Постанова

від 21.04.2009 по справі 24/336

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/336

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 квітня 2009 р.                                                                                    № 24/336  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії, м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009

зі справи № 24/336

за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії (далі –ВАТ "Укртелеком")

до закритого акціонерного товариства "Луч АО" (далі –ЗАТ "Луч АО"),         м. Київ,

про стягнення 6 431,16 грн.,

за участю представників сторін:

позивача – Кіяніциної О.С., Максименко В.В.,

відповідача –не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ЗАТ "Луч АО" боргу в сумі 6 166,92 грн. та 264,24 грн. пені, а всього 6 431,16 грн.

Рішенням названого суду від 19.11.2008 (суддя Смілянець В.В.) позов задоволено. Прийняте місцевим судом рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. –головуючий, судді Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.) рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2008 скасовано та в позові відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ "Укртелеком" просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- 25.05.2000 сторонами укладено договір № 7700096067 про надання послуг електрозв'язку (далі –Договір), за умовами якого позивач надавав відповідачеві відповідні послуги;

- ЗАТ "Луч АО" надані позивачем послуги в повному обсязі не оплатило; за станом на 01.10.2007 у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 6 166,92 грн. (за період з серпня по грудень 2006 року);  

- ВАТ "Укртелеком" через несплату відповідачем боргу за Договором припинив надання послуг;

- 13.03.2007 ВАТ "Укртелеком" направило на адресу ЗАТ "Луч АО" претензію № 07-7/266 про сплату боргу та пені, яку відповідачем залишено без відповіді;

- відповідно до пункту 5.8 Договору позивачем правильно нараховано пеню в сумі 264,24 грн.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- ВАТ "Укртелеком" не подало доказів наявності у відповідача заборгованості за Договором;

- ЗАТ "Луч АО" у серпні 2006 року здійснило оплату наданих позивачем тому місяці послуг;

- відповідач листом від 07.09.2006 № 533 (одержано позивачем 08.09.2006) просив ВАТ "Укртелеком" здійснити переадресацію шести номерів на три інших та виключити старі номери, що мотивував зміною власної адреси; на цьому листі наявна відмітка посадової особи позивача від 11.09.2006 про відсутність боргу;

- листом від 06.09.2006 № 567 (одержано позивачем 08.09.2006) відповідач просив ВАТ "Укртелеком" відключити шість телефонних номерів за адресою: вул. Курська, 11, та не включати до подання ним заяви про їх включення.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з ЗАТ "Луч АО" боргу та нарахованої пені.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 91 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720 (далі –Правила), за заявою абонента надання послуг (відключення телефону) може припинятися на зазначений у ній строк за умови внесення абонентної плати за період відключення та оплати цієї послуги.  

Згідно з абзацом четвертим пункту 104 Правил у разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, для правильного вирішення даного спору попереднім судовим інстанціям належало:

- встановити складові частини заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач, беручи до уваги необхідність визначення кожного з видів наданих послуг та усіх підстав для нарахування плати відповідачеві (плата за розмови в серпні 2006 року; плата за переадресацію в вересні 2006 року; абонентна плата тощо);

- встановити обставини, пов'язані з фактичним наданням кожного виду послуг (наявності кожної з підстав для нарахування плати за Договором) у розмірі, зазначеному позивачем, та перевірити їх наявними доказами [з урахуванням можливої ідентифікації споживача послуг за назвою та/або адресою, та/або індексом (2059680 або 20596800), та/або номерами телефонів тощо];

- перевірити відповідність звернення відповідача (лист від 06.09.2006 № 567) до позивача згаданим приписам пункту 91 Правил;

- дослідити фактичні обставини виконання відповідачем обов'язку, передбаченого наведеним абзацом четвертим пункту 104 Правил;

- дати оцінку доводам кожної зі сторін щодо обставин надання або ненадання послуг (з обов'язковою індивідуалізацією складових частин оплати за видом послуг та часом їх надання).

Проте цього ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами зроблено не було.

Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну  правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України  

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 зі справи № 24/336 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов