,00 грн. (із яких за основним платежем 494 683,00 грн., та штрафні санкції 247 342,00 грн.);

ь №0008582302/2 від 27.03.2009 р. - Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 323 826 грн. (із яких по періодам: за червень 2008 р. - на суму 179 112,00 грн., за липень 2008 р. - на суму 144 714,00 грн.);

ь №0008572302/2 від 27.03.2009 р. - Позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 742 025,00 грн. (із яких за основним платежем 494 683,00 грн., та штрафні санкції 247 342,00 грн.);

ь №0008582302/3 від 11.06.2009 р. - Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 323 826 грн. (із яких по періодам: за червень 2008 р. - на суму 179 112,00 грн., за липень 2008 р. - на суму 144 714,00 грн.);

ь №0008572302/3 від 11.06.2009 р. - Позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 742 025,00 грн. (із яких за основним платежем 494 683,00 грн., та штрафні санкції 247 342,00 грн.).

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, ДП ІІ «Сантрейд» оскаржило їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

02.10.2006 р. між ТОВ «Новотрейд» та ДП ІІ «Сантрейд» було укладено договір поставки №С06-06 (надалі - Договір №С06-06), відповідно до якого Постачальник (ТОВ «Новотрейд») зобов'язався поставляти Покупцю (Позивач) і передавати в його власність преформи відповідно до специфікації (додаток №1 до Договору) та кришки полімерні двохкомпонтентні стандарту Оіl, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар, вчасно оплачувати, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1 Договору №С06-06, із врахуванням положень Додаткової угоди №19 від 17.01.2008 р. до Договору №С06-06).

При цьому, відповідно до Додаткових угод до Договору №С06-06 сторони узгодили наступні поставки:

ь Додатковою угодою №20 від 27.02.2008 р. до Договору №С06-06 визначено, наступне - сторони узгодили, що протягом березня 2008 р. Постачальник поставить Покупцю преформу 23,7 г (масло) в кількості 7 338 240 шт. за ціною 252 грн. 78 коп. за тисячу штук;

ь Додатковою угодою №21 від 27.03.2008 р. до Договору №С06-06 визначено, наступне - сторони узгодили, що протягом квітня 2008 р. Постачальник поставить Покупцю преформу 23,7 г (масло) в кількості 4 280 640 шт. за ціною 260 грн. 04 коп. за тисячу штук;

ь Додатковою угодою №23 від 25.04.2008 р. до Договору №С06-06 визначено, наступне - сторони узгодили, що протягом травня 2008 р. Постачальник поставить Покупцю преформу 23,7 г (масло) в кількості 3 622 080 шт. за ціною 296 грн. 70 коп. за тисячу штук;

ь Додатковою угодою №24 від 26.05.2008 р. до Договору №С06-06 визначено, наступне - сторони узгодили, що протягом червня 2008 р. Постачальник поставить Покупцю: преформу 23,7 г (масло) в кількості 3 010 560 шт. за ціною 283 грн. 90 коп. за тисячу штук; кришку жовто-білку (масло) в кількості 160 000 шт. за ціною 84 грн. 97 коп. за одну тисячу штук;

ь Додатковою угодою №25 від 26.06.2008 р. до Договору №С06-06 визначено, наступне - сторони узгодили, що протягом липня 2008 р. Постачальник поставить Покупцю преформу 23,7 г (масло) в кількості 4 280 640 шт. за ціною 298 грн. 20 коп. за тисячу штук;

ь Додатковою угодою №26 від 28.07.2008 р. до Договору №С06-06 визначено, наступне - сторони узгодили, що протягом серпня 2008 р. Постачальник поставить Покупцю: преформу 22 г (масло) в кількості 35 280 шт. за ціною 289 грн. 16 коп. за тисячу штук; преформу 23,7 г (масло) в кількості 3 669 120 шт. за ціною 306 грн. 71 коп. за тисячу штук; кришку жовто-білку (масло) в кількості 2 640 000 шт. за ціною 86 грн. 36 коп. за одну тисячу штук.

В якості доказів реальності господарських операцій між ТОВ «Новотрейд» та ДП ІІ «Сантрейд» за Договором №С06-06 Позивачем надано видаткові накладні, рахунки на оплату та товарно-транспортні накладні.

Крім того, в пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

До суду було надано податкові накладні, які були виписані Позивачу ТОВ «Новотрейд» (за березень 2008 р. - липень 2008 р.), зокрема:

ь за березень 2008 р. на загальну суму 1 854 960,36 грн., а саме: №1357/ПР від 03.03.2008 р. (на підставі договору та накладної №1357 від 03.03.2008 р.) на суму 154 580,03 грн.; №1524/ПР від 07.03.2008 р. (на підставі договору та накладної №1524 від 07.03.2008 р.) на суму 154 580,03 грн.; №1622/ПР від 12.03.2008 р. (на підставі договору та накладної №1622 від 12.03.2008 р.) на суму 154 580,03 грн.; №1877/ПР від 19.03.2008 р. (на підставі договору та накладної №1877 від 19.03.2008 р.) на суму 154 580,03 грн.; №1721/ПР від 14.03.2008 р. (на підставі договору та накладної №1721 від 14.03.2008 р.) на суму 154 580,03 грн.; №1797/ПР від 17.03.2008 р. (на підставі договору та накладної №1797 від 17.03.2008 р.) на суму 154 580,03 грн.; №1860/ПР від 18.03.2008 р. (на підставі договору та накладної №1860 від 18.03.2008 р.) на суму 154 580,03 грн.; №1950/ПР від 20.03.2008 р. (на підставі договору та накладної №1950 від 20.03.2008 р.) на суму 154 580,03 грн.; №2017/ПР від 22.03.2008 р. (на підставі договору та накладної №2017 від 22.03.2008 р.) на суму 154 580,03 грн.; №2050/ПР від 24.03.2008 р. (на підставі договору та накладної №2050 від 24.03.2008 р.) на суму 154 580,03 грн.; №2098/ПР від 25.03.2008 р. (на підставі договору та накладної №2098 від 25.03.2008 р.) на суму 154 580,03 грн.; №2159/ПР від 26.03.2008 р. (на підставі договору та накладної №2159 від 26.03.2008 р.) на суму 154 580,03 грн.;

ь за квітень 2008 р. на загальну суму 1 113 137,62 грн., а саме: №2450/ПР від 04.04.2008 р. (на підставі договору та накладної №2450 від 04.04.2008 р.) на суму 159 019,66 грн.; №2480/ПР від 07.04.2008 р. (на підставі договору та накладної №2480 від 07.04.2008 р.) на суму 159 019,66 грн.; №2552/ПР від 08.04.2008 р. (на підставі договору та накладної №2552 від 08.04.2008 р.) на суму 159 019,66 грн.; №2595/ПР від 09.04.2008 р. (на підставі договору та накладної №2595 від 09.04.2008 р.) на суму 159 019,66 грн.; №2635/ПР від 10.04.2008 р. (на підставі договору та накладної №2635 від 10.04.2008 р.) на суму 159 019,66 грн.; №2677/ПР від 11.04.2008 р. (на підставі договору та накладної №2677 від 11.04.2008 р.) на суму 159 019,66 грн.; №2702/ПР від 14.04.2008 р. (на підставі договору та накладної №2702 від 14.04.2008 р.) на суму 159 019,66 грн.;

ь за травень 2008 р. на загальну суму 1 074 671,12 грн., а саме: №3863/ПР від 19.05.2008 р. (на підставі договору та накладної №3863 від 19.05.2008 р.) на суму 167 481,22 грн.; №3963/ПР від 21.05.2008 р. (на підставі договору та накладної №3963 від 21.05.2008 р.) на суму 181 437,98 грн.; №4011/ПР від 22.05.2008 р. (на підставі договору та накладної №4011 від 22.05.2008 р.) на суму 181 437,98 грн.; №4041/ПР від 23.05.2008 р. (на підставі договору та накладної №4041 від 23.05.2008 р.) на суму 181 437,98 грн.; №4085/ПР від 26.05.2008 р. (на підставі договору та накладної №4085 від 26.05.2008 р.) на суму 181 437,98 грн.; №4181/ПР від 27.05.2008 р. (на підставі договору та накладної №4181 від 27.05.2008 р.) на суму 181 437,98 грн.;

ь за червень 2008 р. на суму 868 281,46 грн., а саме: №4966/ПР від 19.06.2008 р. (на підставі договору та накладної №4966 від 19.06.2008 р.) на суму 160 253,62 грн.; №4967/ПР від 19.06.2008 р. (на підставі договору та накладної №4967 від 19.06.2008 р.) на суму 13 595,52 грн.; №4994/ПР від 20.06.2008 р. (на підставі договору та накладної №4994 від 20.06.2008 р.) на суму 173 608,08 грн.; №5072/ПР від 23.06.2008 р. (на підставі договору та накладної №5072 від 23.06.2008 р.) на суму 173 608,08 грн.; №5112/ПР від 24.06.2008 р. (на підставі договору та накладної №5112 від 24.06.2008 р.) на суму 173 608,08 грн.; №5194/ПР від 25.06.2008 р. (на підставі договору та накладної №5194 від 25.06.2008 р.) на суму 173 608,08 грн.;

ь за липень 2008 р. на суму 1 276 486,82 грн., а саме: №5359/ПР від 01.07.2008 р. (на підставі договору та накладної №5259 від 01.07.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.; №5429/ПР від 02.07.2008 р. (на підставі договору та накладної №5429 від 02.07.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.; №5474/ПР від 03.07.2008 р. (на підставі договору та накладної №5474 від 03.07.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.; №5568/ПР від 07.07.2008 р. (на підставі договору та накладної №5568 від 07.07.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.; №5507/ПР від 04.07.2008 р. (на підставі договору та накладної №5507 від 04.07.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.; №5618/ПР від 08.07.2008 р. (на підставі договору та накладної №5618 від 08.07.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.; №5671/ПР від 09.07.2008 р. (на підставі договору та накладної №5671 від 09.07.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.;

ь за серпень 2008 р. на суму 1 514 689,48 грн., а саме: №6547/ПР від 04.08.2008 р. (на підставі договору та накладної №6547 від 04.08.2008 р.) на суму 228 000,96 грн.; №6754/ПР від 08.08.2008 р. (на підставі договору та накладної №6754 від 08.08.2008 р.) на суму 10 201,70 грн.; №6936/ПР від 18.08.2008 р. (на підставі договору та накладної №6936 від 18.08.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.; №6999/ПР від 19.08.2008 р. (на підставі договору та накладної №6999 від 19.08.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.; №7029/ПР від 20.08.2008 р. (на підставі договору та накладної №7029 від 20.08.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.; №7080/ПР від 21.08.2008 р. (на підставі договору та накладної №7080 від 21.08.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.; №7123/ПР від 22.08.2008 р. (на підставі договору та накладної №7123 від 22.08.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.; №7254/ПР від 27.08.2008 р. (на підставі договору та накладної №7254 від 27.08.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.; №7202/ПР від 26.08.2008 р. (на підставі договору та накладної №7202 від 26.08.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.; №7335/ПР від 29.08.2008 р. (на підставі договору та накладної №7335 від 29.08.2008 р.) на суму 182 355,26 грн.

В якості доказів проведення оплати за преформу та ковпачки, Позивачем надано платіжні доручення за березень - червень 2008 р. (із банківською відміткою про проведення перерахування коштів) та довідку ПАТ «ОТП Банк» (м. Київ) №70-1-1-70-1-3/2009 від 22.10.2013 р., відповідно до яких ДП ІІ «Сантрейд» перерахувало на рахунок ТОВ «Новотрейд» за преформи та ковпачки суму в розмірі 4 729 612,58 грн. (із яких за преформи - 4 716 017,06 грн. та за ковпачки - 13 595,52 грн.).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

ь придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

ь придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Системний аналіз пп.7.2, п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону №168 дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та обліку господарських операцій без їх реального економічного змісту.

Так, суд приймає до уваги, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996, відповідно до якого, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. При цьому первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону №996).

Пунктом 1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього №742/11/13-11 від 02.06.2011 р.

Крім того, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, в якості доказів реальності господарських операцій, а також необхідності проведення закупівлі товару у ТОВ «Новотрейд», Позивачем було надано Договір на переробку давальницької сировини (із додатковими угодами та додатками до неї) №1 від 01.09.2007 р., укладеного між ДП ІІ «Сантрейд» та ЗАТ з ІІ «ДОЕЗ» (надалі - Договір №1), відповідно до якого протягом строку, в порядку й на умовах, визначених в цьому Договорі, Замовник (Позивач) зобов'язується передати Виконавцю (ЗАТ «ДОЕЗ») давальницьку сировину (насіння соняшникове нерафіновану соняшникову олію рафіновану соняшникову олію також Пакувальний Матеріал та вітамінний премікс), а Виконавець зобов'язується переробити давальницьку сировину та виготовити відповідну продукцію. Крім того, в якості доказів подальшої передачі від Позивача до ЗАТ з ІІ «ДОЕЗ» отриманих від ТОВ «Новотрейд» преформ та ковпачків ДП ІІ «Сантрейд» надано копії Акті приймання-передачі давальної сировини за березень 2008 р. - серпень 2008 р. та Звіти про використанню давальної упаковки за березень 2008 р. - серпень 2008 р. між ЗАТ «ДОЕЗ» та ДП ІІ «Сантрейд» по Договору №1.

