Ухвала

від 11.02.2014 по справі 2а-6161/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6161/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Сантрейд» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - Відповідач) та, з урахуванням змінених позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0008572302/0 від 31.10.2008 року, №0008582301/1 від 15.01.2009 року, №0008572302/1 від 15.01.2009 року, №0008582302/2 від 27.03.2009 року, №0008572302/2 від 27.03.2009 року, №0008582302/3 від 11.06.2009 року, №0008572302/3 від 11.06.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Новотрейд», ПП «Весна», ПП «Демол сервіс», ЗАТ «Юніпласт» та дотримання вимог податкового законодавства по операціях з придбання товарів (преформи та кришки до преформи) за період з 01.01.2007 року по 31.08.2008 року, за результатами якої 20.10.2008 року складено акт №531/23-2-2/25394566.

Вказана перевірка проведена на підставі постанови від 03.09.2008 року в рамках кримінальної справи №69-59 та на підставі направлення №850/23-2 від 30.09.2008 року, виданого ДПІ у Печерському районі ДПС.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2008 року на суму 494 683,04 грн, в тому числі за березень 2008 року - 309 160,08 грн, за квітень 2008 року - 185 522,96 грн; завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 323 825,42 грн, в тому числі за травень 2008 року - 179 111,84 грн, за червень 2008 року - 144 713,58 грн.

31.10.2008 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0008572302/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 742 025,00 грн, в тому числі за основним платежем - 494 683,00 грн та штрафним санкціям - 247 342,00 грн, та №000858230/0, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 323 826,00 грн, в тому числі за травень 2008 року - 179 112,00 грн, за червень 2008 року - 144 714,00 грн.

Позивачем оскаржувалися вказані податкові рішення.

Рішенням №41/10/25-011 від 08.02.2008 року в задоволенні скарги відмовлено.

Рішеннями ДПА у м. Києві та ДПА України податкове повідомлення-рішення №0008582302/0 від 31.10.2008 року скасовано, в іншій частині скарги залишені без задоволення.

В подальшому контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення №0008582301/1 від 15.01.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 323 826 грн, в тому числі за червень 2008 року - 179 112,00 грн, за липень 2008 року - 144 714,00 грн); №0008572302/1 від 15.01.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 742 025,00 грн, в тому числі за основним платежем - 494 683,00 грн та штрафними санкціями - 247 342,00 грн; №0008582302/2 від 27.03.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 323 826 грн, в тому числі за червень 2008 року - 179 112,00 грн, за липень 2008 року - 144 714,00 грн; №0008572302/2 від 27.03.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 742 025,00 грн, в тому числі за основним платежем 494 683,00 грн та штрафними санкціями - 247 342,00 грн; №0008582302/3 від 11.06.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 323 826 грн, в тому числі за червень 2008 року - 179 112,00 грн, за липень 2008 року - 144 714,00 грн; №0008572302/3 від 11.06.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 742 025,00 грн, в тому числі за основним платежем 494 683,00 грн та штрафними санкціями - 247 342,00 грн.

Так, 02.10.2006 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Новотрейд» (Постачальник) укладено договір поставки №С06-06, за умовами якого ТОВ «Новотрейд» зобов'язався поставляти Позивачу і передавати в його власність преформи відповідно до специфікації (додаток №1 до Договору) та кришки полімерні двохкомпонтентні стандарту Оіl, а Позивач зобов'язується прийняти цей товар, вчасно оплачувати, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1 Договору №С06-06, із врахуванням положень Додаткової угоди №19 від 17.01.2008 року до Договору №С06-06).

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок а додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок а додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктами 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок а додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок а додану вартість» ).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок а додану вартість» податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Отже, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту лише за умови здійснення господарської операції.

Згідно визначення ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, формування валових витрат здійснюється на підставі належним чином оформлених первинних документів, які є такими в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності здійснених відповідно вищевказаного договору господарських операцій в матеріалах містяться відповідні видаткові та податкові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти здачі-приймання наданих послуг.

Крім того, в матеріалах справи міститься договір на переробку давальницької сировини (із додатковими угодами та додатками до неї) №1 від 01.09.2007 року, договір про надання логістичних послуг, послуг зберігання та пов'язаних з ними адміністративних послуг від 29.09.2006 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вищевказані документи оформлені належним чином, підтверджують здійснення між Позивачем від ТОВ «Новотрейд» господарських операцій, а тому є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідач не заперечує факт наявності у ТОВ «Новотрейд» технологічних можливостей для здійснення господарських операцій.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження фіктивності чи нікчемності правочину, укладеного між Позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про недоведення податковим органом правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0008572302/0 від 31.10.2008 року, №0008582301/1 від 15.01.2009 року, №0008572302/1 від 15.01.2009 року, №0008582302/2 від 27.03.2009 року, №0008572302/2 від 27.03.2009 року, №0008582302/3 від 11.06.2009 року, №0008572302/3 від 11.06.2009 року.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість та законність рішення суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.