Постанова

від 14.11.2013 по справі 916/1920/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 916/1920/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Савицький Я.Ф., Журавльов О.О.,

при секретарі судового засідання: Молодов В.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Яковенко І.М., за довіреністю, Пацков О.І., директор;

від відповідача: не з'явився, повідомлений про час, дату та місце судового засідання належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой"

на рішення господарського суду Одеської області від 11 вересня 2013 року

по справі № 916/1920/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой"

до Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке"

про стягнення 65 996,97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" 65 996,97 грн. заборгованості, що складається з 61 380,80 грн. основного боргу за договором підряду від 08.09.2009р. №16/33-Т, та 4616,17 грн. пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11 вересня 2013 року (суддя Петров В.С.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" до Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" про стягнення 65 996,97 грн. відмовлено, з підстав пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення основного боргу та стягнення штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з ЖБК „Троїцьке" на користь ТОВ „Монопластстрой" 61 380,80 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував того, що після підписання акту звірки взаєморозрахунків 25.08.2010 року позивачем та відповідачем, де останній підтвердив заборгованість на користь ТОВ „Монопластстрой" в сумі 61380,80 грн., відбулось переривання строку позовної давності.

Таким чином, апелянт вважає, що строк, з якого починається сплив позовної давності, відраховується з 25.08.2010р. - з дати підписання акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, та розпочав перебіг з 09.09.2010р. (через 10 банківських днів після підписання акта звірки).

Також апелянт зауважує, що відповідач не оспорював факт виконання позивачем належним чином зобов'язань за договором та неоплату вказаних зобов'язань відповідачем.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, що підтверджується розпискою про перерву у судовому засіданні від 07.11.2013 року, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного розгляду, 08 вересня 2009 року між Житлово-будівельним кооперативом „Троїцьке" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" (підрядник) було укладено договір підряду №16/33-Т (а.с. 83-84), відповідно до розділу 1 якого відповідач як замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати своїми силами зі своїх матеріалів, а також залученими силами обладнання пенополістирольних і цементно-пісочних підлогів в 5-7-поверховоу житловому будинку по вул. Троїцька, м. Одеса, в обсязі робіт, передбачених договірною ціною; усунути недоліки і дефекти, виявлені в процесі вводу об'єкта і експлуатації в гарантійному періоді. Роботи, що доручаються підрядчику, виконуються на підставі проектної документації, затвердженої в установленому порядку (п. 1.1 договору).

В п. 2.1 договору визначено договірну ціну, яка на момент підписання договору склала 427500,00 грн., в т.ч. ПДВ, за 4500 кв.м, яка мала бути уточнена по фактично виконаним об'ємам і узгодженим договірним цінам.

Порядок розрахунків наведено в розділі 3 договору. Так, оплата виконаних робіт підряднику здійснюється щомісячно згідно підписаних актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3, з урахуванням погашення раніше перерахованого авансу. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж 10-ти банківських днів після закінчення робіт і підписання акта (п. 3.1 договору).

В п. 3.2 договору передбачено, що замовник перераховує аванс підряднику на придбання будівельних матеріалів в розмірі 50000,00 грн.

Розділ 4 договору містить строки та умови виконання робіт. Зокрема, датою початку робіт за цим договором вважається дата передачі об'єкта (фронту робіт) підрядчику по акту, за умови оплати авансу у відповідності з п. 3.1 договору (п. 4.1). Дата закінчення робіт - згідно графіку виконання робіт (п. 4.2). До початку робіт замовник передає підрядчику робочу проектну документацію, узгоджену і затверджену в установленому порядку (п. 4.3 договору).

Згідно п. 10.1 договору останній вступив в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов вказаного договору підряду № 16/33-Т позивачем виконувались підрядні роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в із підсумковими відомостями ресурсів (а.с. 24-82), які підписані належним чином уповноваженими представниками сторін, а саме:

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009 р. та актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 р. на суму 27585,60 грн.;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 р. та актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 р. на суму 146763,60 грн.;

- довідками про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009 р. та актами приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 р. на загальну суму 230050,80 грн. (99811,20 грн., 9828,00 грн., 87396,00 грн., 33015,60 грн.;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 р. та актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 р. на суму 32110,80 грн.;

- довідками про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2010 р. та актами приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 р. на суму 61708,80 грн. і на суму 4694,40 грн.;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2010 р. та актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 р. на суму 30339,60 грн.;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2010 р. та актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 р. на суму 22627,20 грн.

В свою чергу, згідно з умовами договору кінцевий термін оплати виконаних робіт сплив 30 липня 2010 року, однак відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, належні до сплати суми коштів за виконані підрядні роботи підрядчику перерахував не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість відповідача склала 61380,80 грн., яка зафіксована у складеному і підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків від 25.08.2010 р. (а.с. 111).

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підписання відповідачем акту звірки взаємних розрахунків від 25.08.2010 р., в якому зафіксована спірна заборгованість, не може бути обставиною, яка зумовлює переривання строку позовної давності, оскільки у цьому акті відсутня воля боржника - відповідача на готовність оплатити борг, та з цього приводу зазначає наступне.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Аналогічну позицію викладено у п.4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Оскільки ця можливість є суб'єктивним правом, що виникає за наявності певних юридичних фактів (складу правопорушення тощо), то вона може бути припинена таким юридичним фактом як закінчення строку позовної давності.

Статтею 257 зазначеного Кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 цього Кодексу).

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем та відповідачем 25.08.2010 року складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про відмову в позові в зв'язку з пропуском строку позовної давності, помилково не прийняв, в якості доказу переривання цього строку, підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 25.08.2010 року.

Разом з тим, вказаний акт звірки взаєморозрахунків, є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін, і ним, зокрема, оформлюється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Цим актом встановлено непогашену заборгованість відповідача перед позивачем.

З огляду на лист Міністерства фінансів України N31-053-2-4/4390 від 03.12.2001 року, акт звірки розрахунків може служити підставою для перерахування коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 25.07.2007 р. у справі N 14/608.

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що підписання відповідачем вказаного акту свідчить про визнання ним своєї заборгованості перед позивачем за виконані роботи на зазначену в ньому суму.

Таким чином, відповідно до умов договору, відповідач мав розрахуватися з позивачем за виконані останнім підрядні роботи не пізніше 15.06.2010 р. (з урахуванням 10-ти банківських днів на оплату), проте, свої зобов'язання за укладеним з позивачем договором відповідачем не виконав належним чином та повну оплату за виконані підрядні роботи не здійснив.

Отже, судова колегія дійшла висновку про те, що строк, з якого починається сплив позовної давності, розпочав перебіг з 25.08.2010р. - з дати підписання акту звірки взаєморозрахунків між сторонами.

За таких обставин, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 61 380,80 грн. за договором підряду від 08.09.2009р. №16/33-Т підтверджена матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач не оспорює факт виконання позивачем належним чином зобов'язань за договором, судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 4616,17 грн., то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні цієї частини позову, оскільки позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності (1 рік), передбачений ч.2 ст.258 ЦК України для вимог про стягнення пені.

Судові витрати розподіляються між сторонами у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст.49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 11 вересня 2013 року по справі №916/1920/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" до Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" про стягнення 65 996,97 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" (65000, м.Одеса, вул.Троїцька,33 кв.10, код ЄДРПОУ 33656978) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой"(65063, м.Одеса, вул.Армійська,18-А, код ЄДРПОУ 34599125) суму основної заборгованості в розмірі 61 380,80 (шістдесят одна тисяча триста вісімдесят грн. вісімдесят коп.) грн., судовий збір 1600 грн.(одна тисяча шістсот грн.)

В решті позову відмовити.»

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" 800 грн. (вісімсот грн.) за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 18.11.2013 р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя Я.Ф. Савицький