Крім того, Позивачем надано до суду Договір про надання логістичних послуг, послуг зберігання та пов'язаних з ними адміністративних послуг від 29.09.2006 р., укладених між Позивачем та ЗАТ з ІІ «ДОЕЗ» (із додатковими угодами до нього), відповідно до якого ЗАТ з ІІ «ДОЕЗ» контролює отримання пакувальних матеріалів на внутрішніх та зовнішніх складах, зберігання на зовнішніх складах та рух пакувальних матеріалів між складами та виробництвом. Виконавець (ЗАТ з ІІ «ДОЕЗ») зарезервує його комірників (співробітників складу готової продукції) на користь Виконавця для надання цих послуг.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

В якості доказів отримання товарів ЗАТ з ІІ «ДОЕЗ» в інтересах Позивача від ТОВ «Новотрейд», позивачем надано:

ь акти здачі-приймання наданих послуг №1800086 від 31.03.2008 р., №180001218 від 30.04.2008 р., №18000193 від 31.05.2008 р.. №18000288 від 30.06.2008 р. до Договору про надання логістичних послуг, послуг зберігання та пов'язаних з ними адміністративних послуг від 29.09.2006 р.;

ь платіжні доручення із відмітками банку про проведення оплати за отриманні послуги за Договором про надання логістичних послуг, послуг зберігання та пов'язаних з ними адміністративних послуг від 29.09.2006 р.;

ь товарно-транспортні накладні №ПР004966 від 19.06.2008 р., №ПР004967 від 19.06.2008 р., №ПР005072 від 23.06.2008 р., №ПР003963 від 21.05.2008 р., №ПР002450 від 04.04.2008 р., №ПР002480 від 07.04.2008 р., №ПР002595 від 09.04.2008 р., №ПР0015824 від 07.03.2008 р., №ПР001622 від 12.03.2008 р., №ПР002050 від 24.03.2008 р., №ПР002098 від 25.03.2008 р., №002159 від 26.03.2008 р..

Більше того, на судовий запит щодо наявності автомобільного транспорту у осіб, які здійснювали перевезення та які вказані в товарно-транспортних накладних (ТОВ «ВКФ «Мантикор», ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9.), від УДАІ України надійшла відповідь (лист №45/5315 від 07.11.2013 р.) що вказані особи дійсно володіють транспортними засобами, які зазначені в товарно-транспортних накладних.

Таким чином, Позивачем надані докази, в розумінні положень ст.11 та ст.70 КАС України, що посвідчують реальність господарських операцій за Договором №С06-06.

Крім того, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013р. акцентовано увагу на тому, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Новотрейд», а саме наявності технічних та технологічних можливостей для вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій, питання щодо фактичної оплати Позивачем податку на додану вартість в ціні придбаних товарів, з відповідним документальним підтвердженням.

Згідно до ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Водночас, суд приймає посилання представників Позивача, що в матеріалах справи наявний Акт №252/08-03/2/31154896 від 14.02.2008 р. «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Новотрейд» (код ЄДРПОУ 31154896), з питань достовірності та повноти нарахування сум податку на додану вартість задекларованих за травень 2008 р.» та Акт №222-08-03/2/31154896 від 23.07.2008 р. «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Новотрейд» (код ЄДРПОУ 31154896), з питань достовірності та повноти нарахування сум податку на додану вартість задекларованих за квітень 2008 р.» складені СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську відповідно до яких працівниками податкових органів встановлено наявність у ТОВ «Новотрейд» договорів оренди будівель та складів.

При цьому, суд приймає до уваги, що Відповідачем не заперечує сам факт наявності технологічних можливостей ТОВ «Новотрейд» для вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій (зокрема, наявність приміщень, складів, механізмів тощо).

Більше того, суд критично ставиться до посилання Відповідача про нікчемність правочинів, укладених між ДП ІІ «Сантрейд» та ТОВ «Новотрейд», з огляду на наступне.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

З огляду на положення ст.228 ЦК України Відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в ст.216 ЦК України.

Разом з тим, оскільки укладені Позивачем з ТОВ «Новотрейд» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню, передбачені у ГК України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені Позивачем правочини з ТОВ «Новтотрейд» мають ознаки фіктивних та/або нікчемних правочинів, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемних правочинів.

З огляду на вище викладене, Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження Позивачем податкових зобов'язань як з податку на додану вартість так і з прибутку підприємств.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені Позивачем господарські операції з придбання послуг є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008572302/0 від 31.10.2008 р., №0008582301/1 від 15.01.2009 р., №0008572302/1 від 15.01.2009 р., №0008582302/2 від 27.03.2009 р., №0008572302/2 від 27.03.2009 р., №0008582302/3 від 11.06.2009 р., №0008572302/3 від 11.06.2009 р.

3. Присудити на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» понесені судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп. направлених із Державного бюджету на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін